Справа № 486/875/26
Провадження № 2/486/1225/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3840485 від 12.08.2020 у розмірі 28602,50 грн., яка складається з 4250,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 24352,50 грн. заборгованості за відсотками, а також судові витрати: 2662,40 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.08.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №3840485 шляхом підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер мобільного телефону позичальника, вказаний нею при укладенні договору. Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит для вирішення власних фінансових питань, а позичальник зобов`язується сплатити позичальнику суму кредиту та проценти за користування ним, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення умов договору. В якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину) про надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регулюються порядок надання паперових копій електронних документів та інші аспекти виконання вимог ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором Позичальником було отримано на картковий рахунок кредитні кошти в сумі 4250,00 грн. Відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням вимог ст.ст.526, 527 ЦК України. Також позивач зазначає, що на підставі ст.ст.530, 1082, 1084 ЦК України ТОВ «Алекскредит» було укладено договір факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 з ТОВ «Секвоя Капітал», а 31.10.2025 останнім було укладено договір факторингу №ДФ-31102025, в результаті чого право вимоги за договором №3840485 від 12.08.2020 перейшло від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «ФК «Солвентіс». Сума заборгованості відповідача перед новим кредитором (позивачем) становить 28602,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4250,00 грн, заборгованість за відсотками 24352,50 грн, заборгованість за штрафними санкціями та пенею 0,00 грн. Позивач стверджує, що відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк, що зумовило звернення ТОВ «ФК «Солвентіс» до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 22.06.2026.
03.06.2026 відповідач надала до суду відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що договір позики нею фактично не було укладено, оскільки вона не зверталася до ТОВ «Алекскредит» з метою отримання кредиту, не реєструвалася на їх інтернет-ресурсах, не укладала договору позики №3840485 від 12.08.2020, не підтверджувала жодних операцій за допомогою одноразових SMS-кодів, а відтак, відсутнє її волевиявлення на укладення договору, факт укладення договору не доведений. Вважає, що не виконані умови ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, позивачем не надано доказів того, що саме вона створювала особистий кабінет на сайті кредитора, саме на її номер телефону надходив одноразовий ідентифікатор, що саме вона вводила цей код для підтвердження волевиявлення на укладення договору, ідентифікація особи проводилась через Bank-ID, КЕП або інший надійний засіб електронної ідентифікації. Вказує на відсутність в матеріалах справи доказів фактичної передачі їй грошових коштів (банківської виписки, платіжного доручення, квитанції або іншого документу, який би підтверджував фактичне зарахування коштів на банківський рахунок/платіжну картку, що належить ОСОБА_1 , довідки банку із зазначенням ПІБ власника картки, на яку нібито було нараховано позику). Також відповідач стверджує, що жодних грошових коштів від ТОВ «ФК «Алекскредит» не отримувала, а відтак, за відсутності доказів фактичної передачі коштів договір позики не вважається укладеним. При цьому, розмір нарахованих відсотків є завищеним і несправедливим, порушує баланс інтересів сторін та суперечить вимогам ст. ст. 3, 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування» та принципам добросовісності та розумності. Водночас, відповідач категорично заперечуючи проти факту укладення договору, отримання коштів та наявності заборгованості, у відзиві заявила клопотання про витребування у ТОВ «ФК «Солвентіс» оригіналу електронного доказу, а саме кредитного договору від 12.08.2020 №3840485 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).
Ухвалою суду від 22.06.2026 відкладено судове засідання на 17.07.2026 та витребувано у ТОВ «ФК «Солвентіс» оригінал електронного доказу, а саме кредитний договір від 12.08.2020 №3840485 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).
Ухвалою суду від 17.07.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з ненадходженням витребуваних доказів.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявила.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.08.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання кредиту №3840485, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 4250,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом (п.1.2-1.5 договору).
Відповідно до п.1.6 договору розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування та Загальними умовам кредитування.
Згідно з п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:
1.7.2. - у випадку використання позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п.1.3 договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 12.08.2020 по 11.09.2020 (включно) (Базовий період) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1/36% (Акційна ставка або Ставка за програмою лояльності). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 5984,00 грн., у тому числі основна сума кредиту 4250,00 грн., проценти за користування кредитом 1734,00 грн;
1.7.3. - при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 12.08.2020 по 11.09.2020 (включно) 1,70% за один день користування кредитом (Базова процентна ставка); в Спеціальний період з 12.09.2020 по 10.03.2020 (включно) 3% за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 6422,90 грн.
Використання Базової процентної ставки у Базовому періоді, нарахування процентів у Спеціальному періоді за Спеціальною процентною ставкою є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження з Позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором процентів за користування кредитом (п.1.7.4 договору).
Відповідно до п.2.2.2 договору Позичальник відповідно до цього договору та Правил має право звертатись до Кредитодавця із заявою про продовження строку дії Базового періоду, Строку дії договору, зміну кінцевої дати виконання договору на умовах, визначених у р. 12 Правил.
Згідно з п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення Договору 12.08.2020 та до кінцевої дати виконання договору 10.03.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплат заборгованості, яке мало місце під час строку дії договору. Якщо Позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію в дату повернення /погашення кредиту.
Відповідно до п.4.7 Договору кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення Кінцевої дати виконання договору, зазначеної у п.3.1 цього договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення додаткової угоди.
Згідно з п.7.2 Договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим Договором і Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися своїх обов`язків та виконувати їх.
Сторони підтверджують, що даний Електронний договір (договір, укладений у вигляді електронного документу), всі додатки до нього, додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто, є вчиненими виключно в письмовій формі у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію» (п.7.3 Договору).
Відповідно до п. п. 7.5.1-7.5.3 договору, укладаючи цей договір, Позичальник заявляє та гарантує Кредитодавцю, що він усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; під час укладення цього Договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин; надав інформацію, відомості та документи для укладення цього договору, які є достовірними та відповідають дійсності.
Сторони погодили, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документу на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст.ст.207, 639 Цивільного кодексу України, із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання Позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним Оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п.2.30 Правил містить, зокрема, усі істотні умов договору. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) PS3840485.
Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору про надання кредиту №3840485 від 12.08.2020), який також підписано з боку ОСОБА_1 вказаним одноразовим ідентифікатором, за Лояльними (покращеними) умовами кредитування, які застосовуються за умови повного виконання зобов`язань у Базовий період (з 12.08.2020 по 11.09.2020) застосовується процентна ставка (Акційна процентна ставка) в розмірі 1,36%, що з урахуванням Основної суми кредиту (4250,00 грн) складає 1734,00 грн.
За Загальними умовами кредитування в період з 12.08.2020 по 11.09.2020 (Базовий період) застосовується Базова процентна ставка (1,70%), що складає 2167,50 грн., основна сума кредиту становить 4249,00 грн.; в період з 12.09.2020 по 10.03.2021 (спеціальний період) основна сума кредиту становить 1,00 грн., та застосовуються проценти за ставкою 3,00% (Спеціальна ставка), що складає 5,40 грн. Всього за Загальними умовами кредитування Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 6422,90 грн.
Сторони погодили, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання Позичальником цього Договору відбувається шляхом акцептування ним Оферти (пропозиції укласти електронний Договір), яка відповідно до п. 2.30. Правил містить усі істотні умови Договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки Кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) Позичальника щодо включення до цього Договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові Позичальника, типу Кредиту, мети отримання Кредиту, порядку та умови надання Кредиту, Основної суми кредиту, Кінцевої дати виконання Договору. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13. Правил).
Отже, судом встановлено, що вищевказаний договір укладено в електронному вигляді у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» вказано, що електронний підпис- електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
Стаття 100 ЦПК України визначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У постанові Верховного Суду у справі № 758/14925/23 від 04.02.2026 вказано, що за своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.
Загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.
Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.
Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.
Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.
У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.
Якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.
Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.
За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.
Відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали у суду обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.
Потреби у дослідженні технічних доказів (логин системи, довідки від мобільного оператора, роздруківки технічних файлів з метаданими), які б підтверджували надсилання SMS з кодом на номер телефону, який належить відповідачу, та введення цього коду з IP-адреси чи пристрою відповідача, у даному випадку не має, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами справи підтверджується долученими до позовної заяви паперовими копіями електронних доказів.
Крім того, відповідачем не спростовано факт належності телефонного номеру та недоведено неотримання пароля ідентифікації.
Отже, суд вважає, що передбачена договором процедура ідентифікації клієнта та подальше перерахування грошових коштів на картку, яку зазначила відповідач, як позичальник, в повній мірі підтверджує наявність її волевиявлення для укладення відповідного договору та подальшого виникнення боргових зобов`язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За правилами ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За приписами ч. 1 ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Іншими словами, принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, відповідач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а позивач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
До схожого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та у постанові від 23.10.2019 по справі №917/1307/18.
Презумпція ст. 204 ЦК України вказує, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, відповідачем зустрічний позов щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подавалося. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Судом також враховано, що на підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем надано довідку ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 02.11.2024, відповідно до якої останнє на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) надавало ТОВ «Алекскредит» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, згідно з якою було успішно перераховано грошові кошти на рахунок отримувача, деталі операції: номер в системі FONDY: 253617312, номер операції: 45308885978638161624921215269639, дата проведення платежу 12.08.2020, сума платежу 4250,00 грн., платіжний метод картка VISA, номер карти № НОМЕР_1 , банк картки отримувача - НОМЕР_2 .
При цьому, суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» є небанківською фінансовою установою та здійснює свою діяльність на підставі спеціальної ліцензії та відповідно до норм чинного законодавства. Так, станом на дату укладення кредитного договору Товариство діяло на підставі ліцензії на надання коштів в позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17.08.2017, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Здійснення такого виду діяльності фінансовою установою не передбачає відкриття кредитного рахунку під укладений кредитний договір. Фінансова установа, з якою споживач укладає кредитний договір, перераховує кредитні кошти на зазначений споживачем вже відкритий банківський рахунок за номером карти. Водночас, здійснення переказу коштів не охоплюються вищевказаною ліцензію, а отже, для видачі кредитів в безготівковій формі, ТОВ «Алекскредит» має залучати надавача платіжних послуг.
У даному випадку, таким надавачем платіжних послуг є ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» (код ЄДРПОУ 38905834), що мало відповідну ліцензію Національного банку України №21 від 20.11.2014 року на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та здійснювало такі перекази за допомогою платіжного сервісу «Fondy».
Враховуючи вищевикладене, зазначена довідка надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Елаєнс» є належним доказом видачі кредиту за договором про надання кредиту №3840485 від 12.08.2020.
За доведення укладення кредитного договору, суд відхиляє посилання відповідача про сумнівність наявного у справі договору, адже у такому разі кредитні кошти фактично відповідачу не були б перераховані на вказані ним у кредитному договорі банківські реквізити.
На спростування наданої позивачем довідки, виданої ТОВ «Фінансова Компанія «Елаєнс» від 02.11.2024 щодо перерахування на картку відповідача кредитних коштів у сумі 4250 грн., відповідачем будь-яких доказі не надано.
Доказів відсутності у відповідача в банках, розташованих на території України, карткового рахунку № НОМЕР_1 або виписки по особовому рахунку про рух коштів, яка б спростовувала зарахування коштів на її рахунок на виконання умов договору, відповідачем не надано.
Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що позивачем надано докази на підтвердження укладення договору про надання кредиту №3840485 від 12.08.2020 та отримання нею коштів у розмірі 4500 грн. 12.08.2020.
Як вбачається з матеріалів справи 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» було укладено Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.
Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 до ТОВ «Секвоя капітал» від ТОВ «Алекскредит» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №3840485 від 12.08.2020 на суму 28602,50 00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 4250,00 грн., заборгованості за відсотками 24352,50 грн.
31.10.2025 між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.
Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 до ТОВ «ФК «Солвентіс» від ТОВ «Секвоя капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №3840485 від 12.08.2020 на суму 28602,50 00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 4250,00 грн., заборгованості за відсотками 24352,50 грн.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Так, у даній справі позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» як новий кредитор на підтвердження переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним нею 12.08.2020 з ТОВ «Алекскредит», надав договори факторингу, а також витяги з реєстрів прав вимоги із зазначенням боржника ОСОБА_1 та розміром заборгованості, а також докази оплати за договором факторингу.
Наведені докази є належними та достатніми для підтвердження набуття позивачем у справі прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.08.2020.
Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Разом з тим, відповідач жодному з кредиторів свої зобов`язання не виконував, будь-яких коштів в погашення позики та процентів за користування коштів не вносила.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 28602,5 грн. заборгованості, яка складається з 4250 грн. заборгованості за тілом кредиту, 24352,5 грн. відсотків.
Згідно твердженнями відповідача розмір заборгованості по процентам не є співмірним з розміром заборгованості за кредитом.
Суд, перевіривши розрахунок заборгованості, зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 вказав, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
За умовами кредитного договору № 3840485 від 12.08.2020 за загальними умовами кредитування при укладенні договору процентна ставка за користування кредитом становить: у базовий період з 12.08.2020 по 11.09.2020 (включно) 1,70% за один день користування кредитом; у спеціальний період з 12.09.2020 до 10.03.2021 (включно) 3% за один день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови виконання загальних умов кредитування визначена у розмірі 6422,90 грн (п. 1.7.3 Договору).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором про надання кредиту не виконувала належним чином, не повернула отримані в кредит кошти та не сплатила проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем.
Проценти за користування кредитними коштами нараховано з врахуванням розміру передбаченої договором процентної ставки та в межах строку дії договору про надання кредиту № 3840485 від 12.08.2020, передбаченими умовами договору, з врахуванням додаткових угод до цього договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Зазначена орієнтовна загальна вартість кредиту у розмірі 4250 грн. визначена за умови виконання загальних умов кредитування, що в даному випадку відповідачем не дотримано. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за договором кредиту, укладеними з ТОВ «Алекскредит», відповідач не надала.
Оскільки відповідач не здійснювала платежі на зменшення суми кредиту, тому відповідно до п. 1.7 Договору, проценти за користування кредитом були розраховані в базовий період за ставкою 1,70%, а в спеціальний період за ставкою 3% в межах строку дії договору. При цьому, як вбачається з графіку платежів, орієнтовна вартість кредиту у сумі 4250 грн. визначена, виходячи з того, що у наступному періоді відсотки нараховуються на зменшене тіло кредиту. Натомість, у даному випадку тіло кредиту сплачене не було. Відтак, саме на цю суму були нараховані відсотки за користування кредитом.
Таким чином, розрахунок заборгованості проведений з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору та чинного законодавства, заборгованість по процентам за користування кредитом розрахована в межах строку дії кредитного договору.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.
Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
За умовами п. 7.2 Договору позичальник, уклавши договір підтвердив, що він ознайомлений з умовами Договору та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх.
Відповідно до п. 7.5 Договору позичальник, підписуючи договір, підтверджує, що він:
- усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими;
- отримав від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( підпункт 7.5.6);
- повідомлений про свої права, згідно із Законом України «Про захист прав споживачів»(підпункт 7.5.8);
- отримав від кредитодавця до укладення договору інформацію з дотриманням вимог чинного законодавства України, що забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання ( підпункт 7.5.9);
- сторони погодили, що з укладанням цього договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов ( пункт 7.7).
Із змісту наведених пунктів укладеного між сторонами договору, вбачається, що відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення договору.
Розмір відсотків за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.
Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.
Відповідач, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі в разі отримання грошових коштів (п. 2.2.30 Договору), однак таким правом не скористався.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.
Однак озивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Із вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії позивач не звертався.
Отже, з урахуванням вище викладеного, враховуючі заявлені позивачем вимоги, з відповідача слід стягнути заборгованість за договором про надання кредиту № 3840485 від 12.08.2020 в загальному розмірі 28602,5 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4250 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 24352,5 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За нормами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування стороною позивача було надано: договір про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та Адвокатським бюро «Анна Литвин і партнери»; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анна Литвин і партнери», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі договору про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2025 року; акт надання правової допомоги від 27.03.2026; платіжна інструкція від 30.10.2025; свідоцтво адвоката від 16.11.2005.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. ст. 133,137,141 ЦПК України, згідно яких судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно якого ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи та значимості таких дій у справі, а також з урахуванням заперечень в цій частині, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 277-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Солвентіс» ( код ЄДРПОУ: 43657029, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за договором про надання кредиту №3840485 від 12.08.2020 у розмірі 28602 (двадцять вісім тисяч шістсот дві) гривні 50 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 4250,00 грн.; заборгованості за відсотками 24352,5 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Солвентіс» ( код ЄДРПОУ: 43657029, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три) тисячі гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2026.
Суддя О.О. Волощук