ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.09.2026 Справа № 910/5312/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Приватного підприємства "НОВІ РІШЕННЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОН"
про повернення безпідставно утримуваного майна
представники сторін:
від позивача: Музиченко Ю.В.
від відповідача: Письменна Н.В.
від третьої особи: не з`явився
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "НОВІ РІШЕННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт", відповідно до прохальної частини якого (з урахуванням заяви про усунення недоліків) останнє просить суд:
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт" повернути Приватному підприємству "Нові рішення" безпідставно утримуване індивідуально визначене майно вартістю 3399240,00 грн з ПДВ (основні засоби ресторану "Luciano") згідно з переліком у кількості 407 позицій, що міститься у звіті незалежної оцінки від 01.02.2022 року у додатку №1 "Перелік індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 33-В станом на 01.02.2022р.", проведеної суб`єктом оціночної діяльності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно набув заявлене до повернення майно, утримує його та здійснює контроль над ним.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою від 18.05.2026 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху.
25.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 22.05.2026.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/5312/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 25.06.2026.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.06.2026 задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та постановив здійснювати розгляд справи №910/5312/26 у судовому засіданні 25.06.2026 в режимі відеоконференції за участю представника відповідача - Письменної Наталі Володимирівни.
19.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив. Також у відповіді на відзив позивач просить суд визнати поважними причини подання додаткових доказів разом із відповіддю на відзив та долучити їх до матеріалів справи.
23.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
24.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 25.06.2026 суд на місці постановив: відмовити в клопотанні представника позивача про огляд доказів за місцем знаходження; залишити без розгляду за клопотанням представника позивача клопотання про витребування доказів, заявлених в позовній заяві; задовольнити та долучити до матеріалів справи клопотання про долучення доказів від 23.06.2026, поновити строк на долучення витягу з кримінального провадження, задовольнити клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на подачу доказів та долучити роздруківку листування до матеріалів справи, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа, яка внесена до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 25.06.2026 Господарський суд міста Києва залучив до участі у справі №910/5312/26 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОН", відклав підготовче засідання на 09.07.2026.
Ухвалою від 06.07.2026 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
08.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі разом із доказами.
У підготовчому засіданні 09.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про: долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі заяв по суті спору, банківські виписки, долучені до заяви від 07.07.2026, пояснення третьої особи, додаткові пояснення позивача від 07.07.2026; та на підставі ст.ст.80, 119 ГПК України про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи документів, поданих із додатковими поясненнями позивача від 07.07.2026.
У підготовчому засіданні 09.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 13.08.2026.
Ухвалою від 04.08.2026 Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
13.08.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.
У підготовчому засіданні 13.08.2026 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення заперечень відповідача на додаткові пояснення позивача від 12.08.2026 до матеріалів справи та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2026.
Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2026 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення по суті заперечень.
Представник третьої особи у судове засідання 17.09.2026 не прибув, про судове засідання третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа.
У судовому засіданні 17.09.2026, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.09.2026 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що:
відповідно до укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОН" договором оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012, позивач набув в користування для здійснення господарської діяльності нежиле приміщення загальною площею 295,6 кв.м. в будівлі торговельно-побутового комплексу, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 В;
факт реального виконання договору підтверджується банківськими виписками вибірково про систематичну сплату орендних платежів та комунальних послуг у тому числі протягом 2018 року - 2020 року на користь орендодавця ТОВ "ДІОН";
у подальшому у 2021 році діяльність ресторану була зупинена, у зв`язку із тим, що у приміщення змінився власник;
відповідно до Інформаційної довідки станом на 21.01.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 10.03.2021 власником зазначеної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.33 В є ТОВ "Централ Ріал Істейт";
будь-які договірні відносини між позивачем та ТОВ "Централ Ріал Істейт" не оформлювались, новий договір оренди не укладався, а дія попереднього договору припинилася та не продовжувалась;
протягом здійснення господарської діяльності у приміщенні ресторану було розміщено індивідуально визначене майно (основні засоби), яке: належить ПП "НОВІ РІШЕННЯ" на праві приватної власності та обліковується на його балансі; частково перебуває у користуванні ПП "НОВІ РІШЕННЯ" на підставі договорів оренди обладнання, укладених з ТОВ "БІЗНЕС АТЕЛЬЄ", ФОП Кирилець М.Т., ФОП Гришко І.М., що підтверджується відповідними договорами та актами приймання-передачі; використовувалося виключно у межах господарської діяльності ресторану "Luciano" та є функціонально пов`язаним із здійсненням діяльності у сфері ресторанного бізнесу;
згідно зі звітом незалежної оцінки від 01.02.2022, здійсненою суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС", індивідуально визначене майно (перелік із 407 позицій) згідно з переліком, що міститься у додатку №1 "Перелік індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулю Дегтярівська, 33-В станом на 01.02.2022р." обліковується на балансі ПП "НОВІ РІШЕННЯ" із залишковою балансовою вартістю 2317089,62 грн без ПДВ, ринкова вартість якого разом із податком на додану вартість становить 3399240,00 грн;
08.08.2024 адвокатом АО "ТРІУМВІРАТ" Нагорним А.А. в інтересах ПП "НОВІ РІШЕННЯ" було направлено відповідачу адвокатський запит вих. № 1163/08-2024, в якому зазначено, що майно ресторану "Luciano", яке обліковується на балансі позивача та партнерів, знаходиться у будівлі відповідача за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В, та заявлено вимогу повідомити про місце перебування майна та можливість його добровільного повернення;
листом від 29.08.2024 вих. №29/08/2024-1 відповідач фактично підтвердив обізнаність щодо існування такого майна та просив надати перелік майна і документи, які підтверджують право власності на нього;
листом від 03.09.2024 вих.№ 288/09-2024 позивач надав відповідачу детальний перелік індивідуально визначеного майна;
19.12.2025 адвокатом Музиченко Ю.В., який діє в інтересах ПП "НОВІ РІШЕННЯ", направлено відповідачу адвокатський запит від 19.12.2025 вих.№19/12-25/НР, в якому зазначено про наявність у приміщенні відповідача індивідуально визначеного майна позивача та висунуто вимогу про повернення майна (поштове відправлення направлено рекомендованим листом з описом вкладення, номер відправлення 0813800184313), однак поштове відправлення повернулося відправнику за закінченням строку зберігання;
станом на день подання позовної заяви вказане майно фактично знаходиться у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В та не поверталось позивачу;
відповідач здійснює контроль над приміщенням, не надає доступу до індивідуально визначеного майна, не повідомляє про його стан, не вчиняє жодних дій щодо його повернення безпідставного набутого майна. За відсутності будь-якого договору зберігання, застави, утримання чи іншої правової підстави для перебування майна у володінні відповідача, таке утримання є безпідставним та незаконним.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про збереження відповідачем майна без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути позичу безпідставно утримуване індивідуально визначене майно (основні засоби ресторану "Luciano") згідно з переліком у кількості 407 позицій, що міститься у звіті незалежної оцінки від 01.02.2022 року у додатку №1 "Перелік індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулю Дегтярівська, 33-В станом на 01.02.2022р.", проведеної суб`єктом оціночної діяльності.
У відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначає, що:
факт обізнаності відповідача щодо наявності спірного майна в належному йому на праві власності приміщенні підтверджується долученими до відповіді на відзив скріншотами листування між керівником позивача та директором ТОВ "Централ Ріал Істейт" Сліпухою М.С., яке здійснювалося з використанням контактного номера [телефон приховано], зазначеного як контактний номер бізнес-центру "CRI", який надає оренду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська 33в;
за змістом вказаного листування сторони обговорювали питання повернення майна та доступу до приміщення;
факт функціонування ресторанного комплексу "Luciano" у спірному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В підтверджується заявою про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій від 01.09.202 та квитанцією контролюючого органу про її прийняття, відповідно до яких реєстратор розрахункових операцій був зареєстрований за зазначеною для діяльності ресторану адресою, а також ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданою позивачу щодо місця провадження діяльності ресторану за вказаною адресою.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на таке:
в акті приймання-передачі від 10.03.2021 до договору купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "Централ Ріал Істейт" набуло право власності на об`єкт нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська 33-В, не зазначено про наявність у зазначеному об`єкті майна третіх осіб, а продавець (ТОВ "ПРІМА ДІВЕС ") на час підписання цього договору звільнив нежилі приміщення;
на момент набуття права власності на нежитлові приміщення та станом на сьогодні будь-яке майно, що описується позивачем у позовній заяві, відповідач ніколи не приймав, не користувався ним, не отримував від нього жодної економічної вигоди;
позивач не надав жодних первинних документів (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, видаткових накладних), які б підтверджували завезення спірного майна до приміщення, а тим більше його перебування там на момент або після зміни власника;
позивач не надав суду жодного первинного правовстановлюючого документа, що підтверджує підставу набуття права власності або право користування майном, описаним позивачем у позовній заяві;
позивач тривалий час не вживав заходів щодо вивезення майна після зміни власника будівлі та за період з 2022 року по 2026 рік ніяких заходів з фіксації фактичної наявності майна у приміщенні позивачем не вживалось;
відповідач у листі від 29.08.2024 вих.№29/08/2024-1 не визнавав факту збереження чужого майна та не підтверджував наявність у його приміщенні;
позивач не надав: актів інвентаризації, складених після 2022 року, будь-яких доказів того, що майно не було переміщене, а також доказів того, що саме відповідач утримує майно;
зі змісту наданого позивачем Звіту про незалежну оцінку вбачається, що оцінювач не здійснював виїзд до приміщень, які належать відповідачу та не здійснював фото-фіксації, а керувався виключно інформацією, наданою позивачем;
Звіт про незалежну оцінку є документом, що визначає ринкову вартість майна на дату оцінки - 01.02.2022 року, не підтверджує виникнення, перехід чи набуття права власності;
оцінка проводилась більш як через рік після того, як позивач фактично втратив доступ до приміщення (власник будівлі змінився у березні 2021 року);
склад кондикційного зобов`язання за ст.1212 ЦК стосовно відповідача відсутній повністю.
Позиція третьої особи
У пояснення щодо заяв по суті, третя особа зазначає таке:
у розпорядженні ТОВ "ДІОН" та безпосередньо його керівника відсутні достовірні відомості та документально підтверджені дані щодо факту перебування спірного майна за адресою орендованого об`єкта, обставин його завезення та розміщення у приміщенні, зокрема щодо того, ким, коли, на яких правових підставах і в якому обсязі воно було доставлене та розміщене, а також щодо обставин, способу, часу та осіб, якими здійснювалося його подальше вивезення, переміщення чи відчуження;
будь-які первинні документи, акти приймання-передачі чи внутрішні господарські записи щодо руху та наявності майна ресторану "Luciano" у ТОВ "ДІОН" відсутні;
з огляду на те, що після червня 2020 року жодних платежів по оренді за цим договором не здійснювалось, а передбачена п.19.1. процедура пролонгації сторонами не реалізовувалася, будь-які правовідносини за вказаним правочином припинилися в силу спливу його строку;
відповідно до п.4.3 та п.11.1.5 договору, саме позивач (орендар) був зобов`язаний при припиненні оренди звільнити приміщення від свого майна;
між позивачем та третьою особою договір зберігання не укладався, як і не укладалось інших договорів, що покладали б на ТОВ "ДІОН" обов`язок приймати на відповідальне зберігання чи забезпечувати охорону обладнання ресторану "Luciano" поза межами відносин оренди приміщення;
спірне майно (407 позицій), на яке посилається позивач у своїй позовній заяві, ніколи не було у розпорядженні ТОВ "ДІОН" та не передавалось останньому за будь-якими договорами зберігання, оренди чи іншими правочинами.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно із матеріалів справи 24.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОН" (орендодавець, третя особа) та Приватним підприємством "НОВІ РІШЕННЯ" (орендар, позивач) було укладено договір оренди нежилих приміщень №2-02, за яким орендарю у тимчасове платне користування для здійснення господарської діяльності (функціонування ресторану) було передано приміщення загальною площею 367,2 кв.м.
У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІОН" (орендодавець, третя особа) та Приватним підприємством "НОВІ РІШЕННЯ" (орендар, позивач) укладений договір оренди нежитлових приміщень від 24.02.2012 №2-03 (надалі - договір №2-03), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (надалі - оренда) без права викупу для здійснення господарської діяльності нежиле приміщення в будівлі, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-В, загальною площею 295,6 квадратних метрів, а також відповідні перегородки, зовнішні стіни (далі - об`єкт оренди). Об`єкт оренди є частиною належних орендодавцю приміщень у будівлі торговельно- побутового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.33-В (п.2.1.).
Об`єкт оренди використовуватиметься орендарем для здійснення господарської діяльності, яка відповідає цільовому призначенню об`єкта оренди (п.2.3. договору №2-03).
Згідно із п.3.1. договору №2-03 строк оренди складає 365 днів з дати фактичної передачі об`єкту.
Відповідно до п.4.1 договору №2-03 об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом двох днів з дня підписання сторонами цього договору шляхом підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди.
Акт приймання-передачі у матеріалах справи відсутній та позивач зазначив, що не має можливості надати відповідний акт, оскільки значна частина документації залишилася у приміщенні ресторану.
Водночас позивач зазначає, що факт існування та зміст зазначеного акта приймання-передачі об`єкта оренди підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 у справі №910/31375/15 (у справі №910/31375/15 вирішувався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОН" про стягнення з Приватного підприємства "НОВІ РІШЕННЯ" заборгованості за договором №2-03), в якому зазначено, що: "24.02.2012 відповідно до акту прийому-передачі майна від 24.02.2012 до договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 295,6 квадратних метрів, зазначене в п.2.1 договору. В акті зазначено, що майно передане повністю, відповідно до умов договору, зауважень щодо стану немає".
Згідно з п.5.2 договору №2-03, сторони погодились, що щомісячна орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується орендарем в гривнях, але її розмір визначається орендарем в Євро, виходячи з еквіваленту суми орендної плати за користування приміщеннями, відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ, встановленого на дату здійснення платежів.
У п.5.3. договору №2-03 визначено, що загальна сума орендної плати за користування всіх приміщень на місяць, що підлягає сплаті за цим договором, становить 1467 Євро за офіційним обмінним курсом НБУ на дату виставлення рахунку (з врахуванням ПДВ 20 %).
Згідно із п.6.1 договору №2-03, сторонами погоджено, що постачання електроенергії, води має здійснюватися відповідними міськими постачальниками комунальних послуг - АЕК "Київенерго" та ВАТ "Київводоканал" відповідно, а також, що додатково до плати за оренду, орендар щомісяця сплачує орендодавцеві, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, плату за спожиті орендарем електроенергію, воду та тепло, згідно з показниками лічильників на підставі чинних тарифів, послуги зв`язку.
Відповідно до п.7.2., 7.3. договору №2-03, сплата орендної плати за користування об`єктом оренди здійснюються орендарем щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж. Орендар сплачує щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточного розрахункового місяця платежі за договірний обсяг активної електроенергії, холодну воду та послуги зв`язку на наступний розрахунковий період.
Згідно із п.7.4. договору №2-03, орендар здійснює остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, перетікання реактивної електроенергії, холодну воду та послуги зв`язку до 10 (десятого) числа поточного місяця, шляхом оплати різниці між вартістю обсягу фактично спожитої протягом розрахункового періоду та сумою коштів сплачених відповідно до п. 7.3, після підписання акту приймання-передачі товарної продукції.
Відповідно до п.4.3 договору №2-03, у разі припинення або розірвання цього договору орендар повертає орендодавцю об`єкт оренди за відповідним актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його орендарю, з врахуванням нормального фізичного зносу, не пізніше п`яти робочих днів з дня припинення або розірвання договору, при цьому на дату підписання відповідного акту приймання-передачі об`єкт оренди має бути звільнений від майна орендаря.
У пп.11.1.5. п.11.5. договору №2-03 сторони погодили, що у випадку припинення/розірвання цього договору орендар зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня припинення/розірвання цього договору звільнити об`єкт оренди від свого майна (речей, меблів, тощо) та особистих речей співробітників.
Пунктом 19.4 договору №2-03 сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і закінчується одночасно зі спливом строку оренди, зазначеного в п.3.1 цього договору.
Згідно з п.п.19.4.1, 19.4.2 п.19.4 договору №2-03 всі зміни, доповнення і додатки до даного договору підлягають оформленню у письмовому вигляді, підписанню уповноваженими представниками сторін і скріпленню печатками, в свою чергу, оформлені наведеним чином зміни, доповнення і додатки до даного договору є невід`ємною частиною договору і обов`язкові для сторін в рівній мірі.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 у справі №910/31375/15 зазначено, що: "23.02.2013 сторонами підписано додаток № 1 до договору, згідно якого сторони продовжили термін дії договору до 24.02.2014 та визначили можливість подальшої пролонгації договору".
Позивач вказує, що на підставі договору №2-03 безперервно використовував орендоване приміщення для здійснення діяльності ресторану.
Позивач надав у матеріали справи банківські виписки за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки (до лютого 2022 року включно), згідно із якими позивач здійснював на користь ТОВ "ДІОН" платежі з призначенням за орендну плату згідно з договором № 2-03 від 24.02.2012 або компенсація комунальних послуг згідно з відповідними рахунками. Згідно із зазначеними виписками, останній платіж за орендну плату здійснено у березні 2020 року, за комунальні послуги - у лютому 2022 року.
За твердженням позивача, у 2021 році діяльність ресторану була зупинена, у зв`язку із тим, що у приміщення змінився власник.
Згідно із Інформаційної довідки станом на 21.01.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 10.03.2021 власником нежитлового приміщення, нежилих приміщень (в літ.А) будівлі торгівельно-побутового комплексу, загальною площею 5720 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.33 В є ТОВ "Централ Ріал Істейт".
За доводами позивача протягом здійснення господарської діяльності у приміщенні ресторану було розміщено індивідуально визначене майно (основні засоби), яке використовувалося у межах господарської діяльності ресторану "Luciano" та належить ПП "НОВІ РІШЕННЯ" на праві приватної власності та обліковується на його балансі, а також перебувало у його користуванні згідно із: договором оренди обладнання від 22.03.2021 №22.03-21, укладеним з ФОП Гришко І.М., договором оренди обладнання від 01.10.2013, укладеним з ФОП Кирилець М.Т., та договором оренди обладнання від 15.12.2015 №1, укладеним з ТОВ "БІЗНЕС АТЕЛЬЄ".
Позивач вказує, що правовою підставою знаходження майна позивача у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-в, був договір оренди нежитлових приміщень № 2-03 від 24.02.2012, укладений з ТОВ "ДІОН". Після того, як 10.03.2021 власником будівлі стало ТОВ "Централ Ріал Істейт" договірні відносини між позивачем та новим власником не оформлювались, новий договір оренди не укладався, а дія попереднього договору припинилася та не продовжувалась.
На замовлення позивача ТОВ "ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС" складений звіт незалежної оцінки від 01.02.2022, відповідно до якого індивідуально визначене майно (перелік із 407 позицій) згідно з переліком, що міститься у додатку №1 "Перелік індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулю Дегтярівська, 33-В станом на 01.02.2022р." становить 3399240,00 грн з ПДВ (залишкова балансова вартість 2317089,62 грн без ПДВ).
Оскільки відповідач на вимоги позивача від 08.08.2024, від 19.12.2025 індивідуально визначене майно ресторану "Luciano" позивачу не повернув, останній звернувся до суду в порядку ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України про повернення безпідставно утримуваного індивідуального визначеного майна загальною вартістю 3399240,00 грн з ПДВ (основні засоби ресторану "Luciano") згідно з переліком у кількості 407 позицій, що міститься у звіті незалежної оцінки від 01.02.2022 року у додатку №1 "Перелік індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулю Дегтярівська, 33-В станом на 01.02.2022р.", проведеної суб`єктом оціночної діяльності, в судовому порядку.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Спір у справі виник у зв`язку із тим, що за доводами позивача відповідач безпідставно утримує індивідуально визначене майно (основні засоби), яке використовувалося позивачем у межах господарської діяльності ресторану "Luciano".
За правовою природою спірні правовідносини віднесені до недоговірних зобов`язань набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
Відтак, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, саме тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
У постанові від 07 лютого 2024 року у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов`язання повернути набуте майно (кошти) потерпілому виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або якщо підстава такого отримання відпала.
При цьому предметом доказування у цій справі є належність спірного обладнання позивачу, а також обставини фактичного вибуття такого майна з володіння позивача та його набуття або збереження саме відповідачем без достатньої правової підстави.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76, ч.1 ст.77, ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Оцінка доказів відбувається з урахуванням стандартів вірогідності. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
З урахуванням наведених норм процесуального права, у цій справі саме на позивача покладається обов`язок довести не лише належність йому спірного майна, а й те, що конкретні об`єкти, щодо яких заявлено вимогу про повернення, фактично перебували у спірному приміщенні, були набуті або збережені саме відповідачем та на момент розгляду справи перебували у його володінні без достатньої правової підстави.
Як встановлено судом вище, позивач користувався спірним приміщенням на підставі договору оренди №2-03, укладеного з попереднім власником цього приміщення - ТОВ "ДІОН".
Після набуття відповідачем - ТОВ "Централ Ріал Істейт" (з 10.03.2021) права власності нежитлові приміщення будівлі торгівельно-побутового комплексу, загальною площею 5720 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.33 В, між позивачем та відповідачем додаткових угод до договору оренди чи нового договору укладено не було.
За твердженням позивача, протягом здійснення господарської діяльності у приміщенні ресторану було розміщено індивідуально визначене майно (основні засоби), яке використовувалося у межах господарської діяльності ресторану "Luciano" та належить ПП "НОВІ РІШЕННЯ" на праві приватної власності та обліковується на його балансі, а також перебувало у його користуванні на підставі договорів оренди, а саме: договору оренди обладнання від 22.03.2021 №22.03-21, укладеним з ФОП Гришко І.М., договору оренди обладнання від 01.10.2013, укладеним з ФОП Кирилець М.Т., та договору оренди обладнання від 15.12.2015 №1, укладеним з ТОВ "БІЗНЕС АТЕЛЬЄ".
Суд зазначає, що у договорі оренди №2-03 визначено, що об`єкт оренди використовуватиметься орендарем для здійснення господарської діяльності, відтак, з огляду на характер господарської діяльності позивач об`єктивно міг використовувати в орендованому приміщенні різноманітне обладнання, меблі та інше майно, необхідне для функціонування ресторану. Поряд з цим, позивач не надав суду доказів фактичного завезення та розміщення ним саме спірного майна в орендованому приміщенні.
Договором оренди не визначено перелік майна, яке орендар мав намір розмістити в орендованому приміщенні, із зазначенням його найменування, кількості та індивідуальних ознак.
Як зазначалось вище, акт приймання-передачі договору оренди №2-03 у матеріалах справи відсутній та за поясненнями позивача він не має можливості надати акт, оскільки значна частина документації залишилася у приміщенні ресторану. Позивач посилається на те, що факт існування та зміст зазначеного акта приймання-передачі об`єкта оренди підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 у справі №910/31375/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІОН" про стягнення з Приватного підприємства "НОВІ РІШЕННЯ" заборгованості за договором №2-03. У рішенні суду у справі №910/31375/15 зазначено, що: "24.02.2012 відповідно до акту прийому-передачі майна від 24.02.2012 до договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 295,6 квадратних метрів, зазначене в п.2.1 договору. В акті зазначено, що майно передане повністю, відповідно до умов договору, зауважень щодо стану немає".
Водночас посилання позивача на те, що майно було ним розміщене у приміщенні під час користування ним на умовах оренди, саме по собі не підтверджує факту залишення цього майна у приміщенні після припинення користування ним та, відповідно, факту його подальшого набуття або збереження відповідачем.
Належних та допустимих доказів того, що зазначене у позовній заяві майно дійсно перебувало у спірному приміщенні, у тому числі, на момент припинення користування позивачем, матеріали справи не містять.
Разом з тим щодо моменту припинення користування позивачем орендованим приміщенням та перебування спірного майна в орендованому приміщення станом на момент припинення користування, то суд зазначає, що по-перше, у матеріалах справи відсутні додаток №1 від 23.02.2013 до договору, який як зазначено у рішенні суду по справі №910/31375/15 продовжував термін дії договору до 24.02.2014 та передбачав можливість подальшої пролонгації договору. Відтак суд позбавлений можливості встановити зміст умов щодо подальшого продовження строку дії договору оренди та, відповідно, наявність правових підстав для користування позивачем приміщенням у відповідний період.
Окрім цього, акт повернення нежитлового приміщення з оренди у матеріалах справи відсутній, при цьому відповідно до умов п.4.3. договору №2-03 обов`язок повернути орендодавцю об`єкт оренди за відповідним актом приймання-передачі у належному стані покладається саме на орендаря (позивача).
Разом з тим листами від 01.02.2022 № 01/02/2022-1 та від 18.02.2022 №18/02/2022-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІОН" повідомляло позивача про відсутність підстав продовження договору оренди з 01.02.2022, оскільки з 01 лютого 2022 року розірвано договір оренди № 2021-7 від 30.04.2021, укладений між ТОВ "ДІОН" та власником приміщення - ТОВ "Централ Ріал Істейт".
Відповідно до банківських виписок за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки (до лютого 2022 року включно) останній платіж за орендну плату позивач здійснив у березні 2020 року, за комунальні послуги - у лютому 2022 року.
При цьому суд звертає увагу на суперечність у поясненнях самого позивача. Так, у позовній заяві позивач зазначив, що у зв`язку зі зміною власника у 2021 році діяльність ресторану була зупинена, у той же час, у поясненнях від 07.07.2026 позивач повідомляє, що не був обізнаний про зміну власника до 01.02.2022 та на зазначену дату позивач запросив суб`єкта оціночної діяльності, який склав звіт з переліком майна ресторану, що перебував на той момент у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В.
Суд зазначає, що твердження про зупинення діяльності ресторану у 2021 році саме по собі не підтверджує того, що позивач продовжував або не продовжував фактично користуватися приміщенням після зупинення діяльності. Так само складення звіту про оцінку майна станом на 01.02.2022 не підтверджує факту перебування всього зазначеного у ньому майна у приміщенні саме на цю дату.
З урахуванням мети складання Звіту незалежної оцінки від 01.02.2022, якою, як безпосередньо зазначено у його розділі 3, було визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для розрахунку орендної плати, такий Звіт не може підтверджувати ні належності позивачу кожного із зазначених у ньому об`єктів, ні їх фактичного знаходження у спірному приміщенні або подальшого перебування у володінні відповідача. Окрім цього, зі змісту звіту не вбачається, що оцінювач безпосередньо здійснював безпосередньо огляд у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В.
Таким чином, Звіт незалежної оцінки від 01.02.2022 може підтверджувати проведення оцінки та визначення вартості майна для відповідної мети - розрахунку орендної плати, однак не підтверджує обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, а саме факту перебування конкретного спірного майна у приміщенні, яке орендував позивач та подальшого його набуття або збереження відповідачем.
Крім цього, сам факт зазначення певного майна у Звіті не підтверджує його фактичного перебування у спірному приміщенні саме у період, на який посилається позивач, та не свідчить про те, що таке майно належало позивачу на момент його розміщення у приміщенні та після зміни власника.
Також у Звіті відсутні відомості про первинні документи на спірне майно, зокрема договори про придбання майна, видаткові накладні, акти приймання-передачі, платіжні документи чи інші первинні документи, що підтверджують виникнення у позивача права власності чи користування на майно. Поряд із цим, як зазначено вище, позивачем надано до матеріалів справи договори оренди обладнання. Водночас доказів на підтвердження належності позивачу частини майна, яке у Звіті визначено як таке, що належить позивачу, матеріали справи не містять.
У зв`язку з цим, посилання позивача на зазначений Звіт як на доказ перебування спірного майна у приміщенні відповідача є необґрунтованим.
Відповідно до умов договору №2-03 у випадку припинення/розірвання цього договору позивач зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня припинення/розірвання цього договору звільнити об`єкт оренди від свого майна (речей, меблів, тощо) та особистих речей співробітників (пп.11.1.5. п.11.5. договору №2-03).
Отже, у разі припинення договору саме на позивача як орендаря покладався обов`язок вчинити активні дії щодо звільнення орендованого приміщення від належного йому майна. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що після припинення користування приміщенням (про що стверджує позивач) позивач звертався до відповідача або власника приміщення з вимогою чи повідомленням про необхідність забезпечити доступ до приміщення для вивезення належного йому майна. Також позивачем не надано доказів того, що йому чинилися будь-які перешкоди у виконанні передбаченого договором обов`язку щодо звільнення приміщення, зокрема відмовляли у доступі до об`єкта оренди, відсутні відповідні акти і інші докази.
За таких обставин суд вважає, що матеріали справи не дають можливості достовірно встановити ні дату фактичного припинення позивачем користування приміщенням, ні факт перебування у ньому конкретного майна, зазначеного позивачем у позовних вимогах, на момент припинення такого користування.
Водночас саме на позивача як на особу, яка заявляє вимогу про повернення майна, покладається обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі факт перебування конкретного спірного майна у приміщенні та його подальшого набуття або збереження відповідачем.
При цьому сам факт набуття відповідачем права власності на приміщення не означає виникнення у нього фактичного володіння чи утримання всього майна, яке будь-коли знаходилося у цьому приміщенні. Суд враховує, що в акті приймання-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 10.03.2021, на підставі якого відповідач набув право власності на об`єкт нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-В, не зазначено про наявність у приміщеннях будь-якого майна третіх осіб. Більше того, матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів фактичної передачі відповідачу спірного обладнання попереднім власником приміщення або будь-якою іншою особою.
Також суд зазначає, що зі змісту листа від 29.08.2024 вих.№29/08/2024-1 вбачається, що відповідач звернувся до позивача з проханням надати перелік майна та документи, що підтверджують право власності на нього, тобто фактично є запитом відповідача щодо надання інформації та документів, а тому аргументи позивача, що у в зазначеному листі відповідач підтвердив обізнаність щодо існування у його приміщенні спірного майна, суд відхиляє.
Щодо наданих позивачем роздруківок листування у месенджері "WhatsApp " суд зазначає, що з наданих матеріалів неможливо достовірно ідентифікувати осіб, які брали участь у листуванні, а також підтвердити, що номер телефону, з якого здійснювалося листування, належить директору відповідача. Крім цього, зі змісту наданої переписки неможливо встановити, про яке саме майно йдеться, його найменування, кількість, індивідуальні ознаки та місцезнаходження.
Надані позивачем документи щодо здійснення господарської діяльності ресторану, зокрема, пов`язані з реєстрацією РРО, отриманням ліцензій, можуть підтверджувати здійснення позивачем господарської діяльності за певною адресою, однак не підтверджують кількість, індивідуальні характеристики та фактичне місцезнаходження майна щодо якого позивачем заявлена вимога про повернення.
Суд також відхиляє посилання позивача на ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.11.2017 у справі № 757/70901/17-к та від 06.02.2018 у справі №757/6216/18-к, що стосуються кримінального провадження № 4201700[телефон приховано] за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.366 КК України, то суд зазначає, що предметом цього кримінального провадження є кредитні відносини, а не питання про належність, місцезнаходження чи стан рухомого майна (обладнання ресторану), про повернення якого позивачем заявлено позов у цій справі.
Дослідивши докази у справі та оцінивши доводи сторін, виходячи з предмету доказування у цій справі та врахувавши розподіл обов`язків доказування, суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного перебування спірного майна у приміщенні, набуття або збереження такого майна саме відповідачем. За таких обставин заявлені позивачем вимоги про повернення безпідставно набутого майна є недоведеними, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ВИСНОВКИ СУДУ
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "НОВІ РІШЕННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт" про повернення безпідставно утримуваного індивідуально визначеного майна загальною вартістю 3399240,00 грн з ПДВ (основні засоби ресторану "Luciano") згідно з переліком у кількості 407 позицій, що міститься у звіті незалежної оцінки від 01.02.2022 року у додатку №1 "Перелік індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вулю Дегтярівська, 33-В станом на 01.02.2022р.", проведеної суб`єктом оціночної діяльності.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
За приписами ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд справи покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Приватного підприємства "НОВІ РІШЕННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централ Ріал Істейт" про повернення безпідставно утримуваного майна - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.09.2026.
Суддя С.О. Турчин