ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року Справа №918/234/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Гудак А.В.
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Левчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 (суддя Андрійчук О.В., повне рішення складено 29.06.2026)
за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс ЛТД"
про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку
за участю:
прокурора - Макаренко О.Ю.,
представника позивача - не з`явився,
представника відповідача - Гольонко М.М.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка була передана відповідачу виключно для здійснення діяльності, що потребувала спеціального дозволу, у свою чергу, відсутність такого дозволу позбавляє орендаря можливості використовувати ділянку відповідно до її цільового призначення. Відтак, у зв`язку з анулюванням 26.12.2022 спецдозволу від 28.12.2007 №4652, на строк дії якого земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0769 площею 4,5 га надавалась в оренду відповідачу, підлягають припиненню і договірні відносини, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.03.2014.
Із урахуванням ст.34 Закону України "Про оренду землі", господарський суд вказав, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні.
Суд також зазначив, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні.
Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що земельна ділянка, надана відповідачу для розробки Здовбицького родовища піску, вилучена з постійного користування ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Здолбунівський держспецлісгосп" (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси)). Після завершення робіт відповідач за власний рахунок зобов`язаний був провести рекультивацію земельної ділянки, зокрема, створити лісові насадження з метою попередження виникнення явищ ерозійних процесів, вирішення задач ландшафтного будівництва шляхом змішування деревних порід.
Водночас, судом встановлено, що відповідач свого обов`язку з рекультивації спірної земельної ділянки не виконав; докази проведення біологічної рекультивації в матеріалах справи відсутні. При цьому, строк дії договору оренди не закінчився.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає у тому, що відповідач після завершення видобування піску не виконав обов`язку з рекультивації спірної земельної ділянки, не забезпечив створення захисних лісових насаджень до завершення строку дії договору, а відтак вимога прокурора про розірвання договору та повернення земельної ділянки є передчасною, а тому до задоволення не підлягає.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт, зокрема, вказує, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неправильно застосував норми Кодексу України про надра, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про охорону земель", що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її у власність територіальної громади.
Прокурор зазначає, що анулювання спеціального дозволу позбавляє орендаря можливості на використання земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним в п.2.1. договору, оскільки фактичною метою отримання в користування спірної земельної ділянки було забезпечення реалізації права на користування надрами відповідно до отриманого спеціального дозволу від 28.12.2007 № 4652.
Зауважує, що у п.2.1. договору оренди прямо зазначено, що земельна ділянка надається для розробки родовища піску, що і було встановлено судом першої інстанції. Водночас, після анулювання спеціального дозволу та відповідно припинення права користування земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеного в п.2.1. договору, орендарем земельну ділянку власнику повернуто не було, більше того, ТОВ "Полюс ЛТД" продовжило використовувати земельну ділянку без правових підстав, хоча фактично мета визначена сторонами в договорі стала недосяжною. Таким чином, суд залишив поза увагою імперативні норми визначені п. "з" ч. 1 ст. 141 ЗК України та ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, посилаючись на ст.52 Закону України "Про охорону земель", ст.166 Земельного кодексу України та ст.56 Кодексу України про надра, вказує, що вказані норми встановлюють виключно обов`язок особи, діяльність якої призвела до порушення земель, здійснити комплекс організаційних, технічних та біологічних заходів, спрямованих на відновлення земельної ділянки. При цьому, жодна із зазначених норм не встановлює, що проведення рекультивації є самостійною підставою виникнення чи продовження права користування земельною ділянкою.
Таким чином, скаржник вважає, що обов`язок провести рекультивацію виникає саме після припинення або завершення користування надрами та є наслідком здійснення відповідної діяльності. Виконання такого обов`язку не породжує нового речового права, не продовжує строк дії договору оренди та не може розглядатися як самостійний правовий титул користування земельною ділянкою.
Із врахуванням ст.18, 19, 24, 26 Кодексу України про надра прокурор також зазначає, що у спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою не є самостійним правом, а має похідний (акцесорний) характер щодо права користування надрами. Натомість суд першої інстанції фактично допустив існування похідного права після припинення основного, що суперечить самій природі спірних правовідносин.
Щодо висновків суду про необхідність здійснення рекультивації порушених земель апелянт вважає їх необґрунтованими, оскільки судом не враховано, що протягом трьох років рекультивація не проводилася, проект відсутній, а виконання таких робіт за локальним кошторисом 2007 року є неможливим. За таких обставин посилання суду на передчасність позову про розірвання договору оренди через необхідність проведення рекультивації є нерелевантним і таким, що суперечить фактичним матеріалам справи.
Позивач та відповідач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористалися.
Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання, призначене на 22.09.2026 року, позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2007 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю "Полюс ЛТД" видано спеціальний дозвіл на користування надрами №4652 для видобування піску, придатного для виготовлення будівельних розчинів (крім штукатурних розчинів для опоряджувального шару), а також для дорожнього будівництва, на території Здовбицького родовища, прив`язка на місцевості - 2,0 км на захід від с.Здовбиця. Термін дії спеціального дозволу №4652-20 років, до 21.08.2027 (т.1, а.с.10).
Розпорядженням КМ України від 19.09.2012 №694-р "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,5 га (ліси), що перебуває у постійному користуванні ЗАТ "Лісовик", з подальшим наданням її в оренду на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 28.12.2007 № 4652 для розробки Здовбицького родовища піску (т.1, а.с.11).
Розпорядженням КМ України від 29.01.2014 №58-р "Про вилучення та передачу в оренду земельної ділянки із зміною її цільового призначення" вилучено з постійного користування ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Здолбунівський держспецлісгосп" земельну ділянку площею 4,5 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси)), розташовану на території Здолбунівського району, та передано її в оренду із зміною цільового призначення ТОВ "Полюс ЛТД" на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 28.12.2007 №4652 для розробки Здовбицького родовища піску. Зобов`язано Здолбунівську райдержадміністрацію укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки в установленому законом порядку (т.1, а.с.12).
17.03.2014 між Здолбунівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (т.1, а.с.13-16), за умовами п.1.1. якого, орендодавець на підставі розпорядження КМ України від 29.01.2014 №58-р передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, як об`єкт оренди.
Згідно з п.2.1. договору, об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - територія Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області; розмір - 4,5 га; цільове призначення згідно з УКЦВЗ - розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користування надрами - код КВЦПЗ 11.01 відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету ресурсів України від 23.07.2010 №548; мета використання - розробка родовища будівельних пісків; кадастровий номер - [номер приховано]:02:001:0769.
Відповідно до п. 3.1. договору, правочин укладений на строк до 21.08.2027.
Пунктом 6.1. договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі затвердженого проекту землеустрою земельної ділянки згідно з розпорядженням КМ України від 29.01.2014 №58-р на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки за актом приймання-передачі.
Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п.6.2. договору).
17.03.2014 року між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, який є невід`ємною часиною договору (т.1, а.с.16 на звороті).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.04.2014 внесено відомості про реєстрацію права оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0769 площею 4,5 га; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 353569956226 (т.1, а.с.9).
01.12.2022 року ТОВ "Полюс ЛТД" звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою про анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4672 від 28.12.2007 з метою видобування пісків Здовбицького родовища у зв`язку з повним відпрацюванням запасів родовища та відсутності потреби у подальшому користуванні надрами Здовбицького родовища піску (т.1, а.с.20).
Відповідно до протоколу засідання робочої групи з питань надрокористування від 26.12.2022, рекомендовано Держгеонадрам врахувати пропозиції Робочої групи щодо анулювання спецдозволу №4672 від 28.12.2007, виданого для ТОВ "Полюс ЛТД" (т.1, а.с.22-23).
Наказом Держгеонадра України від 26.12.2022 №467 спецдозвіл на користування надрами №4652, виданий 28.12.2007 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України відповідачу для видобування корисних копалин (піску) на території Здовбицького родовища, анульований (т.1, а.с.24, 27).
Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що після анулювання спецдозволу №4652 (на строк дії якого земельна ділянка площею 4,5 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0769 надавалася в оренду ТОВ "Полюс ЛТД") договірні відносини між сторонами підлягали припиненню. Проте орендар продовжує фактично використовувати земельну ділянку, що й стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листа Здолбунівської окружної прокуратури від 14.01.2026 до Здовбицької сільської ради як розпорядника спірної земельної ділянки, надісланого у зв`язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування для поновлення інтересів держави, та вирішення питання щодо ініціювання відповідного позову в інтересах держави самостійно, листа-повідомлення від 24.02.2026 про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, дійшла висновку про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, враховуючи обізнаність Здовбицької сільської ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист сільської ради від 10.02.2026, у якому відсутні будь-які посилання на вжиття заходів для усунення виявлених порушень у майбутньому, а також заперечення щодо звернення прокуратури до суду з відповідним позовом, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень щодо захисту інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.
Колегія суддів зауважує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ст.18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Згідно з ст.19 Кодексу України про надра, право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
У відповідності до ч.4 ст.66 ЗК України, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.
За положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з положеннями ст.525, 526, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.03.2014 року, у зв`язку із отриманням ТОВ "Полюс ЛТД" спеціального дозволу на користування надрами №4652 від 28.12.2007 на видобування піску придатного для виготовлення будівельних розчинів (крім штукатурних розчинів для опоряджувального шару), а також для дорожнього будівництва, на території Здовбицького родовища.
Частиною 1 ст.93 ЗК України, яка кореспондується з ст.1 Закону України "Про оренду землі", визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").
У відповідності до ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
При цьому, орендар земельної ділянки, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; а також зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (ст.25 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 24 Кодексу України про надра регламентовано, що користувачі надр зобов`язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано.
Із аналізу змісту розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №58-р, а також п.1.1., 2.1., 6.1. договору чітко вбачається мета використання та надання в оренду спірної земельної ділянки, а саме для розробки Здовбицького родовища піску на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 28.12.2007 №4652.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що у п.2.1. договору цільове призначення земельної ділянки прямо пов`язане з надрокористуванням (код КВЦПЗ 11.01 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд підприємств, пов`язаних із користуванням надрами), а строк дії правочину (п.3.1 договору) безпосередньо прив`язаний до строку дії вищевказаного спецдозволу (до 21.08.2027).
Відтак, земельна ділянка була передана відповідачу не для будь-якого загального господарського використання, а виключно для забезпечення реалізації права користування надрами, посвідченого спеціальним дозволом, що спростовує відповідні доводи відповідача.
Пунктом 8.4. договору передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
За положеннями ст.26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється у разі припинення дії спеціального дозволу на користування надрами. У разі припинення права на користування надрами внаслідок закінчення встановленого строку користування надрами або у разі припинення дії спеціального дозволу на користування надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Судами встановлено, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 28.12.2007 року №4652, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України ТОВ "Полюс ЛТД" для видобування корисних копалин (піску) на території Здовбицького родовища, анульовано наказом Державної служби геології та надр України від 26.12.2022 №467 на підставі заяви орендаря від 01.12.2022 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що анулювання спеціального дозволу позбавляє орендаря можливості на використання земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним в п.2.1. договору, оскільки фактичною метою отримання в користування спірної земельної ділянки було забезпечення реалізації права на користування надрами відповідно до отриманого спеціального дозволу від 28.12.2007 року №4652.
Частиною 1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що договір укладений на строк до 21 серпня 2027 року.
При цьому, відповідно до п.11.3. договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусово відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника та орендаря; ліквідації юридичної особи орендаря; в інших випадках передбачених законом.
Згідно з ч.3, 4 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Положеннями ч.1, 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За приписами п. "ґ" ч.1 ст.141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Колегія суддів зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 ГПК України (в т.ч. акта приймання-передачі) щодо повернення спірної земельної ділянки ТОВ "Полюс ЛТД" Здовбицькій сільській раді, сторонами до суду не надано.
У той же час, судами встановлено, що ТОВ "Полюс ЛТД" продовжує фактичне використання земельної ділянки площею 4,5 га, про що свідчить сплата орендарем орендної плати до бюджету Здовбицької сільської ради. Крім того, сам відповідач не заперечує цього, оскільки посилається на проведення рекультивації на спірній земельній ділянці.
Разом з тим, оскільки після анулювання спеціального дозволу на користування надрами за заявою самого орендаря право користування надрами припинилося відповідно до ст.26 Кодексу України про надра, мета укладення договору оренди (розробка Здовбицького родовища піску) стала об`єктивно недосяжною. Відтак, ТОВ "Полюс ЛТД" земельну ділянку власнику не повернуло та продовжує утримувати її за відсутності правових підстав для надрокористування.
З огляду на викладене, анулювання спеціального дозволу та неможливість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням унеможливлюють подальше виконання договору оренди та користування земельною ділянкою.
При цьому, колегія суддів вважає, що п. "з" ч.1 ст.141 ЗК України, на який посилається прокурор у позові, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки вказана норма передбачає можливість припинення права користування земельною ділянкою саме з підстав припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами.
Однак, судом встановлено, що право користування надрами є припиненим шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами наказом Державної служби геології та надр України від 26.12.2022 №467 на підставі заяви орендаря від 01.12.2022 року.
Апеляційний суд звертає увагу на принцип jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16).
З огляду на викладене, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), виходячи зі змісту спірних правовідносин та встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.03.2014 року на підставі п."ґ" ч.1 ст.141 ЗК України.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
За умовами п.8.4. договору, орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору.
Розірвання договору оренди - це спосіб захисту прав та інтересів суб`єктів правовідносин, передбачений законодавством. Обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі; а тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку орендодавцю.
Відтак, вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23).
З огляду на наведене, враховуючи встановлені в даній справі обставини щодо припинення права користування надрами та як наслідок відсутність можливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням, передбаченим п.2.1. договору, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою у відповідності до п."ґ" ч.1 ст.141 ЗК України, та відповідно підставою для задоволення позову у частині розірвання договору оренди, колегія суддів з урахуванням ст.34 Закону України "Про оренду землі", п.8.4. договору, дійшла висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути Здовбицькій сільській раді Рівненського району Рівненської області земельну ділянку загальною площею 4,5 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0769, розташовану на території Здовбицької територіальної громади, яка була передана в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 17.03.2014.
Доводи відповідача про те, що проведення рекультивації земельної ділянки є підставою для продовження орендних відносин, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки обов`язок землекористувача здійснити рекультивацію порушених земель випливає безпосередньо з вимог законодавства у сфері охорони довкілля та сам по собі не створює правових підстав для автоматичної пролонгації чи збереження чинності договору оренди землі, дія якого припиняється у зв`язку з анулюванням спеціального дозволу на користування надрами.
Водночас, наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені ст.34 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, а у разі невиконання цього обов`язку - відшкодувати орендодавцю завдані збитки. Отже, необхідність проведення рекультивації земельної ділянки не є підставою для продовження орендних відносин, а неналежне виконання орендарем обов`язку щодо її повернення зумовлює настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, обов`язку відшкодувати завдані збитки.
Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи припинення права користування надрами у зв`язку з анулюванням спеціального дозволу, неможливість подальшого використання земельної ділянки за цільовим призначенням, визначеним договором оренди, а також обов`язок орендаря повернути земельну ділянку після розірвання договору, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 та задоволення позову в повному обсязі.
Враховуючи приписи п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі №918/234/26 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 29.06.2026 у справі №918/234/26 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов задоволити.
4. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 17.03.2014 року, укладений між Здолбунівською районною державною адміністрацією (правонаступник Здовбицька сільська рада Рівненського району Рівненської області) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полюс ЛТД".
5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Полюс ЛТД" (35709, Рівненська обл., Рівненський район, с.Здовбиця, вул.Каменуха хутір, 1, код ЄДРПОУ 23306374) повернути Здовбицькій сільській раді Рівненського району Рівненської області земельну ділянку загальною площею 4,5 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0769, розташовану на території Здовбицької територіальної громади.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс ЛТД" (35709, Рівненська обл., Рівненський район, с.Здовбиця, вул.Каменуха хутір, 1, код ЄДРПОУ 23306374) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 52, р/р [рахунок приховано], МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м.Київ, код класифікації видатктів бюджету 2800) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5324,80 грн та апеляційної скарги 7987,20 грн.
7. Господарському суду Рівненської області видати судові накази.
8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "28" вересня 2026 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.