ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. м. Харків Справа № 922/4255/25 (646/4397/26)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет"
до ОСОБА_1
про стягнення коштів в межах справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.
До господарського суду надійшла справа №646/4397/26 за підсудністю з Основ`янського районного суду міста Харкова (суддя О.В. Іщенко) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" в особі представника Гедзь О.В. до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд: стягнути заборгованість за Договором кредиту №6525748 у сумі 19 322,50 гривні, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 грн - сума заборгованості по процентам, 10000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.
Разом із тим, представник позивача просив витребувати у Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (місцезнаходження: вулиця Андріївська, будинок 4, місто Київ Київської області, 04070) таку інформацію:
- про належність ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;
- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк", ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 20.08.2025 по 23.08.2025.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова (суддя О. В. Іщенко) від 27.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ "Фінпром маркет" в особі представника Гедзь Ольги Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова (суддя О.В. Іщенко) від 27.04.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" Гедзь Ольги Віталіївни про витребування доказів - задоволено; витребувано у Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: вулиця Андріївська, будинок 4, місто Київ Київської області, 04070, e-mail: [пошта прихована], інформацію, а саме:
- щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;
- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк", ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 20.08.2025 по 23.08.2025.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова (суддя О.В. Іщенко) від 27.05.2026 провадження № 2/646/3489/2026 у цивільній справі № 646/4397/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито; цивільну справу № 646/4397/26, провадження № 2/646/3489/2026, за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Господарського суду Харківської області для розгляду по суті в межах господарської справи № 922/4255/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
29.07.2026 матеріали цивільної справи №646/4397/26 надійшли до Господарського суду Харківської області.
В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 №922/4255/25.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх.№ 2698/26 від 29.07.2026) передана на розгляд судді Міньковському С.В.
Ухвалою суду від 31.07.2026 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до розгляду та відкрито провадження за заявою №646/4397/26 в межах справи №922/4255/25; відкрито провадження у справі №922/4255/25 (646/4397/26); ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи; відповідачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України встановити строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу; позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.
Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 про відкриття провадження за заявою №646/4397/26 в межах справи №922/4255/25 в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) було доставлено відповідачу 01.08.2026 через підсистему "Електронний Суд".
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого вище Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами по справі №922/4255/25 (646/4397/26) в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
20.08.2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про надання коштів у кредит №6525748, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 30 днів (з 20.08.2025 року по 14.08.2026) із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250,00 грн за кожен день понадстрокового користування.
Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 232252, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, у порядку визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію".
Згідно з даними довідки про ідентифікацію, Кредитодавець ідентифікував відповідача ОСОБА_1 за посередництвом системи BankID НБУ через privatbank.
ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" на виконання умов договору позики №6525748 від 20.08.2025 року виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництвом платіжної установи (ТОВ "Юнеск Банк") в рамках договору про організацію переказу коштів на карти отримувачів №03 від 21.03.2024 р., так як перерахунок коштів з банківського рахунку кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище підтверджується довідкою ТОВ "Юнеск Банк" про успішне проведення платіжної операції №034022310527 про переказ коштів в розмірі 5000,00 грн.
Згідно листа № 25/02/26-3099 від 25.02.2026 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №034022310527 перераховано кошти на виконання умов договору кредиту №6525748.
В подальшому 25.02.2026 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (Клієнт) та ТОВ "Фінпром Маркет" (Фактор) укладено Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №6525748 від 20.08.2025 року.
Згідно з п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.
Як вбачається з Реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до відповідача - ОСОБА_1 в сумі 19322,50 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
ВИСНОВОК СУДУ.
Надаючи правову кваліфікацію даному спору, суд зазначає наступне.
Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, ОСОБА_1 уклала договір позики шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять. Окрім цього, відповідно до конкретизованого списку кредиторів боржника, який міститься в матеріалах справи №922/4255/25, зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" у розмірі 5000,00 грн за договором від 20.08.2025 року. Отже, фактично боржник визнає наявність заборгованості перед ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за договором від 20.08.2025 року.
Зазначений договір позики, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Згідно ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними договором позики та сплата процентів за користування ним.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Уклавши договір факторингу №26/06/25 позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням за договором позики № 73182428 від 19.02.2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №6525748 від 20.08.2025, ні перед первісним кредитором (ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів"), ні перед новим кредитором ТОВ "Фінпром Маркет", борг по тілу кредиту у розмірі 5000,00 грн, нарахованих процентів за період з 24.02.2026 року по 26.03.2026 у розмірі 4322,50 грн не погасив. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків заборгованості за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №6525748 від 20.08.2025 підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені/неустойки в розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
24 грудня 2023 року вступив в силу Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким було внесені зміни до Закону "Про споживче кредитування" та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про споживче кредитування", за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з частинами 1,2 стаття 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: "Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".
Відтак хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проєкт закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній") у цій ситуації неможливе.
Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язання.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені/неустойки у розмірі 10000,00 грн за кредитним договором.
Отже, заборгованість відповідача за договором надання коштів у кредит №6525748 становить 9322,50 грн (з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 грн - сума заборгованості за процентами).
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги укладений між ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Ю.О. №25-8/25/ФП від 25.08.2025. Обсяг виконаних робіт виконаних адвокатом підтверджується доданими до суду документами, зокрема витягом з акту №9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.03.2026, згідно якого обсяг виконаних робіт оцінений у 4500,00 грн. Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579946018.1 від 25.03.2026 року, ордером про надання правничої допомоги.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до п.3.ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (48,25%), суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 2171,25 грн (4500,00х48,25/100) пропорційно задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.129 ГПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1284,61 грн. (2662,40 х48,25/ 100).
Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 13, 73, 74, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 237, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Чалої Наталії Валентинівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ "ПУМБ", код банку 334851) заборгованість за договором кредиту №6525748 в розмірі 9322,50 грн, (з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 грн - сума заборгованості за процентами), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2171,25 грн та 1284,61 грн судового збору. Всього 12778,36 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
3. Рішення направити позивачу, відповідачу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "29" вересня 2026 р.
Суддя С.В. Міньковський