ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/23387/26
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.02.2026 № 016000, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії серії АД № 062473 від 04.07.2012, дозволу серії ПЄ № 000316 від 24.12.2021 та витягу з дозволу серії АТБ № 000640 від 24.12.2021 здійснює регулярні пасажирські перевезення на міжобласному автобусному маршруті загального користування "Київ - Коростень". Позивач стверджує, що 15.01.2026 під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача марки ТУР, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , здійсненої посадовими особами територіального органу відповідача на паркомісці № А3089 за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7-а, було складено акт від 15.01.2026 № 028796, яким зафіксовано, що перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме відсутня схема маршруту з посадкою (висадкою) пасажирів на вказаному паркомісці поблизу станції метрополітену "Академмістечко". На підставі цього акта відповідач прийняв оскаржувану постанову від 24.02.2026 № 016000. Позивач вважає постанову протиправною, зазначаючи, що станом на момент перевірки, яка відбулася об 11 год 50 хв, транспортний засіб перебував на стоянці в межах орендованого на підставі договору про надання послуг № ДБМ 2023-06/03/01 від 20.06.2023 паркомісця в період міжрейсового відстою автобуса між оборотними рейсами, двигун транспортного засобу було вимкнено, посадка пасажирів водієм безпосередньо не здійснювалася і транспортний засіб мав згодом прямувати до автостанції № 5 "Дачна" для здійснення посадки пасажирів згідно з розкладом, а сам водій був забезпечений усіма документами, передбаченими статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", включно зі схемою маршруту з відправленням саме з автостанції № 5 "Дачна". На переконання позивача, відповідальність за абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" настає виключно за перевезення пасажирів, тоді як перебування транспортного засобу на стоянці таким перевезенням не є, а тому підстав для притягнення позивача до відповідальності не було.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Відповідач з позовними вимогами не погодився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Під час рейдової перевірки 15.01.2026 водієм не було пред`явлено перевіряючому документа, який відображав би посадку та висадку пасажирів на паркінгу № А3089 поблизу станції метрополітену "Академмістечко", а долучені відповідачем до відзиву відеозаписи перевірки підтверджують, що на 2 хв 15 с першої частини відеозапису водій повідомляє про заплановане відправлення транспортного засобу о 12 год 50 хв, а на 5 хв 25 с. першої частини відеозапису посадова особа відповідача ОСОБА_2 роз`яснює водієві, що позивач не має зупинки на станції метрополітену "Академмістечко" і посадка пасажирів повинна здійснюватися на автостанції № 5 "Дачна". Відповідач також звертає увагу на те, що долучені позивачем до позовної заяви документи не підтверджують пред`явлення водієм оригіналу витягу з дозволу на міжобласні перевезення, наявність якого на момент перевірки, за твердженням відповідача, вимагається наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 № 703. Крім того, відповідач наголошує, що обставини здійснення позивачем регулярних пасажирських перевезень з посадкою та висадкою пасажирів у зазначеному місці без належного документального оформлення неодноразово встановлювалися в судових рішеннях у інших справах за участю тих самих сторін, зокрема в рішеннях Житомирського окружного адміністративного суду у справах № 240/7632/24, № 240/11424/24, № 240/29062/23 та інших, залишених без змін постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідач також зазначає, що позивача було належним чином повідомлено листом від 29.01.2026 № 7226/27/24-26 про розгляд справи про порушення, однак представник позивача для участі в розгляді не з`явився і жодних документів чи пояснень не надав.
У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" є автомобільним перевізником та здійснює регулярні пасажирські перевезення на міжобласному автобусному маршруті загального користування "Київ-Коростень" на підставі ліцензії серії АД № 062473 від 04.07.2012, дозволу серії ПЄ № 000316 від 24.12.2021 та витягу з дозволу серії АТБ № 000640 від 24.12.2021.
Для забезпечення діяльності автомобільного транспорту товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" уклало договір про надання послуг № ДБМ 2023-06/03/01 від 20.06.2023 (з додатковою угодою № 7 від 27.01.2026) з Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" на використання трьох місць для паркування транспортних засобів на проспекті Академіка Палладіна, 7 у м. Києві на основі бронювання та передплати.
15.01.2026 об 11:50 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві на паркінгу на заброньованому паркомісці № А3089 на проспекті Академіка Палладіна, 7-а у м. Києві було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки ТУР, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" та перебував під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт № 028796 від 15.01.2026, у якому зафіксовано відсутність у водія схеми маршруту з посадкою/висадкою пасажирів на паркінгу А3089 біля станції метро "Академмістечко".
Відповідно до повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 29.01.2026 № 7226/27/24-26 товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" було повідомлене про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. У зв`язку з неявкою представника позивача розгляд справи відбувся без його участі.
24.02.2026 заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області винесено постанову № 016000 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, наведені сторонами доводи та надані докази, надавши оцінку встановленим обставинам справи та наявним у ній доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232/94-ВР визначено, що нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку та інші вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту.
Відносини автомобільних перевізників, замовників транспортних послуг, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, пасажирів, власників транспортних засобів, а також їх відносини з іншими суб`єктами, що забезпечують діяльність автомобільного транспорту і безпеку перевезень, врегульовано спеціальним Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), яким, серед іншого, визначено засади діяльності автомобільного транспорту, права та обов`язки його учасників, а також підстави і межі відповідальності за порушення законодавства в цій сфері.
У статті 1 Закону № 2344-III наведені такі визначення:
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;
- автобусний маршрут приміський - автобусний маршрут, який з`єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км;
- автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення;
- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
- перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;
- паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;
- розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом;
- графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 31 Закону № 2344-III визначено, що відносини автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміського та міжміського сполучення, зокрема на маршрутах, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом на обслуговування автобусних маршрутів, яким встановлюються перелік маршрутів загального користування (рейсів), що обслуговуватиме перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.
Відповідно до статті 34 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 39 Закону України № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково- КАСовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Вказаними нормами чітко визначено обов`язок наявності в автомобільних перевізників необхідних документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень.
Тобто законодавець розмежував документи, обов`язок забезпечення наявності яких покладається на перевізника як суб`єкта господарювання, від документів, які безпосередньо повинен мати при собі й пред`явити для перевірки водій транспортного засобу, серед яких прямо і водночас окремо, як самостійні, а не тотожні за змістом документи, названо схему маршруту та розклад руху, що має значення для оцінки доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про предмет саме того документа, відсутність якого зафіксовано під час перевірки.
Кореспондуючий обов`язок водія автобуса мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством, закріплено абзацом другим частини другої статті 40 Закону № 2344-III, а аналогічні за своєю природою вимоги щодо перевезення вантажів установлено статтею 48 цього Закону, на яку так само, як і на статтю 39, міститься посилання в застосованій до позивача санкційній нормі.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-III, частиною першою якої встановлено перелік порушень, за вчинення яких до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи в розмірах, диференційованих законодавцем залежно від характеру та ступеня суспільної шкідливості порушення.
Абзацом третім частини першої цієї статті передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільного перевізника застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на те, що для цілей застосування фінансових та адміністративно-господарських санкцій розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян традиційно прирівнюється до 17 гривень, передбачений цією нормою штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить 17000,00 грн, тобто саме ту суму, яка визначена в оскаржуваній постанові відповідача, що свідчить про арифметичну та методологічну правильність обчислення розміру застосованого до позивача стягнення в разі встановлення обставин, які утворюють об`єктивну сторону відповідного порушення, і виключає необхідність додаткової перевірки судом порядку визначення розміру штрафу як такого, залишаючи предметом подальшого дослідження виключно наявність підстав для його застосування.
Отже, водій автобуса, повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково- КАСовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 40 Закону № 2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті реорганізовано шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 8 Положення визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
З наведеного вбачається, що територіальні органи відповідача, зокрема відділи (управління) державного нагляду (контролю) в областях, не мають статусу юридичної особи, є структурними підрозділами Укртрансбезпеки і здійснюють делеговані нею контрольні повноваження від її імені, а не від власного, у зв`язку з чим належним відповідачем у справах про оскарження постанов, прийнятих такими підрозділами, є саме Державна служба України з безпеки на транспорті як центральний орган виконавчої влади, що й було правильно визначено позивачем під час звернення до суду з цим позовом, а доводи відзиву в цій частині суд визнає такими, що не потребують додаткового спростування чи підтвердження, оскільки вони узгоджуються з наведеним нормативним регулюванням і не є предметом спору між сторонами.
Процедуру здійснення державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення рейдових перевірок визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), прийнятий на виконання приписів статті 6 Закону № 2344-III. Суд звертає увагу, що цей Порядок з часу його первинного затвердження неодноразово зазнавав змін, і, зокрема, викладений у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 № 141, яка набрала чинності 18.05.2025, з подальшими змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2025 № 1418, а тому саме в такій, чинній на момент проведення спірної рейдової перевірки 15.01.2026 та прийняття оскаржуваної постанови 24.02.2026 редакції Порядок № 1567 підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин.
Пунктами 2-3 Порядку № 1567 передбачено, що рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку.
За змістом пункту 8 Порядку № 1567 перевірка може здійснюватися як із зупиненням транспортного засобу, так і без такого зупинення. Рейдова перевірка без зупинення транспортного засобу проводиться, зокрема, на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі і транспортних засобів та на інших об`єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Тобто стоянка (паркування) транспортного засобу віднесена до переліку місць, у яких може здійснюватися контроль дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт, а факт перебування транспортного засобу на стоянці сам по собі не виключає і не обмежує законних контрольних повноважень посадових осіб відповідача.
Пунктами 13-17 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
За наявності в діях автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Акт проведення перевірки, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складаються у письмовій формі (паперовій або електронній формі). Акти в електронній формі можуть бути роздруковані, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формою відповідного акта.
Копія акта проведення перевірки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видається водію транспортного засобу (за винятком відмови від їх отримання), про що посадова особа робить в актах відповідні записи, а у разі відмови водія транспортного засобу від отримання, копія акта проведення перевірки надсилається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі.
Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.
Окремо суд звертає увагу на визначений чинною редакцією Порядку № 1567 механізм формування вичерпного переліку питань, що підлягають з`ясуванню під час рейдової перевірки: розроблення такого переліку покладено на Укртрансбезпеку, а його затвердження віднесено до компетенції Мінрозвитку.
На виконання цього припису наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 № 703 затверджено Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Перелік № 703).
Відповідно до розділу I Переліку № 703, який стосується регулярних пасажирських перевезень, під час рейдової перевірки з`ясовується наявність та надання водієм для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду (крім міських перевезень), оригіналу витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також, залежно від протяжності маршруту, документів, що підтверджують дотримання водієм режиму праці та відпочинку.
Отже, і на рівні спеціального закону, і на рівні відомчого нормативного акта, прийнятого на розвиток положень цього закону, схема маршруту та розклад руху визначені як два самостійні документи, кожен з яких підлягає окремій перевірці на предмет наявності та змісту, що суд враховує при оцінці встановлених у справі фактичних обставин.
Механізм організації підготовки до відкриття, закриття, внесення змін до функціонуючих автобусних маршрутів загального користування (крім міжнародних), а також процедуру та вимоги до розроблення та затвердження паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень визначає Порядок організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 15.07.2013 № 480 (далі - Порядок № 480).
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 480 умови регулярних та регулярних спеціальних перевезень зазначаються у паспорті маршруту, який формується в електронній формі через Єдиний комплекс, містить унікальний ідентифікатор у вигляді QR-коду для верифікації, та в якому зафіксована інформація у формі електронних даних про схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графік режиму праці та відпочинку водіїв, які є обов`язковими складовими елементами паспорта маршруту.
Генерація, опрацювання, погодження та затвердження паспорта маршруту здійснюється в Єдиному комплексі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Паспорти маршрутів зберігаються в Єдиному комплексі та Єдиному електронному реєстрі автобусних маршрутів, та доступні користувачам Єдиного комплексу із можливістю відтворення його у вигляді паперової копії із дотриманням вимог щодо збереження цілісності даних..
Пунктом 11 Розділу ІІІ Порядку № 480 передбачено, що паспорт маршруту, серед іншого, включає схему маршруту, розклад руху та таблицю вартості проїзду.
Із матеріалів справи судом встановлено, а сторонами не заперечується, що позивач є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії серії АД № 062473 від 04.07.2012 здійснює діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів та небезпечних вантажів автомобільним транспортом, а на підставі дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серії ПЄ № 000316 від 24.12.2021 та витягу з такого дозволу серії АТБ № 000640 від 24.12.2021 позивачу надано право на здійснення перевезень пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування "Київ - Коростень". Не є спірним і те, що 15.01.2026 об 11 год 50 хв на паркомісці № А3089 за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 7-а, посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Березовським А. с. проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки ТУР, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 15.01.2026 № 028796, в якому зазначено, що при здійсненні позивачем регулярних пасажирських міжміських міжобласних перевезень за маршрутом Київ - Коростень перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме відсутня схема маршруту з посадкою (висадкою) пасажирів на паркінгу № А3089 біля станції метрополітену "Академмістечко" у м. Києві, вулиця (проспект) Академіка Палладіна, 7-а.
На підставі цього акта Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті 24.02.2026 прийнято постанову № 016000 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення статті 39 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.
Викладені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями ліцензії, дозволу, витягу з дозволу, акта перевірки та оскаржуваної постанови і жодною зі сторін не оспорюються, а спір між сторонами зосереджений виключно навколо юридичної кваліфікації того, що саме відбувалося з транспортним засобом позивача в момент проведення перевірки, і чи утворює встановлена перевіряючим відсутність у наданій водієм схемі маршруту відомостей про посадку (висадку) пасажирів на паркомісці № А3089 склад порушення, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III.
Позивач, обстоюючи протиправність оскаржуваної постанови, наводить сукупність доводів, які, на його переконання, спростовують висновок відповідача про вчинення порушення.
Так, позивач зазначає, що під час перевірки водієм було пред`явлено перевіряючому паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського міжобласного маршруту "Київ - Коростень", який містив, серед іншого, схему маршруту з відправленням з автостанції № 5 "Дачна" у м. Києві, а не з паркомісця № А3089.
Позивач також посилається на те, що стоянка автобусів позивача в м. Києві на проспекті Академіка Палладіна, 7, здійснюється на підставі договору про надання послуг № ДБМ 2023-06/03/01 від 20.06.2023, строк дії якого продовжено до 28.02.2026 додатковою угодою № 7 від 27.01.2026, згідно з яким позивач використовує три місця для паркування транспортних засобів на майданчику для паркування комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на зазначеній адресі на умовах бронювання та передплаченого користування, і що саме на підставі цього договору транспортний засіб позивача на момент перевірки перебував на заброньованому паркомісці № А3089 у період міжрейсового відстою між оборотними рейсами на маршруті.
На підтвердження того, що транспортний засіб мав згодом прямувати до автостанції № 5 "Дачна" для здійснення посадки пасажирів за розкладом, позивач посилається на касову відомість автостанції "Дачна" за 15.01.2026, у якій зазначено час відправлення автобуса з державним номерним знаком AM2010AA з автостанції "Дачна" о 12 год 20 хв Позивач стверджує, що станом на момент перевірки двигун транспортного засобу було вимкнено, водій безпосередньо не здійснював посадку пасажирів і не намагався здійснювати перевезення, а тому відсутність у наданій водієм схемі маршруту відомостей про посадку (висадку) пасажирів на проспекті Академіка Палладіна, 7-а, не є порушенням чинного законодавства, оскільки відповідальність за абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III настає саме за перевезення пасажирів, а не за факт стоянки транспортного засобу.
Додатково позивач вказує, що в салоні транспортного засобу під час його стоянки на паркомісці могли перебувати пасажири, які очікували часу відправлення автобуса з АС-5 "Дачна", що позивач пояснює зручністю такого очікування для пасажирів з огляду на погодні умови та комфортність послуг перевізника, і зазначає, що розміщення пасажирів у транспортному засобі під час міжрейсового відстою не свідчить про відправлення автобуса з проспекту Академіка Палладіна і не спростовує факту паркування транспортного засобу.
Відповідач, заперечуючи проти наведених доводів, передусім звертає увагу на зміст доданих до відзиву на позовну заяву відеозаписів рейдової перевірки, здійснених технічними засобами фіксації, якими були оснащені посадові особи, що проводили перевірку 15.01.2026. Відповідач зазначає, що на 2 хв 15 с першої частини відеозапису водій ОСОБА_3 на запитання перевіряючого повідомляє, що відправлення транспортного засобу відбуватиметься о 12 год 50 хв, тобто через годину після моменту проведення перевірки, а не о 12 год 20 хв, як це випливає з наданої позивачем касової відомості автостанції "Дачна". Крім того, відповідач посилається на зафіксоване на 5 хв 25 с. першої частини того самого відеозапису роз`яснення інспектора Березовського А. С., адресоване водієві, про те, що позивач не має зупинки на станції метрополітену "Академмістечко" і посадка пасажирів повинна здійснюватися на автостанції № 5 "Дачна", а не за місцем перевірки.
На переконання відповідача, наведені відомості спростовують версію позивача про суто технічну, не пов`язану з обслуговуванням пасажирів стоянку транспортного засобу в період міжрейсового відстою. Відповідач також наголошує, що аналогічна модель поведінки позивача, який використовує майданчик для паркування Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на проспекті Академіка Палладіна, 7, та прилеглу територію біля станції метрополітену "Академмістечко" для фактичної посадки та висадки пасажирів без відображення цього факту в затвердженій схемі маршруту чи розкладі руху, неодноразово встановлювалася в судових рішеннях у інших справах за участю тих самих сторін.
Оцінюючи наведені доводи сторін у сукупності з наявними у справі доказами, суд насамперед вважає за необхідне визначитися з правильним тлумаченням поняття "перевезення пасажирів" для цілей застосування абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III, оскільки саме на вузькому, суто механістичному розумінні цього поняття як діяльності, що обмежується моментом безпосереднього руху транспортного засобу дорогою, ґрунтується основний правовий довід позивача про те, що перебування транспортного засобу на стоянці з вимкненим двигуном апріорі виключає можливість кваліфікації відповідної події як порушення, пов`язаного з відсутністю документів на перевезення.
Суд не може погодитися з таким тлумаченням. Як випливає зі змісту статті 1 Закону № 2344-III регулярні пасажирські перевезення визначаються не як одномоментний акт переміщення транспортного засобу, а як перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, тобто як триваюча діяльність з надання транспортної послуги, що охоплює весь цикл обслуговування пасажирів на маршруті, включно з посадкою та висадкою на визначених маршрутом зупинках.
Саме тому законодавець в означенні автобусного маршруту прямо вказує на встановлені місця для посадки (висадки) пасажирів як на невіддільний елемент маршруту, а серед документів, обов`язкових для водія автобуса за статтею 39 Закону № 2344-III, окремо називає схему маршруту та розклад руху - документи, призначення яких полягає саме в фіксації того, де і коли відповідно до затвердженого маршруту здійснюється посадка та висадка пасажирів. Функціональне призначення цих документів втрачало б будь-який сенс, якби обов`язок їх наявності та відповідності дійсності поширювався лише на динамічний момент руху транспортного засобу і не поширювався на зупинки для посадки чи висадки пасажирів, адже саме в момент такої зупинки, а не в процесі безперервного руху дорогою, реалізується та функція документів на перевезення, яка полягає в забезпеченні прозорості та безпеки для пасажирів і можливості здійснення належного державного контролю за місцями фактичного обслуговування пасажирів.
Отже, суд виходить з того, що для цілей застосування статті 39 та абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III вирішальне значення має не формальний стан транспортного засобу (увімкнений чи вимкнений двигун) і не договірна кваліфікація місця його перебування як "стоянки" в розумінні цивільно-правових відносин перевізника з володільцем паркувального майданчика, а фактичний характер діяльності, яка провадиться перевізником у відповідному місці: якщо таким місцем перевізник фактично і на регулярній основі користується для посадки чи висадки пасажирів, які прямують за регулярним маршрутом, то це місце підлягає відображенню у схемі маршруту та розкладі руху, а невідповідність між задокументованим і фактичним місцем посадки (висадки) пасажирів утворює склад порушення, передбаченого зазначеними нормами, незалежно від того, як саме перевізник іменує таке місце у своїх внутрішніх чи договірних документах.
Застосовуючи наведене тлумачення до конкретних обставин цієї справи, суд оцінює версію позивача про суто технічний характер стоянки транспортного засобу на паркомісці № А3089 у період міжрейсового відстою.
Суд визнає, що сама по собі наявність у позивача договору про надання послуг з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" щодо бронювання паркомісць на проспекті Академіка Палладіна, 7, є доказом, що заслуговує на увагу, оскільки підтверджує наявність у позивача законних договірних підстав для перебування транспортних засобів у відповідному місці.
Разом із тим сама по собі наявність такого договору не виключає, а за встановлених у справі обставин, на переконання суду, і не спростовує того, що фактичною метою перебування транспортного засобу в цьому місці в конкретний момент перевірки 15.01.2026 було не виключно очікування в межах міжрейсового відстою, а обслуговування пасажирів, які прямуватимуть автобусом за маршрутом "Київ - Коростень".
Суд встановив, що згідно з відеозаписом з нагрудної камери (частина 1, хронометраж 02:15) водій ОСОБА_1 , відповідаючи на запитання інспектора, зазначає час відправлення транспортного засобу о 12 год 50 хв. Зазначене свідчить, що фактичне відправлення мало відбутися через годину після проведення перевірки, а не о 12 год 20 хв, як це передбачено наданою позивачем відомістю автостанції "Дачна".
Суд надає визначального значення в цьому відношенні встановленій відповідачем і не спростованій позивачем розбіжності між часом відправлення транспортного засобу, який зазначив водій під час перевірки (12 год 50 хв), та часом відправлення, зазначеним у наданій позивачем касовій відомості автостанції "Дачна" (12 год 20 хв).
Ця розбіжність у тридцять хвилин є істотною і, на переконання суду, свідчить не на користь версії позивача про короткочасний технічний заїзд транспортного засобу на заброньоване паркомісце безпосередньо перед плановим прямуванням до автостанції "Дачна" для своєчасної посадки пасажирів за розкладом. Якби дійсно єдиною метою перебування транспортного засобу на паркомісці № А3089 об 11 год 50 хв було очікування в межах міжрейсового відстою з наступним прямуванням до автостанції "Дачна" для відправлення о 12 год 20 хв, пояснення водія про те, що відправлення відбудеться лише о 12 год 50 хв, виглядає нелогічним і таким, що не узгоджується з долученими самим позивачем доказами, а позовна заява жодним чином не пояснює цю розбіжність, залишаючи її без уваги.
Натомість повідомлений водієм час відправлення о 12 год 50 хв, тобто приблизно через годину після моменту фіксації перевірки, узгоджується з версією про те, що транспортний засіб на момент перевірки вже здійснював посадку пасажирів (або перебував у процесі такої посадки, включно з очікуванням пасажирів, які прямуватимуть саме цим рейсом), а не перебував у нетривалому технічному відстої.
Суд також надає значення роз`ясненню, яке інспектор Березовський А. с. надав водієві безпосередньо під час перевірки, про те, що позивач не має зупинки на станції метрополітену "Академмістечко" і посадка пасажирів повинна здійснюватися на автостанції № 5 "Дачна". Характер цього роз`яснення, надання якого водієві не заперечується позивачем і не спростовується жодним доказом, наявним у матеріалах справи, свідчить про те, що воно не є спонтанним чи випадковим висновком перевіряючого, зробленим виключно на підставі обставин, зафіксованих під час однієї конкретної перевірки, а відображає обізнаність посадової особи відповідача з усталеною практикою здійснення позивачем перевезень за маршрутом "Київ - Коростень" із фактичною посадкою (висадкою) пасажирів у районі станції метрополітену "Академмістечко", що додатково підтверджується наведеною відповідачем судовою практикою в аналогічних справах за участю тих самих сторін.
Оцінюючи доказове значення цієї практики, суд зазначає, що кожна адміністративна справа підлягає вирішенню на підставі встановлених у ній конкретних обставин та поданих у ній доказів, а обставини, встановлені в межах іншої справи за участю інших чи навіть тих самих сторін, самі по собі не мають преюдиціального значення для цієї справи в розумінні статті 78 КАС України, оскільки предметом такої преюдиції є обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій справі, у якій брали участь ті самі особи, лише щодо тих самих фактичних обставин, а не щодо обставин, які підлягають самостійному встановленню в кожній конкретній справі з огляду на різні дати, різні транспортні засоби та різні документально зафіксовані події.
Разом із тим суд не може залишити поза увагою те, що вказана відповідачем судова практика стосується того самого позивача, того самого маршруту "Київ - Коростень" і того самого географічного вузла - проспекту Академіка Палладіна, 7, та прилеглої території біля станції метрополітену "Академмістечко", і що в переважній більшості наведених справ позивач послідовно висував саме той самий довід про паркування транспортного засобу в період міжрейсового відстою, який щоразу спростовувався на підставі об`єктивних доказів - відеозаписів, фотофіксації, пояснень диспетчера, а в окремих випадках - і власних документів позивача, зокрема таблиці вартості проїзду з тарифом від станції метрополітену "Академмістечко".
Такий послідовний і повторюваний характер спростування тотожного за змістом доводу, на переконання суду, є легітимною обставиною, яку суд вправі врахувати як контекст для оцінки правдоподібності аналогічного доводу, заявленого позивачем у цій справі, не підміняючи при цьому встановлення обставин саме цієї справи посиланням на обставини інших справ, а розглядаючи таку практику як додаткове підтвердження обґрунтованості наданого судом вище тлумачення функціонального призначення схеми маршруту та розкладу руху і як фактор, що підсилює довіру до пояснень відповідача та применшує переконливість непідтвердженої і внутрішньо суперечливої версії позивача.
Суд також звертає увагу на певну термінологічну неточність у формулюванні відповідачем предмета порушення: якщо в акті перевірки від 15.01.2026 № 028796 та в оскаржуваній постанові від 24.02.2026 № 016000 ідеться про відсутність у водія схеми маршруту з посадкою (висадкою) пасажирів на паркінгу № А3089 біля станції метрополітену "Академмістечко", то у відзиві на позовну заяву відповідач в одному з фрагментів мотивування зазначає про ненадання водієм розкладу руху з посадкою (висадкою) пасажирів у цьому самому місці.
Оскільки, як установлено судом вище під час аналізу статті 39 Закону № 2344-III та Наказу № 703, схема маршруту та розклад руху є двома самостійними, хоча й функціонально спорідненими документами, кожен з яких повинен містити відомості про місця посадки (висадки) пасажирів, наведена неточність формулювань не є суперечністю, здатною поставити під сумнів саму подію порушення, оскільки із сукупного змісту доказів вбачається, що предметом порушення є відсутність у наданій водієм документації (незалежно від того, як конкретно іменується відповідний документ) відомостей про фактичне місце посадки (висадки) пасажирів біля станції метрополітену "Академмістечко", а позивач, зі свого боку, не посилається на те, що ним було пред`явлено перевіряючому саме розклад руху з такими відомостями за відсутності відповідної схеми маршруту чи навпаки, обмежуючись загальним твердженням про наявність у водія повного комплекту документів, передбачених статтею 39 Закону № 2344-III.
За таких обставин суд вважає встановленим, що незалежно від точного найменування відсутнього документа, водій позивача на момент перевірки не мав і не пред`явив перевіряючому документа, який відображав би посадку (висадку) пасажирів на паркомісці № А3089 біля станції метрополітену "Академмістечко", а наведена вище термінологічна неточність не впливає на правильність кваліфікації самої події порушення.
Суд окремо звертається до доводу відзиву на позовну заяву про те, що Наказом № 703 передбачено наявність на момент перевірки саме оригіналу, а не копії витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, і що долучені позивачем до позовної заяви документи не підтверджують пред`явлення водієм оригіналу такого витягу. Суд визнає обґрунтованість цього доводу в частині змісту самого Наказу № 703, який дійсно передбачає перевірку наявності оригіналу, а не копії витягу з дозволу. Разом із тим суд зазначає, що ані акт перевірки від 15.01.2026 № 028796, ані оскаржувана постанова від 24.02.2026 № 016000 не містять посилання на відсутність у водія оригіналу витягу з дозволу як на самостійну підставу притягнення позивача до відповідальності, а обидва документи послідовно і виключно вказують на відсутність схеми маршруту з відомостями про посадку (висадку) пасажирів на паркомісці № А3089.
Суд також надає оцінку доводу позивача про те, що в салоні транспортного засобу під час стоянки на паркомісці № А3089 могли перебувати пасажири, які очікували часу відправлення автобуса з АС-5 "Дачна", що позивач пояснює міркуваннями зручності та комфорту в умовах несприятливих погодних умов.
Суд не заперечує теоретичної можливості існування таких комерційних міркувань у діяльності перевізника, проте звертає увагу на те, що саме законодавство про автомобільний транспорт не пов`язує обов`язок документального оформлення місця посадки (висадки) пасажирів з мотивами, якими керується перевізник, обираючи таке місце, а пов`язує цей обов`язок виключно з фактом здійснення посадки (висадки) у відповідному місці.
Тобто навіть якщо припустити, що фактичною метою організації позивачем посадки пасажирів у районі станції метрополітену "Академмістечко" справді є прагнення забезпечити пасажирам більш комфортні та безпечні умови очікування порівняно з самостійним пересуванням до автостанції "Дачна" в несприятливих погодних умовах, це не звільняє перевізника від обов`язку відобразити відповідне місце посадки в затвердженій в установленому порядку схемі маршруту та розкладі руху, оскільки саме затвердження цих документів уповноваженими органами покликане забезпечити належний контроль з боку держави за безпекою та впорядкованістю пасажирських перевезень, а не залишається на розсуд перевізника залежно від суб`єктивних міркувань доцільності.
Суд також вважає за необхідне окремо зупинитися на доводах відповідача щодо дотримання процедури притягнення позивача до відповідальності, оскільки правомірність оскаржуваної постанови залежить не лише від доведеності самого факту порушення, а й від дотримання встановленого Порядком № 1567 порядку розгляду справи про це порушення. Із матеріалів справи вбачається, що листом від 29.01.2026 № 7226/27/24-26, надісланим на офіційну електронну адресу позивача, останнього було запрошено для участі в розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак представник позивача для участі в такому розгляді не з`явився і жодних документів чи пояснень, які б спростовували зафіксоване порушення, не надав.
За таких обставин справу про порушення правомірно розглянуто відповідачем без участі уповноваженої особи позивача, що прямо узгоджується з відповідними положеннями Порядку № 1567, згідно з якими у разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Суд при вирішенні справи враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено тих обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, а відповідачем, навпаки, доведено правомірність прийнятої ним постанови від 24.02.2026 № 016000, чим виконано покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування.
Відсутність у водія транспортного засобу позивача на момент проведення рейдової перевірки 15.01.2026 документа, який відображав би фактичне здійснення посадки (висадки) пасажирів на паркомісці № А3089 біля станції метрополітену "Академмістечко" в м. Києві, є встановленою та підтвердженою сукупністю доказів обставиною, яка утворює об`єктивну сторону порушення, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, а тому підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні, і в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 139 КАС України, згідно з якою при відмові в задоволенні позову судові витрати не підлягають присудженню на користь позивача, у зв`язку з чим понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають і залишаються за позивачем.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (вул. Сергія Кемського, 50, м. Коростень, Житомирська область, 11501, ЄДРПОУ: 30912933) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.
28.09.26