ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/9101/26
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Авіа Буд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «МС Авіагрейд»
про стягнення 384 259,09 грн, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність Авіа Буд" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС Авіагрейд" (відповідач) суми 3% річних в розмірі 384 259,09 грн, нарахованих на суму заборгованості, стягнуту з відповідача згідно рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026, винесеного в межах справи №910/484/26.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 29.07.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 29.07.2026 року міститься в матеріалах справи).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 13.08.2026 року (включно).
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
15.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "МС Авіа-грейд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність Авіа Буд" (виконавець) укладено договір на виконання робіт № 7701.24, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати роботи з відновлення систем озброєння вертольотів Ми-8МТ (МТВ, МТВ-5) заводські номери №№ 784М22, 703М03, 784М24, 398М06, 108М16, 95968, 95969, 95837, 95666, вартість, характеристики та терміни виконання робіт визначені у специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору.
Підставою для укладання цього договору з боку замовника є державний контракт № 370/3/5/6/2/61 від 03.08.2023 між замовником та Міністерством оборони України, за яким виконавець виступає узгодженим співвиконавцем замовника (п. 1.2 договору).
Згідно п. 1.6 договору замовник зобов`язаний прийняти та оплатити вищевказані роботи.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт за договором, що зазначена в специфікаціях № 1-10 до договору встановлена сторонами на підставі комерційної пропозиції наданої виконавцем. В розрахунку вартості виконання робіт за цим договором виконавець враховує всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, збутові, операціні та інші витрати, пов`язані з виконанням цього договору. Вартість виконання робіт за договором є граничною і не може бути перевищена виконавцем. У разі перевищення виконавцем вартості робіт за договором, витрати виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті замовником не підлягають Вказана ціна є базовою для визначення вартості виконання робіт на момент укладення договору та досягнення в подальшому домовленостей щодо договірної ціни робіт.
Згідно п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 09.10.2024 остаточна договірна ціна виконання робіт формується після виконання робіт відповідно до фактичних витрат, які понесені виконавцем в процесі виконання договору. Договірна ціна виконання робіт для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони визначається на підставі калькуляції визначення договірної ціни, сформованої виконавцем з урахування економічних показників діяльності підприємства за період виконання робіт за договором, завізованої 621 ВП МО України та затверджується протоколом погодження договірної ціни виконання робіт. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки і збори загальновиробничі, адміністративні, збутові, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виконанням робіт.
Відповідно до п. 2.8 договору замовник оплачує виконані та прийняті роботи, які передбачені специфікаціями № 1-10 до договору, за договірною ціною, погодженою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни виконання робіт (додаток № 5) до договору, яка відповідає фактичним та обґрунтованим розрахункам очікуваних витрат, з урахуванням встановленого договором рівня прибутку. Замовник здійснює розрахунки з виконавцем за фактично виконані та прийняті роботи шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником від виконавця рахунку на оплату робіт, за умови надходження цільових коштів від генерального замовника.
Форма розрахунків за цим договором проводиться наступним чином: замовник перераховує виконавцю авансовий платіж 50% вартості робіт обумовленої в специфікації № 1-10 до договору по кожному вертольоту окремо протягом 7 банківських днів з дати отримання рахунків, за умови наявності відповідного фінансування від генерального замовника. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється згідно з узгодженим протоколом погодження договірної ціни виконання робіт до договору по кожному вертольоту окремо, за виключенням раніше сплаченого авансового платежу, протягом 7 банківських днів з дати отримання рахунку на оплату. Калькуляції визначення договірної ціни та акту приймання виконаних робіт затвердженого виконавцем та замовником, за умови наявності цільового фінансування від генерального замовника (п. 2.9 договору).
Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору виконання робіт виконавцем і приймання виконаних робіт замовником на вертольотах згідно умов договору проводиться на підставі акту приймання виконаних робіт. Приймання та контроль за якістю виконаних робіт, визначених у специфікаціях № 1-10 здійснює відділ технічного контролю виконавця відповідно до конструкторської та технологічної документації та бюлетеням, що діють на підприємстві виконавця (замовника) та 621 ВП МО України, у порядку визначеному ДСТУ В 15.307:2023.
Датою приймання робіт вважається дата підписання відповідного сповіщення, наданого виконавцем для 621 ВП МО України, яке підтверджує відповідність виконаних робіт вимогам конструкторської та технологічної документації та бюлетеням, що діють у виконавця (замовника). Датою завершення виконання робіт на вертольотах є дата підписання замовником актів приймання виконаних робіт по кожному вертольоту окремо (п. 3.3, 3.4 договору).
Згідно п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 10.12.2024 виконання робіт здійснюється за погодженим календарним планом замовника, що забезпечує виконання робіт за специфікаціями № 3, 4, 5, 6, 8, 10 до 30.11.2024, за специфікаціями № 1, 2, 7, 9 до 30.06.2025.
Відповідно до п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 10.12.2024 договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.
До матеріалів справи долучено специфікації № 1-10, якими визначено обсяг та вартість ремонту кожного вертольоту окремо. Також долучено підписані сторонами протоколи погодження договірної ціни по виконанню робіт за договором по кожному вертольоту окремо.
Сторонами укладено ряд додаткових угод, якими зокрема було внесено зміни до специфікацій.
На виконання умов Договору сторонами підписано акти приймання виконаних робіт: № 1 від 26.11.2024 на суму 7682464,26 грн, № 2 від 26.11.2024 на суму 9757682,04 грн, № 3 від 26.11.2024 на суму 9571574,46 грн, № 4 від 04.12.2024 на суму 17308968,00 грн, № 5 від 04.12.2024 на суму 17308968,00 грн, № 6 від 04.12.2024 на суму 6970377,18 грн, № 7 від 31.03.2025 на суму 11109681,72 грн, № 8 від 31.03.2025 на суму 14854095,00 грн, № 9 від 31.03.2025 на суму 14331260,28 грн, № 10 від 28.04.2025 на суму 11294750,00 грн. Означені акти підписані обома контрагентами без зауважень та скріплені їх печатками.
Вартість робіт, зазначена в актах приймання виконаних робіт, затверджена позивачем в доданих до позовної заяви калькуляціях та завізована представниками 621 ВП МО України.
Для здійснення оплати робіт позивач виставив наступні рахунки: № САБ-0708/03 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/04 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/05 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/06 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/07 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/08 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/09 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/10 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/11 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн, № САБ-0708/12 від 08.07.2024 на суму 8654484,00 грн.
Крім того, позивач виставив рахунки щодо остаточного розрахунку за виконані роботи: № САБ-1126/02 від 26.11.2024 на суму 1103198,04 грн (акт № 2), № САБ-1126/03 від 26.11.2024 на суму 917090,46 грн (акт № 3), № САБ-1204/04 від 04.12.2024 на суму 8654484,00 грн (акт № 4), № САБ-1204/05 від 04.12.2024 на суму 8654484,00 грн (акт № 5), № САБ-0331/05 від 31.03.2025 на суму 6199611,00 грн (акт № 8), № САБ-0331/04 від 31.03.2025 на суму 5676776,28 грн (акт № 9), № САБ-0331/03 від 31.03.2025 на суму 2455197,72 грн (акт № 7), № САБ-0428/02 від 28.04.2025 на суму 2640266,22 грн (акт № 10).
Відповідач звернувся до позивача з заявою про залік залишку авансових платежів по договору №7701.24 від 15.02.2024 наступним чином: залишок авансу по рахунку № САБ-0708/05 від 08.07.2024 в розмірі 972019,74 грн зарахувати в оплату наступних рахунків: № САБ-1126/03 від 26.11.2024 у сумі 917090,46 грн; № САБ-1204/05 від 04.12.2024 у сумі 54929,28 грн; залишок авансу по рахунку № САБ-0708/08 від 08.07.2024 в розмірі 1684106,82 грн зарахувати в оплату наступних рахунків: № САБ-1126/02 від 26.11.2024 у сумі 1103198,04 грн; № САБ-1204/05 від 04.12.2024 у сумі 580908,78 грн (заява від 26.11.2024 № 1799/1).
Як зазначив позивач, що зазначено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 не сплаченими відповідачем є кошти за виконані згідно актів № 7 від 31.03.2025, № 9 від 31.03.2025 та № 10 від 28.04.2025 у загальній сумі 10772240,22 грн.
Претензією від 24.11.2025 № 854/25-ВИХ позивач просив відповідача сплати заборгованість за виконані роботи на загальну суму 10772240,22 грн та штрафні санкції.
Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.
Зважаючи на те, що за відповідачем рахувалась заборгованості у розмірі 10 772 240,22 грн згідно актів №7 від 31.03.2025, №9 від 31.03.2025 та №10 від 28.04.2025, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 року у справі №910/484/26 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "МС Авіа-грейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Авіа Буд" суму основного боргу у розмірі 10 772 240,22 грн, втрати від інфляції у розмірі 381 759,35 грн, пеню у розмірі 288 231,34 грн та судовий збір у розмірі 137 306,77 грн.
Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 року у справі №910/484/26 повернуто скаржнику.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що сума 3% річних в межах справи №910/484/26 не заявлялась, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача суми 3% річних, в межах даної справи, в розмірі 384 259,09 грн, нарахованих за період з 24.04.2025 року по 16.07.2026 року.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16
Як вже було установлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 року по справі №910/484/26, серед іншого, зазначено:
«…З урахуванням умов договору, відсутності в законодавстві поняття "банківський день", відповідач зобов`язаний був оплатити вартість робіт за актами № 7, 9 від 31.03.2025 у строк до 07.04.2025, а за актом № 10 від 28.04.2025 у строк до 05.05.2025. А тому, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань з 08.04.2025 та з 06.05.2025 відповідно.
…акти приймання виконаних робіт, долучені до матеріалів справи, є належним чином оформленими первинними документами, згідно яких можна ідентифікувати суть господарської операції, осіб, які її вчинили, та дату її вчинення - дата складання акта.
…
Суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10772240,22 грн.»
З наведеного вбачається, що обставини, встановлені в рішенні суду у справі №910/484/26 не підлягають повторному доказуванню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №910/17610/15.
Так суд зазначає, що відповідач мав здійснити плату суми боргу у строки визначені Договором, проте цього не здійснив.
Оскільки відповідачем не виконано обов`язку зі сплати позивачу коштів у строк, Господарський суд міста Києва в рішенні від 18.05.2026 року №910/484/26, вказав, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10 772 240,22 грн.
Таким чином, враховуючи обставини, встановлені Господарським судом міста Києва в рішенні від 18.05.2026 року №910/484/26, беручи до уваги норми статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вбачає підстави для нарахування відповідачу фінансових санкцій, заявлених позивачем, а саме 3% річних.
Так, за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, по день фактичного виконання судового рішення, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.
У даному разі, господарський суд відмічає, що виконання відповідачем свого основного грошового зобов`язання не здійснено.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іний розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму 3% річних.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є арифметично вірним, з урахуванням позиції викладеної в рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 року у справі №910/484/26, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних в розмірі 384 259,09 грн.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми 3% річних в розмірі 384 259,09 грн.
Судовий збір позивача, у розмірі 4 611,11 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог та враховуючи коєфіцієнт 0,8, передбаченого нормами ЗУ «Про судовий збір», покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Авіагрейд» (код ЄДРПОУ 37359102, адреса: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36Д, офіс 58) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Авіа Буд» (код ЄДРПОУ 34535784, адреса: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 42а) суму 3% річних в розмірі 384 259,09 грн (триста вісімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят дев`ять гривень 09 копійок) та суму судового збору у розмірі 4 611,11 грн (чотири тисячі шістсот одинадцять гривень 11 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