Справа №694/3776/25
провадження № 2-др/694/9/26
Д О Д А Т К О В А У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Смовж О.Ю.,
при секретарі судового засідання Нікітішиної С.Б.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Бабенка Р.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
її законного представника - адвоката Трохименко Н.О.
законного представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши заяву ОСОБА_1 та її уповноваженого представника - адвоката Бабенка Руслана Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат,
встановив:
В провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області знаходилася цивільна справа за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Звенигородська міська рада, про виділ в натурі частки із спільного часткового майна, визнання права власності на самостійний об`єкт нерухомості та припинення спільної часткової власності.
Ухвалою суду від 08.07.2026 задоволено частково заяву ОСОБА_1 та її уповноваженого представника - адвоката Бабенка Р.В., провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції від 16.12.2025, на суму 605,75 грн. В решті клопотання відмовлено.
09.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 та її уповноваженого представника - адвоката Бабенка Р.В. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат. Позивач просить стягнути з відповідачів у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь понесені судові витрати на оплату послуг фахівців, а також правову допомогу, загалом по 13 264,80 грн з кожного, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що провадження у справі закрито з підстав досягнення сторонами упродовж розгляду справи в суді мирного врегулювання спору шляхом укладення відповідної угоди в нотаріальному порядку. Водночас, як вважає позивач, наявні підстави для покладення на відповідачів усіх судових витрат, а саме: судового збору, сплаченого при подачі позову до суду в розмірі 1 211,20 грн, оплати послуг БТІ в розмірі 1058,40, оплати за виготовлення акту конкретного користування на суму 2 660,00 грн, оплати послуг нотаріуса за посвідчення договору про поділ майна в натурі на суму 3 600,00 грн. Разом судовий збір та інші витрати становлять 8 529,60 грн. Окрім того, послуги з надання правничої допомоги складають 18 000,00 грн, що підтверджується відповідними документами, наданими до справи.
Відтак, загальна сума витрат заявлена на суму 26 529,60 грн, яку позивач вважає необхідно стягнути з відповідачів порівну по 13 264,80 грн з кожного.
В судовому засіданні позивач та її уповноважений представник заяву підтримали, просили задовольнити.
Відповідачі на їхні уповноважені представники заперечували проти заяви, зазначили, що позивач звернулася до суду з позовною заявою, не вирішивши питання щодо припинення спільної часткової власності з відповідачами мирним шляхом, оскільки її манера спілкування не передбачає висловлення думки іншими особами. Лише під час судового розгляду вдалося знайти спільну мову та усі учасники справи погодилися на укладення нотаріально посвідченої угоди, відповідно до якої право спільної часткової власності усіх трьох власників припинилося, тепер кожен має у власності індивідуально свою частину майна. Позивач погодилася на такі умови, хоча організацією процесу оформлення займалася не вона, а відповідачі, підписала договір. Провадження у справі закрито, оскільки спір зник під час розгляду справи у суді, в ухвалі про закриття провадження у справі суд вирішив питання повернення позивачці половини сплаченого судового збору. Інші витрати розподілу не підлягають, їх має нести позивач самостійно, оскільки звернулася до суду передчасно, не з`ясувавши питання з відповідачами, поведінка її в судових засіданнях була негативною, позивач сама ніяк не сприяла вирішенню питання в позасудовому порядку.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що усі подані клопотання про закриття провадження у справі підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з ухвали суду від 08.07.2026, провадження у справі №694/3776/25 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України - позивач відмовилася від позову і така відмова прийнята судом.
Про закриття провадження у справі суд, в силу вимог ч.2 ст.255 ЦПК України, постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно, судом вирішено питання щодо повернення позивачу половини суми сплаченого судового збору за подачу позовної заяви до суду в сумі 605,75 грн.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 квітня 2021 року, справа №199/9188/16-ц.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вже встановив суд, позивач, звертаючись до суду, заявила вимоги про виділ в натурі частки із спільного часткового майна, визнання права власності на самостійний об`єкт нерухомості та припинення спільної часткової власності.
Під час підготовчого судового засідання з`явилися відповідачі, заявили про те, що позивач не ставила перед ними ніяких питань, не обговорювала, відносини між власниками напружені, можливості для мирного врегулювання за такої поведінки позивачки обмежені. Суд запросив в підготовче судове засідання спеціаліста БТІ, яка роз`яснила сторонам спору, що вирішення їхнього питання лежить у договірній площині і не потребує судового рішення, у зв`язку з чим за більшої ініціативи відповідачів позивач погодилася відвідати нотаріуса разом та спробувати знайти вирішення проблеми.
Надалі, сторони надали суду примірник договору від 22.06.2026 про поділ житлового будинку в натурі та припинення спільної часткової власності, відповідно до якого кожна із сторін спору отримала в індивідуальну власність свою частину нерухомого майна.
Відтак, спір припинився спільним рішенням усіх учасників справи, виходячи з чого суд приходить до висновку, що позивач фактично відмовилася від позовних вимог внаслідок реалізації своїх прав у позасудовому порядку, у зв`язку з чим вважала спір вичерпаним.
За таких обставин, суд не вважав підтвердженими обставини, за яких позивач більше не підтримує свої позовні вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Підтвердженими суд вважав обставини відмови позивача від позову з інших підстав, а саме: внаслідок укладення нотаріально посвідченого договору про поділ житлового будинку в натурі та припинення спільної часткової власності.
Відповідно, суд не знаходить підстав для стягнення понесених позивачкою інших витрат, окрім 50% судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду, та у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат, які понесла у зв`язку з підготовкою до подачі позову до суду, та правової допомоги позивачу відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись статями 13, 182, 142, 255, 259, 260 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та її уповноваженого представника - адвоката Бабенка Руслана Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29 вересня 2026 року.
Суддя О.Ю.Смовж