Справа № 151/607/26
Провадження №2/151/547/26
РІШЕННЯ
іменем України
28 вересня 2026 року селище Чечельник
Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Токарчук Л.Г.
за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Позов мотивовано тим, що 21 жовтня 2014 року рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області на її користь стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в розмірі 400 гривень щомісячно, до досягнення ним повноліття. На виконання вказаного рішення 27.11.2014 Чечельницьким районним судом Вінницької області було видано виконавчий лист, на підставі якого у Чечельницькому ВДВС у Гайсиньскому районі Вінницької області ХМУ МЮУ було відкрито виконавче провадження № 45706498. На сьогоднішній день під час виконання виконавчого листа Чечельницьким ВДВС позивачці стало відомо, що відповідач офіційно працює в ТОВ "АГРОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС-МИРОНІВКА", за адресою: 08801, Україна, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вул. Єдності, буд.124. Відповідач є здоровою та працездатною людиною, отримує достатній дохід, беручи до уваги, що на сьогоднішній день відповідач офіційно працевлаштований, у зв`язку з чим відбулося значне покращення матеріального становища платника податків. З огляду на зазначені обставини та на те, що у рішенні суду від 21.10.2014 по цивільній справі №151/1001/14-ц не зазначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, змушена звернутися до суду. Просить змінити розмір аліментів на розмір 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
22.07.2026 ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позов, в якому заявлені вимоги визнав частково та зазначив, що на даний час його сімейний стан істотно змінився. З 16.12.2016 він перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 . У шлюбі в них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Дружина на цей час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення донькою ОСОБА_6 трирічного віку. Вони з сім`єю проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Тож на даний час, окрім сина ОСОБА_7 , він має також на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які перебувають на його повному утриманні, а також і дружина, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення донькою ОСОБА_6 трирічного віку та не отримує доходів, окрім соціальної допомоги на дитину до трьох років у розмірі 860,00 гривень. З урахуванням потреби утримання чотирьох осіб та забезпечення власних мінімальних потреб, він не має об`єктивної можливості сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у заявленому позивачем розмірі. Крім того зазначив, що сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у сумі 1756,00 гривень щомісячно. На підтвердження чого надав ряд документів. З урахуванням викладеного він спроможний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/8 частки від доходу, згідно розміру заробітної плати, яку він отримує за місцем роботи, такий розмір аліментів становитиме в середньому 3500,00 гривень, що відповідатиме встановленому у ч. 2 ст. 182 СК України рекомендованому розміру аліментів на одну дитину. Просив визначити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу). Також просив справу розглядати у його відсутності.
15 вересня 2026 року представник позивачки, адвокат Ткач І.І. надіслала до суду дадаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що 13.08.2026 позивачем отримано відзив на позов, поданий відповідачем. Ознайомившись із доводами, викладеними відповідачем у поданому відзиві, а також долученими до даного відзиву доказами, користуючись правом, визначеним ст. 43, 174 Цивільного процесуального кодексу України, сторона позивача, вважає за необхідне надати додаткові письмові пояснення, які просить також врахувати при прийнятті судом рішення у даній справі. Відповідач у своєму відзиві посилається на обставини, які, на його думку, є підставою для часткового задоволення позову та визначення аліментів у розмірі 1/8 частки. Проте, вважає доводи відповідача абсолютно безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне: 1. Щодо матеріального становища платника аліментів: відповідачем долучено до справи копії розрахункових листів, про складові заробітньої плати, нарахованої на його ім`я у ТОВ ''Агропереробний комплекс-Миронівка'' за період з травня по липень 2026 року, із яких вбачається, що його офіційна заробітна плата (за виключенням суми утримання за виконавим провадженням - 1757 гривень, а також ПДФО та військового збору) становить: у травні - 33 420 грн, у червні - 25 499 грн, у липні - 16 141 грн. Таким чином середній щомісячний дохід у 2026 році становить понад 25 000 грн. Окрім цього з наданої довідки ОК-7 (індивідуальні відомості про застраховану особу) стосовно відповідача, підтверджується, що останній отримує високу та стабільну заробітну плату протягом тривалого часу. Зокрема, у 2025 році його щомісячний дохід становив: у січні - 30 835 грн, у лютому - 22 038 грн, у березні - 24 150 грн, у квітні - 21 545 грн, у травні - 25 688 грн, у червні - 21 488 грн, у липні - 26 460 грн, у серпні - 17 123 грн. Середньомісячний заробіток відповідача у 2025 році складав 23 665,88 грн. Наведені дані у сукупності з наданою відповідачем довідкою за травень - липень 2026 року (де його дохід сягає 33 420 грн) свідчать про стале зростання його матеріального становища. Отже, посилання відповідача на неможливість сплати аліментів на сина ОСОБА_9 через нібито ''потребу у забезпеченні власних мінімальних потреб'' є намаганням створити враження про наявність скрутного фінансового становища, що спростовується матеріалами справи та свідчить про прагнення штучно мінімізувати участь у повноцінному забезпеченні дитини. Середньомісячний заробіток відповідача за вказані періоди становить понад 24 000 грн. Таким чином, при стягненні законної 1/4 частки його доходу на утримання спільного сина із позивачем - ОСОБА_7 (що в середньому складає близько 6 000 грн на місяць), у розпорядженні відповідача залишається близько 18 000 грн щомісячно. Ця сума повністю забезпечує покриття його власних потреб та утримання нової родини, оскільки вона суттєво перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для всіх членів його нової сім`ї відповідача у сукупності. 2. Щодо зміни сімейного стану відповідача, то факт народження у позивача дітей в іншій сім`ї хоч і змінює сімейний стан, але сам по собі не свідчить про погіршення його матеріального стану. Посилання відповідача на укладення нового шлюбу, народження двох дітей (2017 та 2024 років народження) та перебування його теперішньої дружини у декретній відпустці, як на підставу для зменшення розміру аліментів до 1/8 частки є неспроможними з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду. Так, у постанові від 28.05.2021, справа № 715/2073/20 Верховний Суд зазначив: Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до судового наказу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2020 року у справі № 715/1188/20 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від попереднього шлюбу та суперечитиме її інтересам. В даному рішенні було відмовлено в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20). Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. З таким висновком погодився Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21). Таким чином, для зміни розміру виплат відповідач повинен довести не просто факт зміни сімейного стану, а реальне і критичне погіршення його матеріального становища, що повністю спростовується наявними в матеріалі справи довідками про його високу заробітну плату. Запропоноване відповідачем зменшення частки до 1/8 штучно поставить сина ОСОБА_9 в значно гірше фінансове та дискримінаційне становище порівняно з молодшими дітьми відповідача, що прямо суперечить засадам справедливості та рівності обов`язків батьків перед усіма своїми дітьми. 3. Щодо тривалості виконання судового рішення та реальних потреб дитини: Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 21.10.2014 визначено стягувати із відповідача аліменти на утримання сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. На виконання вказаного рішення суду 27.11.2014 було видано виконавчий лист, а виконавче провадження за № 45706498 відкрито 04.12.2014. Таким чином, спосіб стягнення аліментів та їхній базовий розмір не переглядалися протягом майже 12 років. На момент винесення рішення у 2014 році спільний син сторін ОСОБА_11 був немовлям, тоді як сьогодні він є підлітком (2014 року народження). Цілком очевидним є той факт, що фізіологічні, освітні, соціальні та культурні потреби 12-річної дитини об`єктивно та колосально зросли порівняно з потребами новонародженої дитини. Сума в 400 грн на сьогодні є абстрактною та не покриває навіть мізерної частини витрат на утримання підлітка. Згідно з Довідкою про розмір аліментів, сплачених у твердій грошовій сумі №9279 від 15.09.2026, виданою Чечельницьким відділом державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розмір, відповідач у період з січня по серпень поточного року сплачує аліменти у розмірі 1 756 грн щомісячно. Проте, просить суд врахувати, що зазначена сума є виключно результатом примусового підтягування виплат державним/приватним виконавцем до мінімального гарантованого законодавством розміру (50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років). Будь яких інших коштів на утримання сина ОСОБА_7 відповідач не надає та не бере участі у його вихованні та утриманні. Сплата 1 756 грн при офіційному щомісячному доході відповідача понад 24 000 - 33 000 грн є явно несправедливою, невідповідною його реальному фінансовому стану. Стягнення саме 1/4 частки дозволить забезпечити баланс між високими доходами платника та реальними потребами дитини, що підростає. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 2 ст. 51 Конституції України, встановлено обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей як один з головних конституційних обов`язків. Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов`язок є особистим та рівним як щодо матері, так і до батька дитини. Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За станом здоров`я позивач є молодою, здоровою та працездатною людиною, може працювати та утримувати всіх своїх дітей, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Враховуючи, що позивачем не доведено об`єктивно факту істотного погіршення його матеріального становища як платника аліментів, виходячи з пріоритету інтересів дитини та її потреб, вважає, що позовні вимоги Бруньковської слід задовольнити у повному обсязі.
25 вересня 2026 року представник відповідача надіслала до суду заперечення, в якому зазначила, що 24.09.2026 на адресу відповідача від представника позивача адвоката Ткач І.І. надійшли ''додаткові письмові пояснення''. Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення позивач викладає у відповіді на відзив. Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Тож цивільний процесуальний кодекс не передбачає такого виду заяв по суті, як ''додаткові письмові пояснення''. Якщо ж розцінювати подані представником позивача ''додаткові письмові пояснення'' як відповідь на відзив, то відповідач відповідно до ст. 180 ЦПК України, у встановлений судом в ухвалі суду п`ятиденний строк, надає такі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив (додаткових письмових поясненнях) пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх відхилення. По-перше, представник позивача, заперечуючи проти наведених відповідачем заперечень у додаткових письмових поясненнях, зазначила, що його заперечення не грунтуються на вимогах чинного законодавства. Однак такі твердження є хибними і безпідставними. Відповідач не заперечує проти зміни розміру аліментів за позовними вимогами позивачки, однак заперечує проти стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі, обгрунтовуючи такі заперечення у відзиві обставинами, які відповідно до чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 182 СК України, повинні враховуватися судом при визначенні їх розміру. Наведені відповідачем аргументи щодо необхідності врахування при визначенні розміру аліментів обставин наявності на його утриманні ще двох дітей, дружини, яка позбавлена можливості працювати у зв`язку із здійсненням догляду за дитиною до трьох років, прямо передбачені приписами ч. 1 ст. 182 СК України. При цьому, відповідач навів аргументи та надав відповідні докази на підтвердження того, що запропонований ним розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_7 однозначно призведе до збільшення розміру аліментів у порівнянні із розміром, що був визначений судовим рішенням від 21.10.2014 та буде більшим за встановлений у ч. 2 ст. 182 СК України рекомендований розмір аліментів на одну дитину, що відповідатиме меті заявлених позивачем вимог про збільшення розміру аліментів. По - друге, у додаткових письмових поясненнях представник позивача, спотворюючи зміст наведених у відзиві аргументів, зазначає, що відповідач ''створює враження про наявність скрутного фінансового становища'' та дискримінаційний підхід до утримання дітей. Однак такі твердження не відповідають дійсності. Відповідач у відзиві лише добросовісно надав відомості про свої доходи та докази на підтвердження того, що із цих доходів йому необхідно утримувати, окрім себе, ще чотири особи: трьох дітей та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Зазначив, що дохід є мінливим і залежить від кількості відпрацьованих днів та розміру преміювання. Дружина позивача об`єктивно позбавлена можливості працювати через догляд за дитиною до трьох років. Натомість позивач не звільнена від обов`язку брати участь в утриманні сина ОСОБА_7 і об`єктивно не позбавлена можливості вносити свою частку на матеріальне утримання сина. Представник позивача, розраховуючи розмір доходу, який залишиться відповідачеві із середньомісячного доходу в 24000,00 грн після сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частки заробітку (6000,00 грн), зазначила, що 18000,00 грн буде достатньо для його утримання і утримання сім`ї. Однак, якщо виходити із таких розрахунків представника позивача, при розподілі залишку доходу (18000,00 грн) на відповідача, його непрацюючу з поважних причин дружину та двох малолітніх дітей, на кожного з них припадає по 4500,00 грн, що є меншим за суму аліментів, яку позивач просить стягувати на користь сина ОСОБА_7 (6000,00 грн). Тож, стверджуючи про рівність прав дітей на утримання від батька, представник позивача водночас пропонує зменшити розмір утримання двох його дітей від другого шлюбу за рахунок збільшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_7 . По - третє, представник позивача аргументуючи свої заперечення проти доводів відповідача, зазначає, що відповідач не довів ''об`єктивно факту істотного погіршення матеріального становища як платника аліментів'', вказавши, що народження у нього двох дітей і наявність на утриманні дружини не підтверджує погіршення матеріального стану відповідача. Однак, поза увагою представника позивача залишилось те, що відповідач не посилався у відзиві на погіршення свого матеріального стану, а зазначив про обставини та надав докази, які мають бути враховані судом при визначенні розміру аліментів за приписами ч. 1 ст. 182 СК України, що відповідає обставинам справи, суті заявленого позову та нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Щодо посилання представника позивача на практику Верховного Суду при розгляді спорів про зменшення розміру аліментів за позовами платників аліментів (постанови Верховного Суду у справах № 565/207/19, № 715/2073/20, 760/9783/18-ц), то обставини зазначених у цих постановах Верховного Суду справ, не є релевантними до обставин цієї справи, тому висновки, викладені у цих постановах не застосовні до врахування під час розгляду цієї справи. Дійсно, за висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 565/207/19, № 715/2073/20, 760/9783/18-ц під час розгляду спорів про зменшення розміру аліментів за позовами платників аліментів підлягають доведенню обставини погіршення матеріального стану платника у порівнянні із часом призначення аліментів на утримання дитини і тягар доказування цих обставин покладається на позивача - платника аліментів. Однак, у цій справі предметом позову є збільшення розміру аліментів за позовом їх стягувача, а не зменшення розміру аліментів за позовом платника аліментів. Тож на відповідача у цій справі не покладається обов`язок доведення погіршення свого матеріального стану у порівнянні із часом призначення аліментів на утримання сина ОСОБА_7 . Тому, наведені у додаткових письмових поясненнях доводи представника позивача є безпідставними, надуманими та такими що грунтуються на нерелевантній судовій практиці і суперечать наявним у справі письмовим доказам. Просить врахувати зазначені заперечення під час розгляду справи. Справу розглядати у відсутності відповідача та його представника.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Ткач І.І. у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_12 згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України подала до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримує в повному обсязі, просить його задоволити, при винесенні рішення просить врахувати подані ними додаткові пояснення .
Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Притула Л.О. у судове засідання не з`явилися, ОСОБА_13 у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив зазначила про розгляд справи у їх відсутності.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно 18 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с.4).
На підставі виконавчого листа виданого Чечельницьким районним судом Вінницької області старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чечельницького районного управління юстиції Лемець Н.І. 14.12.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45706498. (а.с. 2,48)
Як вбачається із довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 , до складу її сім`ї входять ОСОБА_10 - син, ОСОБА_14 - дочка, ОСОБА_15 - мати.(а.с.50)
Згідно витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .(а.с.5,8)
Згідно довідки про розмір аліментів, сплачених у твердій грошовій сумі виданій Чечельницьким відділом державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувались аліменти в сумі 1756,00 гривень щомісячно. (а.с.49)
Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 виданого 16 грудня 2016 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області відповідач шлюб 16 грудня 2016 року зареєстрував з ОСОБА_16 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_17 . (а.с.26)
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 30 червня 2017 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області у подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.28)
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 виданого 19 лютого 2024 року Відділом (Центром) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області у подружжя народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с.27)
Згідно довідки Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області №01-24/1299 від 03 серпня 2026 року зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно акту обстеження, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 2016 року за цією ж адресою згідно витягів з реєстру територіальної громади зареєстровані та проживають - ОСОБА_3 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.29-32)
Згідно довідки №НОКР-1/217 від 18.06.2026 зазначено, що ОСОБА_3 з 14.06.2024 по теперішній час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. (а.с.33)
Згідно довідки про отримання допомоги виданої ОСОБА_3 зазначено, що вона перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує допомогу "При народжені дитини" на ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2 по 28.02.2027 у розмірі 860 гривень щомісячно. (а.с.34). Також долучено відомість про звітні місяці з 2017 по 2026 роки. (а.с.35-36)
Згідно розрахункових листів виданих ТОВ ''Агропереробним комплексом- Миронівка" відповідач має стабільний заробіток з якого відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, форма ОК-7, сплачуються внески до Пенсійного фонду. (а.с.37-39)
Положеннями ст.51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим їх здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Частиною першою ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Так, позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів, посилаючись на те, що стягувані з відповідача аліменти не покривають потреб дитини відповідного віку.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст.183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст.184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, на користь якої сплачуються аліменти - отримувач аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.
Враховуючи право позивачки на зміну способу стягнення аліментів, якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, законодавчо встановлений прожитковим мінімумом для дітей, з урахуванням його віку та потреб, керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від всіх видів заробітку (доходу) відповідача .
При визначенні розміру частки суд враховує як матеріальний та сімейний стан позивачки, так я матеріальний та сімейний стан відповідача, який після визначення аліментів у попередньому розмірі, створив іншу сім`ю та на даний час, крім сина ОСОБА_7 , на якого сплачує аліменти, має на утриманні ще двох малолітніх дітей та дружину, яка не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3 років.
З врахуванням викладеного суд вважає за необхідне змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь сина ОСОБА_7 з твердої грошової суми 400 (чотириста) гривень на 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На думку суду такий розмір аліментів забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дітей, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину, відповідатиме потребам непрацездатної дружини відповідача та забезпечить рівні умови для утримання усіх трьох дітей відповідача.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 згідно рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року у цивільній справі № 151/1001/14-ц, провадження № 2/151/254/2014 з твердої грошової суми 400 (чотириста) гривень на 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення сином повноліття.
Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2014 року у цивільній справі № 151/1001/14-ц припинити з дня набрання законної сили рішенням суду.
Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету (отримувач коштів ГУК у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , картка платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , картка платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ).
Суддя Людмила ТОКАРЧУК