Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1856/26
Провадження № 2/945/1906/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Лопіної О.О., за участі секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Представник позивача АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, сформованим в системі "Електронний суд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.03.2024 у розмірі 16 344,67 грн.
Ухвалою судді від 28.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
04.09.2026 від представника позивача Мєшніка К.І. надійшла заява про закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову внаслідок добровільного погашення відповідачкою заборгованості після пред`явлення позову та повернення позивачу сплаченого ним при пред`явленні позову судового збору.
У судове засідання сторони не з`явились. У матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності. Наведене не є перешкодою вирішення клопотання про закриття провадження у справі у відсутності учасників справи.
Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з вимогами частини третьої статті 13 ЦПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом п.1 ч. 2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи, що відмова від позову є безумовним правом позивача, заяву подано уповноваженим представником, якому відомі наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, підстав для неприйняття відмови від позову не встановлено і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права сторін, суд приходить до висновку про можливість прийняття відмови від позовних вимог та закриття провадження у справі.
Щодо повернення судового збору.
Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачений у статті 142 ЦПК України.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина перша статті 142 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Частина перша статті 142 ЦПК України є загальною процесуальною нормою, а частина третя цієї статті є спеціальною процесуальною нормою права, яка уточнює наслідки відмови позивача від позову.
Спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (пункт 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 року № 910/18214/19).
Тлумачення частини третьої 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25 (провадження № 61-13391св25).
Аналогічну позицію підтримав ВС у постанові від 05.08.2026 у справі № 953/10140/25, вказавши, що з урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, оскільки позивач відмовився від позову у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості після пред`явлення позову, а предметом позову було саме стягнення заборгованості, відсутні підстави повернення позивачу з державного бюджету 50 % сплаченого ним судового збору та понесені позивачем судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття. У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем.
У прохальній частині заяви про закриття провадження у справі позивач просить повернути йому сплачений судовий збір. Однак, як зазначено вище, підстави повернення судового збору відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України відсутні.
У заяві про закриття провадження у справі представник позивача вказує на те, що заборгованість була погашена відповідачкою після подачі позову до суду, однак жодних доказів на підтвердження розміру сплачених коштів до заяви не долучено.
Вимог про стягнення з відповідачки судового збору в прохальній частині заяви про закриття провадження у справі не заявлено.
Доказів про те, що до платежів, які відповідачка добровільно погасила після пред`явлення позову, не входив понесений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн, також не надано.
За вказаних обставин підстави повернення відповідачу судового збору - відсутні.
Керуючись ст. ст. 142, 255, 260, 261, 353 355 ЦПК України, суд
постановив:
Прийняти відмову позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» від позову.
Провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.
Роз`яснити, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Олена ЛОПІНА