ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. Справа № 910/3379/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноплатформа"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 (повне рішення складено 12.06.2026) (суддя Кирилюк Т.Ю.)
у справі № 910/3379/26 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноплатформа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Індастрі Груп"
про стягнення 201 933,24 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноплатформа" (далі - ТОВ "Зерноплатформа", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Індастрі Груп" (далі - ТОВ "Преміум Індастрі Груп", відповідач) про стягнення 201 933,24 грн, у тому числі 150 552,01 грн основного боргу та 51 381,23 грн пені.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки № 2609С/2025-01 від 26.09.2025 (далі також - Договір).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/3379/26 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Преміум Індастрі Груп" на користь ТОВ "Зерноплатформа" 26 037,47 грн пені та 314,00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншому відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що до повного виконання умов Договору сторонами додатковою угодою № 1 від 12.11.2025 було змінено ціну на вже поставлений відповідачу товар, відтак правове регулювання ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в даному випадку не може застосовуватись; отже, позивач передав відповідачу товар на суму 6 480 113,40 грн; наявними в матеріалах справи доказами підтверджено сплату відповідачем 6 859 970,67 грн за отриманий у межах Договору товар та за ціною, визначеною додатковою угодою № 1 від 12.11.2025, отже, відповідачем здійснено переплату за поставлений товар на 379 857,27 грн. У зв`язку із цим підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 150 552,01 грн основного боргу відсутні.
З огляду на встановлений місцевим господарським судом факт порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар як у частині попередньої оплати, так і при здійснені остаточного розрахунку, суд дійшов висновку, що позивач має право отримати від відповідача пеню в загальному розмірі 26 037,47 грн, нараховану як на суму простроченої попередньої оплати (за період часу з 01.10.2025 до 12.11.2025 у розмірі 19 176,35 грн), так і за прострочення остаточного розрахунку (за період часу з 23.10.2025 до 25.01.2026 у розмірі 6 861,12 грн).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/3379/26, ТОВ "Зерноплатформа" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 334, 509, 626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ч. 3 ст. 631, ч. 1, 2, 3 ст. 632, ч. 3, 4 ст. 653, ст. 655 ЦК України, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
За доводами скаржника, Договором визначено ціну товару в розмірі 14,605 грн за одиницю та надалі відповідачем підтверджено отримання товару за такою ціною у видаткових накладних № 756 від 29.09.2025 та № 757 від 30.09.2025, також ця ціна і сума підтверджуються податковою накладною, рахунками, платіжними інструкціями; натомість суд першої інстанції помилково сконцентрував свою увагу на дослідженні дійсності укладеної сторонами у справі додаткової угоди № 1 від 12.11.2025; підписання додаткової угоди не впливає на наявність та розмір заборгованості за вже виконаними поставками і така набула чинності після її підписання, тобто лише 12.11.2025; покупець повинен оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу в тій редакції договору, яка діяла на час виконання зобов`язання; розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджений актом звірки; в даному випадку необхідність застосування ст. 632 ЦК України має розглядатися виключно в сукупності з приписами ст. 653 ЦК України, що судом зроблено не було.
Також скаржник наголошує на тому, що в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 Суд зробив висновок про заборону зміни ціни безпосередньо на підставі положень ст. 632 ЦК України, застосовуючи її як норму прямої дії, а не на підставі норм законодавства у сфері публічних закупівель.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Зерноплатформа" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/3379/26. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 17.07.2026.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, зокрема, що апеляційна скарга фактично повторює доводи, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали вичерпну правову оцінку в мотивувальній частині рішення. Нових юридично значимих обставин або доказів, які б спростовували встановлені судом висновки, апеляційна скарга не містить, а її доводи спрямовані на переоцінку доказів, що вже були досліджені судом першої інстанції, без наведення нових доказів чи істотних процесуальних порушень.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.09.2025 між ТОВ "Зерноплатформа" (постачальник) та ТОВ "Преміум Індастрі Груп" (покупець) укладено договір поставки № 2609С/2025-01 (Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити (передати) у власність відповідача сою українського походження врожаю 2025 року за ціною, визначеною в пункті 1.2 Договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено кількісні та якісні характеристики товару, в тому числі:
- кількість товару (+/- 10 %) - 420 000,00 кг;
- ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ - 14,605 грн;
- загальна вартість товару з урахуванням ПДВ - 6 992 874,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар, завантажений у вагони на умовах п. 2.1, у повному обсязі у строк до 02 жовтня 2025 року включно, за умови надання покупцем необхідної кількості вагонів під завантаження. Датою (моментом) поставки вважається дата приймання товару уповноваженим представником відповідача (експедитором), що оформлюється залізничною накладною.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Договору встановлено, що товар приймається по кількості - згідно зважування товару у місці поставки: станція Путивль (код станції 329209), результати якого відображаються у залізничних накладних. Остаточна кількість поставленого, згідно Договору товару, буде вказана у підписаних сторонами видаткових накладних на поставку товару.
Сторонами у пункті 3.2 Договору узгоджено здійснення оплати в два етапи, зокрема:
- перший етап: 86 % загальної вартості товару з урахуванням ПДВ - 6 134 100,00 грн сплачується покупцем до 30 вересня 2025 року включно;
- другий етап: оплата залишку несплаченої суми у розмірі 14 % загальної вартості товару з урахуванням ПДВ здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів після прийняття товару за якістю згідно п. 2.3.2, за умови реєстрації постачальником податкової накладної (накладних) на адресу покупця та отримання від постачальника всіх оригіналів документів (видаткових накладних, актів приймання-передачі, рахунків, договору, тощо), але не раніше дати приймання товару за якістю.
Відповідно до пункту 3.4 Договору датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця на користь постачальника. Покупець не несе відповідальності за можливу затримку зарахування грошових коштів, оплачених покупцем, обслуговуючим банком постачальника.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що за прострочення оплати прийнятого покупцем (або його експедитором) товару покупець зобов`язаний оплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Строк дії Договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (пункт 7.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем поставлено 29.09.2025 та 30.09.2025 відповідачу товар загальною кількістю 421 060,00 кг вартістю 7 010 522,68 грн, що підтверджується видатковими накладними № 756 від 29.09.2025 на суму 3 506 426,82 грн та № 757 від 30.09.2025 на суму 3 504 095,86 грн, підписаними з боку відповідача без зауважень та заперечень, та відповідними залізничними накладними.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав про порушення відповідачем умов Договору в частині здійснення оплати за поставлений товар, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 150 552,01 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 10.02.2026, яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за отриманий товар позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 51 381,23 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що сторони дійшли згоди укласти додаткову угоду № 1 від 12.11.2025, згідно з якою змінили "Ціну постачання одиниці товару без урахування ПДВ, грн." - ціна 13,500 грн. Відтак загальна вартість товару за Договором з урахуванням ПДВ склала 6 463 800,00 грн. Зазначена додаткова угода № 1 є чинною. Отже, відповідно до умов Договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 12.11.2025, позивачем поставлено товар на загальну суму 6 480 113,40 грн. Таким чином, загальна сума переплати відповідачем позивачу за товар до зарахування зустрічних однорідних вимог складала 379 857,27 грн, що відповідно було заборгованістю позивача перед відповідачем за Договором. Враховуючи наявність інших договірних відносин між сторонами, відповідач вказав про зарахування зустрічних однорідних вимог, відтак і про відсутність у нього будь-якої заборгованості перед позивачем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
У пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Визначення договору поставки наведено у статті 712 ЦК України, відповідно до якого за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Отже, за загальним правилом, договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів поставки, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
За умовами п. 1.2 Договору сторонами погоджено, що ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ становить 14,605 грн.
На виконання Договору, постачальником поставлено, а покупцем отримано товар загальною кількістю 421 060,00 кг на загальну суму 7 010 522,68 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи підписаними сторонами копіями видаткових накладних, а саме: № 756 від 29.09.2025 на суму 3 506 426,82 грн та № 757 від 30.09.2025 на суму 3 504 095,86 грн.
Колегія суддів зауважує, що у видаткових накладних № 756 від 29.09.2025 та № 757 від 30.09.2025 ціна поставленого товару відповідає договірній ціні без ПДВ, а саме 14,605 грн.
Відтак із наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що вартість поставленого товару, що належав до оплати, загалом становить суму 7 010 522,68 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Інше встановлено п. 3.2 Договору, відповідно до якого погоджено здійснення оплати в два етапи, а саме:
- перший етап: 86 % загальної вартості товару з урахуванням ПДВ у сумі 6 134 100,00 грн сплачується відповідачем до 30 вересня 2025 року включно;
- другий етап: оплата залишку несплаченої суми у розмірі 14 % загальної вартості товару з урахуванням ПДВ здійснюється відповідачем протягом 3 банківських днів після прийняття товару за якістю згідно п. 2.3.2, за умови реєстрації позивачем податкової накладної (накладних) на адресу відповідача та отримання від позивача всіх оригіналів документів (видаткових накладних, актів приймання-передачі, рахунків, договору, тощо), але не раніше дати приймання товару за якістю.
Як вказує позивач і не заперечує відповідач, податкові накладні з поставленого товару за видатковими накладними № 756 та № 757 зареєстровано 17.10.2025, отже, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар не пізніше 22.10.2025.
Відтак, строк оплати товару за спірними накладними є таким, що настав.
Надалі сторонами 12.11.2025 було укладено додаткову угоду № 1, якою погоджено викласти п. 1.2 Договору в новій редакції, зокрема змінено ціну товару без врахування ПДВ на 13,500 грн. Також у вказаній додатковій угоді міститься застереження про залишення решти умов Договору без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Разом із тим, ч. 3 ст. 632 ЦК України містить імперативну норму, відповідно до якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Інше Договором не встановлено. Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що зміни та доповнення до Договору, будь-які додатки є його невід`ємними частинами та набувають чинності після їх підписання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Договором передбачено право змінити ціну Договору, однак вказане право не скасовує обов`язок вчинити вказану дію в тій самій формі, що й укладений Договір - простій письмовій формі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що на момент укладення додаткової угоди № 1 від 12.11.2025 договір № 2609С/2025-01 від 26.09.2025 не був виконаним.
Отже, оскільки відповідачем не здійснено повного розрахунку за отриманий товар, сторони правомірно змінили умови, зокрема ціну, щодо майбутніх додаткових поставок товару.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що покупець повинен оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу в тій редакції договору, яка діяла на час виконання зобов`язання. Відтак з огляду на те, що обов`язок здійснити повну оплату товару, згідно з умовами Договору, виник у відповідача ще із 17.10.2025 та до 22.10.2025; додаткова угода № 1 від 12.11.2025 не містить застереження щодо зміни ціни поставленого товару; дії відповідача з оплати товару за іншою, ніж у Договорі, ціною після фактичного виконання поставки суперечать ч. 3 ст. 632 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність обов`язку у відповідача у встановлений Договором строк сплатити договірну ціну товару на загальну суму 7 010 522,68 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач у справі при здійсненні розрахунку за отриманий від позивача товар мав зобов`язання, розмір якого визначається на підставі пункту 1.2 договору № 2609С/2025-01 від 26.09.2025 в редакції додаткової угоди № 1 від 12.11.2025.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що укладеною сторонами у справі додатковою угодою № 1 від 12.11.2025 не встановлювались істотні умови щодо майбутніх додаткових поставок товару (які не передбачались умовами основного договору та додаткової угоди), а змінено редакцію пункту 1.2 договору № 2609С/2025-01 від 26.09.2025 в частині вартості вже поставленого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату отриманого в межах договору № 2609С/2025-01 від 26.09.2025 товару на суму 6 859 970,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 186 від 03.10.2025 на суму 3 075 000,00 грн, № 1332 від 13.10.2025 на суму 2 984 970,67 грн, № 1415 від 13.11.2025 на суму 300 000,00 грн, № 263 від 26.01.2026 на суму 355 000,00 грн (з урахуванням листа відповідача від 26.01.2026 № БЗ/26012026 щодо уточнення призначення платежу) та № 216 від 26.01.2026 на суму 145 000,00 грн (з урахуванням листа відповідача від 26.01.2026 № Б2/26012026 щодо уточнення призначення платежу).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 150 552,01 грн (сума отриманого товару 7 010 522,68 грн - сума здійснених відповідачем оплат 6 859 970,67 грн).
Суд апеляційної інстанції не погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо неврахування підписаного сторонами акта звірки розрахунків, яким відповідачем визнано наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 150 552,01 грн, який відповідає розміру, встановленому вище судом.
Колегія суддів зауважує, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акта звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Оскільки наявний у матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків підписаний уповноваженою особою ТОВ "Преміум Індастрі Груп" та підтверджений первинними документами, сума поставки в ньому відповідає сумі, вказаній у видаткових накладних, відтак ціна відповідає договірній (14,605 грн), наведене свідчить про визнання відповідачем суми боргу відповідно до ціни, зазначеної в Договорі.
Крім того, колегія суддів зауважує, що, як вбачається з підписаного без зауважень обома сторонами та скріпленого їх печатками акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 10.02.2026 за договором поставки № 2609С/2025-01 від 26.09.2025, такий датований 10.02.2026, відтак станом на лютий 2026 року, тобто після укладення додаткової угоди про зміну ціни та за відсутності нових поставок товару, сума видаткових накладних залишилась незмінною, а отже, відповідач у лютому 2026 року погодив отримання товару за ціною 14,605 грн згідно з видатковими накладними № 756 від 29.09.2025 та № 757 від 30.09.2025 і відповідно, наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 150 552,01 грн.
Вказане спростовує доводи відповідача про внесення додатковою угодою № 1 від 12.11.2025 змін до ціни Договору на вже здійсненні поставки товару.
Колегія суддів також відхиляє аргументи відповідача про здійснення ним зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на таке.
Приписами ст. 601 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
У розумінні наведеної норми права, спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (зокрема, наслідки недодержання письмової форми), здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Суд зауважує, що право відповідача припинити свої зобов`язання перед позивачем шляхом зарахування зустрічних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України, може здійснюватися за заявою.
Однак матеріали справи не містять заяви відповідача відповідної форми до позивача про здійснення зарахування зустрічних вимог із наведенням цих вимог (розмір зобов`язання) та підстав їх виникнення.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 51 381,23 грн пені, нарахованої як на суму простроченої попередньої оплати (за період часу з 01.10.2025 до 12.11.2025), так і за прострочення остаточного розрахунку (за період часу з 23.10.2025 до 20.03.2026). Щодо вказаних вимог суд встановив таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено вище, сторонами в пункті 3.2 Договору узгоджено здійснення оплати у два етапи, а саме:
- перший етап: 86 % загальної вартості товару з урахуванням ПДВ у сумі 6 134 100,00 грн сплачується покупцем до 30 вересня 2025 року включно;
- другий етап: оплата залишку несплаченої суми у розмірі 14 % загальної вартості товару з урахуванням ПДВ здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів після прийняття товару за якістю згідно п. 2.3.2, за умови реєстрації постачальником податкової накладної (накладних) на адресу покупця та отримання від постачальника всіх оригіналів документів (видаткових накладних, актів приймання-передачі, рахунків, договору, тощо), але не раніше дати приймання товару за якістю.
Відповідно до розрахунку пені, долученого позивачем до позовної заяви, податкові накладні з поставленого товару за видатковими накладними № 756 та № 757 зареєстровано 17.10.2025.
Відповідач заперечень щодо дати реєстрації податкових накладних не заявив, отже, остаточний розрахунок за отриманий товар мав бути здійснений не пізніше 22.10.2025.
У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати прийнятого покупцем (або його експедитором) товару покупець зобов`язаний оплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, до якої зобов`язання з оплати мало бути виконано.
З огляду на вимоги ч. 1 та 2 ст. 2, ч. 5 ст. 236 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За таких обставин, правильно визначивши строк (термін) оплати, суд перевірив розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, та встановив, що розрахунок пені позивачем виконано відповідно до умов Договору, вимог закону та арифметично правильно, відтак, вимогу позивача про стягнення з відповідача 51 381,23 грн пені слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, враховуючи встановлені вище обставини та висновки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Преміум Індастрі Груп" на користь ТОВ "Зерноплатформа" 150 552,01 грн основного боргу та 51 381,23 грн пені.
Колегія суддів також зауважує, що посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22 були правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки такі є нерелевантними до даних правовідносин.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Зерноплатформа" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/3379/26 з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За загальним правилом, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Відтак згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 126, 129, 269, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноплатформа" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 у справі № 910/3379/26 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
4. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноплатформа" задовольнити повністю.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Індастрі Груп" (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 42; ідентифікаційний код 36965032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноплатформа" (65012, Одеська область, місто Одеса, провулок Куликовський 2, будинок 2А; ідентифікаційний код 41506579) 150 552 (сто п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 01 коп. основного боргу, 51 381 (п`ятдесят одну тисячу триста вісімдесят одну) грн 23 коп. пені, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору за подання позовної заяви та 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
7. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко