Справа № 282/892/26
Провадження № 2/282/600/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Вальчука В.В., за участю секретаря судового засідання Демчук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Любар за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
В липні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Любарського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № CredD-592135597 від 30.07.2017, у розмірі 23973,44 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.07.2017 між АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК" та ОСОБА_1 укладено Договір № CredD-592135597. Відповідно до умов Договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 200000,00 грн., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 30.07.2020 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 40 %.
17.05.2021 було укладено договір №2 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CredD-592135597.
18.05.2021 було укладено договір №18-05/2021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CredD-592135597.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №CredD592195158. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №CredD-592135597.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №CredD-592135597 від 30.07.2017 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23973,44 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 15643,58 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5485,96 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 2843,90 грн.
Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 30 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
08 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Повідомлялася про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзив, заяв та клопотань до суду не подавала.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд цивільної справи проводити без його участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.
30.07.2017 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк». Підписуючи цей акцепт ОСОБА_1 підтверджує акцепт Публічної пропозиції та укладення договору між ним а ПАТ «Альфа Банк», на умовах, що викладені в Публічній пропозиції та Додатках до Договору, що розміщена на веб-сайті Банку.
Згідно з указаною анкетою-заявою бажана сума кредиту становила 4 007,60 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2017 укладено кредитний договір шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн, які він зобов`язувався повернути Кредитодавцю та сплатити відсотки за користування ними в розмірі 40% річних.
Договір підписано позичальником ОСОБА_1 власноручно.
17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладений договір факторингу №2.
Згідно додатку 1 до договору факторингу до ТОВ «ФК «Флексіс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CredD-592135597 від 30.07.2017.
18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу №18-05/21.
Згідно додатку 1 до договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CredD-592135597 від 30.07.2017.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.
Згідно додатку до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CredD-592135597 від 30.07.2017.
Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року та розрахунку заборгованості, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №CredD-592135597 в сумі 23973,44 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 15643,58 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5485,96 грн; заборгованість за пенею - 2843,90 грн.
Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 2524658 від 31 липня 2017 року та випискою по особовому рахунку за період з 30.07.2017 по 31.10.2018, відповідно до яких ОСОБА_1 фактично було надано кредитні кошти в сумі 4 407,60 грн.
Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного АТ «Сенс Банк» за кредитним договором № 592135597 від 30.07.2017, сума надання кредиту становила 4 407,60 грн, а розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.10.2018, тобто на дату закриття рахунку, становив 0,00 грн у зв`язку з повним погашенням заборгованості.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується як факт укладення між сторонами кредитного договору, так і факт фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 4 407,60 грн. та факт поргашення даної суми кредиту.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
В силу ст.526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за кредитними договорами наразі дотримується позиції необхідності наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов`язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.
Позиція ВС/КЦС у справі № 278/2177/15-ц від 17 грудня 2021 року викладена таким чином: «Заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором».
Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідачки 23973,44 грн, з яких 15643,58 грн визначено як заборгованість за основним зобов`язанням, 5485,96 грн - заборгованість за процентами та 2843,90 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.
Разом з тим фактична сума кредитних коштів, наданих відповідачці, становила 4407,60 грн, що підтверджується первинними банківськими документами.
Саме по собі встановлення договором ліміту кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн не свідчить про отримання позичальницею кредитних коштів у такому розмірі та не підтверджує наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 15643,58 грн.
Водночас позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок з їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитних договорів.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредитів, користування ними, а, отже, не є достовірним доказом наявності заборгованості.
Надані позивачем документи факт існування у позичальника заборгованості за вказаними кредитним договором не підтверджують, а інші докази у справі відсутні.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.
Більше того, наявний у матеріалах справи розрахунок, проведений АТ «Сенс Банк», містить відомості про те, що станом на 31.10.2018 заборгованість відповідачки за кредитним договором становила 0,00 грн у зв`язку з повним погашенням боргу.
Зазначені відомості мають істотне значення для визначення наявності та розміру заборгованості, оскільки походять від банківської установи, яка здійснювала облік операцій за відповідним рахунком.
Водночас позивачем не надано належних доказів, які б дозволяли встановити, у зв`язку з якими саме операціями, у який період та за рахунок яких фактичних операцій виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 15643,58 грн після того, як відповідно до банківського розрахунку станом на 31.10.2018 заборгованість була відсутня.
Не підтверджено належними доказами і заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами у сумі 5485,96 грн.
Сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не дає можливості встановити періоди нарахування процентів, фактичну суму заборгованості, на яку вони нараховувалися, здійснені відповідачкою платежі та порядок їх зарахування, а також відповідність такого розрахунку умовам укладеного між сторонами договору.
Аналогічно не підтверджено належними та допустимими доказами заявлену до стягнення суму пені та/або штрафів у розмірі 2843,90 грн. Із наданих матеріалів неможливо встановити конкретні періоди їх нарахування, базу нарахування, передбачені договором підстави та порядок визначення відповідних сум.
Позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі № 755/18920/18: «Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано».
Крім того, як зауважив Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 у справі №645/59/16-ц, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» тап. 2.1.1 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з пунктом 57 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75 інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Пунктом 60 Положення визначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 №89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов`язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.
Згідно з пунктом 61 Положення форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
У пункті 62 Положення встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже саме виписка по рахунку є належним доказом підтвердження видачі кредиту. Позивач не надав виписок за рахунками відповідача, а також платіжних доручень, платіжних інструкцій або квитанцій, які б підтверджували зарахування коштів за кредитом на рахунки відповідача або клопотання про витребування таких доказів.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копію договору позики та складений позивачем розрахунок заборгованості за цим договором.
Водночас, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі зазначеному в договорі про надання кредиту. Зокрема, ТОВ «Коллект Центр» не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо на указану суму, яка зазначена у позовній заяві.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19, зазначено таке: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
При цьому, слід зауважити, що суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості у зазначеному позивачем розмірі.
З огляду на наведене суд вважає факт отримання грошових коштів відповідачем за вказаним в позові договором позики недоведеним, а тому з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.
Крім того, як встановлено з доказів, витребуваних за клопотанням представника позивача від АТ «Сенс Банк» (а. с. 21-25), станом на 31.10.2018 року сума кредитної заборгованості у розмірі 4407,60 грн була погашена ще до відступлення права вимоги від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс», яке відбулося 17.05.2021 року.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд вважає, що судові витрати у даній справі слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст.2,5,10-13,19,76-82,141,258,259,264,265,273,280 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В. В. Вальчук