ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/3817/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
Представники сторін у судове засідання не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Херсонобленерго»
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 (повний текст складено та підписано 13.04.2026, суддя Желєзна С.П.)
у справі №916/3817/25
за позовом Акціонерного товариства «Херсонобленерго»
до Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)»
про стягнення 597 685,58 грн
ВСТАНОВИВ
Акціонерне товариство "Херсонобленерго" (далі по тексту - АТ "Херсонобленерго") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" (далі по тексту - Установа) про стягнення заборгованості у розмірі 597 685,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 658 від 01.01.2019 в частині оплати вартості наданих послуг протягом лютого 2023 року - лютого 2025 року послуг.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 по справі №916/3817/25 у задоволенні позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відсутність доказів здійснення АТ "Херсонобленерго" перерахунку обсягу електричної енергії шляхом виключення з такого обсягу споживання за період окупації при проведенні першого контрольного огляду вузлів обліку у 2023 році, свідчить про недоведеність позивачем обставин споживання відповідачем зазначених у актах наданих послуг обсягів електричної енергії саме у період з лютого 2023 року до лютого 2025 року.
Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 по справі № 916/3817/25 - скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог АТ "Херсонобленерго".
Узагальнюючі доводи апелянта є наступними:
- судом першої інстанції не враховано висновок Верховного Суду щодо можливості ведення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях України, а також те, що позивач вказував на провадження діяльності у межах ТОТ (відсутність перетину електричною енергією межі між неокупованою та окупованою частинами);
- у відповідності до висновків Верховного Суду обмеження передбачені Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» застосовуються на підставі окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення на певні території обмежень, визначених цими статтями, яких щодо території Херсонської області не має, а отже жодна норма не забороняє здійснювати економічну (господарську) діяльність на відповідних територіях та надавати послуги;
- оскільки електрична енергія фактично розподілялась до ТКО споживача, який не повідомляв позивача про припинення діяльності; не розірвав договір з електропостачальником, не вжив заходів щодо відключення його об`єктів від енергомережі, натомість до електронного кабінету споживача вносились ДКО по обсягах споживання електричної енергії, підписувались акти приймання-передачі наданих послуг, позиція відповідача, висловлена у заявах по суті спору є такою, що суперечить його попередній поведінці, на яку позивач, як добросовісний суб`єкт господарювання, розраховував при проведенні господарської діяльності;
- спірний період був саме лютий 2023-лютий 2025, а не період тимчасової окупації. В матеріалах справи наявні акти контрольних оглядів, які свідчать про фактичне споживання товару на лічильниках електричної енергії. Таким чином, суд першої інстанції самостійно змістив період, за який заявлені вимоги, на період тимчасової окупації м.Херсон та Херсонської міської територіальної громади;
- відповідач є установою Органів юстиції, відключення (припинення надання послуг) якого неможливо без погодження з обласною військовою адміністрацією. Погодження обласної військової адміністрації на відключення об`єкта Відповідача - відсутнє;
- те, що обсяги споживання електричної енергії за лютий 2023 відрізняються від інших періодів споживання не спростовує обсягів, зафіксованих у Актах контрольних оглядів, а отже послуга з розподілу електричної енергії є наданою, у зв`язку з чим підлягає оплаті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено справу до розгляду на 15.07.2026.
До суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що ним Договірні зобов`язання перед позивачем за 2023-2025 виконано в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалами справи. В той же час, виходячи із заявлених позивачем об`ємів та суми, можна дійти висновку про те, що оператором системи перенесено на лютий 2023 всі використані обсяги послуг з розподілу електричної енергії за період тимчасової окупації м. Херсона та установи в цілому, за 2022.
Однак, як стверджує відповідач, до травня 2023 ним не закуповувались послуги з розподілу електричної енергії, оскільки було відсутнє підключення електричної енергії. Лише після під`єднання до мереж, 01.05.2023 здійснено закупівлю послуг з розподілу електричної енергії на підставі Договору про закупівлю послуг та здійснено коригування обсягів та вартості розподілу електричної енергії.
Відповідач також наголошує на тому, що починаючи з 14.05.2022 року Установа перебувала у простої у зв`язку з тимчасовою окупацією місцезнаходження відповідача.
З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відсутність у АТ «Херсонобленерго» підстав для стягнення з Установи вартості будь-яких послуг, які могли надаватися у період з тимчасової окупації місцезнаходження відповідача.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 у справі №916/3817/25 оголошено перерву до 23.09.2026.
У судове засідання призначене на 23.09.2026 сторони справи не з`явились.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, а також те, що явка їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справи за відсутності представників сторін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, Установа на підставі заяви №658 приєдналася до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на сайті АТ "Херсонобленерго". Заява не містить дати її підписання Установою, але в процесі вирішення даного спору сторонами було визнано обставину приєднання відповідача до договору саме 01.01.2019.
Згідно з п. 1.1 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №658, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовуються на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього договору. Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги Оператора системи згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків" (п. п. 2.2., 2.3 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії).
Згідно з п. 3.1 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКН від 14 березня 2018 року №311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВтгод).
Відповідно до п. 3.4 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку. Перевірка достовірності даних комерційних засобів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців, про що складається відповідний акт контрольного огляду засобу комерційного обліку. У разі неподання Споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця.
Постачальник послуг комерційного обліку та оператор системи розподілу мають право здійснювати контрольні зняття показів лічильника електричної енергії Споживача. Оператор системи розподілу не рідше одного разу на шість місяців здійснює контрольне зняття показів лічильника електричної енергії та формує обсяг розподіленої та спожитої електричної енергії по Споживачу за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника електричної енергії, з урахуванням його фактичних показань (п. 3.6 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії).
Умовами п. 11.1 договору про надання послуг з розподілу електричної енергії врегульовано, що цей договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
У додатку №4 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №658 викладено порядок розрахунків Споживача за надані Оператором системи розподілу послуги з розподілу електричної енергії.
Акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін 22.01.2010 були підписані між АТ "Херсонобленерго" та Установою як додатки до раніше укладеного договору про постачання електроенергії №658 від 01.06.1997.
За твердженням позивача, АТ "Херсонобленерго" протягом періоду з лютого 2023 до лютого 2025 було надано відповідачеві послуги з розподілу електричної енергії у загальному розмірі 597 685,58 грн, про що було складено відповідні акти, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2023 на суму 547 762,10 грн; від 31.03.2023 на суму 124 588,62 грн; від 30.04.2023 на суму 43 824,79 грн; від 31.05.2023 на суму 126 940,02 грн; від 30.06.2023 на суму 3 489,70 грн; від 31.07.2023 на суму 4569,62 грн; від 31.08.2023 на суму 4 672,16 грн; від 30.09.2023 на суму 4241,16 грн; від 31.10.2023 на суму 7754,91 грн; від 30.11.2023 на суму 14 173,53 грн; від 21.12.2023 на суму 0,00 грн; від 31.01.2024 на суму 10 275,85 грн; від 29.02.2024 на суму 24 873,18 грн; від 31.03.2024 на суму 10 536,75 грн; від 30.04.2024 на суму 6 203,17 грн; від 31.05.2024 на суму 3628,60 грн; від 30.06.2024 на суму 3486,91 грн; від 31.07.2024 на суму 3 454,08 грн; від 31.08.2024 на суму 5 353,04 грн; від 30.09.2024 на суму 5 591,50 грн; від 31.10.2024 на суму 3 839,40 грн; від 30.11.2024 на суму 9064,58 грн; від 16.12.2024 на суму 0,00 грн; від 31.01.2025 на суму 5653,90 грн; від 28.02.2025 на суму 5 999,23 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки, виставлені АТ "Херсонобленерго" на оплату відповідачем послуг з розподілу електричної енергії.
Позивачем також надано реєстри коригування обсягів приймання-передачі електричної енергії щодо відповідача станом на 31.03.2024, 23.06.2023 та 01.05.2023.
До того ж, у наявних матеріалах справи містяться Акти контрольного огляду вузлів обліку споживача - Державної установи «Північна виправна колонія (№ 90)».
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що на виконання умов договору надав відповідачеві послуги з розподілу електричної енергії за період з лютого 2023 по лютий 2025 у сумі 597 685,58 грн, однак такі послуги не були оплачені відповідачем.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін, дійшла наступних висновків.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з розподілу.
Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Система розподілу має бути побудована з урахуванням принципу економічної ефективності, планів розвитку міст (територій), з дотриманням режиму права власності, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, енергоефективності, захисту життя і здоров`я людей, а також раціонального використання енергії відповідно до технічних правил та норм безпеки, передбачених нормативно-технічними документами.
Пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
У відповідності до п. 6 цієї Постанови, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Згідно з пп. 2.1.3, 2.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
За змістом п. 1.1 глави 1 розділу VII Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу, споживання електричної енергії та зберігання енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі диспетчерське управління).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №311 затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до п. 1.2.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії у цьому Кодексі терміни вживаються в таких значеннях:
- валідація даних комерційного обліку (валідація даних) - процедура підтвердження постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії придатності даних комерційного обліку для подальшої їх обробки АКО (п.п. 10);
- валідовані дані комерційного обліку (валідовані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку після їх валідації (перевірки, оцінки, заміни тощо), що буде використовуватися для подальшої їх обробки АКО (пп. 11);
- верифікаційний вузол обліку - вузол комерційного обліку, дані (покази) комерційного обліку з якого використовуються ППКО для перевірки достовірності даних з основного вузла комерційного обліку та заміщення цих даних, якщо вони відсутні або недостовірні (пп. 12);
- візуальне зчитування лічильника електричної енергії (візуальне зчитування лічильника) - зчитування результатів вимірювання лічильника (первинних даних комерційного обліку), що здійснюється шляхом візуального зчитування показів через показувальний пристрій (табло, інтерфейс користувача) лічильника (пп. 13);
- дистанційне зчитування лічильника електричної енергії (дистанційне зчитування лічильника) - зчитування результатів вимірювання лічильника електричної енергії (первинних даних комерційного обліку) уповноваженою стороною з використанням телекомунікаційного інтерфейсу зв`язку та технічних засобів дистанційного зчитування без фізичного доступу до лічильника електричної енергії (пп. 16);
- керування даними - будь-які дії з результатами вимірювання та даними комерційного обліку щодо їх обробки та підготовки для використання в розрахунках на ринку електричної енергії (перевірка достовірності, перетворення, округлення, приведення до комерційної межі, профілювання, передача, зберігання тощо) (пп. 31);
- локальне зчитування лічильника - отримання результатів вимірювання лічильника (первинних даних комерційного обліку) шляхом візуального зчитування або за допомогою електронних засобів безпосередньо на місці його установлення (пп. 36);
- оціночні дані комерційного обліку - визначені розрахунковим шляхом значення показів лічильника та/або обсягів електричної енергії, які використовуються у разі відсутності відповідних значень, отриманих на основі вимірювання (пп. 49);
- сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) - процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується АКО (пп. 70);
- сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії (пп. 71);
В силу пп. 8.1.1, 8.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії ППКО (у ролі ОЗД) повинен у межах регламентів, встановлених АКО, провести збір (або забезпечити прийом) результатів вимірювання та даних про стан з лічильників для всіх ТКО, за які він несе відповідальність, та передати їх ППКО (у ролі ОДКО). Покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт/год.
У п. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії вказано, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання (пункти 8.6.7-8.6.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії).
За умовами пп. 8.6.10, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії перевірка достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців. Дані про перевірку можуть фіксуватись як на паперових носіях, так і за допомогою електронних засобів (мобільний телефон, планшет тощо). Середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт/год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).
За п.8.6.15 гл. 8.6. р. VIII ККО дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч. 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14.
Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Як свідчать наявні матеріали справи, позивачем, як оператором системи, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №658, було надано відповідачеві (споживачу) послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2023 на суму 547 762,10 грн; від 31.03.2023 на суму 124 588,62 грн; від 30.04.2023 на суму 43 824,79 грн; від 31.05.2023 на суму 126 940,02 грн; від 30.06.2023 на суму 3 489,70 грн; від 31.07.2023 на суму 4569,62 грн; від 31.08.2023 на суму 4 672,16 грн; від 30.09.2023 на суму 4241,16 грн; від 31.10.2023 на суму 7754,91 грн; від 30.11.2023 на суму 14 173,53 грн; від 21.12.2023 на суму 0,00 грн; від 31.01.2024 на суму 10 275,85 грн; від 29.02.2024 на суму 24 873,18 грн; від 31.03.2024 на суму 10 536,75 грн; від 30.04.2024 на суму 6 203,17 грн; від 31.05.2024 на суму 3628,60 грн; від 30.06.2024 на суму 3486,91 грн; від 31.07.2024 на суму 3 454,08 грн; від 31.08.2024 на суму 5 353,04 грн; від 30.09.2024 на суму 5 591,50 грн; від 31.10.2024 на суму 3 839,40 грн; від 30.11.2024 на суму 9064,58 грн; від 16.12.2024 на суму 0,00 грн; від 31.01.2025 на суму 5653,90 грн; від 28.02.2025 на суму 5 999,23 грн.
При цьому, як вже було вказано вище, достовірність даних комерційного обліку на місці встановлення засобів вимірювальної техніки перевірена шляхом проведення локального зчитування даних. Локальні зчитування проводились: 02.02.2023, 04.04.2023, 30.05.2023 та 27.02.2024, про що свідчать наявні у матеріалах справи Акти контрольного огляду вузлів обліку.
За результатами локальних зчитувань позивачем складені акти коригувань від 31.03.2024, від 01.05.2023 та від 23.06.2023.
Відповідно, обсяг послуг з розподілу електричної енергії сформований по фактичній кількості розподіленого на об`єкт споживача товару (електричної енергії).
В свою чергу, відповідачем не було надано будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність вказаних у Актах та рахунках відомостей даним щодо обсяг послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно з абзацами 3-6 п. 2.3.5 ПРРЕЕ споживач подає заяву оператору системи/ постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.
Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку. На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування. За результатами перевірки учасник роздрібного ринку повідомляє споживача.
Так, судова колегія зауважує, що наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження оскарження споживачем визначеного обсягу наданих послуг з розподілу електричної енергії в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Також матеріали справи не містять доказів щодо обсягів наданих послуг з розподілу електричної енергії у спірний період в іншій кількості, ніж встановлено матеріалами справи.
За вимогами пункту 9.14.1. та пункту 9.14.3. Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.
Відповідно до п. 8.6.1. глави 8.6 розділу VIII ККО зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Згідно з п. 8.6.8. глави 8.6 розділу VIII ККО непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.
Однак, у відповідності до п. 8.6.9. ККО у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.
Аналогічні за своїм змістом положення викладені безпосередньо у типовому договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що затверджений НКРЕКП та міститься у додатку 3 до ПРРЕЕ.
За умовами п. 3.5. укладеного між сторонами договору, за наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.
Відповідно до п. 8.6.11 розділу VIII ККО у разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, саме на відповідача, у разі наявності сумнівів у розрахунках розподіленої електричної енергії, покладено обов`язок вчинення дій щодо звернення до Оператора системи розподілу з приводу здійснення корегування розрахунку, надання роз`яснень з приводу здійсненого нарахування, тощо. Однак, наявні матеріали справи не містять, а відповідач не надав жодних доказів на підтвердження звернення до позивача з приводу виниклих сумнівів у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії.
Відтак, як на момент звернення позивача із даним позовом до суду, так й станом на час прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не було висловлено жодних сумнівів або незгоди з виставленим рахунками, зокрема, в частині визначення обсягів та вартості розподіленої електроенергії у спірному періоді.
Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20 зазначив про те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до частин 3, 4 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.14 ГПК).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК).
У даному випадку, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду щодо недостовірності визначених АТ „ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО" обсягів розподілу електроенергії, неможливості споживання електричної енергії в заявлених позивачем обсягах тощо, ґрунтуються на власних припущеннях суду та не відповідають встановленим обставинам справи.
Так само, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не наведено жодних обґрунтованих доводів, із посиланням на відповідні докази, які б достеменно свідчили про те, що послуги з розподілу були надані в інший період, ані ж заявлено позивачем, а саме у 2022 році, під час перебування місцезнаходження відповідача у тимчасовій окупації.
А тому, за відсутності інших даних щодо обсягів розподілу електричної енергії, а також надання послуг в період відмінний від заявленого позивачем, є лише припущенням місцевого господарського суду, не є та не може бути обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Пункт 3 ч.1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Як було встановлено вище, доказів погашення заборгованості перед позивачем за надані послуги розподілу електричної енергії з лютого 2023 по лютий 2025 за Договором про споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії відповідач не надав.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 597 685,58 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2026 по справі №916/3817/25 скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 597 685,58 грн.
5. Стягнути з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" 7175,22 грн судового збору за подання позовної заяви.
6. Стягнути з Державної установи "Північна виправна колонія (№ 90)" на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" 10 758,34 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.