ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/5550/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
при секретарі судового засідання Олексюку О.,
за участі представника позивача Ковальчук Т.В.,
представника відповідача Жежері О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:
· від 09.12.2025 № [номер приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на суму 557 360,00 грн та за штрафними санкціями на суму 55 736,00 грн, разом 613 096,00 грн;
· від 09.12.2025 № [номер приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 5 455,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.07.2025, а з питань нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за період з 01.01.2011 по 31.07.2025, із врахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за період перебування в статусі суб`єкта господарювання.
Позивач зазначає, що повідомлення про проведення перевірки від 19.09.2025 № 820, наказу про проведення перевірки від 19.09.2025 № 3104-п, а також Акту перевірки № 31680/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 03.11.2025 не отримував, у зв`язку з чим не був повідомлений про проведення перевірки не мав можливості надати підтверджуючі документи щодо розрахунку доходів і витрат. Про нарахування відповідачем грошових зобов`язань та штрафних санкцій позивачу стало відомо після блокування карткових рахунків, у зв`язку з чим 16.03.2026 звернувся до відповідача із заявою про надання документів щодо проведеної перевірки.
Згідно Акту перевірки № 31680/03-20-24-07/2787809156 від 03.11.2025, перевіркою встановлено порушення:
- п.180.1 (2), статті 180, п.181.1 cтатті 181, п.183.2, п.183.4, п.183.10 cтатті 183, п.185.1 статті 185, п.187.1 «а» статті 187, п.188.1 статті 188, п.200.1 п.200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 111471,00 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 28031,00 грн, 2020 рік на суму 68315,00 грн та за 2021 рік на суму 15125,00 грн.
- пп.162.1.3 п.162.1 статті 162, пп.163.1.2 п.163.1 статті 163, пп.164.1.2 п.164.1 статті 164, пп.l.1 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2018 pік на загальну суму 4959,19 грн, в т.ч. за 1 квартал 2018 pоку на 4825,17 грн та за 2 квартал 2018 року на 134,02 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийнято:
· податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано] про збільшення сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 11.07.2019 по 30.09.2021 в сумі 557360 гpн та застосування штрафної санкції в сумі 55736 грн, разом 613096 грн.
· податкове повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано] про збільшення сум грошового зобов`язання з військового збору за 2018 рік в сумі 4959 грн та застосування штрафної санкції в сумі 495,91 грн, разом 5455,10 грн.
Позивач вважає, що перевірку проведено відповідачем з грубим порушенням процедури, що є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Окрім того, позивачем зазначено, що в Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні № [номер приховано] допущені помилки та неточності, оскільки відповідно до розділу 4.1 Акту перевірки (ст.32) в таблиці (Дані про обсяги доходу) сума отриманого доходу за період з 11.07.2019 по 30.09.2021 складає разом 557360 грн, а сума податкових зобов`язань ПДВ (20%), що підлягають нарахуванню та сплаті за результатами перевірки складає 111471 грн. В розділі 8 Акту перевірки (ст.34) сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету вказана 111471 грн. Тоді як в Розрахунку фінансових та штрафних санкцій до акту про результати перевірки (ст.36) п.5 ПДВ, сума нарахованого ПДВ вказана 557 360 грн і штрафна санкція 55736 грн. Ця помилка присутня і в податковому повідомленні-рішенні №[номер приховано] від 09.12.2025 р. - сума нарахованого ПДВ вказана 557360 грн і штрафна санкція 55736 грн.
У зв`язку з вищевикладеним позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано] та № [номер приховано] протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано таке.
Відповідно до наказу № 3104-п від 19.09.2025 ГУ ДПС у Волинській області та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 статті 20 та п.75.1 статті 75, на підставі пп.78.1.1, пп.78.1.4, пп.78.1.7 п.78.1 статті 78, п.79.1 статті 79, з врахуванням п.69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та у зв`язку із внесенням запису до ЄДР щодо припинення самозайнятої особи ОСОБА_1 та із відмовою надання ним пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит від 12.05.2025 № 1468/12/03-20-24-07-20, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 .
За результатами проведення перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.11.2025 № 31680/03-20-24-07/2787809156.
На підставі висновку вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у даній справі, а саме № [номер приховано] та № [номер приховано] від 09.12.2025.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що причиною ненадання документів на запит відповідача не є відмова від їх надання, як про це вказував відповідач і що слугувало однією з підстав для проведення перевірки, а неможливість їх надання у зв`язку із закінченням строку зберігання первинних бухгалтерських документів.
Також позивачем повторно було акцентовано увагу на тому, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про проведення стосовно нього документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, де відповідач заперечує факт того, що строки давності на зберігання первинних бухгалтерських документів минули на момент подання запиту щодо надання таких документів до контролюючого податкового органу. Окрім того, відповідачем наголошено, що згідно податкового законодавства позивача було належним чином повідомлено про проведення щодо нього документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідач не заперечує обставини, що внаслідок технічної помилки при формуванні податкового повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано] форми «Р» вказана невірна сума податкових зобов`язань.
В судових засіданнях представниками сторін підтримано доводи та обґрунтування викладені ними в письмових заявах по суті справи та письмових поясненнях поданих до суду.
Водночас представником відповідача було зазначено, що не заперечується факт технічної помилки при формуванні суми грошового зобов`язанні у податковому повідомленні-рішенні від 09.12.2025 № [номер приховано], однак через відсутність передбаченої законодавством процедури, податковий орган не може виправити з власної ініціативи дану помилку.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши усні пояснення сторін у судовому засіданні, суд встановив наступні обставини справи.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань займався такими видами економічної діяльності:
· 38.11 Збирання безпечних відходів (основний);
· 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.;
· 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом;
· 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;
· 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устатковання;
· 38.32 Відновлення відсортованих відходів;
· 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами;
· 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;
· 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.
Відповідачем скеровано на адресу позивача лист від 12.05.2025 № 1468/12/03-20-24-07-20 у якому зазначено, що позивачем здійснювалась в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 купівля у фізичних осіб вторинної сировини, побутових відходів, брухту чорних металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні, залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю, та брухт дорогоцінних металів тощо, без сплати відповідних податків (військового збору), у зв`язку з чим позивача зобов`язано надати пояснення та їх документальне підтвердження.
12.06.2025 позивачем надано пояснення про неможливість надати будь які підтверджуючі документи, оскільки минув термін давності їх зберігання.
Наказом від 19.09.2025 № 3104-п відповідачем відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 статті 20 та п.75.1 статті 75, на підставі пп.78.1.1, пп.78.1.4, пп.78.1.7 п.78.1 статті 78, п.79.1 статті 79, з врахуванням п.69.35-1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та у зв`язку із внесенням запису до ЄДР щодо припинення самозайнятої особи ОСОБА_1 та із відмовою надання ним пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит від 12.05.2025 № 1468/12/03-20-24-07-20 призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 з 21.10.2025 тривалістю 5 робочих днів.
Вищевказаний наказ та повідомлення про проведення перевірки від 19.09.2025 № 820 надіслано на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) 20.09.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно поштового відправлення, даний лист повернутий «за закінченням терміну зберігання» 06.10.2025.
Згідно акту № 31680/03-20-24-07/2787809156 від 03.11.2025 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, встановлено наступні порушення:
- п.44.1 статті 44, п.177.2, п.177.4.1, п.177.4.2, п.177.4.4, п.п. 177.4.5 п.177.4 статті 177 ПК України внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2020 рік на 28870, 92 грн;
- пп. 162.1.1 п.162.1 статті 162, пп.163.1.1 п.163.1 статті 163, пп.164.1.3 п.164.1 статті 164, пп. 1.1 (1) пп.1.2 (1) пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України внаслідок чого занижено військовий збір за 2020 рік на 2405,90 грн;
- п.180.1 (2), статті 180, п.181.1 cтатті 181, п.183.2, п.183.4, п.183.10 cтатті 183, п.185.1 статті 185, п.187.1 «а» статті 187, п.188.1 статті 188, п.200.1 п.200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 111471,00 грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 28031,00 грн, 2020 рік на суму 68315,00 грн та за 2021 рік на суму 15125,00 грн;
- пп.162.1.3 п.162.1 статті 162, пп.163.1.2 п.163.1 статті 163, пп.164.1.2 п.164.1 статті 164, пп.l.1 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2018 pік на загальну суму 4959,19 грн, в т.ч. за 1 квартал 2018 pоку на 4825,17 грн та за 2 квартал 2018 року на 134,02 грн;
- п.296.2, п.п. 296.5.1 п.п. 296.5.2 п.296.5 статті 296 ПК України, а саме неподання податкової декларації платника єдиного податку 2 групи за 2025 рік (ліквідаційна);
- п.2 частина перша статті 7, частина п`ята статті 8, частини друга, третя статті 9 розділу 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний внесок за 2020 рік на суму 24020,43 грн;
- п.121.1 статті 121 ПК України, а саме незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань.
09.12.2025 на підставі акта № 31680/03-20-24-07/2787809156 від 03.11.2025 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
· № [номер приховано], за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями +557360 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 55736 грн (загальна сума 613096 грн)
· № [номер приховано], за платежем «військовий збір», сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями +4959,19 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 495,91 грн (загальна сума 5455,10 грн).
Листом від 22.05.2026 № 4605/03-20-24-07-04 Управління оподаткування фізичних осіб повідомляє, що внаслідок технічної помилки при формуванні податкового повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано] вказана невірна сума податкових зобов`язань. Згідно акту перевірки від 03.11.2025 № 31680/03-20-24-07/2787809156 податкові зобов`язання з ПДВ повинні становити 111471 грн (основний платіж) та 11147,10 (штрафна санкція).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункту 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
пп. 44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту.
Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Відповідно до Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», строки давності, передбачені статтею 102 ПК України, були зупинені з 18.03.2020 і відновлені з 01.08.2023.
Отже, припинення підприємницької діяльності позивачем відбулося 31.07.2025, на дату проведення перевірки (жовтень 2025) строк зберігання документів не закінчився і позивач був зобов`язаний їх надати під час перевірки.
Водночас, позивачем до матеріалів справи долучено акти про надання послуг, квитанції, заключні виписки, які не були предметом розгляду ГУ ДПС у Волинській області.
З приводу надання оцінки цим документам, суд зазначає наступне.
Приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства.
Так, відповідно до частини першої наведеної норми, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З наведеного та в контексті спірних правовідносин слід дійти висновку що, адміністративний суд під час вирішення спору надає оцінку відповідності оскаржуваних дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень визначеним критеріям, та не наділений повноваженнями контролюючого органу щодо перевірки правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку суб`єктом господарювання, а відтак не може перебирати на себе повноваження контролюючого органу в частині визначення грошового зобов`язання платника податків.
В свою чергу, надання судом оцінки документам, які не були наданні під час проведення перевірки по суті прирівнюється до здійснення судом перевірки діяльності суб`єкта господарської діяльності, що виходить за межі повноважень суду та свідчило б про дублювання функцій контролюючого органу та підміну такого органу судом.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач, навіть не маючи об`єктивної можливості, що не доведено, подати документи під час перевірки, не був позбавлений права надати такі документи під час адміністративного оскарження Акту перевірки та, в подальшому, винесених податкових повідомлень-рішень. Однак, позивач не заперечує, що таким правом він не скористався.
Таким чином, суд при розгляді даної справи не надає оцінку документам, що не надавались позивачем під час проведення перевірки та були подані до суду.
З приводу неналежного повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо позивача, суд зазначає таке.
Стаття 42 ПК України передбачає порядок листування платників податків та контролюючих органів. Так, п. 42.2 статті 42 вказує, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до правової позиції, що викладена у Постанові Верховного Суду від 19.06.2025 року у справі №420/35627/23, де суд зазначив наступне: «Законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку ) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.»
Згідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявної в матеріалах справи, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є така адреса: АДРЕСА_2 .
За обставинами даної справи, копія наказу Головного управління ДПС у Волинській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 від 19.09.2025 №3104-п та повідомлення про проведення перевірки від 19.09.2025 №820 надіслано 20.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вищевказану юридичну адресу позивача.
Згідно поштового відправлення, даний лист повернутий «за закінченням терміну зберігання» - 06.10.2025.
Тобто, відповідачем дотримано вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про факт проведення щодо нього документальної позапланової невиїзної перевірки.
Щодо допущення відповідачем технічної помилки при формуванні суми грошового зобов`язання у податковому повідомленні рішенні від 09.12.2025 № [номер приховано] суд зазначає, що відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, одним із визначальних принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Зазначене правило узгоджується із приписами пункту 56.21 статті 56 ПК України та є втіленням принципу «in dubio pro tributario».
Як було встановлено судом, та не заперечувалось відповідачем, сума податкових зобов`язань ПДВ, що підлягають нарахуванню та сплаті за результатами перевірки, відрізняється в Акті про проведення перевірки та в податковому повідомленні-рішенні від 09.12.2025 [номер приховано].
Наявність технічної помилки у розрахунковому документі контролюючого органу створює стан правової невизначеності щодо дійсного розміру грошового зобов`язання позивача та свідчить про суперечливість задекларованих відповідачем вимог.
Ураховуючи позицію Європейського суду з прав людини, викладену зокрема у рішенні у справі «Рисовський проти України», ризик будь-якої помилки державного органу має нести сама держава.
На підставі вищевикладеного, суд висновує про необгрунтованість податкового повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано] та визнає таким, що підлягає скасуванню.
Водночас, при розгляді даної справи судом не знайшлось підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано].
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є:
1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;
2) фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;
3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).
Позивач відповідно до п.162.1 статті 162 ПК України є платником військового збору.
Варто зауважити, що пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу чинного у 2018 році, зазначено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом ІV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 статті 165 Кодексу.
З 01.01.2019 року від оподаткування військовим збором звільняються доходи, отримані за здані (продані) вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України - відповідно до Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 внесено зміни до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу, за ставкою 1,5 відсотків від об`єкта оподаткування.
Згідно п. 171.2 (а) ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Тобто позивач є податковим агентом, так як виплачував доходи за здану вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД).
Відтак, суд погоджується з висновками податкового органу, щодо заниження позивачем розміру сплаченого військового збору за 1 та 2 квартали 2018 року на загальну суму 4959,19 грн.
Отже, суд дійшов висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 09.12.2025 № [номер приховано], а позовна вимога про скасування даного податкового повідомлення-рішення не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини першої ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищенаведеного, в силу статті 139 КАС України, слід стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5572 грн. 53 коп.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09.12.2025 № [номер приховано].
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5 572 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 53 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер
Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2026 року.