Рішення № 140145557 у справі № 908/1770/26 від 29.09.2026

номер провадження справи 4/94/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/1770/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48)

до відповідача 1 Селянського (Фермерського) господарства «ДАНЯ», (70422, Запорізька область, Запорізький район, село Нове Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 1-В)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

до відповідача 3 ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 150 381,48 грн.

23.07.2026 до служби діловодства Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 55/5.4-03/29786/2026 від 27.02.2026 (вх. № 2048/08-07/26 від 23.07.2026) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України, м. Київ в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Запоріжжя до Селянського (Фермерського) господарства «ДАНЯ», с. Нове Запоріжжя Запорізького району Запорізької області, до ОСОБА_2 , м. Запоріжжя і до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про солідарне стягнення 150 381,48 грн. заборгованості за кредитним договором № 1246 від 02.05.2022, в тому числі 133 843,98 грн. простроченої заборгованості за основним боргом та 16 537,50 грн. простроченої комісії.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 справу № 908/1770/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1770/26, справі присвоєно номер провадження справи 4/94/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачами зобов?язання як за кредитним договором, так і за укладеними у забезпечення виконання основного договору договорами поруки, щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 1246 від 02.05.2022. Посилаючись на приписи ст., ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 546, 553, 554, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 638, 1054 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.07.2026 у справі № 908/1770/26 відповідачам запропоновано у строк до 14.08.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати до суду відзив на позовну заяву із його документальним обґрунтуванням,а також у строк до 10.09.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати до суду відповідно до ст. 251 ГПК України та направити на адресу позивача заперечення на відповідь на відзив. Позивачу запропоновано, у разі отримання від відповідачів відзиву на позовну заяву, у строк до 27.08.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

12.08.2026 через підсистему «Електронний суд» Відповідачем 3 - ОСОБА_2 , м. Запоріжжя подано Відзив на позовну заяву б/н від 12.08.2026 (вх. № 17599/08-08/26 від 12.08.2026). Відповідач 3 позовні вимоги визнає частково. Зазначає, що є поручителем за кредитним договором № 1246 від 02.05.2022, укладеним між АТ «Державний ощадний банк України» та СФГ «Даня». Разом з тим відповідач 3 не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості, посилаючись на здійснення СФГ «Даня» платежів за кредитним договором на загальну суму 934 196,00 грн., а також на невідповідність розрахунку заборгованості фактичним обставинам, наявність у ньому математичних помилок та невідповідність розрахунку комісії умовам кредитного договору. Також відповідач звертає увагу на проведені банком 10.09.2025 та 02.10.2025 операції щодо врегулювання обліку та сторнування процентних доходів за періоди 2023-2025 років, у зв`язку з чим вважає необхідною перевірку розрахунку заборгованості та поставила позивачу запитання в порядку ст. 90 ГПК України щодо обліку операцій за кредитним договором. Відповідач просила суд врахувати наведені обставини під час визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

21.08.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 21.08.2026 (вх. № 18252/08-08/26 від 21.08.2026). Позивач у відповіді на відзив не погодився із доводами відповідача 3 щодо неправильності визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 1246 від 02.05.2022. Зазначив, що надані відповідачем платіжні інструкції були враховані банком при визначенні розміру заборгованості, а зарахування здійснених платежів проводилося відповідно до умов кредитного договору. При цьому частина нарахованих процентів та комісії була сторнована, а відповідні кошти розподілені на погашення основної заборгованості та заборгованості перед державою. Позивач вказав, що розмір заявленої до стягнення заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та виписками з рахунків, які були подані разом із позовною заявою. Водночас відповідачами не надано контррозрахунку заборгованості, який би спростовував розрахунок банку. Щодо поставлених відповідачем 3 запитань позивач зазначив, що відомості за кредитним договором містяться в автоматизованій банківській системі, функціонал якої дозволяє формувати відповідні розрахунки та виписки. Водночас надання витягу № 6 з протоколу КУЗ ДРЗС № 68 від 20.08.2025 позивач вважає неможливим у зв`язку з тим, що такий документ містить інформацію з обмеженим доступом, у тому числі відомості щодо інших клієнтів банку.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 28.07.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1770/26 доставлена до електронного кабінету Селянського (Фермерського) господарства «ДАНЯ» - 28.07.202618:14 та до електронного кабінету Спиці Віктора Петровича - 28.07.202618:14, про що свідчать наявні в матеріалах справи Довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронних листів.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення відповідачу ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1, 2 про відкриття провадження у справі № 908/1770/26.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідачів -1 та 2 як у встановлений в ухвалі суду від 28.07.2026 у справі № 908/1770/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 27.08.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.09.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ

02.05.2022 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк, АТ «Ощадбанк», Кредитор, Позивач) та Селянським (Фермерським) господарством «ДАНЯ» (надалі - СФГ «ДАНЯ», Позичальник, Боржник, Відповідач-1) укладений Кредитний договір № 1246 (надалі - Договір, Кредитний договір) за державною програмою «Доступні кредити 5 - 7 - 9 % та частково забезпечений гарантією держави, в рамках Порядку надання державних гарантій на портфельній основі 2021 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 та укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/560 від 03.12.2021, зі змінами в редакції Додаткового договору № l3110-05/560-5 від 31.03.2023.

Відповідно до пунктів 2.1.. 3.1., 3.2., 3.8. Договору Банк зобов?язався надати, а Позичальник - отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти аз користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит був наданий Позичальнику на покриття будь-яких витрат, пов?язаних із провадженням сільськогосподарської діяльності в розмірі 1 500 000 грн. та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше «01» листопада 2022 року.

Кредит надається в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 , відкритий в Банку (п. 3.9. Договору).

Відповідно до підпункту 3.4.1. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов?язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою, яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули:

БПІС = Індекс UIRD (3m) + Маржа, де:

БПС - розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;

Індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб:

Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7(сім) процентів. Відповідно до пп. 3.4.2. Договору на момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та зі застосуванням формули, передбаченої п. 3.4.1. цього договору, розмір базової процентної ставки становить 13,37% (тринадцять цілих тридцять сім сотих) процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов?язання Позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої процентної ставки у відповідності до пп. 3.4.3. цього договору.

Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пунктах 3.4., 3.15. Кредитного договору.

Згідно п. 3.8. Кредитного договору, кредит надається в порядку та на умовах, передбачених цим договором з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на рахунки Позичальника.

Загальний порядок нарахування та сплати процентів визначений у пункті 3.5. Договору.

Пунктом 3.10. передбачено, що Позичальник здійснює повернення кредиту відповідно до графіку платежів, який є Додатком 2 до цього договору, та забезпечує сплату процентів за користування кредитом відповідно до умов цього договору. У випадках, визначених Договором, графік платежів підлягає коригуванню Банком.

У відповідності до п. 3.12. Кредитного договору Банк має право призупинити надання кредиту або відмовитися від надання Позичальнику кредиту частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь - якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором, у томучислі, але не виключно, в наступних випадках:

Позичальник вчасно не здійснив погашення кредиту або його частину, або не забезпечив сплату Процентів в порядку та способи визначені цим Договором таз урахуванням

Програми, або не здійснив погашення будь - яких інших сум, які підлягають сплаті за цим Договором (пп. 3.12.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.18. Кредитного договору, з метою виконання зобов?язання Позичальник здійснює перерахування коштів для погашення заборгованості за цим договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з рахунку (-ів) Позичальника або випадків,коли кошти для оплати частини процентів списується з рахунку ескроу). Виконання зобов?язань за цим договором (в тому числі погашення простроченої заборгованості) проводиться з використанням рахунку НОМЕР_2 (код Банку 313957) у валюті, що передбачена умовами цього договору для кожного виду платежу та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним зобов?язанням. Підписанням цього договору Позичальник доручає Банку здійснити зарахування коштів в погашення заборгованості Позичальника за відповідним зобов?язанням в порядку (в черговості), визначеному п. 3.19. цього Договору.

3 урахуванням умов програми призупиняється надання компенсації Позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 (п?ятнадцять) календарних днів виконання зобов?язань зі сплати процентів (іх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами програми (підпункт 3.17.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.6. Кредитного договору Позичальник сплачує Банку:

- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,50 (нуль цілих п?ятдесят сотих) відсотків від суми кредиту в день надання кредиту;

- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0% (нуль) вілсотків річних від суми Кредиту, щомісячно, в строк/термін сплати процентів за кредитом. Метод нарахування 30/360.

За умовами пп. 4.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов?язання, а також зобов?язання за іншими договорами, укладеними з Банком.

У відповідності до п. 4.3.2. Кредитного договору Позичальник зобов?язався також у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до п. 2.7. Додаткового договору № 1 до Кредитного договору № 1246 від 02.05.2022 встановлено, що в доповнення до інших комісійних винагород, передбачених Кредитним договором, Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за здійснення Банком операції з управління за кредитом, що пов?язана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,001% (нуль цілих одна тисячна) відсотків річних від суми кредиту помноженого на ставку індивідуальної гарантії, одноразово в день укладання цього додаткового договору.

Виконання Позичальником зобов`язань за Договором забезпечено гарантією держави.

Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі» (надалі - Порядок №723), постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1262 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році» (надалі - Постанова №1262) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб?єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.

Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році є:

- агент - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;

- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;

- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;

- позичальники - суб`єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов`язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.

Кредит Селянського (Фермерського) господарства «ДАНЯ» включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов?язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог Договору гарантії, 02.05.2022 АТ «Ощадбанк» уклав з Позичальником Додатковий договір № 1 від 02.05.2022 до Кредитного договору №l246 від 02.05.2022 (надалі - Додатковий договір), в якому сторони доповнили останній наступними положеннями:

- Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він

повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (п. 2.2.1.2. Додаткового договору); - Позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов?язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур,встановлених Порядком №723 та Договором про надання гарантії (п. 2.2.1.3. Додаткового договору);

- Позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості Позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120 % річної облікової ставки Національного банку України (п. 2.2.1.4. Додаткового договору);

- Позичальник визнає та підтверджує, що Банк у відповідності до норм Порядку та положень Договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості Позичальника перед бюджетом та зобов?язань Позичальника зі сплати пені (п. 2.2.1.5. Додаткового договору);

- Позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за Гарантією сум та нарахованої пені (п. 2.2.1.6. Додаткового договору);

- Позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що протягом строку дії кредитного договору гарант може прийняти рішення виключити збудь-яких причин та на свій

власний розсуд кредит з портфелю (зокрема, але не виключно у випадках невиконання зобов?язання чи порушення Позичальником умов або наданих ним гарантій, які визначені цим додатковим договором), що призведе до припинення дії гарантії в частині забезпечення нею виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, про що Позичальник буде невідкладно проінформований Банком (підпункт 2.2.1.9. Додаткового договору).

02.05.2022 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» (Кредитор, позивач)та громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2) укладений договір поруки № 1 (надалі Договір поруки №1).

Крім того, 02.05.2022 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» (Кредитор, позивач)та громадянином України ОСОБА_2 (Поручитель, відповідач 3) укладений договір поруки № 2(надалі Договір поруки № 2).

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2. Договору поруки № 1 та № 2, Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Поручитель, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно, у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з Графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.

Згідно із п.п. 2.4, 2.5 Договору поруки № 1 та № 2, обсяг зобов`язань Поручителя за цим Договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах визначених цим договором) зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим договором грошового зобов`язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 2.6. Договору поруки № 1 та № 2 унормовано, що Поручитель погоджується та зобов?язується солідарно відповідати за виконання зобов?язання правонаступниками Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та або яка буде визначена боржником за зобов?язанням відповідно до законодавства.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов?язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов?язанням, а Поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов?язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 3.2.2. Договору поруки № 1 та № 2).

Підпунктом 3.2.3. Договору поруки № 1 та № 2 встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов?язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителів спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором (пп. 3.2.6. Договору поруки № 1 та № 2).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобов?язаний пред?явити (направити) Поручителю вимоги (пп. 3.2.4. Договору поруки № 1 та № 2).

У випадку направлення кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов`язуються здійснити виконання порушеного зобов?язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов?язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов?язання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7. - 3.2.8. Договору поруки № 1 та № 2).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобов?язаний пред?явити (направити) Поручителю вимоги (пп. 3.2.4. Договору поруки № 1 та № 2).

У випадку направлення кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов`язуються здійснити виконання порушеного зобов?язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов?язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов?язання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7. - 3.2.8. Договору поруки № 1 та № 2).

Відповідно до пп. 3.3.5. Договору поруки виконання зобов?язання здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої кредитором відповідно доумов цього договору.

Підпунктами 10.1.1., 10.1.2., 10.3.1. Договору поруки № 1 та № 2 врегульовано наступне:

- до всіх правовідносин, пов?язаних з укладанням та виконанням цих договорів,

застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;

- дія поруки за цими договорами для цілей застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цих договорів сторонами та їх скріплення печатками сторін (за бажанням).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Кредитного договору № 1246 від 02.05.2022 Банк надав Позичальнику кредит перерахувавши - 1 500 000,00 грн. з рахунку Банку № НОМЕР_3 для обліку основного боргу за Договором на поточний рахунок Позичальника,відкритий в Банку для отримання кредитних коштів № НОМЕР_1 .

Здійснити погашення боргу за кредитом, відповідно до графіку, зазначеному в Додатку 2 до Кредитного договору, Позичальник зобов?язаний не пізніше 01.10.2022 в сумі 750 000,00 грн. та 01.11.2022 в сумі 750 000,00 грн.

Оскільки Позичальник не здійснив плановий платіж 01.10.2022 та допустив прострочення заборгованості за основним боргом та процентами, яка залишилась несплаченою більш ніж 90 календарних днів поспіль, що призвело до настання гарантійного випадку в розумінні п. 1.1. Договору гарантії.

У зв?язку із настанням гарантійного випадку, АТ «Ощадбанк» в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1. Договору гарантії, звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою № 135 від 25.06.2024 про сплату за гарантією суми в розмірі 615 907,15 грн.

За результатами розгляду зазначеної вимоги, 01.08.2024 Гарант перерахував Банку гарантійну суму у розмірі 615 907,15 грн для відшкодування за кредитною операцією.

На виконання п. 6.1. розділу VI Договору про надання гарантії, 02.08.2024 Банк спрямував отримані кошти у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку на рахунку № НОМЕР_4 виникнення простроченої заборгованості СФГ «ДАНЯ» перед державою в сумі 615 907,15 грн.

В результаті приведення у відповідність Банком обліку нарахованих відсотків, надлишок коштів в сумі 80 531,23 грн. було спрямовано в рахунок погашення заборгованості перед державою, внаслідок чого заборгованість перед державою булазменшена та складає 535 375,92 грн.

У зв?язку з тим, що Відповідачами допущено порушення зобов?язання за Кредитним договором №1246 від 02.05.2022, станом на 06.01.2026 загальна заборгованість перед Банком за Кредитним договором становить 150 381,48 (сто п`ятдесят тисяч триста вісімдесят одна) гривня 48 копійок, з яких:

- прострочена заборгованість за основним боргом - 133 843,98 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами - 0 грн.;

- прострочена комісія - 16 537,50 грн.

03.11.2025 Позивачем направлені Відповідачам (на поштову адресу) повідомлення про виникнення з01.08.2024 за Кредитним договором № 1246 від 02.05.2022 простроченої заборгованості перед державою на суму 615 907,15 грн. та перехід до держави прав кредитора за Кредитним договором № 1246 від 02.05.2022, Договором поруки № 1 від 02.05.2022 та Договором поруки № 2 від 02.05.2022, у розмірі частини обов?язку, що була виконана Гарантом, з вимогою погасити заборгованість (станом на 03.11.2025 - 535 375,92 грн.) у встановлений строк.

Заборгованість за кредитом Позичальником та Поручителем не була погашена.

Неналежне виконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором № 1246 від 02.05.2022, а також невиконання Поручителями зобов`язань за Договором поруки № 1 від 02.05.2022 та за Договором поруки № 2 від 02.05.2022 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 133 843,98 грн. простроченої заборгованості за основним боргом та 16 537,50 грн. простроченої комісії, а всього 150 381,48 грн. заборгованості.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, гарантією. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Договору кредитної лінії відповідачу 1 видано банком кредитні кошти у розмірі 1 500 000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку Позичальника.

Укладений на забезпечення виконання зобов`язань Боржника (відповідача 1) за Кредитним договором Договір поруки № 1 та № 2 від 02.05.2022 передбачають безумовну, безвідкличну та безоплатну солідарну відповідальність Поручителів (відповідачів 1 та 2) перед Банком, що випливають з Кредитного договору № 1246 від 02.05.2022.

Приписами ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

У п. 15-1 ч. 1 ст. 2 БК України закріплено визначення поняття «гарантійне зобов`язання», яке становить собою зобов`язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов`язання суб`єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб`єктом його зобов`язань за кредитом, залученим під державну гарантію.

Згідно з п. 4 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»(далі - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з ст. 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 17 БК України державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

У разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 БК України).

При цьому прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (ч. 9 ст. 17 БК України).

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261, АТ «Ощадбанк» є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» оформлений шляхом укладення договору № 13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань.

У пунктах 6.1 - 6.3 вказаного Договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку №1151 та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами;

- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Приниципала перед державним бюджетом.

Синтезуючи наведені позиції законодавства та договору, констатуємо, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:

1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання Позичальником частини зобов`язань за Кредитним договором, надане Гарантом на користь Банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику Банку за кредитною операцією з Позичальником;

2) в результаті здійснення Гарантом виплати суми за гарантією в обліку Банку відображено виникнення простроченої заборгованості Позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої Гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов`язку, що була виконана Гарантом) перейшли права кредитора та остання як Гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;

3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення Банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед Банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між Гарантом та Банком пропорційно ставці гарантії.

За таких обставин, повноваження АТ «Ощадбанк» щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за Договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ «Ощадбанк».

З огляду на здійснення гарантом виплати за державною гарантією на портфельній основі та перехід у відповідній частині прав кредитора до держави, суд дійшов висновку, що вимоги банку про стягнення простроченої заборгованості перед державою заявлені уповноваженою особою та відповідають вимогам бюджетного законодавства і умовам договору про надання державної гарантії на портфельній основі.

Враховуючи невиконання Позичальником та Поручителями своїх договірних зобов`язань перед державою, а також з огляду на вищевказані положення законодавства, суд визнав, що у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за Договором з вищевказаних правових підстав.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості суд відзначає, що позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Основне зобов`язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичних осіб поручителів в даному випадку не є вирішальною для визначення суб`єктної юрисдикції справи у спорі.

Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 викладений такий правовий висновок: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Позивачем нараховано 16 537,50 грн. простроченої комісії за Договором.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування комісії позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 16 537,50 грн. простроченої комісії заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Оцінюючи доводи відповідача 3, суд зазначає, що вони не спростовують наявності та розміру заборгованості, заявленої позивачем до стягнення.

Посилання відповідача на здійснення СФГ «Даня» платежів за кредитним договором на загальну суму 934 196,00 грн. не свідчить про неправильність розрахунку позивача, оскільки зазначені платежі були враховані банком при визначенні заборгованості та зараховані відповідно до умов кредитного договору. Як зазначив позивач, окремі платежі були розподілені між погашенням основного боргу, процентів та заборгованості перед державою, а нараховані за окремі періоди проценти та комісія були сторновані.

Доводи відповідача про наявність математичних помилок у розрахунку та невідповідність нарахованої комісії умовам кредитного договору належними доказами не підтверджені. Власного контррозрахунку заборгованості відповідачем не надано.

Посилання відповідача на проведення банком операцій щодо сторнування процентних доходів також не спростовує розрахунку позивача, оскільки, відповідні операції були враховані при визначенні остаточного розміру заборгованості.

Щодо витребування Витягу № 6 з Протоколу КУЗ ДРЗС № 68 від 20.08.2025 суд враховує пояснення позивача про те, що вказаний документ містить інформацію з обмеженим доступом, у тому числі щодо інших клієнтів банку. При цьому відповідачем не доведено, яким чином ненадання зазначеного документа спростовує розрахунок заборгованості, підтверджений розрахунком та виписками з рахунків.

Судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів позичальнику, укладення договору поруки, виникнення та розмір заборгованості, а також факт невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань. Доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру відповідачами до суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Позивач надав докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1, 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення порівну з відповідачів 1, 2 та 3 на користь позивача.

Згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 11-15, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Запоріжжя до Селянського (Фермерського) господарства «ДАНЯ», Запорізька область, Запорізький район, село Нове Запоріжжя до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя та до ОСОБА_2 , м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства «ДАНЯ», (70422, Запорізька область, Запорізький район, село Нове Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 1-В; ідентифікаційний код 22150881) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) 133 843 (сто тридцять три тисячі вісімсот сорок три) грн. 98 коп. простроченої заборгованості за основним боргом, 16 537 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 50 коп. простроченої комісії солідарно зі Спицею Віктором Петровичем, (Р.Н. 24.03.1950; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) та солідарно зі Спицею Ларисою Іванівною, (Р.Н. 28.02.1963; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 )Видати наказ.

3. Стягнути зі Спиці Віктора Петровича, ( ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) 133 843 (сто тридцять три тисячі вісімсот сорок три) грн. 98 коп. простроченої заборгованості за основним боргом, 16 537 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 50 коп. простроченої комісії солідарно з Селянським (Фермерським) господарством «ДАНЯ», (70422, Запорізька область, Запорізький район, село Нове Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 1-В; ідентифікаційний код 22150881) та солідарно зі Спицею Ларисою Іванівною, (Р.Н. 28.02.1963; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ). Видати наказ.

4. Стягнути зі ОСОБА_2 , (Р.Н. 28.02.1963; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) 133 843 (сто тридцять три тисячі вісімсот сорок три) грн. 98 коп. простроченої заборгованості за основним боргом, 16 537 (шістнадцять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 50 коп. простроченої комісії солідарно з Селянським (Фермерським) господарством «ДАНЯ», (70422, Запорізька область, Запорізький район, село Нове Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 1-В; ідентифікаційний код 22150881) та солідарно зі ОСОБА_1 , (Р.Н. 24.03.1950; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ). Видати наказ.

5. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства «ДАНЯ», (70422, Запорізька область, Запорізький район, село Нове Запоріжжя, вул. Кірова, буд. 1-В; ідентифікаційний код 22150881) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) 1 109 (одну тисячу сто дев`ять) грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ.

6. Стягнути зі ОСОБА_1 , ( ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) 1 109 (одну тисячу сто дев`ять) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ.

7. Стягнути зі ОСОБА_2 , (Р.Н. ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) 1 109 (одну тисячу сто дев`ять) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 29» вересня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.