Справа № 526/1937/25
Провадження № 2-с/526/41/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Черков В.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області 26 червня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТГ «Гадячтеплоенерго» заборгованості за спожиту послуги з постачання теплової енергії,
ВСТАНОВИВ:
26 червня 2025 року Гадяцьким районним судом Полтавської області видано судовий наказ № 526/1937/25 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТГ «Гадячтеплоенерго» заборгованості за спожиту послуги з постачання теплової енергії в сумі 19196,04 грн. та судовий збір по 151,40 грн. з кожного.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування вищевказаного наказу, яка мотивована тим, що вона з 2011 року фактично не проживає за адресою, за якою нарахований борг, не є споживачем комунальних послуг за цією адресою, а розрахунок заборгованості є некоректним та потребує детальної перевірки. Просить скасувати судовий наказ.
Одночасно з заяву про скасування судового наказу подано клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, яке мотивоване тим, що заявник з 2011 року не проживає за адресою, вказаної в судовому наказі, та судовий наказ фактично було отримано лише 17.09.2026. Просить поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу.
Вирішуючи клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи те, що судовий наказ було винесено 26.06.25, а сама заява про скасування подана до суду 28.09.2026, тобто більше чим через півтора роки після винесення судового наказу.
Єдиною підставою для скасування судового наказу заявником вказано, що вона з 2011 року не проживає за адресою, вказаною в судовому наказі, але жодного доказу з цього приводу не надає.
За змістом статті 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, серед іншого, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Так, з відповіді виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 24.06.2025 № 10-13/3564, наявного в матеріалах про видачу судового наказу, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою і було стягнуто борг судовий наказом. Також на цю адресу у відповідно до вимог ч. 3 ст. 169 ЦПК України було направлено копію судового наказу, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній на вказаною адресою».
Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно вимог ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Враховуючи викладене, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, оскільки докази поважної причини пропуску процесуального строку для звернення із заявою про скасування судового наказу відсутні, а заяву про скасування судового наказу повернути боржнику без розгляду.
Керуючись ст. 170 - 171 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Гадяцьким районним судом Полтавської області 26 червня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТГ «Гадячтеплоенерго» заборгованості за спожиту послуги з постачання теплової енергії - повернути без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду безпосередньо.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складений 29.09.2026.
Головуючий: В. Г. Черков