УХВАЛА
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 484/2082/24
провадження № 61-11204ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Єрмоленко Анною Володимирівною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Нектар» про визнання додаткової угоди недійсною та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
23 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Проте на підставі поданої касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття (відмову у відкритті) касаційного провадження з таких підстав.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).
Разом з тим, касаційна скарга не містить обґрунтування підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу, зокрема, і пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не містить доводів, які б свідчили про встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів, і викликали необхідність їх перевірки судом касаційної інстанції. А обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Предметом позову у цій справі, зокрема, є вимога про повернення земельної ділянки площею 6,9709 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:000:0051, яка перебуває у власності позивача.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Зазначення ціни позову у цій справі має істотне значення для вирішення питання щодо права на касаційне оскарження, зокрема для перевірки того, чи належить справа до категорії справ, щодо яких законом встановлено обмеження права на касаційне оскарження, з урахуванням положень статті 389 ЦПК України.
Проте, аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити вартість спірної земельної ділянки площею площею 6,9709 га, кадастровий номер ([номер приховано]:05:000:0051), питання про повернення якої є предметом спору в цій справі.
Отже заявникові слід зазначити ціну позову з урахуванням вартості спірного майна, підтвердивши її доказами.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2026 року залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков