Постанова № 140144601 у справі № 910/249/26 від 16.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/249/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 15.05.2026)

у справі №910/249/26 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕ.ТЕК»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 27 894 983,04 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕ.ТЕК» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач, Компанія) грошових коштів у розмірі 27 894 983,04 грн, з яких: 27 832 115,96 грн. - основний борг за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 23.05.2022 № 2279-01024, 60 485,46 грн - 3 % річних, 2 381,62 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не сплатив за електричну енергію за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 23.05.2022 № 2279-01024 за період березень, травень, жовтень та листопад 2025 року (з урахуванням коригувань), у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 27 832 115,96 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕ.ТЕК» 27 832 115 грн. 96 коп. основного боргу, 58 132 грн. 73 коп. 3 % річних, 2 381 грн. 62 коп. інфляційних втрат, а також 334 711 грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 27 832 115,96 грн, а тому визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у вказаному розмірі доведеними та обґрунтованими.

Крім того, здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції визнав обґрунтованими 3% річних у розмірі 58 132,73 грн, визначеному судом, а інфляційні втрати у розмірі 2 381,62 грн, який визначено позивачем та є правильними.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося 05.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 04.06.2026, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі №910/249/26 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Закон України «Про ринок електричної енергії» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини відповідних суб`єктів - учасників ринку електричної енергії, а тому у спірних відносинах має застосовуватися пріоритет спеціальної норми Закону над загальними нормами Цивільного кодексу України.

Внесення відповідачем коштів на власний рахунок зі спеціальним режимом використання з метою здійснення платежів на балансуючому ринку, у тому числі для розрахунків з позивачем, не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», так як оплата вартості електричної енергії на балансуючому ринку не є врегулюванням системних обмежень.

Доказів порушення НЕК «Укренерго» установленого Законом України «Про ринок електричної енергії» алгоритму розрахунків за електроенергію для врегулювання небалансів позивачем не надано, і з матеріалів справи не вбачається.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/249/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі №910/249/26 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 502 067,34 грн.

16.06.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.06.2026 у справі №910/249/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Мальченко А.О., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі №910/249/26. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №910/249/26 призначено на 26.08.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/249/26.

09.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/249/26.

10.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Позивач зазначив, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2026 - законним та таким, що відповідає положенням матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача про неможливість здійснення розрахунків з позивачем через відсутність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку є необґрунтованими, оскільки з правового аналізу змісту статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» можна дійти висновку, що її приписи не містять імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Навпаки, вказаними положеннями передбачено можливість відповідача, з метою належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, у свою чергу, свідчить про те, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань.

Твердження апелянта про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є безпідставними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

26.08.2026 розгляд справи №910/249/26 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці.

Після виходу судді з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 розгляд справи №910/249/26 призначено на 16.09.2026.

16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 16.09.2026, на іншу дату, у зв`язку з відпусткою уповноваженого представника позивача.

У судове засідання 16.09.2026 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2026 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши клопотання відповідача, відмовляє у його задоволенні та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, а також обставини, які може повідомити представник відповідача та які не можуть бути встановлені судом при досліджені матеріалів справи №910/249/26. Наведені у заяві про відкладення причини неявки, суд не вважає поважними, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника відповідача.

Одночасно судова колегія вважає за необхідне зазначити, що юридична особа в силу ст. 56 Господарського процесуального кодексу України не позбавлена права призначати іншу особу для представництва її інтересів у справі, або здійснювати представництво своїх інтересів в порядку самопредставництва.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 28 000,00 грн.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що підтверджується повідомленням Компанії про приєднання до договору врегулювання небалансів електричної енергії від 23.05.2022 вих. № 01/19871.

Таким чином, між сторонами у справі був укладений Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 23.05.2022 № 2279-01024 (далі - Договір).

Наказом Компанії від 03.04.2019 № 204 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів відповідача, зокрема від 01.03.2024 № 117, від 24.06.2024 № 360, від 08.07.2024 № 393, від 22.04.2025 № 285, від 27.06.2025 № 499 та від 17.10.2025 № 822.

Враховуючи, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості та компенсаційних виплат, нарахованих внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем наданих йому у березні, травні, жовтні та листопаді 2025 року послуг, до спірних правовідносин підлягають застосуванню умови Договору в редакціях, зокрема, наказів Компанії від 08.07.2024 № 393, від 22.04.2025 № 285, від 27.06.2025 № 499 та від 17.10.2025 № 822.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Умовами пункту 1.3 Договору встановлено, що СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

Відповідно до пункту 1.4 Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).

Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Відповідно до пункту 3.1. Договору при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, Законом та чинним законодавством України.

Згідно з підпунктом 3) пункту 3.3. Договору ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Відповідно до підпункту 6) пункту 3.4. Договору СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.

Відповідно до пункту 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 5.1 Договору формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим Договором.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).

У пункті 5.9 Договору зазначено, що ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі).

Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу.

Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.

Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб.

У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті.

Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.

За умовами пункту 5.10 Договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).

Пунктами 9.1 та 9.2 Договору встановлено, що останній набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно з пунктами 10.1-10.3 Договору цей правочин може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором.

На виконання умов Договору, Правил ринку та Правил врегулювання відповідач сформував в Системі управління ринком місячні та звіти коригування, згідно з якими заборгованість Компанії перед Товариством становить 27 894 983,04 грн:

- 29.05.2025 (дата надсилання відповідачем повідомлення про формування звіту в СУР/дата формування звіту в СУР) 2905202500166 (номер звіту) 01.03.2025-31.03.2025 (розрахунковий період) 844 453,93 грн (сума до сплати);

- 27.10.2025 (дата надсилання відповідачем повідомлення про формування звіту в СУР/дата формування звіту в СУР) 271[телефон приховано] (номер звіту) 01.03.2025-31.03.2025 (розрахунковий період) 396 407,34 грн (сума до сплати);

- 19.12.2025 (дата надсилання відповідачем повідомлення про формування звіту в СУР/дата формування звіту в СУР) 1912202500152 (номер звіту) 01.05.2025-31.05.2025 (розрахунковий період) 421 744,33 грн (сума до сплати);

- 26.12.2025 (дата надсилання відповідачем повідомлення про формування звіту в СУР/дата формування звіту в СУР) 2612202500146 (номер звіту) 01.10.2025-31.10.2025 (розрахунковий період) 1 874 980,73 грн (сума до сплати);

- 11.12.2025 (дата надсилання відповідачем повідомлення про формування звіту в СУР/дата формування звіту в СУР) 1112202500194 (номер звіту) 01.11.2025-30.11.2025 (розрахунковий період) 25 138 983,56 грн (сума до сплати).

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між сторонами складено:

1. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.03.2025 № СВБ_02_2025_03_2279 (далі - Акт за березень 2025 року), який підписаний Компанією - 12.04.2025, а Товариством - 14.04.2025.

До Акту за березень 2025 року сторони підписали Акти корегування:

- від 29.05.2025 № СВБ_К_03_2025_03_2279, за яким сума коштів, яка підлягає поверненню за електричну енергію для врегулювання небалансів - 844 453,93 грн (підписаний Компанією - 30.05.2025, а Товариством - 02.06.2025);

- від 27.10.2025 № СВБ_К_04_2025_03_2279, за яким сума коштів, яка підлягає поверненню за електричну енергію для врегулювання небалансів - 1 240 861,27 грн (підписаний Компанією - 28.10.2025, а Товариством - 29.10.2025).

Судом встановлено, що рішенням Господарський суд міста Києва рішенням від 20.01.2026, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026, зокрема стягнуто з Компанії на користь Товариства заборгованість за актом корегування № СВБ_К_03_2025_03_2279 до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.03.2025 №СВБ_02_2025_03_2279 від 29.05.2025, загальна сума 844 453,93 грн.

Відтак, з урахуванням різниці між Актом корегування від 27.10.2025 № СВБ_К_04_2025_03_2279 на суму 1 240 861,27 грн та Актом корегування від 29.05.2025 № СВБ_К_03_2025_03_2279 на суму 844 453,93 грн. (вартість небалансів електричної енергії, яка була стягнута з відповідача відповідно до рішення у справі № 910/12359/25, яке набрало законної сили 01.04.2026), належна до сплати Компанією на користь Товариства сума коштів за розрахунковий період березень 2025 року, становить 396 407,34 грн (1 240 861,27 грн - 844 453,93 грн).

2. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів згідно від 31.05.2025 № СВБ_02_2025_05_2279 (далі - Акт за травень 2025 року), який був підписаний сторонами 12.06.2025.

До вказаного Акту за травень 2025 року сторони підписали Акти корегування:

- від 23.07.2025 № СВБ_К_03_2025_05_2279, за яким сума коштів, яка підлягає поверненню за електричну енергію для врегулювання небалансів - 187 875,68 грн (підписаний Компанією - 25.07.2025, а Товариством - 30.07.2025);

- від 19.12.2025 № СВБ_К_04_2025_05_2279, за яким сума коштів, яка підлягає поверненню за електричну енергію для врегулювання небалансів - 421 744,33 грн (підписаний Компанією 22.12.2025, а Товариством - 23.12.2025).

3. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.10.2025 № СВБ_02_2025_10_2279 (далі - Акт за жовтень 2025 року), який був підписаний сторонами 12.11.2025.

До Акту за жовтень 2025 року, сторони підписали Акт корегування:

- від 26.12.2025 № СВБ_К_03_2025_10_2279, за яким сума коштів, яка підлягає поверненню за електричну енергію для врегулювання небалансів - 1 874 980,73 грн (підписаний Компанією 29.12.2025, а Товариством - 30.12.2025).

4. Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 30.11.2025 № СВБ_02_2025_11_2279, за яким сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони ОСП за електричну енергію для врегулювання небалансів за розрахунковий період - листопад 2025 року становить 25 138 983,56 грн. Вказаний акт було підписано Компанією та Товариством - 12.12.2025.

Враховуючи відсутність надходження від відповідача оплат за Договором у передбачений законом термін, листом від 07.01.2026 № 2905 Товариство звернулося до Компанії з вимогою негайно погасити наявну в останньої заборгованість за Договором у загальному розмірі 27 832 115,96 грн.

Звертаючись до суду, Товариство посилалося на те, що Компанія своєчасно не сплатила за електричну енергію для врегулювання небалансів за березень, травень, жовтень та листопад 2025 року (з урахуванням коригувань), у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 27 832 115,96 грн.

Компанія, заперечувала проти позовних вимог, вказуючи, що Законом України «Про ринок електричної енергії» встановлений спеціальний алгоритм для здійснення розрахунків, а саме оплата рахунків відбувається виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання, при цьому умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на такому рахунку, що надійшли від учасників балансуючого ринку.

Проте, як вказує відповідач, у зв`язку з систематичним порушенням низки учасників ринку - сторін, відповідальних за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, зазначений вище поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першої статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором приєднання та стосується врегулювання небалансів електричної енергії.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.

У пунктах 7, 12, 46, 55, 89 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» наведені такі визначення:

- балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;

- відповідальність за баланс - зобов`язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;

- небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку;

- оператор системи передачі (далі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;

- сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов`язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Згідно із пунктом 11 частини першої статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі: придбаває послуги з балансування на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку та Кодексом системи передачі, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» адміністратор розрахунків (далі - АР) забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.

Частиною 2 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку.

Згідно із частиною сьомою статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

Відповідно до частин першої та другої статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.

За умовами частини 5 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором, яким згідно з пунктом 72 частини 1 статті 1 вказаного Закону є НКРЕКП.

Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.

У рамках балансуючої групи сторона, відповідальна за баланс балансуючої групи, здійснює купівлю та продаж електричної енергії в обсязі небалансів електричної енергії, обумовлених такими учасниками балансуючої групи, на договірних засадах (частина сьома статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Як встановлено судом вище, на підставі договору про врегулювання небалансів позивач став учасником ринку електричної енергії та стороною відповідальною за баланс (СВБ), у розумінні Правил ринку та Закону. Відповідач є оператором системи передач (ОСП - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії) та адміністратором розрахунків (АР - юридична особа, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг).

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

Відповідно до пункту 7.7.1 глави 7.7 Правил ринку для забезпечення розрахунків з учасниками ринку АР формує три декадні звіти та один місячний звіт для кожного розрахункового місяця. Декадні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на четвертий робочий день після останнього дня цієї декади. Місячні звіти відповідним учасникам ринку формуються АР на одинадцятий день місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Згідно з пунктом 1.8.1 Правил ринку АР обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, формує документи та необхідні для розрахунків звіти, стягує та оплачує платежі, передбачені Правилами ринку, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V Правил ринку.

Відповідно до пункту 1.11.1 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.

За умовами абзаців 2, 4, 6 пункту 7.3.2 Правил ринку АР через СУР на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування місячного звіту СВБ.

З урахуванням даних місячного звіту СВБ оформлюється акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у порядку, встановленому договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

Якщо за результатами місячного звіту СВБ має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до акту купівлі-продажу небалансів електричної енергії.

Відповідно до пункту 7.3.1 глави 7.3 розділу 7 Правил ринку АР через CУР на четвертий робочий день після завершення декади формує декадний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування декадного звіту СВБ.

СВБ зобов`язана впродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування декадного звіту СВБ забезпечити на рахунку ескроу СВБ наявність коштів, вільних від інших зобов`язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ в обсязі, достатньому для оплати СВБ небалансів відповідно до цього звіту.

На третій робочий день з дня надсилання повідомлення про формування декадного звіту СВБ АР о 08:00 перевіряє достатність на рахунку ескроу СВБ коштів, вільних від інших зобов`язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ для оплати СВБ небалансів відповідно до цього звіту, та у разі їх недостатності вживає заходи, передбачені главою 1.7 розділу І цих Правил.

Згідно з пунктом 5.28.1 Правил ринку щодекадні звіти про розрахунки та щомісячні звіти про розрахунки формуються та надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ. Форма і зміст звітів про розрахунки описані в цьому розділі.

Відповідно до абзацу 6 пункту 7.3.2 Правил ринку якщо за результатами місячного звіту СВБ має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до Акта купівлі-продажу небалансів електричної енергії.

Додатком 10 до Правил ринку встановлено Правила коригування, що кореспондується з пунктом 5.7 Правил ринку (далі - Правила коригування).

Відповідно до пункту 1.1 Правил коригування розбіжності між учасником ринку та ОСП щодо даних комерційного обліку врегульовуються між ОСП та СВБ шляхом проведення планових та позапланових коригувань у випадку надання АКО до АР оновлених сертифікованих даних комерційного обліку.

За умовами абзацу 9 пункту 3.2 Правил коригування якщо за результатами звіту про коригування має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня виставлення акту коригування до акту купівлі-продажу перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до Акта коригування.

З огляду на викладене, судом правильно визначено, що відповідач зобов`язаний оплатити вартість небалансів електричної енергії, поставлених йому за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, на четвертий робочий день з дня надсилання відповідачем повідомлення про формування місячного звіту СВБ на електронну адресу позивача - за період листопад 2025 року, а також на четвертий робочий день з дня виставлення акту коригування до акту купівлі-продажу - за період березень, травень, жовтень 2025 року.

Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію для врегулювання небалансів, а саме:

- за березень 2025 року в строк до 03.11.2025 включно, враховуючи, що акт коригування за березень 2025 року був виставлений ОСП (відповідачем) - 28.10.2025;

- за травень 2025 року в строк до 26.12.2025 включно, враховуючи, що акт коригування за березень 2025 року був виставлений ОСП 28.10.2025;

- за жовтень 2025 року в строкдо 26.12.2025 включно, враховуючи акт коригування за травень 2025 року був виставлений ОСП 22.12.2025;

