Справа № 279/3625/26
Номер рядка звіту 69
Провадження № 2/279/2543/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки про звільнення від сплати аліментів вказавши, що сторони перебували в шлюбі, від спільного шлюбу умають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року шлюб було розірвано. Судовим Наказом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області по справі № 279/4785/23 від 09.10.2023 року було прийнято рішення за яким: «стягувати аліменти з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягувати з 27.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Дитина проживала разом з відповідачкою. Починаючи з січня 2026 року, відповідачка фактично самоусунулась в здійсненні свого обов`язку щодо виховання дитини, як наслідок в добровільному порядку, спільна дитини змінила своє постійне місце проживання, та станом на сьогоднішній день, проживає разом з позивачем і знаходиться на його утриманні. Відповідач, фактично проживає в місті Києві, її адреса проживання, не відома. Актом обстеження умов проживання від 21 квітня 2026 року органом опіки було встановлено, що ОСОБА_4 проживає з батьком з січня 2026 року, відвідує Коростенський міський ліцей №11. Дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку. Станом на сьогоднішній день, відповідач участі в утриманні дитини не приймає. Просив звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01 січня 2026 року, що були присуджені судовим наказом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 жовтня 2023 року по справі № 279/4785/23, та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, розгляд справи провести у його відсутність про, що вказав письмово.
Відповідачка належним чином повідомлялась про судовий розгляд справи (направлення судових повісток за місцем реєстрації, розміщення оголошення на сайті судової влади), відзив на позов та інших заяв не подала. Дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне : Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.07.2023 року шлюб розірвано. На підставі судового наказу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09.10.2023 року постановлено, щомісячно стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Коростень, Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.07.2023 та до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Згідно з ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. За положеннями ст.51 Конституції України, ст.ст.180,182 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. За частиною третьою ст.181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти наутримання дитини(аліменти)присуджуються участці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини. Аналіз частини другої ст.181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а обов`язок сплачувати аліменти на дитину покладається на того із батьків дитини, який проживає окремо від дитини. Таке тлумачення цієї норми міститься в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Згідно з частиною другою ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Також за положеннями частини другої ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами.
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина та на якій підставі.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.ст.77,79,80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, ключовим моментом у цій справі є дослідження обставини із ким із батьків, які проживають окремо, на постійній основі проживає донька ОСОБА_5 , яка досягла десяти років та положеннями частини другої ст.160 СК України визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На підставі судового наказу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09.10.2023 року постановлено, щомісячно стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Коростень, Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.07.2023 та до досягнення дитиною повноліття.
Доказів на підтвердження того, що судовий наказ №279/4785/23, виданий 09.10.2023 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області пред`явлений до виконання, матеріали справи не містять.
Наразі, батько дитини ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а мати дитини ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає в м.Києві, як зазначає позивач. Із акта обстеження умов проживання від 21.04.2026 року, затвердженого начальником служби у справах дітей Фіцій Н.М. вбачається, що мати дитини ОСОБА_4 ОСОБА_2 проживає та працює в м.Києві, ОСОБА_4 проживає з батьком з січня 2026 року, відвідує Коростенський міський ліцей №11, дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просив звільнити його від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , які призначені рішенням суду, у зв`язку з тим, що донька проживає разом із ним, а не з матір`ю. Як вже зазначалося вище, відповідно до частини другої ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
В постанові Верховного суду від 4 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зазначено, що аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти. Отже, тимчасове короткочасне проживання доньки з батьком за місцем його проживання не спростовує факту постійного проживання доньки з матір`ю, а тому не звільняє позивача від сплати аліментів за рішенням суду. Крім того, підстави для звільнення батька дитини від сплати аліментів, які призначені рішенням суду, відсутні, як доказ, що дитина проживає разом з батьком позивач надає лише акт обстеження умов проживання від 21.04.2026 року, однак сам по собі цей документ не може автоматично скасовувати виплати, а враховується судом лише у сукупності з іншими доказами.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи безпосереднього інтересу позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі N 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 07 липня 2020 року у справі N 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19).
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Керуючись ст. ст. 264-265 ЦПК України,ст.160, 181,183,188,197 СК України,
У Х В А Л И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Невмержицька О.А.