ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/4439/26
за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Страшної Світлани Анатоліївни, с. Соколове, Дніпропетровська область
про стягнення 6 000, 00 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Страшної Світлани Анатоліївни на свою користь суми заборгованості за договором № 330 ОП від 20.03.2023 за період з 01.09.2025 по 31.10.2025 у розмірі 6 000, 00 грн.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору договором № 330 ОП від 20.03.2023 року в частині сплати за користування майданчиком для паркування.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 позовну заяву залишено без руху; позивачу постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
31.07.2026 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, з доказами їх усунення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 у справі №904/4439/26 направлена на адресу Фізичної особи-підприємця Страшної Світлани Анатоліївни: АДРЕСА_1 (номер поштового трекінгу R067276897222) повернулася за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Страшної Світлани Анатоліївни: АДРЕСА_1
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за місцем державної реєстрації.
Також копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 у справі №904/4439/26 направлена на офіційну електронну адресу Фізичної особи-підприємця Страшної Світлани Анатоліївни яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ІНФОРМАЦІЯ_1 доказом чого є довідка про доставку електронного листа від 03.08.2026.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою" та отримання копії ухвали на офіційну електронну адресу. суд дійшов висновку, що строк для подання відзиву на позов є таким, що настав.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
20.03.2023 між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (надалі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Страшною Світланою Анатоліївною (надалі - оператор) було укладено договір "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" № 330 ОП від 20.03.2023 (надалі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору балансоутримувач надає оператору право на організацію та експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 152 (надалі - майданчик для паркування); площа майданчика: 287,5 кв.м.; кількість машино-місць: 25; кількість пільгових місць: 3; дні роботи: щоденно; час роботи: з 20:00 до 08:00 год.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 253 кв.м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно п. 2.2.16 цього договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в експлуатацію оператору з моменту підписання сторонами одночасно договору та акту приймання - передачі, який є невід`ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору, оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 3 000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн. за один календарний місяць.
Відповідно до пункту 2.2.14 договору оператор зобов`язується своєчасно та у повному обсязі перераховувати балансоутримувачу плату за користування майданчиком для паркування.
Відповідно до пункту 4.1. договору оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 3 000 гри. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 500 грн. 00 коп. за один календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.2. договору визначена в п. 4.1. договору плата за користування сплачується грошовими коштами на поточний рахунок балансоутримувача, визначений у реквізитах цього договору.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що визначена в пункті 4.1 договору плата сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Відповідно до пункту 4.4. договору нарахування плати починається з дня підписання цього договору і закінчується в день припинення дії цього договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору оператор після закінчення строку дії договору, а також у разі дострокового розірвання або припинення дії цього договору, зобов`язаний звільнити майданчик для паркування від свого рухомого майна (в т. ч. відокремлюваних поліпшень) і повернути майданчик балансоутримувачу протягом З (трьох) робочих днів з дати розірвання або припинення дії цього договору, у стані, не гіршому, ніж при прийнятті майданчику для паркування.
Відповідно до пункту 5.2. договору повернення майданчику для паркування оператором і його прийняття балансоутримувачем здійснюється на підставі Акту повернення майданчика для паркування, який підписується сторонами. Оператор зобов`язаний повернути майданчик для паркування балансоутримувачу в належному стані, що забезпечує можливість його подальшого використання в цілях, передбачених цим договором, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до пункту 5.4. договору оператор зобов`язаний здійснювати оплату всіх платежів, передбачених цим договором, до моменту припинення дії цього договору ( в тому числі достроковому розірванні цього договору).
Відповідно до пункту 10.1. договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчику для паркування.
Між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Страшною Світланою Анатоліївною було підписано Акт приймання-передачі майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, пул. Робоча, буд. 152 від 20.03.2023 року відповідно до якого балансоутримувач передав, а оператор прийняв у користування 20 березня 2023 року майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 152
Технічні характеристики майданчика для паркування транспортних засобів є задовільними та дозволяють використовувати майданчик для паркування за цільовим призначенням: площа майданчика: 287,5 кв. м., кількість машино-місць: 25., дні роботи: щоденно, час роботи: з 20:00 до 08:00.
Між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Страшною Світланою Анатоліївною було підписано Акт введення в експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, пул. Робоча, буд. 152 від 20.03.2023 відповідно до якого 20 березня 2023 року оператор розпочав діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для паркування комунальної власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 152.
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору договором № 330 ОП від 20.03.2023 року в частині сплати за користування майданчиком для паркування за період вересень, жовтень 2025 року, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором № 330 ОП від 20.03.2023 за період з 01.09.2025 по 31.10.2025 у розмірі 6 000, 00 грн.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" № 330 ОП від 20.03.2023, факт надання послуг за вказаним договором, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати за послуги.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суму заборгованості за договором № 330 ОП від 20.03.2023 за період з 01.09.2025 по 31.10.2025 у розмірі 6 000, 00 грн.
З урахуванням приписів пункту 4.3. договору, строк оплати є таким, що настав.
Позивач надав належні докази на підтвердження надання послуг за договором у сумі 6 000, 00 грн, відповідач доказів оплати вартості послуг у розмірі 6 000, 00 грн до суду не надав, доказів розірвання договору № 330 ОП від 20.03.2023, доказів повернення майданчика балансоутримувачу не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 000, 00 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського кодексу України).
З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 760/13915/18 від 26.06.2019.
Відкриваючи провадження у даній справі між товариством (юридичною особою) та фізичною особою суд врахував, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Оскільки на момент укладення договору № 330 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 20.03.2023 та звернення позивача до суду Страшна Світлана Анатоліївна була фізичною-особою підприємцем, а 12.08.2026 припинила діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису: 12.08.2026, Номер запису: 200229006[телефон приховано], підстава: власне рішення), вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/8729/18 від 13.02.2019.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Страшної Світлани Анатоліївни про стягнення 6 000, 00 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Страшної Світлани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49003, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.128-ї Бригади Тероборони, будинок 8, ідентифікаційний код 23357437) 6 000,00 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.09.2026
Суддя Ю.А. Бажанова