- за листопад 2025 року в строк до 17.12.2025 включно, враховуючи день надсилання повідомлення про формування місячного звіту - 11.12.2025.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, станом на дату подання цього позову строк виконання відповідачем зобов`язань за договором є таким, що настав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку у разі незгоди учасника ринку з даними, зазначеними у звітах, актах та/або платіжних документах, учасник ринку має право ініціювати спір. Наявність спору між учасником ринку та АР щодо даних, зазначених у звіті, акті або платіжному документі, не звільняє учасників ринку від своєчасного виконання зобов`язання щодо забезпечення коштів на рахунку ескроу ППБ/СВБ або здійснення оплати виставлених АР платіжних документів.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, матеріали не містять доказів на підтвердження ініціювання відповідачем суперечки щодо сум, зазначених у виставлених йому рахунках та актах.

Враховуючи, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, основний борг у розмірі 27 832 115,96 грн несплачений і доказів його оплати - відповідач не надав, вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості була обґрунтовано та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що ОСП (відповідач) може розраховуватись з постачальником послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання, а умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку, відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Аналіз частини четвертої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати постачальникам послуг з балансування вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання.

Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку.

Водночас, виходячи із системного тлумачення наведених норм, визначені поняття алгоритму та поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, які наведено у статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», дають підстави вважати, що умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, встановлена саме положеннями чинного законодавства.

При цьому укладений між сторонами договір мав виконуватись з урахуванням умов, чинних на момент розрахунків між учасниками ринку електричної енергії, передбачених нормами Закону України «Про ринок електричної енергії».

Аналіз змісту статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» свідчить, що постачальник послуг з балансування, яким є позивач, має право вимагати від ОСП оплату за балансуючу електричну енергію виключно в межах коштів, перерахованих оператору системи передачі.

Водночас абзац третій частини четвертої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» надає ОСП можливість вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування лише у випадку необхідності врегулювання системних обмежень ОСП.

Системні обмеження - це обставини, обумовлені необхідністю забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України в межах гранично допустимих значень, за яких можливе відхилення від оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до їх договірних обсягів відпуску електричної енергії та/або оптимального розподілу навантаження генеруючих потужностей відповідно до пропозицій (заявок) на балансуючому ринку (стаття 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії». Судом касаційної інстанції було зазначено, що зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначила, що аргументи оператора системи передачі з приводу того, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини з посиланням на приписи частини четвертої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Наведеним висновком, сформульованим у справі № 910/9374/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, не вбачаючи підстав для відступу від аналогічних висновків, наведених у вказаних постановах.

Аналізуючи положення статей 509, 525, 526, 530 ЦК України, статей 68, 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», об`єднана палата Касаційного господарського суду у пункті 17 постанови від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 вказала, що Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку не визначені строки (терміни) виконання зобов`язання щодо оплати. Правила ринку регулюють лише питання направлення (надсилання, виставлення) рахунків і також не визначають строків (термінів) виконання зобов`язання щодо оплати, тоді як такі строки встановлені укладеним між сторонами договором. При цьому положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та, відповідно, умов про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

Отже, наведене вище спростовує доводи скаржника, оскільки зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

При цьому таке правозастосування положень статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» у подібних правовідносинах є сталим та послідовним і викладено також у постановах Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №910/11976/23, від 22.01.2025 у справі № 910/18572/23, від 13.02.2025 у справі № 910/6577/24, від 20.02.2025 у справі № 910/3231/24, від 27.02.2025 у справі № 910/16282/23.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не відкладає та не скасовує обов`язку відповідача належним чином виконувати зобов`язання за укладеним між сторонами у справі Договором, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 60 485,46 грн 3% річних та 2 381,62 грн інфляційних втрат.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Таким чином, зобов`язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю та входить до складу грошового зобов`язання і право кредитора на нарахування та стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат закріплено у частині другій статті 625 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/20091/23.

Колегія суддів зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення та, відповідно, тривалості періоду нарахування 3% річних, що призвело до заявлення суми вказаних компенсаційних виплат у завищеному розмірі. При цьому вказані помилки не вплинули на правильність розрахунку розміру інфляційних втрат.

Відтак, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за дійсний період прострочення, є 3 % річних у розмірі 58 132,73 грн, з яких: 2 280,70 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 396 407,34 грн у період з 04.11.2025 по 12.01.2026; 589,29 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 421 744,33 грн у період з 27.12.2025 по 12.01.2026; 1 541,08 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 1 874 980,73 грн у період з 03.01.2026 по 12.01.2026; 53 721,66 грн - 3 % річних, нараховані на суму боргу в розмірі 25 138 983,56 грн у період з 18.12.2025 по 12.01.2026.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, є арифметично правильним та відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 2 381,62 грн.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/249/26 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» необхідно залишити без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд стягнути з відповідача (апелянта) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 28000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 01.01.2025 № 01/01-1 (далі - Договір № 01/01-1), укладений між ним (далі - клієнт) та адвокатом Лєщинським Костянтином Дмитровичем (далі - Адвокатом), а також копію акту від 10.07.2026 № 10/07-2 виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 28 000,00 грн.

Згідно з п. 1.1 Договору № 01/01-1 клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Договору № 01/01-1 правничу допомогу, що надається Адвокатом, клієнт оплачує в гривнях шляхом переказу на поточний рахунок суми, що визначена сторонами в Додатках до цього Договору, на підставі виставленого рахунку.

Оплата за даним Договором здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

При розрахунку вартості правничої допомоги враховується час, витрачений Адвокатом.

За умовами пункту 4.5 Договору № 01/01-1 за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту Адвокатом факсимільним зв`язком, електронною поштою, особисто під підпис уповноваженого представника або засобами ДП УДППЗ «Укрпошта» за реквізитами, зазначеними в цьому Договорі.

Згідно з актом від 15.05.2026 року № 10/07-2 виконаних робіт (наданих послуг) до Договору 01/01-1 Адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) правову допомогу у формі підготовки заперечення та відзиву на апеляційну скаргу відповідача у справі №910/249/26 - тривалістю 5 годин, загальною вартістю 20 000,00 грн (вартість 1 години роботи Адвоката - 4 000,00 грн), а також представництва інтересів клієнта в судових засіданнях в Північному апеляційному господарському суді у справі №910/249/26 тривалістю 2 години загальною вартістю 8000,00 грн (вартість 1 години роботи Адвоката - 4000,00 грн).

Загальна сума наданих Адвокатом клієнту послуг за вказаним актом склала 28 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 4.8 Договору № 01/01-1 визначено, що в акті зазначеному в п. 4.4 вказаного договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту.

Відтак, на переконання колегії суддів, саме в акті №10/07-2 виконаних робіт (наданих послуг) від 10.07.2026 позивач та його адвокат погодили вартість 1 (однієї) години роботи адвоката, яка складає 4 000,00 грн.

Положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕ.ТЕК» у справі №910/249/26 здійснював адвокат Лєщинський К.Д., який діяв на підставі ордеру серії ВІ №1357505 від 16.12.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу у справі позивачу надавав адвокат Лєщинський К.Д., який готував та підписував відзив на апеляційну скаргу у справі №910/249/26, а також брав участь у судовому засіданні 16.09.2026.

Відповідач не скористався своїм правом подати заяву про безпідставність стягнення витрат на професійну правничу допомогу, їх необґрунтованість та зменшення їх розміру.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд апеляційної інстанції враховує, що за результатами розгляду даної справи Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», а рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 - без змін.

Позивач скористався правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Дослідивши зміст заяви позивача про відшкодування судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, суд встановив, що заявлені витрати були безпосередньо пов`язані із розглядом справи, а їх розмір у сумі 28 000,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Враховуючи зазначене, оцінивши доводи позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та відсутність заперечень щодо них, виходячи з критеріїв, визначених у ст.129 ГПК, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 28 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/249/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/249/26 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕ.ТЕК» (33023, Рівненська область, Рівненський район, місто Рівне, вулиця Академіка Грушевського, будинок 77, офіс 304; код ЄДРПОУ 44317705) - 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/249/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

О.М. Сибіга