Справа № 484/4861/26
Провадження № 2/484/3475/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.09.2026 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Панькова Д.А., секретаря судового засідання - Заволенковської Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В :
ТОВ "ФК " Ейс " звернулося в суд з позовом про стягнення заборгованості, вказуючи на те, що 05.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5590212 (далі - Кредитний договір) на суму 15 000,00 грн (Додаток 3).
Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Для отримання кредиту Відповідач перейшов на офіційний веб-сайт Кредитодавця та ознайомився з правилами надання коштів у кредит, розміщеними у відкритому доступі за посиланням: https://credit7.ua (ДоДаток №4).
Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з правилами, після чого добровільно, без будь- якого примусу чи тиску, виявив бажання отримати кредитні кошти. З цією метою він пройшов процедуру реєстрації на веб-сайті Кредитодавця, здійснив ідентифікацію та верифікацію особи, надавши свої персональні ідентифікаційні дані.
В подальшому, керуючись положеннями правил, Відповідач самостійно обрав бажані умови кредитування, зокрема суму й строк та продовжив реєстрацію на веб-сайті Кредитодавця. Під час першого етапу реєстрації на веб-сайті шляхом проставлення відповідної відмітки він підтвердив надання згоди на обробку персональних даних, вказав особисті засоби зв`язку, створив пароль доступу до Особистого кабінету.
Після проходження першого етапу реєстрації Кредитодавець направив Відповідачу вказаними засобами зв`язку код (одноразовий ідентифікатор). За результатами цього сформувалося електронне повідомлення Кредитодавцю. Відповідач, ввівши отриманий код у відповідне поле на сайті, підтвердив свою особу та волевиявлення на укладення договору.
Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 74952, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.
В свою чергу, Первинний кредитор також підписав Кредитний договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору.
На виконання умов Кредитного договору, 05.06.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙТЕК" на платіжну картку № 4149-62XX-XXXX-8621 (далі - Платіжна картка) Відповідача.
25.03.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 25032026- ЕЙС/ЛІНЕУРА (далі - Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 25.03.2026 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 25.03.2026 до Договору Факторингу 1 (Додаток №8, № 9), до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.
Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони Позивача згідно Договору Факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н до Договору Факторингу 1 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція.
При укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач не здійснював жодних нарахувань за Кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.
Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.
Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 52 364,54 грн, яка складається з: 14 700,14 грн - заборгованість по тілу кредиту, 30 164,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 7 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 29.01.2026 - 01.06.2026 (Додаток №13).
Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 44 864,54 грн.
На підставі ст.ст. 278-279 ЦПК України, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач просив слухати справу у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення
Відповідач надав суду заяву в якій вказав, що не має можливості брати участь у судових засіданнях, просив при прийнятті рішення врахувати те, що він є військовослужбовцем та учасником бойових дій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5590212, згідно умов якого відповідач отримав кредит у загальному розмірі 15000,00грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором.
Всупереч ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умовам договору відповідач не перераховував у встановлені строки щомісячні платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
25.03.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 25032026- ЕЙС/ЛІНЕУРА, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 25.03.2026 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 25.03.2026 до Договору Факторингу до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на суму 52 364,54 грн, яка складається з: 14 700,14 грн - заборгованість по тілу кредиту, 30 164,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 7 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
При цьому, позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 44 864,54 грн.
Тобто, даний кредитний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник була ознайомлена з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис`за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610, 612 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою, також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із дослідженого судом договору про надання коштів встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.
Отже, підписання вищезазначеного кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 , всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даних договорів, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Разом з тим, відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Указом Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» № 64/2022 від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану`постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022р.
З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022р. на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п.п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено та проведено загальну мобілізацію.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом з 28.09.2022, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 (довідка № 6707/39 від 13.07.2026) та починаючи 27.06.2023 має статус учасника бойових дій.
Згідно пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно роз`яснення Національного банку України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Отже, в період виконання умов договору, на відповідача поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей", тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Відтак відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь позивача нарахованих процентів у період перебування на військовій службі відсутні.
Разом з тим, відповідач не звільнений відповідно до п. 15 ст. 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від сплати заборгованості по тілу кредиту та від сплати відсотків до моменту вступу до лав Збройних Сил України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованості за кредитним договором № 5590212 від 05.06.2025 року в розмірі 14 700,14 грн, яка складається з: 14 700,14 грн - заборгованість по тілу кредиту.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідач просила відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що вони є не обґрунтованими, завищеними, а обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, копія протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткова угода № 25771559154 до Договору про надання правничої допомоги, копія акту прийому - передачі наданих послуг на суму 7000грн. від 05.06.2026.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (вул. Юрія Поправки, 6/13, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 5590212 від 05.06.2025 року в розмірі 14 700,14 грн, яка складається з: 14 700,14 грн - заборгованість по тілу кредиту, судовий збір в розмірі 872,35 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., а всього 18572 (вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 49 коп.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: