Суддя Зайцева М. С.
Справа № 645/1114/26
Провадження № 2/644/2868/26
28.09.2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Зайцевої М.С.,
за участю секретаря судового засідання Селіхової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 645/1114/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2024 року по 10.02.2026 року включно в розмірі 9331 гривень 80 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2022 року по справі № 645/551/22, провадження № 2/554/3088/2022 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 27.07.2023 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина. На підставі зазначеного рішення суду, Немишлянським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 72850221 про стягнення з відповідача аліментів. Аліменти нараховані за період з липня 2023 року по листопад 2023 року включно в сумі 11971,90 грн. Відповідач в липні та жовтні 2024 року сплатив аліменти в розмірі 2640,09 грн. Станом на даний час заборгованість по сплаті аліментів складає 9331,80 грн. Відповідно розрахунку від 10.02.2026 року, наданому державним виконавцем Немишлянським ВДВС у м. Харкові ХМУ МЮУ розрахунку, сума заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим провадженням № 72850221 складає 9331,80 грн. Останній платіж по сплаті аліментів був здійснений відповідачем у жовтні 2024 року. З листопада 2024 року по даний час, відповідач не сплачувала аліменти. Кількість днів прострочки сплати аліментів за період з 01.11.2024 року по 10.02.2026 року складає 467 днів. Один відсоток суми пені за один день складає 93,31 грн. Загальна сума пені складає 43575,77 грн., виходячи із розрахунку 467 днів х 93,31 грн. Заборгованість станом на 10.02.2026 року по сплаті аліментів складає 9331,80 грн. Враховуючи положення ч. 1 ст. 196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж сто відсотків заборгованості по аліментам на дитину, тобто сума пені не може бути більше 9331,80 гривень. У зв`язку з тим, що відповідач не сплачував аліменти на утирання дитини, неустойка (пеня) за прострочку оплати за період з 01.11.2024 року по 10.02.2026 року складає 9331,80 гривень.
Ухвалою суду від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні 16.07.2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, 13.08.2026 року звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідачка в судовому засіданні 16.07.2026 року не погодилась з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, підтвердила наявність боргу зі сплати аліментів, який на час проведення судового засідання був нею сплачений, не заперечувала несвоєчасної сплати аліментів, проте не погодилась з вимогою про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. Крім того, 17.07.2026 року відповідачка подала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2022 року у справі №645/551/22 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки всіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.07.2023 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2022 року у справі № 645/551/22, залишено без змін.
22.09.2023 року відкрито виконавче провадження № 72850221 за виконавчим листом виданим на виконання рішення суду від 14.12.2022 року.
Згідно розрахунку державного виконавця Немишлянського відділу виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заборгованості зі сплати аліментів станом на 10.02.2026 року за боржником ОСОБА_2 , заборгованість по аліментам станом на 20.11.2023 становить 11971,90 грн. - 2640,09грн. (сплачені у липні та жовтня 2024 року) = 9331,80 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не сплачувала в повному обсязі аліменти на утримання сина, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість по аліментам.
Відповідачкою надана квитанція до платіжної інструкції від 23.03.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_2 сплачено 9332 грн. по ВП 72850221, отримувач Немишлянський відділ виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Таким чином, заборгованість зі сплати аліментів сплачена ОСОБА_2 23.03.2026 року.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина 4 статті 155 СК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі№ 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження 61-16670сво19)).
Законодавець у частині 1 статті 196 СК України встановив максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина 2 статті 196 СК).
Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) закон надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.
Тлумачення частини 2 статті 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.
Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.
Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.
Відповідач ОСОБА_2 була обізнана про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, а тому повинна була прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів. Між тим, заборгованість зі сплати аліментів сплачена відповідачкою лише 23.03.2026, тобто після звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Даних, що ОСОБА_1 вчинялись дії, що перешкоджають відповідачу виконувати батьківські обов`язки, а саме - блокування карток, неотримання переказів, зміна місця проживання та контактів тощо, матеріали справи не містять.
Станом на 10.02.2026 року заборгованість зі сплати аліментів складає 9331,80 грн., кількість днів прострочки за період з 01.11.2024 року по 10.02.2026 року складає 467 днів. (467 днів х 93,31 грн. (1 % суми пені за один день) = 43575,77 грн.
Враховуючи, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань перевищує 100 % заборгованості по даному аліментному зобов`язанню, суд вважає за необхідне стягнути пеню в межах суми наявної заборгованості по аліментам, а саме в сумі 9331,80 грн.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України слід покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в дохід держави.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу
У матеріалах справи міститься договір № 0210/21-1 від 10.02.2026 року, укладений між АБ «Санжаревський» та ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір гонорару є фіксованим та складає 3000 грн., платіжна інструкція від 10.02.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 3000 грн на підставі договору № 0210/21-1 від 10.02.2026.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За положенням ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з проведенням експертиз.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зі змісту ст.58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі суперечить принципу розподілу таких витрат.
Враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,259,264-265,268,280-282 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.11.2024 року по 10.02.2026 року включно в розмірі 9331 гривень (дев`ять тисяч триста тридцять одна гривня) 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в дохід держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень)
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Харкова, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Головуючий: