УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/704/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуюча), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Масалітіна Олексія Дмитровича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Куровської Марини Вячеславівни
до Фізичної особи-підприємця Масалітіна Олексія Дмитровича
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Масалітін Олексій Дмитрович (далі - ФОП Масалітін О.Д., відповідач, скаржник) 08.09.2026 (підтверджується відмітками на поштовому конверті) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 у справі № 922/704/26; рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 залишити в силі. Крім того, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що Фізична особа-підприємець Куровська Марина Вячеславівна (далі - ФОП Куровська М.В., позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Масалітіна О.Д. про стягнення з останнього безпідставно набутої суми в розмірі 56 500,00, грн, пені в розмірі 640,85 грн, інфляційних втрат в розмірі 737,35 грн, а також судові витрати.
Позов мотивований бездіяльністю відповідача в частині повернення позивачу грошових коштів після розірвання договору оренди нерухомого майна.
Ухвалою від 09.03.2026 Господарський суд Харківської області, зокрема, відкрив провадження у справі № 922/704/26 та визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Господарський суд Харківської області рішенням від 07.05.2026 у справі № 922/704/26, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 06.08.2026 у справі № 922/704/26 рішення Господарського суду Харківської області від 07.05.2026 скасував; ухвалив нове рішення, яким в позові відмовив частково; стягнув з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 56 500,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 737,33 грн, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 9 889,28 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 291,15 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 936,73 грн.
Дослідивши матеріали касаційної скарги ФОП Масалітіна О.Д. у справі № 922/704/26, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 установлено у розмірі 3 328,00 грн.
Позов подано у 2026 році. Предметом позову у справі № 922/704/26 є стягнення у розмірі 57 878,20 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (332 800,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Подана касаційна скарга взагалі не містить жодних обґрунтувань та виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
При цьому наведені у касаційній скарзі доводи, зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, по своїй суті є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин і доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Масалітіна О.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 у справі № 922/704/26, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Водночас викладене у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення Судом не розглядається, у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Масалітіна Олексія Дмитровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 у справі № 922/704/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов