ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2026 р. Справа№ 925/976/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025
у справі №925/976/25 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Черкаської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Омельченко Світлани Віталіївни
про стягнення 12503,70 грн,
ВСТАНОВИВ:
Черкаська міська рада звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця Омельченко Світлани Віталіївни, у якому просить суд стягнути з відповідачки на користь міського бюджету міста Черкаси безпідставно утримувані кошти (орендну плату) за користування частиною земельної ділянки по вулиці Остафія Дашковича, 19 у місті Черкаси, площею 0,9456 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:026:0002 за період з 02.04.2017 до 23.07.2025 у розмірі 12503,70 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідачка здійснює фактичне користування земельною ділянкою під своїм нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, що є порушенням прав територіальної громади міста Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету. У добровільному порядку безпідставно збережені кошти у сумі 12503,70 грн відповідачка не сплатила, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для їх примусового стягнення з відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської міської ради від 25.11.2025 у справі №925/976/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Омельченко Світлани Віталіївни на користь міського бюджету м.Черкаси (рахунок [рахунок приховано], банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м.Черкаси, ідентифікаційний код 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 4405,52 грн безпідставно збережених коштів.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Омельченко Світлани Віталіївни на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради 1066,88 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що між позивачем та відповідачкою не узгоджено іншого розміру плати за землю, власник землі може заявляти свої вимоги щодо стягнення плати за землю не менше розміру гарантованого законодавством, а саме у розмірі не меншому за розмір земельного податку.
Отже, за користування земельною ділянкою комунальної власності, відповідачка гарантовано мала би сплатити за користування земельною ділянкою кошти, розмір яких повинен бути розрахований з урахуванням нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та обов`язкового розміру плати за землю (3% від нормативної грошової оцінки), за період з 02.04.2017 до 23.07.2025 - 4405,52 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 14.01.2026 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в у відмовленій частині скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.
За доводами скаржника у пункті 288.5 статті 288 Податкового кодексу України законодавцем визначено лише мінімальний та максимальний розмір орендної плати, право встановлювати який надано органам місцевого самоврядування, та який не може бути меншим 3% та не перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки.
Рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативної грошової оцінки.
Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 має вид цільового призначення «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», код КВЦПЗ: 03.15.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про неможливість застосування 9% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 при проведенні розрахунку заборгованості з недоотриманої плати за землю для відповідача, оскільки саме такий розмір визначений Радою, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.
21.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.01.2026) через підсистему «Електронний суд» представником скаржника подано клопотання про долучення платіжної інструкції №10 (внутрішній номер 480535211) від 14.01.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/976/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/976/25.
02.02.2026 матеріали справи №925/976/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі №925/976/25 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з визнанням необґрунтованим клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, запропоновано для вирішення заяви про поновлення строку надати відповідні докази або зазначити інші підстави для вирішення заяви про поновлення строку.
12.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.02.2026) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено копію електронного запиту на адресу технічної підтримки ДП «ІСС» та копію листа відповіді, в яких вбачається, що сповіщення до кабінету учасника «Черкаська міська рада» вказаної справи та повідомлення на їх електронну адресу не було направлено вчасно внаслідок технічного збою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 поновлено Черкаській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі №925/976/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі №925/976/25, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, площею 0,9456 га, що знаходиться у місті Черкаси по вулиці Остафія Дашковича, 19, що підтверджене інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.
У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-000[телефон приховано] зазначено, що земельна ділянка площею 0,9456 га із кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 зареєстрована 04.02.2014, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель, землі житлової та громадської забудови, форма власності - комунальна власність.
У відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відповідають коду КВЦПЗ - 03.15.
На земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, площею 0,9456 га знаходиться приміщення торгового центру літ.А-2, 1пд, 2пд, 3пд площею 24652,6 м2 та приміщення торгового центру під літ.А'-2 площею 2546,7 м2, що підтверджується листом Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Загальна площа нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, площею 0,9456 га за адресою місто Черкаси, вулиця Остафія Дашковича, 19 становить 27199,3 м2 (24652,6 м2 + 2546,7 м2).
Відповідачка у справі - фізична особа підприємець Омельченко Світлана Віталіївна, є власником частини нежитлового приміщення торгового центру по вулиця Остафія Дашковича, 19 у місті Черкаси, а саме: приміщення торгової секції першого підземного поверху №25, площею 37,9 м2 на підставі свідоцтва про право власності САЕ 454171 від 29.10.2012 (реєстраційний номер майна 38019497) та частини приміщень спільного користування, площею 27,30 м2 на підставі свідоцтва про право власності САЕ 308935 від 10.08.2012 (реєстраційний номер майна 38366605), що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та листами комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №157/13 від 19.06.2025, №198/13 о від 21.07.2025.
Отже, з 2012 року у власності відповідачки перебуває нерухоме майно загальною площею 65,20 м2, яке знаходиться на земельній ділянці позивача із кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, площею 0,9456 га за адресою місто Черкаси, вулиця Дашковича Остафія, 19.
Відповідачка не укладала з власником земельної ділянки договору оренди землі, кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачувала, отже здійснює фактичне користування частиною земельної ділянки під своїм нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, становить 6 507 713,76 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 становить 688,21 грн.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.02.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, становить 8 652 334,56 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 становить 915,01 грн.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.03.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, становить 9 690 434,87 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 становить 1024,80 грн.
За даними Держгеокадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051, за 2024 рік - 1,12.
Рішенням Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 9 Положення наявна таблиця, з пункту 4 якої слідує, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки.
Рішеннями Черкаської міської ради №2-2219 від 27.06.2017 та №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативно-грошової оцінки.
За розрахунками позивача, загальний розмір заборгованості відповідачки за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 02.04.2017 (у межах строку позовної давності з врахуванням Перехідних положень Цивільного Кодексу України) до 23.07.2025 (дата визначена позивачем у позовній заяві) становить 12503,70 грн, враховуючи, що частка землекористування відповідачки (площа для нарахування плати за землю, з урахуванням площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідачки) становить 23,0 м2 ((65,20 м2 / 27199,3 м2 = 0,00239712) * 9456 м2 (площа земельної ділянки)).
Фактичне користування відповідачкою частиною земельної ділянки та ухилення від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, є порушенням права територіальної громади міста Черкаси щодо надходження грошових коштів до місцевого бюджету, і відповідно стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідачки безпідставно збережених грошових коштів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України з відповідача, як землекористувача, який використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів.
За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
При цьому законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка набула такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, у спірний період відповідач мав у власності нерухоме майно загальною площею 65,20 м2, яке знаходиться на земельній ділянці позивача із кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, площею 0,9456 га за адресою місто Черкаси, вулиця Дашковича Остафія, 19, яка належить на праві власності Черкаській міській раді (підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1, а.с. 20) земельна ділянка площею 0,9456 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 зареєстрована 14.07.2015 з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Категорія земель землі житлової та громадської забудови.
Загальна площа всіх об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,9456 га із кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, площею 0,9456 га становить 27 199,3 кв.м. (24 652,6 кв.м. площа приміщень торгового центру літ.А-2, 1пд, 2пд, відповідно до довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №343 від 29.05.2024, а також 2 546,7 кв.м. площа приміщень торгового центру літ.А-2 відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав №379314514 від 20.05.2024).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка є власником частини нежитлового приміщення торгового центру по вулиця Остафія Дашковича, 19 у місті Черкаси, а саме:
приміщення торгової секції першого підземного поверху №25, площею 37,9 м2 на підставі свідоцтва про право власності САЕ 454171 від 29.10.2012 (реєстраційний номер майна 38019497)
та частини приміщень спільного користування, площею 27,30 м2 на підставі свідоцтва про право власності САЕ 308935 від 10.08.2012 (реєстраційний номер майна 38366605),
що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та листами комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №157/13 від 19.06.2025, №198/13 о від 21.07.2025.
Отже, при визначенні розрахунку частки землекористування позивачем враховані вказані площі наведених вище об`єктів нерухомості.
Із урахуванням площі всіх нежитлових приміщень, які знаходяться на спірній земельній ділянці - 27 199,3 кв.м. (24 652,6 кв.м. + 2 546,7 кв.м.), частка землекористування відповідачки (площа для нарахування плати за землю, з урахуванням площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідачки) становить 23,0 м2 ((65,20 м2 / 27199,3 м2 = 0,00239712) * 9456 м2 (площа земельної ділянки)).
Однак, у спірний період договір оренди землі між сторонами не укладено та кошти за здійснення фактичного користування землею до міського бюджету не сплачувались.
Таким чином, відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема, у спірний період, користувався земельною ділянкою площею 23,0 кв.м., на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак він є фактичним користувачем спірної земельної ділянки визначеною площею, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо розміру безпідставно збережених за спірний період відповідачем коштів у вигляді орендної плати суд апеляційної інстанції встановив таке.
Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1, 3 - 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).
Суд зазначає, що основою для визначення для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Положення Податкового кодексу України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Згідно з пунктом 289.2. статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування. Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин, та наявної у матеріалах справи довідки Держгеокадастру (том 1, а.с. 29) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь).
Згідно з інформацією, яка міститься у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (том 1, а.с. 28), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 станом на 15.01.2021, становить 6 507 713,76 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 кв.м. становить 688,21 грн.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.02.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, становить 8 652 334,56 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 становить 915,01 грн.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.03.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002, становить 9 690 434,87 грн, при цьому розмір нормативно грошової оцінки 1 м2 становить 1024,80 грн.
За даними Держгеокадастру значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за період 2017-2020 років становив 1,0, за 2021 рік для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051, за 2024 рік - 1,12.
Отже, з урахуванням коефіцієнтів індексації, що вказані в повідомленні Держгеокадастру, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 у 2022 році становила 7 158 485,14 грн, а у 2023 році - 8 232 257,91 грн.
З урахуванням коефіцієнтів індексації, що зазначені вище, нормативно-грошова оцінка за 2017-2020 роки відповідно до площі нарахування плати у ці роки (23 кв.м.) становить також 15 828,83 грн, за 2022 - 17 411,71 грн (15 828,83 грн*1,1), а за 2023 - 20 023,47 грн (17411,71*1,15).
Щодо ставок орендної плати, то рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси.
У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої слідує, що за земельні ділянки, яким КВЦПЗ присвоєно код 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови), ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9% від їх нормативної грошової оцінки.
Дане рішення є чинним, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Як уже зазначалося, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка площею 0,9456 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 зареєстрована 17.06.2015 з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Категорія земель землі житлової та громадської забудови.
У відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відповідають коду КВЦПЗ 03.15.
Отже, ставка орендної плати за користування земельної ділянкою площею 0,9456 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:026:0002 у спірному періоді становить 9% від її нормативної грошової оцінки у відповідному році.
Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, не погодився із розрахунком позивача у частині застосування останнім при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів ставки орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлена рішенням Черкаської міської ради №2-4690 від 27.06.2019, пославшись на те, що протягом періоду, який визначений позивачем, між ним та відповідачем були відсутні договірні відносини з оренди земельної ділянки, на якій знаходилося майно відповідача, відповідно, між ним не узгоджено розмір орендної плати за спірну земельну ділянку. З огляду на це суд, враховуючи норми Податкового кодексу України (пункт 288.5 статті 288), суд першої інстанції дійшов висновку, що річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, та становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Таким чином, на переконання суду кошти, які відповідач гарантовано мав би сплатити за користування земельною ділянкою, повинні бути розраховані з урахуванням нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та обов`язкового розміру плати за землю, який не може бути меншим за розмір земельного податку, тобто у розмірі 3%.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає таке.
Відповідно до пункту 284.1. статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
У відповідності до пунктів 24, 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 8.3. статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Водночас, у підпункті 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України зазначено, що орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Отже, норми підпунктів 288.5.1. та 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України встановлюють нижню та верхню межу розміру орендної плати, що судом першої інстанції помилково не було враховано.
Нижня межа розміру орендної плати не може бути меншою від розміру земельного податку, який для земельних ділянок, нормативно грошову оцінку яких проведено, становить не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки та 5% для земельних ділянок нормативно грошову оцінку, яких не проведено.
Верхня межа становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином при нарахуванні орендної плати відповідачу позивач правомірно застосував ставки у розмірі 9% у 2021-2023 роках, тобто з урахуванням розміру орендної плати, встановленої рішенням сесії міської ради на відповідний рік.
Річний розмір орендної плати за займану відповідачем земельну ділянку у 2021 році 15 828,83 грн х 9% = 1 424,59 грн; у 2022 році 17 411,71 грн х 9% = 1 567,05 грн; у 2023 році 20 023,47 грн х 9% = 1 802,11 грн.
За розрахунком позивача за період з 02.04.2017 до 31.12.2017 розмір плати за користування земельною ділянкою площею 23,00 м2 становить 356,47 грн; за 2018 рік - 1424,59 г рн; за 2019 рік - 1424,59 грн, за 2020 рік - 1424,59 грн; за 2021 рік - 1424,59 грн; за 2022 рік - 1567,05 грн; за 2023 рік - 1802,11 грн; за 2024 рік - 1894,07 грн; за період з 01.01.2025 до 23.07.2025 - 1185,61 грн.
З огляду на вищевстановлене, суд першої інстанції безпідставно здійснив перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми коштів із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову на суму 8 098,18 грн (12 503,70 грн - 4 405,52 грн), про що вірно зазначає позивач в апеляційній скарзі.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Користування відповідачем земельною ділянкою, яка належить до земель комунальної власності, безоплатно, без укладення договору оренди порушує вимоги земельного законодавства та є формою порушення права позивача на отримання плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача 12 503,70 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 02.04.2017 по 23.07.2025 суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованою, спосіб захисту, обраний позивачем, є належним та ефективним.
Суд першої інстанції, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову на суму 8 098,18 грн й у цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задовольняються у повному обсязі на суму 12 503,70 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Черкаської міської ради такою, що підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у даній справі є таким, що підлягає скасуванню в частині відмови у стягнення боргу на суму 8 098,18 грн, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 12 503,70 грн.
Розподіл судових витрат
Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та, враховуючи задоволення позову та апеляційної скарги в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі №925/976/25 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі №925/976/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 8 098,18 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 8 098,18 грн задовольнити.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2025 у справі №925/976/25 викласти у такій редакції:
«Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Омельченко Світлани Віталіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок [рахунок приховано], банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, ідентифікаційний код 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 12 503 (дванадцять тисяч п`ятсот три) грн 70 коп. безпідставно збережених коштів.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Омельченко Світлани Віталіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 38715770) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.».
Видати наказ. Видачу наказу із урахуванням резолютивної частини даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №925/976/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко