СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1393/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання , Погребняк А. М .,
за участі представників сторін,
позивача ,Станіславчук М. А .,
інших, не прибули ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача , вх.1478 х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.26 ( суддя Аюпова Р. М . ) у справі №922/1393/26
за позовом Акціонерного товариства "Антонов" , м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шліф" , м. Харків,
про стягнення коштів у розмірі 596 842, 43
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Антонов", м. Київ, звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шліф», м.Харків, про стягнення заборгованості у загальному розмірі 596 842, 43 грн за порушення строку поставки товару за договором № 27.9091.2025 від 17.06.2025. Також позивач просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1393/26. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 у справі позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шліф» ( апелянт) звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи. Зокрема, посилається на відсутність вини постачальника у порушенні строку, оскільки затримка виконання була зумовлена діями самого покупця, який тривалий час не погоджував технічні характеристики. За твердженням апелянта, виробництво було фактично відкладено до моменту отримання остаточних зауважень При цьому наполягає, що постачальник діяв добросовісно в інтересах покупця, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями постачальника та порушенням строків виконання. Крім того, судом не було враховано вплив воєнного стану, як обставина непереборної сили. Постачальник здійснює свою діяльність у місті Харкові, яке входить до території, що перебувають у зоні бойових дій, зазнає регулярних ракетних обстрілів та функціонує в умовах нестабільного енергопостачання. Позивачем не доведено факту завдання йому збитків. Крім того звертає увагу суду на неприпустимість подвійної відповідальності. Вважає заявлений розмір неустойки неспівмірною.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07. 2026 року у справа №922/1393/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача , вх.1478 х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.26 у справі №922/1393/26, встановлено учасникам справи строк до 07.08.2026 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження у справі.
06.08.2026 через систему Електронний суд від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 розгляд справи призначено на 14.09.2026 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.09.2026 р.
В судовому засіданні приймав участь представник позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні участі не приймав. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст. 270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шліф» (відповідач, постачальник) та Акціонерним товариством «Антонов» (позивач, покупець) укладено договір поставки продукції № 27.9091.2025 від 17.06.2025 (договір).
У пункті 1.1. Договору передбачено, що в порядку і на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: круги ельборові (надалі іменується «товар») (код за ДК 021:2015 14810000-2 Абразивні вироби) згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною даного договору.
Пункт 3.1. Договору визначає, що загальна сума договору складає 3 913 560, 00 грн (три мільйони дев`ятсот тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 652 260, 00 грн (шістсот п`ятдесят дві тисячі двісті шістдесят гривень 00 копійок).
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за даним договором проводяться покупцем наступним чином: оплата товару проводиться покупцем шляхом перерахування 50 % попередньої оплати вартості товару на рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати отримання рахунку на відповідну суму, а остаточна оплата 50 % протягом 10 календарних днів після отримання товару, підписання сторонами видаткової накладної та отримання позитивного висновку вхідного контролю на товар на території покупця.
У пункті 5.5. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється в термін 90 календарних днів з дати попередньої оплати 50 % від вартості товару. Кінцевий термін поставки товару, не пізніше 31.10.2025.
Поставка здійснюється на умовах DDP, згідно з ІНКОТЕРМС 2020, за адресою: м. Київ, вул. Мрії, 1.
09.07.2025 покупцем здійснено передоплату на підставі рахунку № 367 від 07.07.2025 в розмірі 1 956 780,00 грн (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією № 8233 від 09.07.2025.
ТОВ «Шліф» здійснено поставку товару в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № 419 від 26.09.2025, № 520 від 16.12.2025, № 46 від 09.02.2026.
Проте, частину товару поставлено із простроченням
Згідно пункту 7.4. Договору, за непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого, неякісного товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості товару.
У пункті 7.6. Договору сторонами узгоджено, що у разі порушення постачальником строків поставки товару більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець має право відмовитися від подальшого приймання і оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів вартості (ціни) товару, які постачальник зобов`язаний повернути в безспірному порядку протягом 3 (трьох) робочих днів з дати направлення повідомлення покупця. У разі порушення постачальником строків поставки товару, передбаченого цим договором, за який покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцю 20 % річних, від суми грошових коштів (ціни товару за даним договором), сплачених покупцем за період від дня здійснення оплати і до дня фактичної поставки товару або дня повернення грошових коштів.
У зв`язку із порушенням відповідачем терміну поставки продукції, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача із вимогою №126/4685-26 від 20.03.2026 про сплату на користь позивача за порушення строків виконання зобов`язань за договором суми неустойки не пізніше семи днів з моменту отримання даної вимоги згідно п. 7.4. Договору.
Поштове відправлення із вимогою № 126/4685-26 від 20.03.2026 отримано уповноваженим представником відповідача 25.03.2026 (штрих-кодовий ідентифікатор поштового відправлення № 0505582653695), що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вимога позивача не була задоволена відповідачем. За таких обставин Акціонерне товариство «Антонов» звернулось до Господарського суду Харківської області за захистом своїх порушених прав.
Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нижче викладене.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. ( ст.526 ЦК України)
Договір є обов`язковим для виконання сторонами. ( ст.628 ЦК України)
Як убачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. ( ст.712 ЦК України)
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. ( ст.655 ЦК України)
Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. ( ч.1 ст.662 ЦК України)
Відповідно до приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, постачальник взяті на себе зобов`язання з поставки товару виконав з порушенням строків, визначених умовами укладеного між сторонами даного спору договору, обумовлений товар не був поставлений позивачу вчасно.
Доказів повідомлення позивача про обставини, що заважають належному виконанню відповідачем обов`язку щодо постачання товару в обумовлений договором строк матеріали справи не містять.
Встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині поставу товару в обумовлений строк, є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, визначених договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів стаття 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, у пункті п. 7.4. Договору сторони встановили наступну відповідальність: за непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого, неякісного товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в повному обсязі.
Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п.7.6 Договору сторони передбачили, що у разі порушення постачальником строків поставки товару біль ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитись від подальшого приймання товару, а також вимагати повернення раніше оплачених коштів вартості товару (ціни) товару, які постачальник зобов`язаний повернути в безспірному порядку протягом трьох робочих днів з дати направлення повідомлення покупцем. Уразі порушення постачальником строків поставки товару, передбаченого цим договором, за який покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцю 20 % річних, від суми грошових коштів (ціни) товару за даним договором, сплачених покупцем за період від дня здійснення оплати і до дня фактичної поставки товару або до дня повернення грошових коштів.
Таким чином, умовами договору передбачено збільшення розміру процентів до 20 % від суми грошових коштів (ціни товару за даним договором), сплачених покупцем за період від дня здійснення оплати і до дня фактичної поставки товару або дня повернення грошових коштів, у зв`язку з порушення постачальником строків поставки товару, що слід вважати іншим розміром процентів, який встановлено договором у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведене, позивачем було правомірно нараховано відповідачеві пені, штрафу та 20 % річних.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 179 220, 78 грн, штрафу у розмірі 254 822, 40 грн, 20 % річних у розмірі 162 799, 25 грн, який наведений у позовній заяві, судом встановлено, що такий розрахунок виконаний арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
Контррозрахунку заявлених до стягнення сум, а також заперечень щодо правильності їх нарахування, відповідачем суду надано не було.
Щодо доводів апелянта про неприпустимість подвійної відповідальності та одночасного стягнення пені та штрафу, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 8.1. п. 8.3. постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань. При цьому Верховний Суд зазначив, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено нормами чинного законодавства. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою у статті 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Щодо доводів апелянта про те, що затримка строку поставки товару за договором була зумовлена діями самого покупця, який тривалий час погоджував технічні характеристики.
По-перше, матеріали справи не містять офіційних листів щодо причин затримки здійснення поставки товару та пропозиції щодо внесення змін до п. 5.5. договору шляхом укладення додаткової угоди про подовження строку поставки товару.
По-друге, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи договір з позивачем під час дії воєнного стану в Україні, відповідач повинен був враховувати власну економічну ситуацію, можливість виконати умови договору та нести встановлену договором і законодавством України відповідальність за його невиконання чи неналежне виконання. Погоджуючи істотні умови договору (строк здійснення поставки, процентну ставку пені та штрафу, ціну договору) відповідач тим самим взяв на себе зобов`язання з виплати неустойки у разі порушення ним зобов`язання зі своєчасної поставки товару саме у тому розмірі, що передбачений договором та законом.
Щодо доводів апелянта про вплив воєнного стану, як обставини непереробної сили, судова колегія зазначає наступне
Згідно з пунктом 9.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо вони виникли внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Сторони можуть бути звільненні від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за цим договором, якщо доведуть, що воно було викликане форс-мажорними обставинами (п. 9.4. договору).
Згідно з п. 9.5. Договору термін виконання обов`язків за цим договором відкладається при виникненні обставин, зазначених у пунктах 9.2-9.3, на час, протягом якого такі обставини будуть діяти. Сторона, що підпала під дію форс-мажорних обставин і виявилась, внаслідок цього, нездатною виконувати обов`язки за цим договором, повинна терміново, не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх настання, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Несвоєчасне, більше ніж 7 (сім) календарних днів, повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на них для виправдання (п. 9.6. договору).
Належним доказом обставин, зазначених у пунктах 9.2-9.3 цього договору, та строку їх дії служать сертифікати, які видаються Торгово-промисловою палатою України або регіональною Торгово-промисловою палатою (п. 9.8. Договору).
Відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15).
У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
Відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем не було доведено до відома позивача про неможливість виконання зобов`язання в узгоджені договором строки внаслідок форс-мажорних обставин.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази про настання таких обставин чи будь-яких інших ускладнень у виконанні зобов`язання, зокрема, сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.
Щодо доводів апелянта про відсутність збитків у позивача, судова колегія зазначає, що стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 та від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). Функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Виходячи з викладеного, Закон не покладає на позивача обов`язку доведення розміру збитків у випадку стягнення неустойки, однак не виключає його права на справедливу компенсацію майнових втрат, спричинених невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 179 220, 78 грн, штрафу у розмірі 254 822, 40 грн, 20 % річних у розмірі 162 799, 25 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо тверджень про наявність підстав для відмови у стягненні штрафних санкцій або, щонайменше, для істотного зменшення їх розміру відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на принципи справедливості, добросовісності та співмірності відповідальності, судова колегія зазначає наступне
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено право, а не обов`язок суду зменшити розмір штрафних санкцій.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статті 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 05.09.2019 у справі №910/1338/19, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.
Відповідач здійснює господарську діяльність на власний ризик, який завжди характеризується як потенційна небезпека ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу.
В даному випадку, укладаючи Договір сторони чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій. Відповідач, укладаючи договір, на них погодився, натомість не поставив позивачу товар у встановлений строк.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (постанова Верховного суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Судова колегія також враховує, що Акціонерне товариство «Антонов» є підприємством-виробником, 100% акцій якого належать державі, а також є підприємством, яке входить до складу оборонно-промислового комплексу України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шліф" , м. Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 у справі № 922/1393/26 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 у справі №922/1393/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 29.09.2026.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя В.В. Россолов
Суддя В.С. Хачатрян