ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про закриття апеляційного провадження
"22" вересня 2026 р. Справа №910/1328/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Сибіги О.М.
Горбасенка П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі № 910/1328/26 (суддя - Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсофт Україна"
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллі Вікторовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов`язання вчинити дії,
за участю представників:
від скаржника: Разумов М.А. (в режимі відеоконференції),
від позивача: Бєлоус Л.В.,
від відповідача не з`явився,
від третьої особи: Сидоренко Ю.А.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсофт Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллі Вікторовича, в якому просило суд:
1) зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" Луньо Іллю Вікторовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСОФТ Україна" в розмірі у розмірі 157 432,58 грн.;
2) зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК" Луньо Іллю Вікторовича внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК", включивши до нього грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСОФТ Україна" у розмірі 157432,58 грн. до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "МР БАНК".
Ухвалою суду від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, залучено в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі № 910/1328/26 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» Луньо Іллю Вікторовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСОФТ Україна» в розмірі у розмірі 157432,58 грн.
Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» Луньо Іллю Вікторовича внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», включивши до нього грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСОФТ Україна» у розмірі 157432,58 грн до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК».
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому скаргу від імені банку подано та підписано безпосередньо Луньо Іллею Вікторовичем, який діє як представник банку (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку).
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права щодо визначення належного відповідача, а також неправильним застосуванням норм матеріального права по суті вирішеного спору.
Щодо процесуальних порушень та пред`явлення позову до неналежного відповідача скаржник зазначає наступне.
Суд першої інстанції ухвалив рішення безпосередньо проти Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Луньо І.В. як самостійного відповідача.
Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає або як представник Фонду, або як представник банку, тому вона як самостійна особа не може бути стороною у справі і не має самостійної процесуальної дієздатності.
Банк, що ліквідується, не втратив свого статусу юридичної особи.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, про що свідчать висновки Великої Палати Верховного Суду (постанови від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).
Постанова Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 910/5685/24, на яку послався суд першої інстанції, не містить висновків щодо пред`явлення позову до уповноваженої особи фонду як належного відповідача.
Щодо суті позовних вимог скаржник наводить такі аргументи.
Позивачем не доведено обставин неможливості використання приміщення, а рішення малого комітету з управління активами банку (МКУА) від 05.07.2022 є лише внутрішнім документом і не може бути підставою чи доказом припинення договору оренди з третіми особами. Жодного повідомлення про розірвання договору від банку не направлялося. Суд першої інстанції встановив, що договір припинився лише 05.08.2022, проте, зобов`язавши повернути гарантійний платіж станом на березень 2022 року, суд безпідставно «зупинив» дію договору для позивача в частині фінансових зобов`язань, позбавивши банк права нарахувати орендну плату.
Суд неправильно витлумачив п. 4.3 Договору, оскільки за законом (ч. 1 ст. 785 ЦК України) саме на орендаря покладено первинний обов`язок негайно повернути майно. Позивач не довів, що звертався до банку з вимогою прийняти приміщення, передати ключі або підписати акт.
Оскільки договір не був розірваний у березні 2022 року, нарахування орендної плати за період з березня по 8 серпня 2022 року є законним. Припинення договору не звільняє орендаря від сплати орендної плати за час фактичного користування, а гарантійний платіж, відповідно до п. 5.7 Договору, зараховується як належна до сплати орендна плата за останній місяць оренди.
Акт звірки не є зведеним обліковим чи первинним бухгалтерським документом у розумінні законодавства, він має лише інформаційний характер і сам по собі не підтверджує факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Враховуючи викладене, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/1328/26, встановлено учасникам справи строк на подання відзиву, призначено судове засідання.
25.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній повністю підтримує доводи апеляційної скарги щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача, правомірності нарахування орендної плати та помилкового статусу акта звірки, та просить апеляційну скаргу задовольнити, а в позові відмовити повністю.
01.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну, у якому позивач заперечує проти її доводів, зазначаючи, що позов заявлено до належного відповідача відповідно до норм спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та практики Верховного Суду. Позивач наголошує, що факт припинення орендних правовідносин з 01.03.2022 підтверджується Протоколом МКУА та підписаним обома сторонами Актом звірки розрахунків, згідно з яким за банком обліковується заборгованість у сумі 157 432,58 грн. Обов`язок зі складання акта приймання-передачі (з оренди) згідно з п. 4.3 Договору прямо покладався на орендодавця, а акт звірки є належним доказом визнання боргу, підписаним уповноваженими особами, у тому числі самим Луньо І.В. Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
В той же час, одночасно із відзивом на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на його подання.
Апеляційну суд, розглянувши вказане клопотання зазначає, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 була надіслана позивачу до його електронного кабінету 16.06.2026 о 18:20 год.
Відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 про відкриття апеляційного провадження вважається врученою позивачу 17.06.2026.
Відповідно до частини 1 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 15.06.2026 було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з дня вручення вказаної ухвали, перебіг цього строку розпочався 18.06.2026, а відтак останнім днем для подання відзиву є 02.07.2026 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на апеляційну скаргу подано позивачем 01.07.2026, тобто в межах встановленого судом процесуального строку.
За таких обставин, оскільки позивачем фактично не пропущено встановлений судом строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про прийняття та долучення вказаного відзиву до матеріалів справи. При цьому, клопотання позивача про поновлення процесуального строку залишається судом без розгляду, оскільки такий строк заявником не пропущено.
В межах судових засідань учасники справи надали суду усні пояснення та заперечення по суті апеляційної скарги.
Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 05.09.2019 між Акціонерним твоариством "СБЕРБАНК" (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство "Міжнародний Резервний Банк", орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інсофт Україна" (орендар) укладений Договір оренди згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлової будівлі літ. "Б-6": 2 поверх-приміщення з №1 по №8 площею 348,4 кв. корисна площа 312,4 кв. м та 3 поверх - приміщення з №1 по №8 площею 348,9 кв. м корисна площа 313,5 кв. м, загальною площею 697,3 кв. м, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 2 (приміщення).
За умовами вказаного договору позивач мав сплачувати орендодавцю орендну плату, а також здійснити гарантійний платіж, який підлягає поверненню у разі скорочення строку оренди, дострокового припинення або розірвання договору.
Грошові кошти в сумі 341 900,52 грн, як гарантійний платіж, були перераховані позивачем на виконання вимог договору (а.с. 22-23).
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.02.2022 №131 "Про початок процедури ліквідації АТ "МР БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, - Луньо Іллю Вікторовича.
Рішенням АТ «МР БАНК» (протокол від 05.12.2022 № 12/05/04) визначено погасити заборгованість ТОВ «ІНСОФТ УКРАЇНА» з відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат за лютий 2022 року за рахунок внесеного орендарем гарантійного платежу в розмірі 341 900,52 грн, із подальшим проведенням звірки розрахунків та повернення надмірної оплати.
16.04.2024 позивач направив відповідачу вимогу про повернення вказаного гарантійного платежу, мотивуючи це розірванням договору оренди та неможливістю користування приміщенням у зв`язку з обмеженням доступу до нього з 25.02.2022.
Відповідач відповіді на лист не надав, гарантійні платежі не повернув.
В подальшому, позивач 02.08.2024, а відповідач 12.08.2024 підписали та скріпили електронними підписами та печатками акт звірки розрахунків з 25.02.2022 по 01.08.2024, з якого вбачається, що за рахунок сплаченого позивачем гарантійного платежу у сумі 341900,52 грн було погашено зобов`язання позивача за січень та лютий 2022 року по відшкодуванню комунальних послуг на загальну суму 184467,94 грн. В свою чергу за позивачем обліковується дебіторська заборгованість банку у сумі 157 432,58 грн.
09.12.2025 банк надав позивачу відповідь № 1237 на його звернення від 27.10.2025 № 27/25, в якому зазначив, що договором оренди не передбачено обов`язок банку як орендодавця сплачувати гарантійні платежі, а тому вимога про повернення гарантійного платежу у сумі 157432,58 грн не підлягає включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "МР Банк".
Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 148 від 04.03.2022, в якому зазначено, що з огляду на запроваджений воєнний стан в державі виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 04 березня 2022 року за № 148, яким визначено, що формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК» здійснюватиметься на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках контрагентів на дату запровадження процедури ліквідації АТ «МР БАНК». Реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК» буде сформовано до 10 квітня 2022 року.
Згідно з ч. 1 розділу VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються (затверджено рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 21.08.2017 № 3711) підставами для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, зокрема, є: 1) рішення суду, яке набрало законної сили (у т.ч. рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного ст. 49 Закону), за яким, зокрема, виникають: - зобов`язання банку перед кредиторами, що виникли до дня початку процедури ліквідації.
Внесення змін до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється на підставі заяви кредитора про кредиторські вимоги до банку, додатком до якої в обов`язковому порядку має бути копія рішення суду, належним чином засвідчена, з відміткою суду про дату набрання рішенням суду законної сили.
У разі відсутності зауважень щодо змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів питання про затвердження змін до реєстру виноситься на розгляд виконавчої дирекції Фонду (п. 7 Положення).
Враховуючи викладене, суд першої інстанці правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки наявність заборгованості банку перед позивачем щодо повернення залишку гарантійного платежу у розмірі 157 432,58 грн належним чином доведена матеріалами справи.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом ухвалення рішення до неналежного відповідача (Уповноваженої особи ФГВФО замість самого банку), колегія суддів виходить з наступного.
Скаржник обґрунтовано звертає увагу на те, що позов було заявлено до неналежного відповідача.
Сукупними висновками Великої Палати Верховного Суду у справах №727/8505/15-ц та №383/2/17 визначено, що уповноважена особа ФГВФО не наділена самостійною процесуальною дієздатністю у спорах приватноправового характеру (до яких належать вимоги про зобов`язання внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів). Уповноважена особа діє виключно як представник банку, який (банк) і є належним відповідачем у таких справах, оскільки зберігає свою правосуб`єктність до моменту внесення запису про його припинення як юридичної особи.
З іншого боку, суд першої інстанції, відхиляючи заперечення щодо неналежного відповідача та задовольняючи позовні вимоги безпосередньо до Уповноваженої особи ФГВФО Луньо І.В., посилався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 липня 2025 року у справі №910/5685/24.
Так, місцевий господарський суд звернув увагу на фактичний суб`єктний склад сторін у цій справі: відповідачем у ній виступала саме Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» як самостійний суб`єкт, а не безпосередньо банк.
Апеляційний суд наголошує, що у справі №910/5685/24 питання процесуальної дієздатності чи належності відповідача взагалі не було предметом касаційного дослідження. Верховний Суд переглядав справу виключно в межах доводів касаційної скарги податкового органу, які стосувалися правомірності нарахування неустойки (пені та штрафів) у процедурі ліквідації.
Колегія суддів констатує, що розгляд справи та прийняття постанови Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №910/5685/24 об`єктивно створило правову невизначеність, щодо сприйняття її позивачем при зверненні до суду, як певну правову позицію Верховного Суду. Саме ця обставина призвела до того, що у справі №910/1328/26 місцевий господарський суд застосував аналогічний підхід та допустив процесуальну помилку, ухваливши рішення про зобов`язання вчинити дії безпосередньо Уповноваженою особою як самостійним суб`єктом, а не самим банком, що, відповідно, не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду.
Разом з тим, констатуючи наявність процесуальної помилки місцевого суду, колегія суддів зауважує, що визначальним для вирішення питання про можливість подальшого апеляційного перегляду рішення за скаргою банку є не сам факт помилки, а встановлення наступних обставин: чи призвела така помилка до дійсного порушення прав та обов`язків скаржника (банку), який звернувся зі скаргою в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі.
Як встановлено судом першої інстанції та повною мірою підтверджується матеріалами справи, матеріальні вимоги позивача про акцептування 157 432,58 грн гарантійного платежу є законними, обґрунтованими та доведеними. Відповідне грошове зобов`язання об`єктивно є дійсним для банку, підтвердженим в тому числі за участю уповноваженої особи Фонду, яка діяла від імені банку, і цей борг був фактично визнаний самим банком шляхом прийняття рішення власного малого комітету з управління активами (МКУА) від 05.12.2022 та підписання акта звірки розрахунків від 01.08.2024.
За таких умов, наявність у позивача порушеного майнового права, що підлягає судовому захисту та задоволенню за рахунок майна банку в процедурі ліквідації, є правомірною та доведеною.
Апеляційна скарга в інтересах банку подана та підписана безпосередньо Луньо І.В., тобто тією ж фізичною особою, яка наділена статусом уповноваженої особи ФГВФО та виступала відповідачем у суді першої інстанції. Фактично, інтереси Уповноваженої особи та банку у процедурі ліквідації є єдиними та нерозривними, оскільки саме уповноважена особа здійснює управління майном та справами банку від його імені.
Сам лише факт зазначення уповноваженої особи ФГВФО як суб`єкта, зобов`язаного внести зміни до реєстру кредиторів (замість банку в особі цієї Уповноваженої особи), за умови правильного вирішення майнового спору по суті, жодним чином не порушує майнових прав чи законних інтересів банку.
Скаржником не наведено аргументів, як саме зазначена процесуальна помилка суду першої інстанції звузила матеріальні права банку або поклала на нього нові, не передбачені договором чи законом обов`язки.
Тобто, підстави апеляційної скарги банку в частині неналежного відповідача фактично зводяться до захисту інтересів уповноваженої особи Фонду, а не особисто банку.
У разі, якщо оскаржуване рішення суду першої інстанції не створює для особи, яка не брала участі у справі, нових обов`язків, не позбавляє її законних прав та не погіршує її майнового стану неправомірним чином, таке рішення не може вважатися ухваленим про її права та обов`язки в розумінні частини 1 статті 254 ГПК України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з числа осіб, які не брали участі у справі, встановлено, що судовим рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 питання про права, інтереси та обов`язки Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» у спосіб, що їх порушує, не вирішувалося, апеляційне провадження за апеляційною скаргою банку підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/1328/26 залишити без задоволення, внаслідок закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 у справі №910/1328/26.
2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
3. Матеріали справи №910/1328/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.09.2026.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 (двадцяти) днів до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді О.М. Сибіга
П.В. Горбасенко