ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8739/26 Справа № 182/6943/23 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
УХВАЛА
28 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді - Свистунової О.В.,
суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
ознайомившись з апеляційною скаргою Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати , -
В С Т А Н О В И В :
24 вересня 2026 року представник Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - Осадчий В.А. подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Апелянт зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення відбулося внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а саме, зокрема, у зв`язку з військовою агресією рф в Україні з 24.02.2022 року введено та діє воєнний стан. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, Нікопольська міська територіальна громада з 21.07.2022 віднесена до територій активних бойових дій, а з 31.05.2023 - до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. З липня 2022 року місто Нікополь Дніпропетровської області щодоби перебуває під обстрілами агресора; сигнал «тривога» по місту триває щодоби (в тому числі в робочий час); під час сигналу «тривога» працівники Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради перебувають в укритті (без можливості виконувати свої посадові обов`язки).
Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3,4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради провести нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період часу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року відповідно до умов колективного договору, укладеного Нікопольською міською радою Дніпропетровської області з працівниками КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради на 2014 рік, який зберігав чинність з 01 січня 2014 року до 01 січня 2018 року, виходячи з мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду у розмірі 120 % розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на коефіцієнти 1,15 та 4,6 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, а також з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів (індекс інфляції) на послуги за період з 04 грудня 2023 року до 18 лютого 2025 року.
Стягнуто солідарно з Нікопольської міської ради, КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_1 нараховану заробітну плату за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року відповідно до умов колективного договору, укладеного Нікопольською міською радою Дніпропетровської області з працівниками КП Ритуальна служба» Нікопольської міської ради на 2014 рік, який зберігав чинність з 01 січня 2014 року до 01 січня 2018 року, виходячи з мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду у розмірі 120 % розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на коефіцієнти 1,15 та 4,6 з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, а також компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за період з 04 грудня 2023 року до 18 лютого 2025 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колосова І. В., задоволено частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року скасовано в частині зобов`язання нарахування та стягнення заборгованості із заробітної плати та розподілу судових витрат та постановлено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ВК Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості із заробітної плати задоволено частково.
Стягнуто з КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року у розмірі 145 555,59 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за період з квітня 2021 року до листопада 2025 року в розмірі 1 895,53 грн, а разом 147 451,12 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колосова І. В., на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення залишено без задоволення, ухвалу залишено без змін.
18 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року (в частині задоволених позовних вимог).
06 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з касаційною скаргою на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року (в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку).
Постановою Верховного Суду від 03 червня 2026 року у складі колегії суддів Першої судової палати rасаційні скарги Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області та ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми недоплаченого окладу в порушення умов колективного договору змінено, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року у розмірі 145 555,59 грн, та компенсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги за період з квітня 2021 року до листопада 2025 року в розмірі 1 895,53 грн, а разом 147 451,12 грн, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та індексу інфляції за цей період часу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати. Призначено справу до розгляду в суді апеляційної інстанції.
24 вересня 2026 року представник Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області - Осадчий В.А. подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд" апеляційну скаргу на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року.
Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Як убачається з матеріалів справи, КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області було обізнане про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджується поданими підприємством письмовими поясненнями від 03.02.2025 (т. 3, а. с. 98-101).
Копію рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області отримало 19.03.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.3 а.с. 200), що виключає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст.358 ЦПК України.
Крім того, КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області було достовірно відомо про апеляційний перегляд рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року, що, зокрема, підтверджується поданням підприємством відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (т. 4, а. с. 122-123), апелянт мав об`єктивну та реальну можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення у встановлений законом строк.
Посилання апелянта на введення в Україні воєнного стану, віднесення Нікопольської міської територіальної громади до територій активних бойових дій, систематичні обстріли міста та необхідність перебування працівників підприємства в укриттях під час сигналів повітряної тривоги не можуть бути визнані належним обґрунтуванням наявності обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.
Сам по собі факт дії воєнного стану на території України та віднесення населеного пункту до території активних бойових дій не свідчить про автоматичне існування обставин, що перешкоджали учаснику справи реалізувати право на апеляційне оскарження. Апелянт має довести наявність конкретних обставин, які безпосередньо унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а також причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та пропуском процесуального строку.
При цьому з наведених апелянтом обставин не вбачається, що протягом усього періоду, який минув з дня ухвалення оскаржуваного рішення, КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області було позбавлене можливості звернутися до суду з апеляційною скаргою, у тому числі в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
Крім того, апелянтом не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів того, що саме обстріли, повітряні тривоги, перебування працівників в укриттях або інші наслідки воєнних дій унеможливлювали підготовку та подання апеляційної скарги впродовж усього періоду пропуску встановленого законом строку. Наведені обставини мають загальний характер та самі по собі не підтверджують існування об`єктивних і непереборних перешкод для звернення до суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та не підтверджують наявності обставин непереборної сили у розумінні частини другої статті 358 ЦПК України, а тому не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий суд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
З огляду на те, що з дня ухвалення оскаржуваного рішення минув строк, що перевищує один рік, а КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, будучи учасником апеляційного перегляду справи, не скористалося своїм правом на апеляційне оскарження цього рішення, при цьому апелянтом не наведено та не підтверджено належними доказами існування обставин непереборної сили, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України,-
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити Комунальному підприємству «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко