ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2026 р. Справа №917/814/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Колесника Р.М.
секретар судового засідання Фурсов Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АвтоКраз"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №917/814/16 (Яковенко А.В.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Акціонерного товариства "АвтоКраз"
про банкрутство,
учасники судового процесу не з`явились,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 917/814/16 про банкрутство Акціонерного товариства «АвтоКраз» (надалі також - боржник, АТ «АвтоКраз»).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 порушено провадження у справі №917/814/16 про банкрутство АТ «АвтоКраз», введено процедуру розпорядження майном боржника, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича.
У подальшому, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 задоволено клопотання АТ «АвтоКраз» та Міністерства оборони України про закриття провадження у справі; закрито провадження у справі №917/814/16 про банкрутство АТ «АвтоКраз» з посиланням на пункт 8-1 частини першої статті 90 та пункт 1-9 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства; припинено процедуру розпорядження майном боржника; припинено повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Кізленка В.А. та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 24.09.2018.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2025 у справі №917/814/16 касаційні скарги учасників справи задоволено частково, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції, а резолютивну частину про закриття провадження у справі залишено без змін.
У подальшому арбітражний керуючий Кізленко В.А. звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі 1 402 082,40 грн, здійснення та відшкодування витрат у розмірі 180 441,74 грн за період виконання повноважень розпорядника майна АТ «АвтоКраз» з 24.09.2018 по 30.05.2025 та їх стягнення з АТ «АвтоКраз».
В обґрунтування поданої заяви арбітражний керуючий вказав, що здійснював повноваження розпорядника майна боржника у справі № 917/814/16 безперервно з 24.09.2018 до 30.05.2025. Нарахування основної грошової винагороди здійснено в мінімальному розмірі, встановленому чинним законодавством України (дві мінімальні заробітні плати за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та три розміри мінімальної заробітної плати за приписами Кодексу України з процедур банкрутства). Понесені арбітражним керуючим витрати безпосередньо пов`язані з веденням процедури розпорядження майном (поштові відправлення учасникам та суду, оплата обов`язкових публікацій, транспортні та канцелярські витрати) і підтверджені належними первинними розрахунковими документами. Крім того, подані звіти схвалювалися на засіданнях комітету кредиторів боржника (зокрема, протоколами від 29.11.2024, 24.01.2025, 31.03.2025, 30.05.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 розгляд заяви арбітражного керуючого призначено на 23.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №917/814/16 затверджено звіт арбітражного керуючого Кізленка В.А. про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі 1 402 082,40 грн, здійснення та відшкодування витрат у розмірі 180 441,74 грн за період виконання повноважень розпорядника майна АТ «АвтоКраз» з 24.09.2018 по 30.05.2025. Присуджено до стягнення з АТ «АвтоКраз» на користь арбітражного керуючого Кізленка В.А. 1 402 082,40 грн основної грошової винагороди та 180 441,74 грн витрат, а також ухвалено видати відповідний судовий наказ.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності та відповідно до статті 43 Конституції України, статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства має право на обов`язкову та гарантовану оплату праці за виконання своїх повноважень.
Судом перевірено та встановлено, що нарахування винагороди здійснено за мінімальними ставками, визначеними законом, а звіти схвалені комітетом кредиторів боржника без зауважень.
Оскільки комітетом кредиторів спеціальний фонд не створювався, а боржник продовжує здійснювати господарську діяльність та володіє майном, з огляду на частину другу статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства тягар виплати винагороди та відшкодування витрат підлягає покладенню саме на боржника.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, АТ «АвтоКраз» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №917/814/16 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Кізленка В.А., або покласти обов`язок виплати винагороди та витрат на кредиторів пропорційно розміру їх кредиторських вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Апелянт зазначає, що процедура розпорядження майном боржника тривала майже 7 років (з 2018 по 2025 рік), що суттєво перевищує граничні строки, встановлені статтею 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (115 днів) та статтею 44 Кодексу України з процедур банкрутства (170 днів).
При цьому, на переконання скаржника, боржник жодним чином не затягував розгляд справи, не оскаржував судових ухвал, тоді як тривалість процедури зумовлена виключно діями кредиторів та розпорядника майна.
Скаржник стверджує, що арбітражним керуючим Кізленком В.А. не було здійснено повного комплексу дій, спрямованих на відновлення платоспроможності або ліквідацію боржника, зокрема не проведено повноцінного аналізу фінансово-господарського стану, не складено плану санації та не запропоновано дієвих варіантів погашення вимог кредиторів, незважаючи на звернення боржника.
На думку скаржника, розпорядник майна неналежним чином виконував обов`язки щодо забезпечення поточної господарської діяльності товариства, що здійснює щоденні платежі з виплати заробітної плати, сплати податків та розрахунків з контрагентами (близько 30- 40 платежів щодня).
Скаржник наголошує, що після внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства від 20.03.2023 розпорядник майна безпідставно виніс питання погодження поточних платежів на розгляд комітету кредиторів (який протоколами від 29.11.2024, 24.01.2025, 31.03.2025 та 30.05.2025 відкладав його вирішення), замість самостійного погодження платежів за участю керівництва боржника.
АТ «АвтоКраз» зазначає, що в протоколах засідань комітету кредиторів за період 2024- 2025 років кількість голосів кредиторів не відповідала реєстру вимог кредиторів, затвердженому ухвалою суду від 28.06.2023, що, на думку скаржника, свідчить про порушення процедури схвалення звітів та недійсність рішень комітету кредиторів.
На переконання боржника, вимога про стягнення з нього винагороди за 7 років є неспівмірною та необґрунтованою, у зв`язку з чим вказані витрати мають покладатися виключно на кредиторів пропорційно до сум їхніх кредиторських вимог.
Учасники судового процесу в судове засідання 16.09.2026 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи всі учасники були повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України (в тому числі через підсистему «Електронний суд»).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України ( надалі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалася, а наявних у матеріалах справи документів достатньо для перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного перегляду в цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 23.03.2026, якою затверджено підсумковий звіт розпорядника майна АТ «АвтоКраз» арбітражного керуючого Кізленка В.А. про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 1 402 082,40 грн та відшкодування понесених витрат у розмірі 180 441,74 грн за період з 24.09.2018 по 30.05.2025, а також стягнуто зазначені суми з АТ «АвтоКраз».
Оцінюючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить із конституційних засад здійснення професійної діяльності та спеціальних норм законодавства про банкрутство.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняється примушувати особу до безоплатної праці, а відмова від оплати винагороди арбітражному керуючому може розцінюватися як примушування до безоплатної праці.
Згідно з частиною першою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Абзацом першим ч. 2 статті 30 КУзПБ визначено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Аналогічні за своїм змістом положення, які гарантували право арбітражного керуючого на отримання основної грошової винагороди (в розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат), містилися і в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяв до введення в дію КУзПБ (21.10.2019).
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, винагорода арбітражного керуючого нарахована в мінімальному розмірі, визначеному чинним на відповідний момент законодавством. Розрахунок здійснено вірно, а звіти схвалювалися на засіданнях комітету кредиторів (протоколи від 29.11.2024, 24.01.2025, 31.03.2025, 30.05.2025).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що процедура тривала майже 7 років, протягом яких розпорядником майна не було здійснено повного комплексу дій, спрямованих на відновлення платоспроможності боржника, з огляду на таке.
Реалізація конституційного права арбітражного керуючого на оплату праці є обов`язковою передумовою закриття провадження у справі про банкрутство незалежно від підстав такого закриття. Це право реалізується шляхом затвердження судом звіту арбітражного керуючого за підсумками процедури з обов`язковим визначенням джерел фінансування витрат. Джерело виплати винагороди залежить від результатів розгляду справи: у разі ліквідації боржника без активів витрати покладаються на кредиторів пропорційно до розміру їхніх вимог, а в разі закриття провадження у справі про банкрутство через погашення боргів - безпосередньо на боржника.
Тривалість процедури розпорядження майном сама по собі не може бути підставою для позбавлення арбітражного керуючого права на отримання гарантованої законом винагороди за період виконання ним своїх повноважень.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вигляді судових рішень (задоволених скарг на дії чи бездіяльність арбітражного керуючого), які б підтверджували неналежне виконання Кізленком В.А. своїх обов`язків, умисне затягування процедури банкрутства або недбалість.
Боржник не був позбавлений процесуального права протягом зазначених 7 років звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність розпорядника майна чи порушувати питання про його усунення, однак суд першої інстанції правомірно констатував відсутність таких задоволених скарг у справі.
Щодо аргументів АТ «АвтоКраз» про безпідставне винесення арбітражним керуючим на розгляд комітету кредиторів питання погодження поточних платежів, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Місцевим господарським судом встановлено, що боржник не надавав арбітражному керуючому вичерпної інформації та первинних документів на підтвердження необхідності і правомірності здійснення таких платежів. Враховуючи відсутність необхідної документації, дії розпорядника майна щодо винесення цього питання на розгляд комітету кредиторів з метою уникнення порушення майнових прав кредиторів були розсудливими та обґрунтованими.
Доводи скаржника про те, що під час засідань комітету кредиторів кількість голосів не відповідала реєстру вимог кредиторів, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Апелянт не надав суду доказів визнання недійсними рішень комітету кредиторів, оформлених протоколами від 29.11.2024, 24.01.2025, 31.03.2025 та 30.05.2025, у судовому порядку. Зазначені рішення є чинними.
Щодо покладення тягаря виплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, колегія суддів зазначає наступне.
Абзацом 7 ч. 2 статті 30 КУзПБ передбачено, що у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази створення комітетом кредиторів спеціального фонду для авансування винагороди арбітражного керуючого, а АТ «АвтоКраз» (що не заперечується самим боржником) продовжує здійснювати активну господарську діяльність та володіє майном, суд першої інстанції дійшов правильного та законного висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідних сум саме з боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість поданої арбітражним керуючим заяви. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у даній справі відсутні.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АвтоКраз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №917/814/16 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №917/814/16 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
4. Матеріали справи №917/814/16 повернути до місцевого господарського суду.
5. Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді П.В. Горбасенко
Р.М. Колесник