Справа № 702/821/26
Провадження № 2/702/847/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.09.2026 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Жежер Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,
представника позивача Ульченка С.О. (в режимі відеоконференції), представника відповідача Домачука В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія» про розірвання договору оренди землі,
в с т а н о в и в :
Представник позивача Ульченко С. О. в інтересах позивача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі.
Підставою позову вважає те, що 14.06.2016 між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Вікторія» було укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0095, площею 2,8502 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, від 08.06.2016.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що його укладено строком на десять років, починаючи з дати державної реєстрації.
Згідно з пунктом 14.1 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
14.06.2016 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку у користування без будь-яких зауважень щодо її стану, меж чи можливості використання за цільовим призначенням.
У другому кварталі 2016 року відповідач виплатив позивачу орендну плату за весь погоджений сторонами десятирічний строк користування земельною ділянкою у сумі 31 400, 00 грн та сплатив податки.
Таким чином, після укладення договору сторони приступили до його фактичного виконання: земельна ділянка була передана орендарю, останній почав нею користуватися, а орендна плата була сплачена в повному обсязі за весь строк, визначений договором.
Після закінчення строку дії договору позивач мала бажала та бажає передати свою ділянку у володіння та користування своїм дітям для вирощування на ній сільськогосподарських культур.
Після спливу десяти років з дня укладення договору та передачі земельної ділянки позивач направив відповідачу письмове повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі від 26.06.2026, в якому повідомив про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини та вимагав після припинення договору повернути земельну ділянку шляхом підписання акта приймання-передачі.
Незважаючи на це, відповідач не повернув земельну ділянку позивачу.
Після чого позивач звернулась за отриманням відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідності до інформаційної довідки з ДРРП право оренди земельної ділянки було зареєстровано за номером 29922402 лише 17.01.2019, тобто через понад два роки і сім місяців після укладення (підписання) договору 14.06.2016 та фактичної передачі земельної ділянки орендарю.
Відповідач у відповідь на лист усно повідомив позивачу наступне, що строк дії договору обчислюється не з моменту його укладення та фактичної передачі земельної ділянки, а з дати державної реєстрації права оренди яка здійснена на підставі заяви відповідача - 17.01.2019, у зв`язку з чим вважає, що договір діє до 17.01.2029.
Отже, як умови самого договору, так і подальша поведінка сторін свідчать про те, що після його укладення сторони приступили до реального виконання взаємних зобов`язань, а саме: позивач передав земельну ділянку; відповідач прийняв її у користування; відповідач розпочав користування земельною ділянкою; сторони виконали свої основні обов`язки за договором оренди.
Разом з тим після спливу десяти років з моменту укладення договору від 14.06.2016 та фактичної передачі земельної ділянки позивач дізнався про те, що право оренди на підставі договору зареєстроване 17.01.2019, внаслідок вказаних дій відповідача щодо реєстрації права оренди, строк користування земельною ділянкою фактично збільшується більш ніж на два роки і сім місяців, і становить 12 років та 7 місяців, замість передбачених пунктом 3.1. договору 10 років.
Таким чином, несвоєчасна державна реєстрація права оренди у поєднанні з фактичним виконанням договору з моменту його укладення, призвела до безпідставного збільшення строку користування земельною ділянкою понад погоджений сторонами десятирічний строк.
За таких обставин позивач значною мірою позбавлений того результату, на який він обґрунтовано розраховував при укладенні договору, а саме - повернення належної їй земельної ділянки після закінчення погодженого сторонами строку оренди.
Просить розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0095, площею 2,8502 га, від 14.06.2016, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Вікторія»
На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 21.08.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов вважають безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення з таких підстав. Позивачка та керівник ФГ "Вікторія" досягли домовленості з усіх умов договору оренди землі, що підтверджується підписами сторін.
Відповідно до пункту 3.1. договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.06.2026 між позивачкою та ФГ "Вікторія" передбачено, що його укладено строком на десять років, починаючи з дати державної реєстрації. Фермерське господарство "Вікторія" належним чином виконувало умови укладеного договору, що підтверджується самою позивачкою.
Позивачка як власниця земельної ділянки могла безперешкодно отримувати інформацію щодо належної їй земельної ділянки.
Просять в задоволені позову відмовити повністю.
На адресу суду через підсистему «Електронний суд» 24.08.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої у відзиві відповідач не заперечує факту укладення сторонами договору оренди землі, погодження його умов, отримання позивачем орендної плати та належного виконання сторонами договору починаючи з 2016 року.
Більше того, відповідач прямо посилається на докази, подані позивачем, та зазначає, що ФГ «Вікторія» належним чином виконувало умови укладеного договору, а позивач отримала орендну плату.
При цьому, відповідачем не спростовано ключових обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: земельну ділянку було фактично передано відповідачу за актом приймання передачі від 14.06.2016; з цього часу відповідач фактично користувався земельною ділянкою; у 2016 році позивачу було виплачено орендну плату за погоджений сторонами десятирічний строк користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки було зареєстровано лише 17.01.2019, тобто через понад два роки і сім місяців після фактичної передачі земельної ділянки відповідачу.
Таким чином, фактичні обставини, які покладені позивачем в основу вимоги про розірвання договору, відповідачем по суті не спростовані.
Предметом позову є розірвання чинного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України внаслідок істотного порушення майнового інтересу позивача, спричиненого фактичним збільшенням строку користування земельною ділянкою.
Саме існування погодженого сторонами та чинного договору не виключає можливості його судового розірвання, якщо в процесі виконання договору виникли передбачені частиною другою статті 651 ЦК України підстави.
Щодо того, що відзив не містить пояснень причин та наслідків державної реєстрації права оренди лише у 2019 році відповідач, заперечуючи проти позову, не надає пояснень: з яких причин право оренди було зареєстровано лише 17.01.2019; чому земельна ділянка була прийнята та фактично використовувалася ФГ «Вікторія» ще з 14.06.2016; чому наслідки затримки державної реєстрації права оренди більш ніж на два роки і сім місяців мають покладатися саме на позивача; чому фактичний строк користування земельною ділянкою має перевищувати погоджений сторонами десятирічний період.
Таким чином, доводи, викладені у відзиві ФГ «Вікторія», не спростовують фактичних та правових підстав позову. Відповідач не заперечує фактичного виконання договору починаючи з 2016 року та не надає пояснень щодо причин державної реєстрації права оренди лише у 2019 році.
Відсутність претензій позивача до спливу десятирічного періоду фактичного користування земельною ділянкою не може розцінюватися як згода на збільшення цього періоду більш ніж на два роки і сім місяців.
Відтак наведені у відзиві заперечення не спростовують того, що внаслідок фактичного збільшення періоду користування земельною ділянкою позивач значною мірою позбавляється того, на що обґрунтовано розраховувала при укладенні договору.
Просить позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія» про розірвання договору оренди землі, задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження, витребувано докази.
Ухвалою суду від 26.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача Ульченка С.О. позов підтримав повністю, з підстав, зазначених в заявах по суті, просив його задовольнити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.
В судовому засіданні представник відповідача ФГ «Вікторія» Домачук В.А. позов не визнав повністю, з підстав зазначених у відзиві. Просив застосувати загальний строк позовної давності до вимог про розірвання договору оренди, оскільки позивачка не була позбавлена можливості ознайомитися з відомостями, що містяться в Реєстрі речових прав щодо дати реєстрації речового права оренди земельної ділянки.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,8502 га, яка розташована на території Степівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0095, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВТ № 039051 від 08.06.2016, право власності на яку зареєстровано 08.06.2016 за № 14936762, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 486258251 від 16.07.2026 (а.с. 10, 17).
14.06.2016 між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Вікторія» в особі голови Шатайла Ю.Г. укладено договір оренди землі № 3, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння в користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою вирощування сільськогосподарської продукції, яка знаходиться на території Степівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 11 - 12).
Згідно з п. 2 договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 в оренду передається земельна ділянка площею 2,8502 га ріллі, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0095.
Відповідно до п. 3.1. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 договір укладено на 10 років, починаючи з дати державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, аналогічний попередньому і на тих самих умовах у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У разі недосягнення згоди щодо поновлення договору на тих самих умовах на новий строк, орендар має переважне право на укладання нового договору оренди земельної ділянки чи будь - якої частини на нових умовах.
Згідно з п. 4.1. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 орендна плата за користування земельною ділянкою може вноситись орендарем як у грошовій формі, так і с/г продукцією по цінах не нижчих за собівартість і які будуть діяти на час проведення розрахунків (ячмінь, пшениця, кукурудза) та послугами (оранка городів, авто послуги і ін) і становить 3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки із розрахунку міститься прочерк грн за один гектар земельної ділянки на рік, що станом на сьогоднішній день складає 3% від нормативної грошової оцінки паю, що становить 3 768,00 грн.
Згідно з п. 6.3. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 передача земельної ділянки орендарю здійснюється не пізніше 7 (семи) календарних днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі, що підписується сторонами та становить невід`ємну частину цього договору.
Відповідно до п. 6.4. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 у разі якщо, орендодавець не передає орендареві земельну ділянку та/або відмовиться чи ухилятиметься від підписання акту приймання - передачі земельної ділянки згідно з умовами цього договору, то орендар має право стягнути із орендодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн додатково до компенсації збитків орендаря.
Згідно з п. 7.1. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Відповідно до п. 9.2. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 орендодавець, зокрема, зобов`язаний: передати у використання земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору.
Відповідно до п. 9.2. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону.
Згідно з п.12.2. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 дія договору припиняється, зокрема, у разі: закінчення договору на який його було укладено.
Відповідно до п. 12.3. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за: рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового нищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використання, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 14.1. договору оренди землі № 3 від 14.06.2016 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Таким чином, умовами договору передбачено як дату його укладення, так і строк його дії з дня його державної реєстрації.
Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 14.06.2016 ОСОБА_1 (орендодавець) передав земельну ділянку внатурі орендарю ФГ «Вікторія», в особі голови ОСОБА_4 площею 2, 8502 га в межах с. Степівка Монастирищенського району в оренду терміном на 10 років, для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 486258251 17.01.2019 за № 29922402 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ФГ «Вікторія» (орендар), орендодавець ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки № 3 від 14.06.2016, строк дії договору 10 років, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0095 (а.с. 17).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 30.06.2026, у 2 кварталі 2016 ФГ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сплатило ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31 400,00 грн, із ознакою доходу - надання майна в лізинг (а.с. 18 - 20).
26.06.2016 позивач ОСОБА_5 на адресу ФГ «Вікторія» направила лист - повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_1 просить повернути земельну ділянку, оскільки строк дії договору закінчився 14.06.2026 (а.с. 14 зворотна сторона - 16).
Таким чином, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що між ОСОБА_1 та ФК «Вікторія» 14.06.2016 укладено договір оренди земельної ділянки № 3, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0095, відповідно до якого визначено дату укладення договору, строк дії договору, розмір орендної плати, яку було сплачено одним платежем в розмірі 31 400,00 грн, що також погоджено між сторонами.
Не заперечуючи чинності договору позивач підставою для розірвання договору вказує дії відповідача, що полягали у реєстрації права користування земельною ділянкою після 2 років 7 місяців після укладення договору оренди, що призвело до штучного збільшення строку договору оренди землі, що в свою чергу позбавило позивача права вільно розпоряджатися власною земельною ділянкою після обумовленого строку дії договору.
Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (далі - Закон № 161-XIV) (який діяв на момент виникнення правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з ст. 1 Закону № 161-XIV (який діяв на момент виникнення правовідносин), яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону № 161-XIV (який діяв на момент виникнення правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та
вимог земельного законодавства.
Стаття 15 Закону № 161-XIV (який діяв на момент виникнення правовідносин) передбачає істотні умови договору: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 161-XIV (який діяв на момент виникнення правовідносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Згідно з ст. 17 Закону № 161-XIV (який діяв на момент виникнення правовідносин) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11.02.2010 № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до умов договору від 14.06.2016 сторони договору днем набранням чинності цим договором визначили день його державної реєстрації.
Разом з тим, 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 1878-VI), якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону № 161-XIV були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.
Тобто, під час с підписання Договору від 14.06.2016 положення закону щодо його обов`язкової реєстрації були виключені Законом № 1878-VI.
Таким чином, у зв`язку зі змінами в законодавстві з 01.01.2013 Договір не міг бути зареєстрований. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі (частини перша та шоста статті 6 Закону № 161-XIV; пункт 1 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у редакціях, чинних на час підписання Договору).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/1207/22 від 06.03.2024 після законодавчих змін слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки у зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).
Стаття 17 Закону № 161-XIV у тій самій редакції передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, Закон № 161-XIV у вказаній вище редакції не визначає акт приймання-передачі як документ, яким здійснюється передання земельної ділянки, а передбачає, що таке передання відбувається шляхом державної реєстрації речового права оренди. Відтак земельна ділянка вважається переданою орендарю з моменту державної реєстрації права оренди, і з цього ж моменту в нього виникає відповідне речове право.
Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав і обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення у орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами. Так, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язати орендодавця виконати обов`язок з передання земельної ділянки в натурі чи відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки, а орендодавець, у свою чергу, може стягнути з орендаря орендну плату.
З моменту ж реєстрації речового права оренди орендар може захищати це право від третіх осіб речово-правовими способами захисту, зокрема вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою (див. mutatis mutandis постанови КГС ВС від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18 та від 15.11.2022 у справі № 914/917/21).
Наведене узгоджується також із подальшими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, про те, що з 01.01.2013 державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV. З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, однак відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.
Таким чином, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін у цей період існує право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.
Так, позивач просить розірвати договір оренди землі № 3 від 14.06.2016 через істотність порушення відповідачем умов договору. Разом з тим, конкретних пунктів договору, які на його думку істотно порушені відповідачем не зазначає.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним порушенням, на думку позивача, є користування земельною ділянкою більше, ніж узгоджено сторонами.
Разом з цим, сторонами не узгоджено конкретного строку закінчення дії договору, а строк його дії визначено вказівкою на його державну реєстрацію (реєстрацію речового права), умовами договору не передбачено конкретного строку для орендаря здійснити реєстрацію речового права, а тому підстав вважати, що в цьому конкретному випадку орендар порушив умови договору суд не може.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що підстави для розірвання договору оренди землі відсутні, а позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки підстав для задоволення позову не встановлено, суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія» про розірвання договору оренди землі, відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Фермерське господарство «Вікторія», місцезнаходження: вул. Олександра Постоя, 22 с. Нове Місто Уманського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 31734226.
Суддя Юлія ЖЕЖЕР