ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Чернівці
справа №719/76/26
провадження 822/1594/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянда М.І.,
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.,
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 червня 2026 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Цицак В.Л.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2026 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі- АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 29 березня 2012 року підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, після підписання якої отримав повний спектр банківських послуг: отримав та використовував платіжні картки, відкривав рахунки.
Надалі, 13 серпня 2021 року, між сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, а 25 квітня 2023 року - заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг та анкету-опитувальник. Відповідно до ст. 634 ЦК України між сторонами укладено договір банківського рахунку, протягом якого ОСОБА_1 використовував кредитні картки «Універсальна».
Зазначають, що банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, натомість у ОСОБА_1 з 09 грудня 2023 року на карті почала формуватися заборгованість, яку відповідач вчасно не повернув, проценти за користування кредитним лімітом не сплатив, оскільки заперечує фінансові транзакції за 09 грудня 2023 року по карті на суму 71932,50 гривень.
Вважають, що оскільки всі операції 09 грудня 2023 року були здійснені через додаток Приват24, внаслідок розголошення ОСОБА_1 конфіденційних даних після телефонного контакту із шахраями, то саме клієнт банку несе ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за такі операції.
Просили суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг, яка станом на 25 грудня 2025 року становить 91606 гривень 76 копійок та вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 червня 2026 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 25 квітня 2023 року, яка станом на 23 грудня 2025 року становить заборгованість за тілом кредиту 74655 гривень 27 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 сприяв своїми діями, надання кодів доступу із смс-повідомлень, стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися рахунками відповідача та коштами, в тому числі кредитними, в АТ КБ «ПриватБанк».
А тому, відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів 09 грудня 2023 року, які не визнаються ОСОБА_1 , на суму 71932, 50 гривень повністю покладається на відповідача.
Окрім того, ОСОБА_1 також несе відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів після 11 грудня 2023 року, правомірність яких не заперечує відповідач, на суму 3105, 00 гривень.
Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що стягнення з відповідача відсотків призведе до дисбалансу прав та обов`язків сторін на шкоду позичальника (споживача) і суперечитиме принципам розумності та добросовісності, а тому ОСОБА_1 підлягає звільненнб від сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 16951, 49 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк»
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати в частині відмови позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у вказаній частині задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, отже відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів та штрафу. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не укладав жодних договорів із позивачем, у тому числі кредитних, та не користувався жодними коштами, наданими на підставі кредитного договору, вказаного позивачем.
Так, 09 грудня 2024 року, без відома та згоди відповідача, мало місце незаконне укладення вищевказаного спірного кредитного договору, а надалі - переказ коштів невстановленими особами з карткового рахунку № НОМЕР_1 , без відома відповідача, на ім`я ОСОБА_2 (картка « ОСОБА_3 »).
Відповідач кредитними коштами не користувався. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
29 березня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 29-30), після чого став клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».
За змістом анкети-заяви своїм підписом у заяві клієнт підтвердив, що підписана ним заява разом з пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
23 жовтня 2012 року банк здійснив операцію «старт карткового рахунку» картка «Універсальна» № НОМЕР_2 із строком дії до 06/16 та встановленим кредитним лімітом в розмірі 4400,00 грн., що підтверджується довідками №0000005076666907 від 23.12.2025р. про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, №0000005076659004 від 23 грудня 2025 року про видані кредитні картки (а.с. 70, 87).
Надалі, 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 92-96), а 25 квітня 2023 року - анкету-опитувальник клієнта - фізичної особи (а.с.15-16) та заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.17-28).
25 квітня 2023 року відповідач ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 із строком дії до 02/27 (а.с. 38) та встановленим кредитним лімітом 37000, 00 гривень, що також підтверджується довідками №0000005076666907 від 23.12.2025р. про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, №0000005076659004 від 23 грудня 2025 року про видані кредитні картки (а.с. 70, 87).
Загалом у період з жовтня 2012 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 неодноразово здійснювався перевипуск банківських карт «Універсальна» та змінювався кредитний ліміт (а.с. 70,87).
Із виписки за договором №б/н за період з 01 січня 1999 року по 22 грудня 2025 року (а.с. 71-86) вбачається, що ОСОБА_1 використовував кредитну карту «Універсальна» з 24 жовтня 2012 року та станом на 07 грудня 2023 року заборгованості по кредиту не мав.
09 грудня 2023 року по картковому рахунку № НОМЕР_1 відбулося збільшення кредитного ліміту до 75000, 00 гривень (а.с. 87) та проведено три операції (а.с. 71-86, 90).
09 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 10 грудня 2023 року було внесено відомості до ЄРДР за №12023262140000370 про вчинення кримінального правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин згідно з витягом із ЄРДР: 09 грудня 2023 року, невстановлена особа, яка представилася працівником АТ КБ «ПриватБанк», під приводом припинення шахрайських дій відносно рахунків заявника, шляхом обману, зловживаючи довірою, дізналася коди, які приходили заявнику в смс, та в подальшому, з банківської картки, емітованої АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що належить останньому, перерахувала грошові кошти в сумі 50700,00 гривень на невідомий ОСОБА_1 рахунок (а.с. 91, 140).
09 грудня 2023 року о 16:52:55 та 17:39:39 були також здійснені входи за нетиповими ip-адресами з нетипового пристрою «Personal computer», а надалі 09 грудня 2023 року о 17:45:43, 17:58:16, 18:01:44 та 18:05:53 за нетиповими ip-адресами з нетипового пристрою «SM-S908N|samsung» (а.с. 88-89).
06 грудня 2023 року за типовими ip-адресами з типового для даного аканту пристрою Redmi 6A|xiaomi (imei cdd74d13bd416212) о 21:00:03 було проведено зміну паролю Приват24 та о 21:00:05 розблокування акаунту. Надалі, 09 грудня 2023 року з 18:22:55 проведено блокування аканту (а.с. 205).
Щодо клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача Савліва Л.О. заявила клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Частиною 1 ст. 279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями , визначеними у цій главі.
Частинами 5, 6 ст.279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України вказана категорія справ розглядається в апеляційному порядку без виклику учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову 91606 гривень 76 копійок, справу слід розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення..
З урахуванням характеру спірних правовідносин у справі, конкретних обставин справи, апеляційний суд вважає, що її розгляд не вимагає проведення судового засідання з повідомленням учасників справи, а тому клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 сприяв своїми діями (надання кодів доступу із смс-повідомлень, перехід за невідомим гіперпосиланням) стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися рахунками відповідача та коштами, в тому числі кредитними, в АТ КБ «ПриватБанк».
При цьому, ОСОБА_1 не заперечував, а позивач АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив, що звернення до банку, 09 грудня 2023 року, з повідомленням про шахрайські дії та необхідністю блокування карток клієнта відбулося вже після того, як транзакції по зняттю коштів були здійснені орієнтовно через 20 хвилин, тобто із запізненням.
Відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів 09 грудня 2023 року, які не визнаються ОСОБА_1 на суму 71932, 50 гривень повністю покладається на відповідача.
Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що стягнення з відповідача відсотків призведе до дисбалансу прав та обов`язків сторін на шкоду позичальника (споживача) і суперечитиме принципам розумності та добросовісності, а тому ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 16951, 49 гривень.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі та висновки якої врахував суд першої інстанції, зроблено висновок, що:
«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
… в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), а також вказано, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Судом встановлено, що 29 березня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку; згідно з випискою за договором № б/н за період з 24 жовтня 2012 року по січень 2024 року відповідач протягом 12 років постійно користувався коштами наданими позивачем, оплачував відсотки за їх користування, йому видавалися кредитні картки відповідно до договору.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення основного боргу за кредитом, оскільки укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому підстав вважати його неукладеним немає.
Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Тому висновок суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу за кредитом є правильним.
Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків.
Відповідно до статтей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Законодавець пов`язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст.1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, тому підписав заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії - 06/16 , тип - Універсальна, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 4400 гривень.
25 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписав заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій були зафіксовані умови кредитування.
У вказаній заяві зазначено, що підписанням цієї заяви, клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.
Пунктами 9.2. заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг визначено фіксовану процентну ставку для карт Універсальна в розмірі 42,0 % річних та 40,8% для карт Універсальна Gold, наслідки прострочення виконання та невиконання зобов`язань за договором, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання 84% для карт Універсальна та 81,6% для карт Універсальна Gold
Своїми діями ОСОБА_1 сприяв наданню кодів доступу із смс-повідомлень, стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися рахунками відповідача та коштами, в тому числі кредитними, в АТ КБ «ПриватБанк».
А тому, відповідальність за використання кредитних коштів, в тому числі і відсотків, які не визнаються ОСОБА_1 , повністю покладається на відповідача.
З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що, підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач добровільно погодився з визначеними у ній умовами кредитування, в тому числі, і щодо розміру відсотків за кредитом та взяв на себе відповідні зобов`язання.
Відповідно до довідки про видачу кредитних карток ОСОБА_1 , після спливу строку дії першої картки для можливості користування рахунком додатково були отримані наступні картки:
№ НОМЕР_3 , строк дії - 05/17 ,тип - Універсальна.
№5168755631721194, строк дії - 02/20,тип - Універсальна.
№4149439042031090, строк дії - 12/23,тип - Універсальна.
№4149609016638613, строк дії - 02/27,тип - Універсальна.
№4149609016638787, строк дії - 02/27,тип - Універсальна
З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач отримав кредитні картки та активно ними користувався, знімаючи грошові кошти та здійснюючи покупки за кредитні кошти.
Зазначена виписка є належним та допустимим доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, що відповідачем не спростовано.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 29 березня 2012 року у відповідача станом на 25 грудня 2025 року наявна заборгованість по простроченим відсоткам у розмірі 16951,49 грн. Сума відсотків нараховувалася відповідачу відповідно до погоджених умов кредитування із розрахунку 3,5 % на місяць (42 % річних).
Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження погодження умов кредитування щодо сплати відсотків, оскільки підписавши викладені у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг умови кредитування, сторони в подальшому їх виконували, угод про зміну умов кредитування не підписували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не укладення ним жодних договорів з позивачем, у тому числі кредитних та відсутністю фактів користувався коштами, наданими на підставі кредитного договору, вказаного позивачем, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Спростування вказаних доводів підтверджується наявністю паспорта споживчого кредиту (а.с. 92-96), анкети-опитувальник клієнта - фізичної особи від 25 квітня 2023 року (а.с.15-16) та заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.17-28), підписаної заяви №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25 квітня 2023 року в якій зафіксовані умови кредитування, в тому числі фіксовану процентну ставку для карт Універсальна в розмірі 42,0 % річних та 40,8% для карт Універсальна Gold. Крім того, з виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач неодноразово з жовтня 2012 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 неодноразово здійснювався перевипуск банківських карт «Універсальна» та змінювався кредитний ліміт (а.с. 70,87) та активно ними користувався, знімаючи грошові кошти та здійснюючи покупки за кредитні кошти.
Зазначена виписка є належним та допустимим доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками у розмірі 16951,49 гривень
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.
В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2662 гривні 40 копійки та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3993 гривень 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість по відсотках у розмірі 16951 гривню 49 копійок,
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2662 гривні 40 копійки та витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3993 гривень 60 копійок.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Дата складання повної постанови-25 вересня 2026 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Н. Лисак
Н.К. Височанська