ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. [телефон приховано], е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1162/26
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК Транс», м. Вишневе Бучанського району Київської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро», м. Бровари Київської області,
про стягнення 392 051,97 грн.,
за участю представників:
від позивача: Тюріна О.В., адвокат, ордер серії АО №1241884 від 27.06.2026;
від відповідача: не з`явився;
СУТЬ СПОРУ:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БНК Транс», м. Вишневе Київської області (далі по тексту - ТОВ «БНК Транс») 21.04.2026 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 15.04.2026 №15/04-2025юр. до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро», м. Бровари Київської області (далі по тексту - ТОВ «Бров Міт Агро»), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 392 051,97 грн., з яких:
304 180,00 грн. основного боргу;
14 868,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період липень 2025 року - березень 2026 року;
73 003,20 грн. пені, нарахованої за період 04.07.2025-14.04.2026.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 5880,78 грн.
Позов обґрунтований тим, що між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів №НП-311-04-2025-О від 11.04.2025, за яким ТОВ «БНК Транс» мав поставити ТОВ «Бров Міт Агро» бензин автомобільний, дизельне паливо.
Позивач твердить, що виконав взяті на зобов`язання за Договором належним чином та в повному обсязі, здійснив поставки нафтопродуктів в узгоджений між сторонами строк, в свою чергу відповідач порушив умови договору та не оплатив здійснені позивачем поставки в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2026 підготовче судове засідання призначено на 25.05.2026. Зобов`язано позивача у порядку підготовки справи до розгляду (ст. 177 ГПК України) подати суду всі первинні документи по договору №НП-311-04-2025-О від 11.04.2025, що фіксують здійснені господарські операції між сторонами; докази часткової оплати з боку ТОВ «Бров Міт Агро» за договором поставки нафтопродуктів №НП-311-04-2025-О від 11.04.2025 (платіжні документи, банківські виписки, банківську довідку по контрагенту тощо).
Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази оплати за договором поставки нафтопродуктів №НП-311-04-2025-О від 11.04.2025 (платіжні документи, банківські виписки, банківську довідку по контрагенту тощо) (частина 2 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копію ухвали від 24.04.2026 про відкриття провадження у справі було надіслано та доставлено до електронного кабінету відповідача 24.04.2026 о 13:31, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду Київської області про доставку електронного листа.
Гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 11.05.2026.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2026 підготовче судове засідання призначено на 15.06.2026.
Ухвалою від 15.06.2026 підготовче судове засідання відкладено на 06.07.2026.
Після завершення судового засідання від представника відповідача адвоката Косенка І.А. через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання від 15.06.2026 про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 15.06.2026, та продовження строку підготовчого провадження, обґрунтоване неможливістю явки представника відповідача до судового засідання 15.06.2026 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.
29.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про вступ у справу як представника.
30.06.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про долучення доказів, а саме платіжних інструкцій від 29.04.2026 та від 07.05.2026, за якими відповідач частково сплатив спірну заборгованість.
Ухвалою від 01.07.2026 заяву представника позивача від 29.06.2026 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 06.07.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/1162/26 до судового розгляду по суті на 27.07.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Тюріної Ольги Вікторівни у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
27.07.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає про першу неявку уповноваженого представника в судове засідання з розгляду справи по суті та просить суд визнати поважними причини неявки представника відповідача в судове засідання, відкласти на іншу дату судове засідання. Серед причин неявки повідомлено, що представник ТОВ «Бров Міт Агро» з 20.07.2026 по 31.07.2026 перебуває у щорічній запланованій відпустці.
У судове засідання з розгляду справи по суті 27.07.2026 з`явився представник позивача. Відповідач повторно не з`явився, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направив.
Подане представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання суд залишив без задоволення з огляду на таке.
По-перше, вказана неявка в судове засідання є третьою неявкою представника відповідача. Відповідно до п.3 ч.2 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
По-друге, матеріали клопотання не містять доказів підтвердження обставин перебування представника ТОВ «Бров Міт Агро» у щорічній відпустці.
По-третє, про призначене судове засідання відповідачу було відомо ще 06.07.2026. Враховуючи, що стороною у справі є безпосередньо ТОВ «Бром Міт Агро», а не адвокат Косенко І.А., перебування представника у щорічній відпустці не є поважною причиною неявки в судове засідання.
Розглянувши позов ТОВ «БНК Транс» до ТОВ «Бров Міт Агро» про стягнення 392 051,97 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
УСТАНОВИВ:
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
11.04.2025 між ТОВ «БНК Транс» (постачальник) та ТОВ «Бров Міт Агро» (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №НП-311-04-2025-О (далі - Договір), за умовами якого:
- постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо) (п.1.1);
- умови поставки кожної партії товару визначаються відповідно до вимог чинного законодавства і Міжнародних правил «Інкотермс» (в редакції 2010 р.), які застосовуються в частині, що не суперечить умовам даного договору та з урахуванням особливостей, пов`язаних із характером дії даного договору на внутрішній території України (п.1.5);
- поставка товару здійснюється окремими партіями за письмовими заявками покупця про готовність прийняти і оплатити товар, на підставі та в разі погодження яких, постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару в партії визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних на поставку партії товару. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін (п.3.1);
- у разі відсутності заперечень, заявка про готовність прийняти і оплатити товар може надаватись та погоджуватись сторонами в усній формі засобами телефонного зв`язку (п.3.2.1);
- сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника (п.3.3);
- сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% ціни партії товару протягом 3 банківських днів на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури (п.4.3);
- в разі порушення строків оплати за товар, визначених п. 4.3 Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.5.4).
- цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін, та діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання обов`язків з оплати за поставлений товар. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п.9.1);
- строк дії договору автоматично продовжується на наступний період в один календарний рік (щорічно) на тих самих умовах, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію (п.9.2).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
На виконання договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 786 780,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними
№1032 від 12.04.2025 на суму 212 500,00 грн.,
№1096 від 18.04.2025 на суму 245 100,00 грн.,
№1157 від 26.04.2025 на суму 329 180,00 грн.
Крім того, позивач надав ТТН №04/01 від 12.04.2025, №04/02 від 18.04.2025, №04/03 від 26.04.2025, а також рахунки на оплату.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% ціни партії товару протягом 3 банківських днів на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, рахунку-фактури виставлялись відповідачу у той же день, у який сторонами підписувалась видаткова накладна. Відтак, суд встановив, що строк оплати за видатковою накладною
№1032 від 12.04.2025 сплив 16.04.2025, а з 17.04.2025 настало прострочення;
№1096 від 18.04.2025 сплив 23.04.2025, а з 24.04.2025 настало прострочення;
№1157 від 26.04.2025 сплив 30.04.2025, а з 01.05.2025 настало прострочення.
Позивач визнає, що станом на 04.07.2025 відповідач оплатив частину поставленого товару на загальну суму 482 600 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій
№7 від 16.04.2025 на суму 200 000,00 грн.,
№9 від 25.04.2025 на суму 245 100,00 грн.,
№13 від 02.06.2025 на суму 12 500,00 грн.,
№14 від 10.06.2025 на суму 10 000,00 грн.,
№2379 від 03.07.2025 на суму 15 000,00 грн.
Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений за спірними видатковими накладними, становила 304 180,00 грн. Вказана заборгованість також відображена у підписаних між сторонами актах звірки.
Після відкриття провадження у справі, відповідач частково погасив наявну заборгованість, а саме на суму 104 180,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №65 від 29.04.2026 на суму 54 180,00 грн. та №71 від 07.05.2026 на суму 50 000,00 грн. Вказані обставини визнаються позивачем.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов`язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог. Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, провадження у справі №911/1162/26 у частині стягнення 104 180,00 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
ТОВ «Бров Міт Агро» доказів оплати товару, поставленого за спірними видатковими накладними, у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подав, в тому числі на вимогу п.4 ухвали від 24.04.2026 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар є законною, обґрунтованою та документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.
У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 73 003,20 грн. за сукупний період 04.07.2025-14.04.2026.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.5.4 Договору в разі порушення строків оплати за товар, визначених п. 4.3 Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленому розмірі.
Крім того, позивач, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховує та просить суд стягнути з відповідача 14 868,77 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період липень 2025 року - березень 2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вказана вимога має бути задоволена повністю.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «БНК Транс» ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Бров Міт Агро» 200 000,00 грн. основного боргу, 73 003,70 грн. пені та 14 868,77 грн. інфляційних втрат.
Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив за отриманий товар у повному обсязі у строк, передбачений договором, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, а часткове погашення боргу в сумі 104 180,00 грн. здійснив лише після відкриття провадження у справі, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у сумі 5880,78 грн. повністю (пропорційно задоволеним вимогам та пропорційно частині позовних вимог, за якими провадження у справі закрито).
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК Транс» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.20-А, офіс 11, ідентифікаційний код 43407189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК Транс» (08132, Київська обл., Бучанський (Києво-Святошинський) район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 4, офіс 407, ідентифікаційний код 42586042)
200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень нуль копійок) основного боргу;
73 003,70 грн. (сімдесят три тисячі три гривні сімдесят копійок) пені;
14868,77 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень сімдесят сім копійок) інфляційних втрат;
5880,78 грн. (п`ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень сімдесят вісім копійок) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 29.09.2026.
Суддя О.В. Конюх