ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83
e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128
_______________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"29" вересня 2026 р. Справа № 924/458/26 (688/1441/26)
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" м. Львів
до ОСОБА_1 , с. Селичів, Шепетівський район, Хмельницька область
про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив:
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі №924/458/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.
22.07.2026 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла за підсудністю цивільна справа №688/1441/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2026, справу №924/458/26 (688/1441/26) передано на розгляд судді Гладюку Ю.В. на підставі п. 5.1.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Хмельницької області.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2026 справу №924/458/26 (688/1441/26) прийнято до провадження; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач, належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду у даній справі в Електронний кабінет відповідача в ЄСІТС, відзиву на позов не подала, жодних клопотань не подала.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
З огляду на належне повідомлення сторін про розгляд спору, надання можливості в повному обсязі скористались наданими процесуальними правами, з метою дотримання розумних строків вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
26.01.2024 між ОСОБА_1 (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитодавець) укладено договір про споживчий кредит №103300492 (кредитний договір).
Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строку визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту кредит.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 9800,00 грн. (п.1.2. договору).
Відповідно до п.1.3. договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 26.01.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
Згідно з п.1.4. договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 10.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.05.2024 (останнього дня строку кредитування).
Комісія за надання кредиту: 980,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту ( п.1.5.1. договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п.2.1. договору).
Згідно з п.3.2.6 договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2. ст. 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.
У п.7.1. договору передбачено, що цей договір ( з додатками №1, №2, №3 та правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1. цього договору. Строк дії цього договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п.1.3, п.1.4 договору. Якщо станом на дату зобов`язання позичальника та/або кредитодавця залишаються не виконаними / неналежно виконаними - цей договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Додатком №1 до договору є графік платежів за договором про споживчий кредит 103300492 від 26.01.2024. Додатком №2 - заявка на отримання кредиту 103300492. Додатком №3 - додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором.
25.06.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №109-МЛ/Т.
На умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
У реєстрі боржників до договору відступлення права вимоги №109-МЛ/Т від 25.06.2024р. містяться персональні дані відповідача - ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №103300492 від 26.01.2024 року існує заборгованість в розмірі 28555,86 грн., з яких 7644,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 19931,86 грн. - заборгованість за сумою відсотків, 980,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
02.03.2026 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вих. №23695023/3910.
Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу частин 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Частиною 2 статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (ст. 1 Закону).
У ч. 3 ст. 11 вказаного вище Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За частинами 4, 6 наведеної норми, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Також положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит №103300492 (кредитний договір) від 26.01.2024 року, укладено шляхом використання Одноразового ідентифікатора (направленого позичальнику на номер телефону, вказаного ним у анкеті- заяві), за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язалась здійснити повернення кредиту, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Разом з тим, на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 28555,86 грн., з яких 7644,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 19931,86 грн. - заборгованість за сумою відсотків, 980,00 грн. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набувши статусу нового кредитора у кредитному договорі №103300492 отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної у неї заборгованості за вказаним договором.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28555,86 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників, а сторона не позбавлена права доводити розмір фактично понесених витрат під час розгляду спору.
Подібний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №922/2826/23, від 19.06.2024 у справі №910/14962/21.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
До позовної заяви позивачем додано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, Акт №Д/19555 надання послуг (правової (правничої допомоги) від 09.03.2026 року, детальний опис наданих послуг до акт №Д/19555 від 09.03.2026 року, ордер серія ВС №1408806 від 20.10.2025 року на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» адвокатом Усенко М.І.
У п.2.3. договору про надання правової (правничої) допомоги передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає: 8000,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п.2.4 договору детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).
У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 та ін.).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи, з огляду на подані позивачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає вищевказаним критеріям, відтак належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст.129 ГПК України.
З урахуванням положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул.. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) 28555,86 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 86 коп.) заборгованості, 2662,40 грн. (дві тисячі шісток шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору та 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 1 прим.:1 - до справи. Позивачу та відповідачу (боржнику) рішення надіслати до електронного кабінету ЕС.