Справа № 274/6975/26
Провадження № 2/0274/4266/26
УХВАЛА
про відмову в задоволенні заяви про відвід
29.09.2026 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та зобов"язання вчинити дії, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Вдовиченко Т.М. -
в с т а н о в и в :
На розгляд Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 22.09.2026 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 відповідно до якої остання просить суд:
1) усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням - двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 ;
2) вселити ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1 ;
3) зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) надати ОСОБА_1 ключі від нових замків вхідних дверей вказаної квартири та надалі не чинити їй перешкод у користуванні житлом.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 24.09.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
28.09.2029 року ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Вдовиченко Т.М.
Заява про відвід судді вмотивована тим, що спосіб, у який суддя «дослідила» матеріали справи, свідчить про упередженість, повну непрофесійність, неуважність, дискримінацію літньої людини, яка перебуває у безпорадному стані, та грубе порушення права на справедливий суд.
Дослідивши подану заяву про відвід судді Вдовиченко Т.М. суд прийшов до наступного висновку.
У ч.ч. 1, 4 ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вказано, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно приписів ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За положеннями ч. 7 ст. 40 ЦПК України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В пункті 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності, чи наявні обставини, які гарантовано виключають упередженість судді.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналізуючи заяву про відвід судді Вдовиченко Т.М. суд зазначає, що у своїй заяві про відвід ОСОБА_1 наводить лише абстрактні твердження про неупередженість, на її думку, судді.
Крім того, як зазначено судом, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (ухвала суду Верховного Суду від 18 серпня 2025 року у справі № 754/1282/25).
З огляду на викладене, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Вдовиченко Т.М. суд визнає необґрунтованою, надумаю, тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК питання про відвід судді слід передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 258-261,353 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Вдовиченко Т.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та зобов"язання вчинити дії, визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід судді Вдовиченко Т.М. передати до канцелярії суду для визначення судді для її розгляду відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Вдовиченко