ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29.09.2026 Справа № 910/8880/26
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Консорціуму "Юнайтед Фуд Груп"
про стягнення 910,25 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач, Агенція) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Консорціуму "Юнайтед Фуд Груп" (далі - відповідач, Консорціум) грошових коштів у загальному розмірі 910,25 грн., нарахованих за державним контрактом (договором) про закупівлю від 31.05.2024 року № 65/05-24-ХП, з яких: 123,61 грн. - пеня, 786,64 грн. - штраф.
Ухвалою від 21.07.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8880/26 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З огляду на викладене, копія ухвали суду від 21.07.2026 року про відкриття провадження у справі № 910/8800/26 у порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету відповідача, та доставлена останньому 21.07.2026 року о 16:41 год. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.
Дата отримання судом інформації про доставку означеного документа в кабінет ЕС відповідача - 21.07.2026 року о 16:45 год.
За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2026 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
31.05.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (замовник) та Консорціумом (постачальник) був укладений державний контракт (договір) про закупівлю № 65/05-24-ХП (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику продукти харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2024 рік (далі - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК 021:2015, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, яких визначені в Специфікації (Додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Означений Договір разом з додатками та Додатковими угодами від 21.06.2024 року № 1, від 31.07.2024 року № 2 та від 09.10.2024 року № 3 до нього підписаний електронними підписами уповноважених представників сторін Договору та скріплений відбитками їх електронних печаток.
У той же час, слід зазначити, що наказом від 02.05.2025 року № 281 Міністерство оборони України вирішило:
- реорганізувати юридичну особу - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", ідентифікаційний код: 44830311 (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13/24), шляхом приєднання до Агенції, ідентифікаційний код: 44725823 (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2);
- визнати Агенцію правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу";
- основні фонди та оборотні засоби, інші цінності Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", що реорганізується, закріпити за Агенцією на праві господарського відання згідно із затвердженим передавальним актом як внесок до його статутного капіталу.
Наказом від 06.01.2026 року № 7/нм Міністерство оборони України затвердило передавальний акт приймання-передачі справ, документів, майна Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", що передаються його правонаступнику - Агенції.
Враховуючи наведене, на час розгляду спору в справі № 910/8880/26 Агенція є правонаступником Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (замовника за Договором) у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 2.1 Договору його валютою є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору, вартість одного комплекту товару, визначається у Специфікації (Додаток № 1). Ціна товару включає в себе ціну матеріалів, виробництва, транспортування та інші витрати, безпосередньо пов`язані з товаром, схоронністю, збереженням, охороною, транспортуванням, перевіркою товару на відповідність технічним вимогам, його лабораторним випробуванням, а також прибуток постачальника. У ціну товару включені всі витрати постачальника, які він несе та може понести у зв`язку з виконанням обов`язків за Договором.
За умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк, у кількості та в розрізі асортименту відповідно до Каталогу продуктів харчування, що визначені замовником у замовленні на поставку (далі - Замовлення).
Замовлення на поставку товару у частині даних, на які не поширюються спеціальні грифи інформації, розміщується замовником в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) замовника (замовник забезпечує доступ постачальнику до ІКС замовника) або в інший спосіб, який визначається замовником, про що постачальник інформується замовником у встановлені підпунктами 4.2.1, 4.2.2 Договору терміни.
Пунктом 4.2.3. Договору передбачено, що строк між подачею Замовлення на поставку товару та датою поставки може бути змінено за погодженням з отримувачем, що відображається у відповідному Замовленні в ІКС замовника та/або у даних, отриманих іншим узгодженим із постачальником способом.
У Додатку № 1 до Договору (Специфікації) його сторони (з урахуванням Додаткової угоди від 09.10.2024 року № 3) погодили поставку постачальником продуктів харчування загальною вартістю 19 520 678,40 грн. (без ПДВ).
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин після розміщення Замовлення в ІКС замовника, постачальник підтверджує замовнику факт отримання Замовлення. Підтвердження Замовлення на поставку товару надається тими ж засобами, якими таке Замовлення було надіслане замовником.
У разі ненадання постачальником підтвердження факту отримання Замовлення на поставку товару протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин після розміщення замовником такого Замовлення в ІКС замовника, таке Замовлення вважається підтвердженим постачальником.
В момент, коли Замовлення вважається підтвердженим постачальником, замовник інформує про це отримувача шляхом відправлення копії погодженого Замовлення на поставку товару через ІКС замовника в терміни не пізніше 24 годин з моменту підтвердження.
Згідно з пунктом 4.4 цієї угоди постачальник має право запропонувати отримувачу заміну товару протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин після розміщення Замовлення на поставку товару (зі змінами в рамках 1 (однієї) товарної групи) в ІКС замовника або у інший спосіб, який визначається замовником. Отримувач може підтвердити або відмовити постачальнику запропоновану заміну товару, що відображається у відповідному Замовленні в ІКС замовника та/або іншим узгодженим із постачальником способом, при цьому постачальник у разі такої заміни не має права вимагати збільшення вартості товару, у разі наявності дорожчих позицій в рамках однієї товарної групи.
У разі ненадання підтвердження на заміну товару постачальнику від отримувача протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин після розміщення постачальником пропозиції такої заміни Замовлення на поставку товару (зі змінами в рамках 1 (однієї) товарної групи) в ІКС замовника, така заміна вважається непідтвердженою та не виконується отримувачем.
Відповідно до пунктів 4.6, 4.7 Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - визначені отримувачами місця передачі товару (на території України у межах базових областей - Київська, у тому числі місто Київ), крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309).
На підставі звернення замовника, харчові продукти можуть постачатися в інші області України, що географічно суміжні з областями, зазначеними в абзаці 1 цього пункту Договору (Житомирська, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Чернігівська обл.), визначені замовником відповідно до Замовлень.
Адреса пункту призначення (місце передачі товару, визначене отримувачем) визначається замовником у Замовленні на поставку товару. Місце передачі товару може бути узгодженим (зміненим) між отримувачем та постачальником.
За умовами пункту 4.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до отримувача після прийняття отримувачем товару та підписання видаткових накладних.
Відповідно до пункту 5.1 Договору поставка товару здійснюється постачальником у відповідній кількості, асортименті, у терміни і до місць постачання, визначених замовником у Замовленні на поставку, згідно пакування та сезонності (відповідно з Додатком 5.1 до Договору).
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що отримувач може приймати товар у розрізі харчових продуктів без внесення змін до Замовлень на поставку, якщо кількість фактично поставленого продукту більше ніж вказана у відповідному Замовленні на розмір пакування (ящик, мішок), вказаного у Додатку № 5.1, а також, якщо фактично поставлена кількість продукту менше ніж 3 (три) відсотки від замовлення товарів з урахуванням вагогабаритних характеристик, кратності пакування, пошкоджень під час транспортування. У такому випадку санкції за недопоставку товару не застосовуються і Замовлення вважається виконаним без необхідності проводити заміну. Замовник оплачує фактично прийняту отримувачем кількість товару.
У пункті 5.8 Договору його сторони погодили, що присутність уповноваженого представника постачальника під час приймання товару отримувачем є обов`язковою умовою. У разі, якщо інше не передбачено супровідними документами постачальника, уповноваженим представником постачальника вважається особа, яка діє в інтересах постачальника та присутня при прийманні товару отримувачем.
Згідно з пунктом 5.10 Договору після здійснення перевірки товару та у разі відсутності зауважень отримувача до товару постачальник та отримувач підписують видаткову накладну.
У випадку виявлення невідповідності товару (або його окремої партії) вимогам щодо якості, кількості або комплектності (асортименту), безпечності, придатності, отримувач підписує відповідні документи на приймання товару лише в частині товару (або його партії), щодо якого відсутні зауваження.
Після завершення періоду постачання, що складає 7 (сім) календарних днів або іншого періоду за домовленістю сторін, постачальник готує та надає отримувачу на підпис Акт приймання товару, що підтверджує одержання отримувачем товару відповідної кількості та якості, що відповідає вимогам Договору, складений за формою, визначеною у Додатку № 4 до цього Договору. Постачальник та отримувач протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надходження Акту до отримувача, у разі відсутності розбіжностей за результатами їх звірки з первинними документами, підписують Акт, що підтверджує надходження зазначених комплектів продуктів.
За кожен період постачання, що складає 7 (сім) календарних днів або інший період за домовленістю сторін, постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання передає підписаний між постачальником та отримувачем Акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналами підписаних між постачальником та отримувачем за такий період постачання видаткових накладних. Акт приймання товару може подаватись засобами зовнішнього документообігу за технологією EDI, та/або через ІКС замовника на розсуд замовника.
У разі відсутності зауважень замовник підписує та повертає належні екземпляри Акту приймання товару постачальнику та отримувачу протягом 3 (трьох) робочих днів. Акти приймання товару, підписані в системі зовнішнього документообігу за технологією EDI та/або через ІКС замовника не повертаються постачальнику, та не підписуються фізичним підписом замовника.
Пунктом 5.11 Договору встановлено, що при виявленні невідповідності щодо кількості, якості, безпечності та терміну постачання товару або обґрунтованої підозри щодо якості та безпечності товару, фактично поставленого товару або його частини, отримувачем та замовником (у разі присутності) складається Акт про порушення договірних зобов`язань за формою, визначеною наказом Міністерства оборони України від 03.05.2024 року № 285/нм, із зазначенням виявлених порушень за участі представника постачальника, а у разі його відмови - комісійно (у складі не менше трьох осіб отримувача та/або замовника (у разі присутності)) та засвідчується їх підписами. У разі відсутності технічної можливості отримувача (перебування в польових умовах, в місцях тимчасової дислокації тощо) скласти Акт про порушення договірних зобов`язань за формою, визначеною наказом Міністерства оборони України від 03.05.2024 року № 285/нм (Додаток № 6 до цього Договору), отримувачем складається Акт про порушення, який заповнюється від руки за встановленою формою.
Акт про порушення договірних зобов`язань із зазначеними виявленими порушеннями та належними доказами факту наявності порушень складається у трьох примірниках: один примірник залишається у отримувача, другий примірник протягом 48 (сорока восьми) годин надсилається отримувачем за допомогою системи електронного документообігу замовнику, третій примірник надається постачальнику під підпис або надсилається замовником засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. Упродовж 48 (сорока восьми) годин постачальник повинен підтвердити або спростувати факти порушень. У разі ненадання обґрунтованих доказів спростування порушення, порушення вказані в Акті про порушення, вважаються підтвердженими постачальником.
За умовами пункту 12.1 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та дії протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1).
Пунктом 7 Додатку № 1 до Договору передбачено, що цей правочин набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.03.2025 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
З матеріалів справи вбачається, що Консорціум взятий на себе за спірним Договором та заявкою від 18.06.2024 року № 27824 обов`язок щодо поставки погодженої кількості товарів в установлені строки (до 28.06.2024 року) належним чином не виконав, недопоставивши отримувачу, зокрема, за наведеним замовленням продукти харчування на суму 11 406,08 грн., що було зафіксовано у комісійно складеному отримувачем Акті про порушення договірних зобов`язань суб`єктом господарювання за період з 01.07.2024 по 07.07.2024 у військовій частині НОМЕР_1 (від 10.08.2024 року № 1822/2626).
З метою досудового врегулювання спору замовник листом від 03.11.2025 року № 2165/7699/06-2025 звернувся до Консорціуму з повідомленням-вимогою, в якій пропонував сплатити нараховані позивачем внаслідок недопоставки товару за заявкою № 27824 штрафні санкції у загальному розмірі 910,25 грн. у добровільному порядку. Проте, означена вимога була залишена відповідачем без задоволення.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також беручи до уваги недопоставку відповідачем вказаного у заявці № 27824 товару, позивач нарахував 123,61 грн. пені та 786,64 грн. штрафу і звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача означених сум грошових коштів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі статтею 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, Консорціум взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки (до 28.06.2024 року) передбаченого цією угодою товару в установленій заявкою № 27824 кількості виконав неналежним чином, недопоставивши отримувачу за наведеною заявкою продуктів харчування на суму 11 406,08 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв`язку з недопоставкою передбаченого Договором за заявкою № 27824 товару, позивач просив суд стягнути з Консорціуму 123,61 грн. пені, нарахованої із застосуванням ставки 0,1 % від вартості недопоставленого товару за 11 днів прострочення, а також 786,64 грн. штрафу, що становить 7 % від суми недопоставленого товару згідно зі здійсненим Агенцією в позовній заяві розрахунком.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).
Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Суд звертає увагу на те, що спеціальні норми Господарського кодексу України, які на час виникнення спірних правовідносин встановлювали особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини 1 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).
При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які на час виникнення спірних правовідносин регулювали майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.
В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.
Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".
Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру штрафних санкцій безпосередньо в укладеному між ними договорі.
За умовами пункту 7.2 Договору в разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару в розрізі харчових продуктів понад 1 (один) календарний день (а у випадку збільшення замовником більше ніж на 30 (тридцять) відсотків орієнтовної потреби у продуктах харчування на плановий період постачання та/або кількості необхідного товару в розрізі харчових продуктів - понад 5 (п`ять) календарних днів), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару в розрізі харчових продуктів, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару в розрізі харчових продуктів, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 10 (десять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено.
Оскільки розміри нарахованих позивачем пені та штрафу відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Агенції про стягнення з відповідача спірних сум цих штрафних санкцій є обґрунтованим.
У той же час, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки погодженої у Договорі та заявці № 27824 кількості товару чи добровільного погашення нарахованих позивачем сум штрафних санкцій.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за Договором, позовні вимоги Агенції підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Консорціуму "Юнайтед Фуд Груп" (01103, місто Київ, вулиця Андрія Верхогляда, будинок 20А, офіс 42; код ЄДРПОУ 45437373) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2; код ЄДРПОУ 44725823) 123 (сто двадцять три) грн. 61 коп. пені, 786 (сімсот вісімдесят шість) грн. 64 коп. штрафу, а також 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29.09.2026 року.
Суддя В.С. Ломака