ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83
e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2026 р. Справа № 924/649/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Сірої Д.І., розглянувши справу
за позовом Відділу культури та туризму Деражнянської міської ради, м. Деражня Хмельницького району Хмельницької області
до Фізичної особи-підприємця Буги Марії Антонівни, с. Теперівка Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 416 812,09 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції,
представники сторін: не з`явились;
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 416 812,09 грн. з орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Вимоги мотивує тим, що відповідач орендував приміщення на підставі договору №1 оренди нежитлового приміщення від 01.07.2017, за яке сплачував 10000,00 грн. орендної плати. Проте, при перерахуванні орендних платежів ФОП Бугою М.А. не враховувались положення п. 4.3. договору, згідно яких орендна плата підлягає індексуванню, що мало наслідком сплату платежів у меншому розмірі. За змістом позовної заяви, внаслідок вказаного борг відповідача станом на 01.01.2026 складає 416812,09 грн.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.07.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.07.2026 відкладено підготовче засідання на 19.08.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.09.2026 відкладено судове засідання на 15.09.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.09.2026 відкладено судове засідання на 25.09.2026.
Позивач не скористався правом участі свого представника в засіданнях суду, у заявах від 30.06.2026 та 02.07.2026 просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 25.09.2026 не з`явився, у заяві від 25.09.2026 просить розглянути справу за відсутності відповідача. У відзиві від 28.07.2026 вважає вимоги позивача безпідставними. Зазначає, що на виконання умов Договору Відповідач регулярно і в повному обсязі, визначеному Договором оренди, сплачувала орендну плату в розмірі 10 000,00 грн. за користування нежитловим приміщенням площею 100,00 м. кв., розташованим за адресою: місто Деражня, вулиця Миру 42, з метою використання його під розміщення магазину.
Вважає, що внаслідок індексації орендної плати змінюється її розмір як істотна умова, що, лише у разі згоди Орендаря на новий розмір ставки орендної плати, тягне за собою внесення змін до Договору в порядку п. 12.3. шляхом укладення Додаткової угоди. Натомість позивач не звертався до Відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до Договору оренди в установленому чинним законодавством порядку, а саме згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України.
Наголошує, що суми індексації орендної плати, які є предметом цього спору, були повністю сплачені Відповідачем на підставі та у розмірах, визначених у рахунках самого Позивача, а саме: платіжна інструкція № 149 від 31.03.2023 року на суму 940,74 грн.; платіжна інструкція № 940 від 24.02.2026 року на суму 2 330,00 грн. (оплата за індексацію за 2022 рік згідно із рахунком № 7 від 26.01.2023 року); платіжна інструкція № 938 від 24.02.2026 року на суму 1 788,62 грн. (оплата за індексацію за 2023 рік згідно із рахунком № 22 від 10.05.2024 року); платіжна інструкція № 939 від 24.02.2026 року на суму 4 430,00 грн. (оплата за індексацію за 2023 рік згідно із рахунком № 23 від 10.05.2024 року); платіжна інструкція № 885 від 03.12.2025 року на суму 7 875,05 грн. (оплата за індексацію за 2024рік згідно із рахунком № 38 від 20.10.2025 року); платіжна інструкція № 935 від 16.02.2026 року на суму 1 110,06 грн. (оплата за індексацію за 2025 рік згідно із рахунком № 7 від 12.02.2026 року).
Підсумовує, що донарахування індексації за кілька років одним розрахунком після прийняття Позивачем/Орендодавцем усіх платежів суперечить принципам добросовісності, справедливості та правової визначеності, передбаченим статтями 3, 13 та 509 Цивільного кодексу України.
Представником відповідача 23.09.2026 подано клопотання з проханням визнати причини неподання доказів поважними та долучити до матеріалів справи копії рахунків. Клопотання мотивоване тим, що окремі обставини, що входять в предмет доказування, були встановлені лише за результатами підготовчого засідання, у зв`язку з чим відсутня була відсутня можливість долучення відповідних доказів до відзиву.
З приводу даного клопотання суд приймає до уваги, що за приписами ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною 4 ст. 80 ГПК України визначено, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За змістом ч.ч. 1, 4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Рішення ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008).
Суд звертає увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ" (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99).
Відтак, враховуючи наведені відповідачем обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання доказів, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також задля забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, суд дійшов висновку визнати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновити відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та долучити копії рахунків до матеріалів справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
01.07.2017 між Деражнянським районним будинком культури (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Бугою Марією Антонівною (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №1 (договір оренди), згідно п. 1.1. якого Орендодавець зобов`язується надати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення у районному Будинку культури, що знаходиться за адресою: м.Деражня, вул. Миру, 42.
Загальна площа приміщення складає 100 кв.м. (п. 1.2. договору).
За змістом п.п. 3.1. та 3.2. договору термін дії оренди становить 2 роки 11 місяців з дня підписання акту. Якщо за 2 місяці до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір розірвати даний договір, він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах.
У п. 4.3. договору передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно по перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа за минулий місяць з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
Сума орендної плати за кожний місяць становить 10000,00 грн. (п. 4.4. договору).
Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Про це одна сторона повідомляє другу не пізніше 30 днів (п. 4.9. договору).
01.07.2017 між сторонам підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, а саме частини нежитлового приміщення у районному Будинку культури, що знаходиться за адресою: м.Деражня, вул. Миру, 42.
Додатковою угодою від 27.04.2023 до договору оренди Деражнянський районний будинок культури (балансоутримувач), фізична особа-підприємець Буга Марія Антонівна (орендар) та відділ культури та туризму Деражнянської міської ради (орендодавець) внесли зміни у п. 11.1 договору оренди в частині продовження дії договору, виклавши цей пункт у наступній редакції: "Цей договір продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану".
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.03.2026 щодо сплати заборгованості за договором оренди від 01.07.2017 в розмірі 416 812,09 грн.
У відповідь ФОП Буга М.А. у листі від 29.04.2026 повідомила відділ культури та туризму Деражнянської міської ради, що не погоджується із наявною заборгованістю та відмовляється її сплачувати.
На виконання умов договору відповідачем сплачувались позивачу орендні платежі платіжними інструкціями: №53 від 11.04.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: за січень 2022); №54 від 09.05.2022 на суму 28075,00грн (призначення платежу: оренда приміщення); №57 від 25.05.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення); №59 від 27.06.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення); №61 від 29.07.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення); №66 від 22.08.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення); №68 від 01.09.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення); №75 від 19.09.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення); №79 від 26.10.2022 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення); №107 від 12.01.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за січень 2023); №133 від 16.02.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за лютий 2023); №144 від 13.03.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за березень 2023); №158 від 10.04.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за квітень 2023); №172 від 18.05.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за травень 2023); №179 від 02.06.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за червень 2023); №194 від 18.07.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за липень 2023); №208 від 17.08.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за серпень 2023); №217 від 18.09.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за вересень 2023); №247 від 24.11.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за жовтень 2023); №248 від 24.11.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за листопад 2023); №261 від 22.12.2023 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренд приміщення за грудень 2023); №283 від 26.01.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за січень 2024); №528 від 14.11.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренд у приміщення за лютий 2024); №328 від 14.03.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за 2024); №356 від 29.04.224 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за 2024); №369 від 17.05.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оплата за оренду приміщення за 2024); №387 від 24.06.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за червень 2024 згідно рахунку №28 від 04.06.224); №423 від 26.07.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за липень 2024); №445 від 20.08.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оренда платежу за серпень 2024); №478 від 26.09.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за вересень 2024); №499 від 28.10.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за жовтень 2024); №529 від 14.11.2024 на суму 14037,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за листопад 2024); №564 від 19.12.2024 на суму 21212,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за грудень 2024); №589 від 28.01.225 на суму 16287,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за січень 2025); №660 від 28.03.2025 на суму 16087,50грн (призначення платежу: оренда приміщення 2025); №689 від 24.04.2025 на суму 16087,50грн (призначення платежу: оренда приміщення 2025); №722 від 16.05.2025 на суму 16087,50грн (призначення платежу: оренда приміщення 2025); №740 від 20.06.2025 на суму 31275,00грн (призначення платежу: оренда приміщення за травень-червень 2025); №787 від 29.08.2025 на суму 16087,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за липень 2025); №817 від 30.09.2025 на суму 16087,50грн (призначення платежу: оренда приміщення за серпень 2025); №847 від 07.11.2025 на суму 32175,00грн (призначення платежу: оренда приміщення за вересень та жовтень 2025); №897 від 19.12.2025 на суму 32175,00грн (призначення платежу: оренда приміщення за листопад та грудень 2025).
Також позивачем виставлялись відповідачу рахунки №7 від 26.01.2023 на сплату індексації за 2022 рік в розмірі 2330,00 грн., №23 від 10.05.2024 на сплату індексації за 2023 рік на суму 4430 грн., на сплату індексації за 2024 рік в розмірі 7875,05 грн. та №6 від 12.02.2026 на сплату індексації за 2025 рік в сумі 1110,00 грн.
Вказані рахунки оплачені відповідачем платіжними інструкціями №149 від 31.03.2023 на суму 940,74грн (призначення платежу: оплата за індексацію за 2022); №940 від 24.02.2026 на суму 2330,00грн (призначення платежу: оплата за індексацію за 2022 згідно рахунку №7 від 26.01.2023); №938 від 24.02.2026 на суму 1788,62грн (призначення платежу: оплата за індексацію за 2023 згідно рахунку №22 від 10.05.2024); №939 від 24.02.2026 на суму 4430,00грн (оплата за індексацію за 2023 згідно рахунку №23 від 10.05.2024); №885 від 03.12.2025 на суму 7875,05грн (призначення платежу: оплата за індексацію за 2024 згідно рахунку №38 від 20.10.2025); №935 від 16.02.2026 на суму 1110,06грн (призначення платежу: оплата за індексацію за 2025 згідно рахунку №7 від 12.02.2026).
Як вбачається із вчиненого позивачем розрахунку недоотриманої орендної плати (арк. 4), відповідач щомісяця сплачувала 10 000,00 грн. орендної плати та за період з січня 2022 року по грудень 2025 року сплатила 480 000,00 грн. Водночас позивачем нараховано 416 812,09 грн. заборгованості, яку, з огляду на відмову відповідача добровільно її сплатити, просить стягнути в судовому порядку.
Позиція суду.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частини 1 статті 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 ЦК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 5 статті 762 ЦК України).
У п. 4.3. договору №1 оренди нежитлового приміщення від 01.07.2017 передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно по перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа за минулий місяць з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
Сума орендної плати за кожний місяць становить 10000,00 грн. (п. 4.4. договору).
Сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, у тому числі, щодо розміру та порядку сплати орендної плати.
Матеріалами справи підтверджується, зокрема, платіжними інструкціями, та не заперечується позивачем, що ФОП Буга М.А. щомісячно сплачувала 10 000,00 грн. орендної плати згідно договору від 01.07.2017.
При цьому суд враховує, що відповідач орендувала у позивача три приміщення та здійснювала сплату всієї орендної плати одним платежем.
Так, на час існування спірних правовідносин, за який позивачем нараховано відповідачу заборгованість, Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р., та змістом п. 13 якого розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, втратила чинність.
Натомість чинна затверджена Кабінетом Міністрів України Методика розрахунку орендної плати за державне майно від 28.04.2021 не містить відповідної норми щодо визначення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (Методики, затвердженої органом місцевого самоврядування, позивачем не надано)
Відтак, застосуванню підлягає п. 4.3. договору щодо сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції за минулий місяць.
На виконання вказаного пункту позивачем виставлялись відповідачу рахунки щодо сплати індексації за 2022 рік на суму 2330,00 грн., за 2023 рік на суму 4430,00 грн., за 2024 рік на суму 7875,05 грн. та за 2025 рік на суму 1110,06 грн.
Суд приймає такі рахунки як докази нарахування відповідачу індексації орендної плати згідно 4.3. договору від 01.07.2017 з наступного.
З платіжних інструкцій, зокрема, за 2025 рік, слідує, що відповідачем щомісяця сплачувалось 16087,50 грн. орендної плати (за всі три орендовані у позивача приміщення, в тому числі, 10 000,00 грн. згідно договору від 01.07.2017). В свою чергу, з розрахунку №7 від 12.02.2026 вбачається, що позивачем нараховано індексацію шляхом визначення втрат від інфляції за певний місяць, нарахований на розмір орендної плати в сумі 16 087,50 грн.
Тобто, позивачем індексувався лише розмір орендної плати, визначений в договорі, та який загалом за трьома договорами становив 16 087,50 грн.
Відповідні нарахування здійснювались позивачем щорічно та самостійно.
З приводу вміщеного в позовній заяві розрахунку суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано врахування індексу інфляції за поточний місяць та вчинення нарахувань втрат від інфляції на орендну плату з врахуванням інфляційних втрат за попередні періоди (з огляду також на те, що п. 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р., за змістом якого розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, втратив чинність, а договір відповідної норми не містить).
При цьому, як встановлено вище, у сформованих позивачем рахунках, які надавались відповідачу, нарахування втрат від інфляції здійснювалось лише на розмір орендної плати, визначеної в договорі, без врахуванням втрат від інфляції за попередні періоди.
З вказаного суд виснує, що позивачем вчинено розрахунок заборгованості (арк. 4) не у відповідності до порядку сплати орендної плати, визначеного в договорі.
Окрім того, справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Зазначена правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 р. у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 р. у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 р. у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 р. у справі № 907/12/19 та враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Наданий у позовній заяві розрахунок індексації орендної плати згідно договору від 01.07.2017 не узгоджується із засадами добросовісності та розумності поведінки у господарюванні, оскільки протягом 2022 - 2025 років позивач самостійно формував та виставляв відповідачу рахунки на сплату індексації, які ФОП Бугою М.А. оплачувались в повному обсязі платіжними інструкціями із призначенням платежу: "Оплата за індексацію".
Жодних інших доказів обґрунтованості розрахунку позивача (арк. 4) ним не наведено та судом не здобуто, з чого суд доходить висновку про безпідставність стягнення з відповідача 416 812,09 грн. заборгованості з орендної плати за договором №1 від 01.07.2017.
При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи сторін жодним чином не спростовують викладених судом підстав для часткового задоволення позову та зменшення пені за порушення терміну виконання робіт.
З всього вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позову у справі №924/649/26 в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
повний текст судового рішення складено 29.09.2026
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінети