Справа № 526/2648/26
Провадження № 2/526/1616/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29 вересня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
13 серпня 2026 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 240,00 грн., а також судового збору та витрат на професійну правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2024 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №100378346, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 5 000,00 грн. строком 345 днів з 09.06.2024, а відповідач (позичальник) зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк до 20.05.2025. Однак відповідач не виконав умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 35 240,00 грн, в тому числі 5000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 23 179,8 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 805,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 6 255, 2 грн - заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.
28.10.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №100378346 від 09.06.2024, що уклали ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .
У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.
Ухвалою від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
04 вересня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому вважає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує на те, що заявлений позивачем розмір відсотків у два з половиною рази перевищує суму основного боргу. Відтак, такі нарахування є несправедливими, надмірними та такими, що суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості. Додані до позовної заяви матеріали не містять доказів того, що комісія у розмірі 805 грн нарахована за окрему, чітку визначену та фактично надану послугу. Посилаючись на Закон України «Про споживче кредитування» наголошує на тому, що розмір денної ставки не повинен перевищувати 1%, тоді як умовами договору передбачено 1,15% на день. Вказує на те, що споживач є слабкою стороною у кредитних правовідносинах та підлягає особливому правовому захисту, як підставу відповідач наводить постанову ВС № 132/1006/19 від 07 жовтня 2020 року. Звертаючись до висновку ВП ВС № 902/417/18 від 18 березня 2020 року наголошує на тому, що суд має право зменшити розмір процентів та інших санкцій, якщо їх розмір є явно непропорційним наслідкам порушення зобов`язання. Також, вважає, що оскільки на даний час в Україні діє період воєнного стану, відсотки нараховані позивачем за порушення грошового зобов`язання неправомірно, а тому посилаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, просить відмовити в даній частині позову. За цих обставин, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості заперечує в повному обсязі, а також щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки розмір зазначених витрат є необґрунтованим та завищеним, а позовна заява є типовою та не потребує значних витрат часу.
Разом з тим, у разі задоволення позовних вимог просить врахувати скрутний матеріальний стан та відстрочити виконання рішення суду строком на 10 місяців.
17 вересня 2026 р. від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить позовні вимоги задовольнити зазначаючи, що пояснення відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Надав заперечення на аргументи відповідача.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про витребування доказів, що містять банківську таємницю.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання ним грошових коштів у зазначеному розмірі. За таких обставин витребування відповідних документів не є необхідним для встановлення обставин, які мають значення для вирішення спору, оскільки зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, встановив наступне.
Судом встановлено, що 09.06.2024 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №100378346, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 345 дні з 09.06.2024, а відповідач (позичальник) зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк до 20.05.2025.
Відповідно до п. 1.5 договору, загальні витрати позичальника за кредитом складають 19 789,00 грн. Денна процентна ставка складає (19789,00 грн./5000,00 грн.) / 345 днів* 100%=1.15%. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає: 24 789,00 грн.
Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.-1.6. цього договору.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через сайт Товариства, мобільний додаток месенджери. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).
За змістом п. 6.3. договору, позичальник, зокрема, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Згідно із пунктом 7.1, цей договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту. (а.с. 15 зворот)
На підтвердження надання інформації споживачу до укладення договору позивач долучив до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту, яким ОСОБА_2 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови та порядок отримання кредиту, строків кредитування, тощо, який підписано відповідачем 09.06.2024 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 454716 (а.с. 17 зворот, 18).
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О. В., відповідач ОСОБА_1 , ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 09.06.2024 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (478524) направленого на номер телефону відповідний договір. (а.с.12 зворот)
Згідно вище вказаних додаткових даних позичальника та анкетою-заявою на кредит №100378346, відповідач добровільно надав свої ідентифікуючі та контактні дані з метою отримання кредиту (а.с. 16,17).
Згідно із Платіжним дорученням № 90624392 від 09.06.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача № НОМЕР_1 - 5 000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 100378346. (а.с. 20 зворот)
Таким чином, відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» було виконано свої зобов`язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором, шляхом перерахунку коштів на зазначений картковий рахунок відповідача.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надано відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100378346 за період з 09.06.2024 року по 28.10.2024 року.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №100378346 від 09.06.2024 заборгованість позичальника станом на 15.07.2026 становить 35 240,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 23 179,8 грн, прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 805,00 грн., заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання 6 255,2 грн. Позичальником заборгованість не погашена у повному обсязі (а.с. 23).
28.10.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №100378346 від 09.06.2024, що уклали ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .
Також стороною позивача долучено доказ на підтвердження проведення плати за відступлення права вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т від 28.10.2024 (а.с.36).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т від 28.10.2024, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 960,00 грн, в тому числі 5000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 8 899,80 грн - залишок за відсотками, 805,00 грн - заборгованість за комісією, 6 255,20 грн. - заборгованість по неустойці/ або процентам за порушення грошового зобов`язання.
Відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернув.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Мілоан» не виконав, оскільки не виконав умови в повному обсязі, передбачені кредитним договором, та не сплатив проценти за користування кредитом та комісію. У зв`язку з цим у відповідача перед ТОВ "Мілоан" утворилась заборгованість.
Оскільки ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" є новим кредитором за договором про споживчий кредит №100378346 від 09.06.2024 на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т від 28.10.2024, відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Кредит Капітал», у подальшому відповідачу було нараховано проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.
Таким чином, відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний розмір заборгованості відповідача становить 35 240 грн, з яких: 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 23 179,80 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 805 грн - прострочена заборгованість за комісією, 6255,20 грн. - заборгованість по неустойці/ або процентам за порушення грошового зобов`язання.(а.с. 23 зворот, 24-25)
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу від 01.07.2026 за вих. № 23977787/3284, в якій повідомило відповідача про перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та про необхідність виконати зобов`язання за кредитним договором № 100378346 від 09.06.2024 шляхом сплати коштів в сумі 35 240,00 грн (а.с. 37 зворот). Станом на час розгляду справи доказів щодо виконання вказаної досудової вимоги відповідачем матеріали справи не містять.
Так, положеннями пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
У відповідності до вимог частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону).
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит №100378346 від 09.06.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
У реквізитах підписантів кредитного договору зазначено, що позичальник підписав вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Враховуючи умови та зміст кредитного договору, його було укладено на сайті кредитодавця та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 478524 При цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження №61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, провадження №61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, провадження №61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, провадження №61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, провадження №61-2902св21.
Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв`язку, поштову та електронну адресу ОСОБА_1 . Доказів на спростування факту підписання відповідачем спірного договору до суду не надано.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту. (а.с. 15,16)
Додатком № 2 до договору є заява на отримання кредиту (а.с. 16 зворот)
Паспорт споживчого кредиту містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші правові аспекти (а.с.17зворот,18).
З урахуванням наведеного, суд встановив, що для укладення електронного договору №100378346 про споживчий кредит від 09.06.2024 відповідач здійснив всі необхідні дії, передбачені Правилами, подав відповідну заявку, вказав свої персональні дані, підписавши електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора, що підтверджується власне кредитним договором та довідкою про ідентифікацію, а отже, даний договір укладений у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Разом з тим, уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, фактично погодився зі всіма умовами такого договору.
На час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
Відповідач, відповідно до ст. 15 Закону «Про споживче кредитування», у випадку, якщо він вважав умови кредитування для себе неприйнятними мав змогу і після підписання кредитного договору відмовитись від нього протягом 14 днів з моменту укладення договору, та протягом ще 7 днів повернути кредит та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.
Такі ж умови містяться й в самому договорі.
Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, суд вважає, що відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із ТОВ «Мілоан», або відмовитись від нього протягом 14 днів з моменту укладення договору.
Проте, ОСОБА_1 цього не зробив, натомість понад два роки користується кредитними коштами, отриманими від позивача.
Положеннями частини першої статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, 28.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 100378346 від 09.06.2024, що зокрема підтверджується витягом з Реєстру боржників до відповідного договору факторингу, актом приймання-передачі відповідного Реєстру боржників, платіжною інструкцією про проведення оплати за договором відступлення прав вимоги.
Отже, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100378346 від 09.06.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №100378346 від 09.06.2024 за період з 29.10.2024 по 20.05.2025 року, загальний розмір заборгованості відповідача становить 35 240 грн, з яких: 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 23 179,80 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 805 грн - прострочена заборгованість за комісією, 6255,20 грн. - заборгованість по неустойці/ або процентам за порушення грошового зобов`язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів. Договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Мілоан» за кредитним договором, до позивача по справі.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не довів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, розрахунки заборгованості не спростував, тому оскільки матеріали справи свідчать про невиконання позичальником ОСОБА_1 умов Договору №100378346 про надання споживчого кредиту від 09.06.2024 року, відтак позов у частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за тілом кредиту згідно вказаного договору у розмірі 5 000,00 грн., підлягає до задоволення.
Що стосується позову в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 23 179,8 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду визначеного графіком платежів нараховуються за ставкою 357.70 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.
п. 1.5.3 Договору визначено, що проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду визначеного графіком платежів.
Нараховані згідно п. 1.5.2 та 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 18 984,00 грн., вказаний розмір зазначено у графіку платежів та паспорті споживчого кредиту.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення розмір процентів за користування кредитом у сумі 23 179,80 грн. що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору. При цьому правові та договірні підстави для нарахування додаткових процентів позивачем не наведені.
Крім того, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 за №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» приписано надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу (тобто не банкам), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Як убачається із позовної заяви, змісту договору про споживчий кредит №100378346 від 09.06.2024 та розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися з 10.06.2024 по 24.06.2024, по 49 грн, виходячи з відсоткової ставки 0,98 % на день, з 25.06.2024 по 20.05.2025 виходячи з відсоткової ставки 1,40 % на день.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для визначення розміру заборгованості за процентами за кредитним договором за період із 21.08.2024 до 20.05.2025 слід застосовувати процентну ставку -1% на день, тоді як застосований розмір процентної ставки 1,40% за період з 21.08.2024 по 20.05.202 є таким, що суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки сума боргу за тілом кредиту складає 5 000,00 грн, відповідно із 21.08.2024 до 20.05.2025 (273 календарних дні) розмір процентів становить 50 грн., за день, із розрахунку (5 000 (тіло кредиту)/100*1% (денна процентна ставка)*273 (кількість днів).
Відтак, розмір процентів за період з 10.06.2024 по 20.08.2024 згідно із розрахунком становить 4725,00 грн., з 21.08.2024 по 20.05.2025 складає 13 650 грн.
Таким чином, загальний розмір несплачених процентів складає 18 375,00 грн (4 725,00 + 13 650,00 ) та саме така сума боргу за процентами підлягає стягненню із відповідача.
У решті позову в частині стягнення процентів суд відмовляє.
Водночас, посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 від 18.03.2020, постанову Верховного суду у справі № 132/1006/19 від 07.10.2020, не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаних справах судом вирішувалось питання щодо розміру процентів річних як міри цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, в той час як відповідач просить зменшити розмір процентів як плати за користування кредитними коштами, що мають відмінну правову природу, тому не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 805,00 грн суд дійшов таких висновків.
Згідно положенням пунктів 1-1 та 4 частини 1 статті 1 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. При тому загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.
Судом встановлено, що у підписаному між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» Кредитному договорі №100378346 від 09.06.2024 року сторони правочину погодили сплату разової комісії при видачі кредиту в розмірі 805,00 грн, яка нараховується за ставкою 16.10 відсотків від суми кредиту одноразово, а тому платіж за комісією у сумі 805,00 грн правомірно включений кредитодавцем до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по штрафах, суд зазначає таке.
Нарахування заборгованості по штрафам в розмірі 6 255,20 грн. позивачем здійснено відповідно до п.4.1 Договору.
Так, відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Згідно з п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки заборгованість за штрафами, які нараховані за порушення виконання грошового зобов`язання, нараховані в період дії на території України воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору, за яким кредитодавець виконав умови повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови та правила договору, не повернувши позичені кошти, порушено майнові права ТОВ " Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, доводи позивача та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення тіла кредиту в розмірі 5 000,00 грн. нарахованих відсотків в розмірі 18 375,00 грн. та комісії за надання кредиту в розмірі 805,00 грн, а разом 24 180,00 грн.
Щодо розстрочення виконання рішення суду, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Так, заявник стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище та наявність інших кредитних зобов`язань, але матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду, тому в цій частині клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Кредит-Капітал" та адвокатським об`єднанням "Апологет" укладено договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025.
Відповідно до Акту №Д/30713 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень укладеного ними договору.
З детального опису наданих послуг до Акту №Д/30713 від 15.07.2026 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, складеного 15.07.2026 убачається, що у справі, про стягнення заборгованості за Кредитним договором №100378346 де боржником є ОСОБА_1 надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв.; ознайомлення з метеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт.; усього 6 год. 30 хв.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/15063/18.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем було документально доведено, що ним понесені витрати на правничу допомогу у даній справі на загальну суму 8 000 грн.
Однак, враховуючи пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, категорію та складність справи, по якій наявна узгоджена та усталена судова практика, підстав відмови у позові, а також враховуючи заперечення представника відповідача щодо розміру відшкодування та клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність часткового стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши їх у сумі 4 000, 00 грн. з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (68,62%) в сумі 1826,94 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 100378346 від 09.06.2024 в розмірі 24 180 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят ) грн.. 00 коп., з яких:
-5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту;
-18 375 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят п`ять ) грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками;
-805 (вісімсот п`ять ) грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; (код ЄДРПОУ 35234236) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 826,94 грн. та понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.09.2026 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий: В. Г. Черков