ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29.09.2026 Справа № 910/8405/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області
до Державної установи «Українські гідромеліоративні системи»
про стягнення 61 647, 54 грн.
Без виклику представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Українські гідромеліоративні системи» про стягнення 61 647, 54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без правової підстави, за рахунок позивача, зберіг кошти у сумі сплаченій позивачем постачальнику електричної енергії та оператору системи розподілу за обладнання відповідача за січень 2026 у розмірі 61 647, 54 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач отримав у встановленому законом порядку.
Однак, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
УСТАНОВИВ:
Позивач вказує, що на виконання спільних наказів Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм і Державного агентства водних ресурсів України від 10.04.2025 № 281/55 та від 15.12.2025 № 688/201 «Про передачу державного майна», на підставі Актів приймання-передачі державного майна, затверджених Першим заступником Голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм 01.01.2026 до сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм було передано державне майно - об`єкти водогосподарських комплексів на території Миколаївської області (Кам`янський, Катеринівський, Калинівський, Новосафронівський, Кандибінський), у тому числі насосні станції (ГНС, НСП), будівлі ремонтних механічних майстерень (РММ), трансформаторні підстанції (ТП, ЗТП, КТП) та інше обладнання, обладнане приладами обліку електричної енергії. Балансоутримувачем та фактичним користувачем цього майна з 01.01.2026 визначено відповідача - Державну установу «Українські гідромеліоративні системи» відповідно до спільних вказаних наказів. 01.01.2026 - затверджено Акти приймання-передачі державного майна, що підтверджує перехід майна до відповідача.
До складу переданого відповідачу майна, обладнаного окремими приладами обліку електричної енергії, входять, зокрема, такі точки обліку: База В. Корениха ЗТП-95, смт Велика Корениха (обладнання Дільниці з утримання транспорту, рухомих та нерухомих засобів); Трансформатор КТП-95, смт Велика Корениха; НСП-10 ВП, с. Себине (обладнання Кандибінського водогосподарського комплексу); ГНС Кандибінська ВП від ТП-655, с. Себине (будівля ГНС «Кандибинська» Кандибінського водогосподарського комплексу - об`єкт передачі за Актом приймання-передачі державного майна); ГНС Шмидта ВП, с. Кам`янка (об`єкти Кам`янського водогосподарського комплексу); РММ КЕД, с. Кам`янка (об`єкти Кам`янського водогосподарського комплексу).
Зазначені точки обліку забезпечують електроживлення головних насосних станцій (ГНС), насосних станцій підкачки (НСП), ремонтних механічних майстерень (РММ), трансформаторних підстанцій, що знаходяться у складі переданого Відповідачу майна та необхідні для його експлуатації.
Позивач також вказує, що договори про постачання електричної енергії та послуги з її розподілу за зазначеними точками обліку укладені позивачем як попереднім користувачем майна. Перехід цих договорів на відповідача станом на дату подання позову не здійснено, у зв`язку з чим позивач продовжує самостійно сплачувати постачальнику електричної енергії та оператору системи розподілу за всі точки обліку, у тому числі за обладнання, передане відповідачу.
Постачання електричної енергії позивачу за всіма точками обліку, в тому числі вищевказаними, здійснюється на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу № 44/440/2 від 14.01.2026, укладеного позивачем з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» зі строком постачання з 01.01.2026 по 31.12.2026. Додатком 1 до цього Договору визначено договірні обсяги споживання по кожній точці обліку, фактична ціна за одиницю товару щомісяця визначається Додатковими угодами до Договору (зокрема, за січень 2026 року - 9, 975312 грн/кВт год з ПДВ для групи А та 11, 045712 грн/кВт год з ПДВ для групи Б, згідно з Додатковою угодою № 2 від 18.02.2026), що підтверджує розрахунок вартості спожитої електроенергії за січень 2026 року.
Послуги з розподілу електричної енергії надаються позивачу оператором системи розподілу - Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» на підставі Договору № 46/2/24 від 13.01.2026.
Факт постачання та розподілу електричної енергії за січень 2026 року підтверджується відповідними Актами прийняття-передавання товарної продукції/ послуг та рахунками, (рахунок № 44/440/2/1/1 від 18.02.2026 на суму 533 239,75 грн з ПДВ - за постачання; рахунок № 46/2/1/1 від 18.01.2026 на суму 1 066 542,35 грн з ПДВ - за розподіл, Акти приймання передання послуг за лютий 2026), що підтверджує фактичне надання та оплату позивачем електричної енергії та послуг з її розподілу за всіма точками обліку, в тому числі точок, вказаних у позові).
Зокрема, згідно з розрахунком вартості спожитої електроенергії по точках обліку за січень 2026, складеним позивачем на підставі рахунків постачальника та оператора системи розподілу, вартості спожитої електричної енергії та послуг із її розподілу за обладнанням, переданим відповідачу, розподілилась по точках обліку на загальну суму 61 647, 54 грн.
Позивач вказує, що із 01.01.2026 відповідач є фактичним користувачем та балансоутримувачем переданого державного майна, обладнаного приладами обліку електричної енергії, у тому числі будівлі ГНС «Кандибинська», що відповідає точці обліку «ГНС Кандибінська ВП від ТП-655» у с. Себине, та інших об`єктів. Зазначена дата підтверджується спільними наказами від 10.04.2025 № 281/55 та від 15.12.2025 № 688/201; Акти приймання-передачі затверджені 01.01.2026. Електрична енергія за вищезазначеними точками обліку споживається обладнанням і будівлями, що перебувають у володінні та користуванні саме відповідача. Водночас оплату за спожиту електричну енергію та послуги з її розподілу за цими точками обліку продовжує здійснювати Позивач. Договору про компенсацію цих витрат між сторонами не укладено через бездіяльність відповідача.
З урахуванням викладеного, позивач вказує, що відповідач без правової підстави, за рахунок позивача, зберіг кошти у сумі сплаченій позивачем постачальнику електричної енергії та оператору системи розподілу за обладнання відповідача за січень 2026 у розмірі 61 647, 54 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 910/1238/17, від 26.06.2018 № 910/9072/17.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач розрахувався з позивачем за сплачену останнім постачальнику електричної енергії та оператору системи розподілу за обладнання відповідача за поставлену електричну енергію у січні 2026 в розмірі 61 647, 54 грн, як і не надано доказів законного їх утримання.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, хоча про розгляд справи відповідачу відомо, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
З врахуванням викладеного Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 61 647, 54 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «УКРАЇНСЬКІ ГІДРОМЕЛІОРАТИВНІ СИСТЕМИ» (04053, місто Київ, вул. Кониського Олександра, будинок 82-А, ідентифікаційний код 23586474) на користь РЕГІОНАЛЬНОГО ОФІСУ ВОДНИХ РЕСУРСІВ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (54005, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Кропивницького Марка, будинок 14, ідентифікаційний код 01038921) заборгованість у розмірі 61 647 (шістдесят одна тисяча шістсот сорок сім) грн 54 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва