Справа № 274/2112/26 Провадження № 2/0274/2060/26
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.26 р. м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Руденченко В.С.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,
до 1) ОСОБА_3 , 2) ОСОБА_4 ,
про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину, попереднього власника будинку - ОСОБА_5 , яка є її матір`ю та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте постановою нотаріуса від 30.09.2025 р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщино за заповітом на будинок, оскільки документ, який посвідчує право власності ОСОБА_5 , відсутній.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов визнали.
Розглядаючи справу, Суд виходить з наступного.
Судом з`ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.11.2024 р. (а. с. 24).
За заповітом від 03.07.2018 р. ОСОБА_5 все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати їй на час смерті, а також належні їй майнові права та обов`язки на час смерті, заповіла ОСОБА_1 (а. с. 12).
Таким чином, зважаючи на зміст статей 1216 - 1218, 1222 та 1223 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом щодо усієї спадщини.
З довідки від 30.09.2025 р. приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було заведено спадкову справу № 10/2025, за матеріалами якої спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом є ОСОБА_1 , інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає (а. с. 20).
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Таким чином до ОСОБА_1 як до спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину, перейшли права та обов`язки (спадщина) ОСОБА_5 , у тому числі - права власності останньої на майно.
Однак, ОСОБА_1 постановою від 30.09.2025 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що документ, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на будинок, відсутній (а. с. 11).
Між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір дарування житлового будинку від 25.12.2001 р., за умовами якого перша подарувала, а друга прийняла в дар цілий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав першій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.2001 р. (а. с. 17).
Тобто посилання у постанові від 30.09.2025 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. на те, що документ, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на будинок, відсутній, є помилковим - такий документ наявний, ним є договір дарування житлового будинку від 25.12.2001 р.
Проте з довідки від 25.06.2025 р. № 896, виданої Комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації", випливає, що станом на 31.12.2012 р. право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.2001 р. (а. с. 13).
За такої обставини приватний нотаріус Бердичівського районного нотаріального округу Вовк Г.А. не може видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок садибного за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право власності на цей будинок за ОСОБА_5 не зареєстровано.
З довідки від 24.02.2025 р. № 29 заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області С. Маркусевича вбачається, що за погосподарського книгою № 2 за 2023 - 2027 рр. житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за померлою ОСОБА_5 .
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування житлового будинку від 25.12.2001 р. набула у власність житловий будинок садибного за адресою: АДРЕСА_1 , та до дня смерті була його власником, проте права власності на нього не зареєструвала.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом, який прийняв спадщину (до якого перейшли права та обов`язки ОСОБА_5 щодо цього будинку), не може отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину, що, в свою чергу, перешкоджає оформленню права власності на будинок.
Згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину, набула право власності на майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах (наприклад, постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 р. у справі № 280/4/18) у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки не прийняли спадщину ОСОБА_5 , не є належними відповідачами у справі, належним відповідачем має бути відповідний орган місцевого самоврядування.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (такий висновок міститься постановах Верховного Суду, наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц або у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 р. у справі № 753/8710/21).
За таких обставин Суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП (за даними позовної заяви) [номер приховано]) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут