ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/25469/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непроведенні з ним повного розрахунку в день виключення зі списків особового складу військової частини, а саме у невизначенні вартості неотриманого речового майна, неоформленні необхідних документів, ненарахуванні та невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 визначити вартість належного до видачі, але фактично не отриманого ним речового майна, оформити необхідні документи для виплати компенсації, нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений з військової служби із виключенням зі списків особового складу 20.06.2026. У день виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним повного розрахунку, не визначив вартість речового майна, не оформив необхідні документи та невиплатив грошову компенсацію за неотримане майно. Після звільнення позивач звернувся до військової частини із письмовою заявою щодо оформлення документів та виплати компенсації. Листом від 09.07.2026 за № 51604/9034 йому було відмовлено у наданні довідки про неотримане майно з посиланням на неподання рапорту під час проходження служби. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки чинне законодавство гарантує право на грошову компенсацію при звільненні, а неподання рапорту не може бути підставою для позбавлення цього права.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 10.08.2026, відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2026 № 175 позивача було звільнено в запас та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. Згідно з Порядком виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, та Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, виплата такої компенсації здійснюється за заявою (рапортом) військовослужбовця. Оскільки позивач під час проходження служби з відповідним рапортом не звертався, у речової служби не було підстав для розрахунку вартості майна. Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах порушень не допущено, а невиплата компенсації є наслідком бездіяльності самого позивача.
У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2026 № 175 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас через сімейні обставини та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення з 20.06.2026.
У день виключення зі списків особового складу повний розрахунок з ОСОБА_1 не проведено, вартість неотриманого речового майна не визначено, необхідні документи для виплати компенсації не оформлено та відповідну грошову компенсацію не нараховано і не виплачено.
Після звільнення ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою щодо оформлення документів та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 09.07.2026 за № 51604/9034 відмовила ОСОБА_1 у наданні довідки про неотримане майно через відсутність поданого під час проходження служби рапорту.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення повного розрахунку при звільненні протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті першої Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок № 178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
При цьому, порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведеного вище вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
У пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, поданої у вигляді звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів.
Пункт 5 Порядку № 178 передбачає, що довідка про вартість речового майна видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міністерством оборони станом на 1 січня поточного року.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність обов`язку здійснювати розрахунок через неподання позивачем рапорту під час проходження служби, оскільки така позиція ґрунтується на надмірному формалізмі та суперечить сталому судовому підходу Верховного Суду. Право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно є гарантованим законом майновим правом, яке виникає у зв`язку зі звільненням зі служби за відсутності фактичного забезпечення майном у натурі. Положення пункту 4 Порядку № 178 щодо подання рапорту слід тлумачити як процедурний механізм реалізації права під час проходження служби, але неподання такого рапорту не може слугувати законною підставою для позбавлення особи права на остаточний розрахунок при звільненні. Командування військової частини зобов`язане в силу вимог пункту 242 Положення № 1153/2008 забезпечити проведення повного розрахунку до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу.
Виходячи з системного аналізу норм законодавства та встановлених обставин справи, суд доходить висновку про те, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непроведенні з позивачем повного розрахунку в день виключення зі списків особового складу, а саме у невизначенні вартості неотриманого речового майна, неоформленні необхідних документів і невиплаті грошової компенсації, є протиправною та порушує законні права позивача.
Для ефективного поновлення порушених прав суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 визначити вартість належного до видачі, але фактично не отриманого ОСОБА_1 речового майна, оформити необхідні документи для виплати компенсації, нарахувати та виплатити грошову компенсацію відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України № 178.
Щодо судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій, тому судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку в день виключення зі списків особового складу військової частини.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 визначити вартість належного до видачі, але фактично не отриманого ОСОБА_1 речового майна, оформити необхідні документи для виплати компенсації, нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.
28.09.26