ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/22789/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди: з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року, з 23.07.2024 року по 13.09.2024 року;
- зобов`язати військову частини № НОМЕР_2 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди: з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року, з 23.07.2024 року по 13.09.2024 року;
- стягнути з військової частини № НОМЕР_2 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.05.2024 позивач під час виконання обов`язків військової служби отримав поранення, що підтверджується довідкою від 12.08.2024 №2100/5953. У зв`язку із отриманою травмою, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в різних медичних закладах. У період перебування позивача на лікуванні за період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року, з 23.07.2024 року по 13.09.2024 року йому не було нарахована додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано відзив, в якому представник відповідача зазначає, що позивачу виплачено додаткову винагороду відповідно до постанови №168 від 28.02.2022 за період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року, з 23.07.2024 року по 13.09.2024 року. Зауважує, що травма, пов`язана із проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини. Крім того, в період з 23.07.2024 по 13.09.2024 позивач лікувався за основним діагнозом, що не пов`язаний з отриманим пораненням, а отже підстави для виплати 100 000 гривень за період стаціонарного лікування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
04.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду суд враховує, що позивач проходив військову службу до 31.12.2024, інформацію надано відповідачем 20.05.2025, доказів надання такої інформації раніше вказаної дати відповідачем не надано, позов подано 29.09.2025, а тому суд вважає, що строк пропущено з поважних причин і він підлягає поновленню.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Як зазначено позивачем в позовній заяві та не спростовано відповідачем, внаслідок отриманого поранення позивач проходив лікування, зокрема безперервно у період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року, з 23.07.2024 року по 13.09.2024 року.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача та просив надати інформацію про виплачену позивачу за час проходження служби додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, та у разі, якщо така винагорода обчислена невірно, перерахувати та доплатити позивачу належні суми, однак отримав відмову.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з п.1 ст.9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку ВЛК надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби (абзацу 2 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
При цьому, встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом, 10.07.2024 позивач отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини та перебував на стаціонарному лікуванні.
Зокрема, з 11.07.2024 по 16.07.2024 року позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «Міська лікарня» №3 ЗМР, Дніпровського району, м. Запоріжжя, пр. Металургів 9 з діагнозом: Стравматичний розрив барабаної перетинки з лівої строки, правобічний адгезивний середній отит, змішана приглухуватість добічна, шум у вухах, закрита черепно-мозкова травма, низхідна часткова атрофія зорового нерва, міопія слабкого ступеня, змішаний астигматизм лівого ока, анофтальм правого ока, що підтверджується епікризом від 16.07.2024 року.
Згідно із випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4482-2 з 16.07.2024 по 23.07.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЦМЛ КМР» з діагнозом: Вибухова травма (10.07.2024), Акубаротравма, травматичний розрив барабанної перетинки ліворуч, змішана двобічна приглухуватість. ВДТБ легень (дисемінований) Дестр. + МБТ - МГ - Рифо.
Відповідно до Довідки ВЛК № 401 від 23.07.2024 встановлено, що солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд у ВЛК КНП «ЦМЛ КМР» 23.07.2024. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: ВДТБ легень (дисемінований) Дестр. + МБТ - МГ - Рифо, захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Вибухова травма (10.07.2024) Акубаротравма, травматичний розрив барабанної перетинки ліворуч, змішана двобічна приглухуватість, травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року відноситься до тяжких травм. Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із проходженням військової служби. Довідка про обставини травми не надана.
При цьому, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.08.2024 року №2100/2/ УБД позивач в період з 21.03.2024 по 10.07.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Курахове, Донецької області.
Суд враховує, що довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.08.2024 підтверджено, що 10.07.2024 солдат ОСОБА_1 отримав бойове травмування: акубаротравма без перфорації барабанних перетинок, цефалгічний синдром, при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, при виконанні бойового завдання в складі військової частини НОМЕР_3 , на території України по захисту Батьківщини, поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 і саме ця довідка є визначальною при визначенні обставин травми.
При цьому, у довідці ВЛК від 23.07.2024 було вказано, що довідки про обставини травми не було надано, тому у висновку й не відображено дійсних обставин отримання травми.
В подальшому рішенням ВЛК №53 від 21.08.2024 встановлено, що травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини, що відображено у виписці з медичної картки стаціонарного хворого №168 ТБ 09.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.
З огляду на викладене судом встановлено наявність двох умов, необхідних для виплати позивачу збільшеної до 100 000 гривень винагороди за період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року.
Щодо періоду з 23.07.2024 по 13.09.2024, суд враховує наступне.
Згідно із випискою з медичної картки стаціонарного хворого №168 ТБ 09 позивач проходив стаціонарне лікування з 23.07.2024 по 13.09.2024 в КНП «КОФПМЦ КОР» м. Крипивницький, вул. Габдрахманова 18/29, з діагнозом ВДБТ легень (дисемінований), Дестр+, МБТ - МГ-/РИФО, гТМЧО М-, К (в роботі), Гіст 0, Ког 3, ускладнення основного захворювання: пневмосклероз.
Тобто, позивач лікувався за основним діагнозом (пневмосклероз), що не пов`язаний з отриманою травмою, тому за цей період відсутні підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100 000,00 грн на місяць.
При цьому, відповідно до довідки від 15.08.2025 №405 ОСОБА_1 , виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено, що у квітні 2024 року позивач отримав винагороду на період дії воєнного стану розмір, якої становить 23 225,81 грн, в травні 2024 року - 65 000,00 грн, в червні 2024 року - 68 387,10 грн, в липні 2024 року - 69 666,67 грн, в серпні 2024 року - 23 225,81 грн, у вересні 2024 року - 0,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року є протиправною.
За таких обставин, похідні вимоги позивача щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні за вищезазначений період підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
В обґрунтування даної вимоги представник позивача наголошує, що оскаржуваною протиправною бездіяльністю відповідача та тривалим невиконанням рішення суду позивачу завдано моральної шкоди, при цьому сам факт несвоєчасного розрахунку при звільненні спричинив моральну шкоду та вже є підставою для її відшкодування, що кореспондується з приписами статті 1173 ЦК.
Вказує, що позивач, виконуючи свій конституційний обов`язок перед державою, втратив здоров`я, отримав каліцтва і мав обґрунтовані та виправдані очікування повного і належного виконання позитивного обов`язку держави Україна у виконанні гарантованих державою зобов`язань - своєчасної виплати у встановлені терміни всіх належних військовослужбовцю виплат грошового забезпечення (його складових) передбачених законодавством. З 2022 року позивач безпосередньо приймав участь у бойових діях, неодноразово отримував важкі поранення під час захисту Батьківщини, одним із яких є втрата правового ока. З 11.03.2025 року по теперішній час позивач проходить лікування в КВД №3 КП «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер Полтавської обласної ради», що також свідчить про негативні наслідки несення військової служби, як у фізичному плані, так і моральному.
Враховуючи характер і тривалість протиправної бездіяльності, особливий статус позивача як військовослужбовця, а також моральні страждання, спричинені порушенням його прав, вважає, що сума моральної шкоди у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень є співмірною заподіяним немайновим втратам та відповідає принципам справедливості, розумності і добросовісності, визначеним ст. 3 ЦК України.
Суд враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 даної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд враховує, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.
Водночас позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх доводів про завдання йому саме діями відповідача моральної шкоди. Також позивачем не наведено обґрунтувань, з яких він виходив, визначаючи саме заявлений розмір шкоди.
Враховуючи те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань, а також доказів на підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві моральної шкоди - суд вважає, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 500000 грн задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За визначенням ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У свою чергу, відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАС України).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн представником позивача надані суду: договір про надання правової допомоги б/н від 01.03.2025; квитанцію №3 від 01.05.2025, протокол узгодження договірної ціни щодо надання послуг від 01.03.2025 року, акт виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги від 09.02.2026 року, розрахунок судових витрат, ордер на надання правничої (правової) допомоги.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Представником відповідача подано заперечення щодо стягнення вказаних витрат на правову допомогу з огляду на необґрунтованість їх розміру.
Слід врахувати, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18, Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Враховуючи, що дана справа була розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, позовні вимоги задоволено частково, з огляду на заперечення відповідача та вимоги щодо співмірності, суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, в цій частині він не поніс судових витрат.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування у період з 11.07.2024 року по 16.07.2024 року, з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року, з урахуванням виплачених сум.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.
28.09.26