УХВАЛА
29 вересня2026 року
м. Київ
справа № 212/5024/23
провадження № 61-12132ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Бернацьким Павлом Васильовичем, на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 квітня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 квітня 2026 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року, заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задоволено.
Замінено стягувача в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 27 травня 2024 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу (Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області) по справі № 212/5024/23 (провадження № 2/212/2135/23) про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів у розмірі 1/2 частки від усіх видів доходів щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 липня 2023 року та до досягнення старшою дитиною повноліття, а саме: з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У вересні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Бернацьким П. В., на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 квітня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року та ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 квітня 2026 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження НОМЕР_1.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки, заявник зазначає, що суди помилково ототожнили право баби звернутися до суду в інтересах онуків із матеріальним правонаступництвом стягувача. Також вказує на те, що право звернутися до суду в інтересах дитини не є тотожним матеріальному правонаступництву у зобов`язанні та не означає автоматичного переходу статусу стягувача у вже відкритому виконавчому провадженні. Зазначає, що аліменти належать дитині, а не бабусі, і що суди не врахували, що компетентним органом Швейцарської Конфедерації дітям призначено професійного піклувальника усіх трьох дітей - ОСОБА_7.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 55 ЦПК України передбачено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.
Верховний Суд вважає рішення судів попередніх інстанцій законними
та обґрунтованими з огляду на таке.
Судами встановлено, що 30 серпня 2023 року рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області стягнуто аліменти зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 17 липня 2023 року.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 13 грудня 2023 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано.
27 травня 2024 року на підставі рішення суду видано виконавчий лист.
07 червня 2024 року Кременецьким відділом державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення аліментів.
Судами також встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 (бабою дітей).
Відповідно до витягу з реєстру смертей офісу реєстрації актів цивільного стану м. Люцерн, запис № 64337908-0, виписка № 40123079, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Люцерн (Швейцарія), що підтверджується нотаріально засвідченим перекладом, реєстр № 1159 від 20 січня 2026 року.
Судом першої інстанції було встановлено, що онуки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , після смерті їх матері, проживали разом бабою.
На підтвердження вказаних обставин заявницею подано довідки громади Менцнау Ради Менцнау від 13 лютого 2026 року про місце проживання, з яких слідує, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були зареєстровані з 17 липня 2024 року та з 14 серпня 2024 року, та до теперішнього часу в реєстрі мешканців громади Менцнау за однією адресою: АДРЕСА_1 (Швейцарія), що підтверджується нотаріально засвідченими перекладами, реєстр № 5621, 5616, 5618, 5619, 5620 від 09 березня 2026 року.
Також на підтвердження факту спільного проживання дітей разом із ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 заявницею надано довідку про місце проживання від 18 березня 2026 року Служби контролю мешканців Менцнау, відповідно до якої ОСОБА_2 проживає в одному домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1, разом зі своїми онуками: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , де діти відвідують державну школу за адресою: 6122 Менцнау або 6130 Віллізау, що підтверджується нотаріально засвідченим перекладом, реєстр № 8388 від 30 березня 2026 року.
Задовольняючи заяву про заміну сторони, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вказаної заяви, оскільки ОСОБА_2 є фактично законним представником своїх онуків за статтею 258 СК України, малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , звернулася із цією заявою до суду про заміну сторони виконавчого провадження з метою захисту законних прав дітей на отримання аліментів від батька, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_2 , оскільки з огляду на цільове призначення аліментів, заміна сторони у виконавчому провадженні відповідатиме якнайкращим інтересам таких дітей.
Апеляційний суд повністю погодився з висновком суду першої інстанції та відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не було надано суду доказів про її права, як законного представника дітей на подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Верховний Суд погоджується з висновками судів з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріпленим у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, обов`язковою та визначальною умовою для отримання аліментів є саме факт спільного проживання з дитиною та взяття активної участі у її вихованні та забезпеченні. За своєю правовою суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку. Внаслідок смерті матері обов`язок батька ( ОСОБА_1 ) щодо утримання своїх дітей не припинився.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_2 статусу законного представника через відсутність рішення про опіку. Зазначені аргументи спростовуються положеннями статті 258 Сімейного кодексу України, відповідно до якої баба і дід мають право на самозахист внуків та мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Отже, чинне законодавство України передбачає право баби на процесуальне представництво онуків на підставі самого факту близького кровного споріднення. Цей висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24 зазначено, що баба, з якою проживають онуки, має право діяти в їхніх інтересах без формального призначення опікуном. За аналогією закону, баба, з якою фактично проживають діти після смерті матері, наділена правом звернутись із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні для забезпечення майнових прав дітей.
Доводи скаржника про те, що інститут заміни сторони виконавчого провадження потребує виключно спадкового матеріального правонаступництва, є безпідставними у даній категорії справ. У сфері стягнення аліментів правонаступництво має специфічний характер, оскільки право на отримання утримання належить безпосередньо малолітнім дітям, а особа стягувача є лише розпорядником цих коштів в інтересах дітей. Оскільки отримувач вибув (помер), а діти перейшли під фактичну опіку та утримання баби, саме ОСОБА_2 набула правових підстав виступати новим стягувачем (процесуальним правонаступником щодо статусу отримувача коштів).
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи, що чинним законодавством передбачено право баби та діда на процесуальне представництво онука (онучки) на підставі самого факту близького кровного споріднення, без необхідності встановлення опіки, піклування чи призначення їх опікуном або піклувальником та те, що баба, з якою проживає онук (онучка), має право на подання в інтересах дитини позову до її батьків про стягнення аліментів без призначення опікуном дитини, колегія суддів вважає, що за аналогією закону, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, задля забезпечення дітям рівня життя, достатнього для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, баба, в даному випадку заявниця ОСОБА_2 , має право на подання й заяви про заміну сторони виконавчого провадження з приводу аліментів на утримання онуків, з якими вона проживає, без призначення її опікуном дітей та (або) інших спеціальних повноважень на підставі факту близького кровного споріднення.
Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 не позбавлена права після оформлення належним чином своїх прав, як опікуна неповнолітніх дітей та після закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, звернутися до суду із заявою про стягнення з батька дітей аліментів на їх утримання не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки ініціювання заявником ОСОБА_2 вказаних ОСОБА_1 процесів лише відтермінує право дітей на отримання аліментів, що буде суперечити якнайкращим інтересам дітей.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що у правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Щодо посилань ОСОБА_1 на призначення у Швейцарії професійного піклувальника ОСОБА_7, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що наявність будь-яких процедур за іноземним законодавством не позбавляє дітей права на отримання аліментів в Україні від їхнього батька та не обмежує права баби на представництво. Крім того, інтереси дитини відповідно до статті 51 Конституції України, статей 5 СК України та статей 18, 27 Конвенції про права дитини превалюють над формальним тлумаченням норм права. Заміна сторони стягувача спрямована на усунення перешкод у забезпеченні життєдіяльності малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що повністю відповідає критерію «найкращих інтересів дитини».
Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, а також до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Верховний Суд погоджується з висновками, викладеними у оскаржуваних судових рішеннях.
Правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Бернацьким Павлом Васильовичем, на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 квітня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Кременецький відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник