Справа №705/6207/26
2-з/705/24/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В:
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 з позовом доОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про припинення права спільної часткової власності, виділ частки з нерухомого майна в натурі та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
28.09.2026 ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову в порядку і на підставі положень ст.ст. 149-153 ЦПК України.
Станом на 29.09.2026 позовна заява ОСОБА_1 до розгляду судом не прийнята і провадження у цивільній справі не відкрито.
Однак, згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 є - припинення права спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами щодо первісної частки у розмірі 57/100, яка належала Спадкодавцю ОСОБА_7 , з метою відокремлення його спадкового майна в самостійний склад спадщини та виділу в натурі (формування) окремих самостійних об`єктів нерухомого майна відповідно до варіантів, які будуть встановлені висновком судової будівельно-технічної експертизи, за адресою: АДРЕСА_1 , для визнання за Позивачкою права власності на 1/2 (одну другу) частку вказаного спадкового майна на підставі статті 357 ЦК України; визнання за Позивачкою права власності на 1/2 (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,0535 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:006:0065 (цільове призначення: 02.01) в порядку спадкування за законом після померлого Спадкодавця ОСОБА_7 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник зазначає, що між спадкоємцями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 існує тривалий, гострий та системний правовий конфлікт щодо складу спадкового майна ОСОБА_7 та правомірного розподілу часток.
Специфіка та особлива гострота даного спору полягає в тому, що Відповідачі у справі мають різний правовий статус: частина з них є спадкоємцями Спадкодавця ОСОБА_7 , а інша частина - сторонніми співвласниками Об`єкта нерухомого майна (будинку АДРЕСА_1 ), які володіють своїми окремими капітальними об`єктами та частками нерухомості. Протиправні процесуальні та майнові дії Відповідачів спадкоємців ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) у межах паралельних судових проваджень спрямовані на безпідставне та протиправне поглинання (захоплення) не лише належної мені законної 1/2 частки спадкового майна за законом, а й на безпідставне поглинання капітальних об`єктів та часток інших співвласників Об`єкта нерухомого майна - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не охоплюються і в силу закону не можуть охоплюватися оспорюваним заповітом від 03.11.1993 року.
ОСОБА_1 в заяві просить:
-накласти арешт на 57/100 часток у праві спільної часткової власності на Об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 1498623871108, які належали Спадкодавцю ОСОБА_7 (житловий будинок позначений літерою «А», загальною площею 79,3 кв.м, житловою площею 50,9 кв.м, який складається з квартири АДРЕСА_2 площею 44,2 кв.м та квартири АДРЕСА_3 площею 35,1 кв.м, разом зі складовими частинами: прибудовою «а», сараєм «Г», сараєм «Д», гаражем «Е», погребом «Ж», літньою кухнею «З», гаражем-літньої кухні «К», погребом «Л», верандою «М», огорожею «3», огорожею «4», огорожею «5», воротами «6» та замощенням «І»);
- накласти арешт на цілу частку (розмір частки: 1) права власності на земельну ділянку площею 0,0535 га, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 1225208071108, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером [номер приховано]:02:006:0065 (цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом не встановлено необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням, а також не встановлено необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Судом встановлено, що вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.
При цьому судом враховано, що хоча заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, однак це не суперечить вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, з огляду на те, що ч. 1 ст. 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, виходячи з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Заявником не доведено і судом не встановлено наявність реальної загрози унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, заявником не доведено, що забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на майно стане ефективним засобом забезпечення прав позивача.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд вважає, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову неспівмірний із заявленими позовними вимогами та жодним чином не співвідноситься з ними.
Крім того, застосування неспівмірних та невідповідних до позовних вимог заходів забезпечення позову є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, про недопустимість якого неодноразово наголошено Європейським судом з прав людини, в тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року.
При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з`ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові слід відмовити, тощо.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 57/100 часток у праві спільної часткової власності на Об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 149862387110 та на цілу частку (розмір частки: 1) права власності на земельну ділянку площею 0,0535 га.
При цьому, вказана заява не містить обґрунтованих доводів, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки жодними належними доказами не доведено той факт, що невжиття забезпечення позову у виді накладення арешту на 57/100 часток у праві спільної часткової власності на Об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 149862387110 та на цілу частку (розмір частки: 1) права власності на земельну ділянку площею 0,0535 га, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що невжиття зазначеного у заяві заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Душин