ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/19000/26
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування довідки, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати довідку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0, рішення Центральної військово-лікарської комісії оформлене листом від 15.05.2026 № 598/4/11909;
- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію провести медичний огляд (направити у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України) військовослужбовця ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.02.2026 його мобілізовано ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . У той же час, військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 складено довідку від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0, згідно з якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Вказаною довідкою позивачу встановлено діагноз: "міопія середнього ступеня з астигматизмом обох очей, ністагм обох очей". Водночас, на думку позивача, військово-лікарською комісією порушено порядок проведення медичного огляду, адже незважаючи на наявність у ОСОБА_1 захворювань, пов`язаних із погіршенням зору, будь-які дослідження не проводились. Позивач про вказаний факт повідомив службових осіб військової частини НОМЕР_1 , які скерували його на огляд лікаря-невропатолога, згідно з висновком якого ОСОБА_1 діагностовано горизонтальний ністагм. Пізніше лікарем-офтальмологом позивачу проведено дослідження і встановлено такі результати: ОКТ ДЗН обох очей; потовщення шару перипарілярних нервових волокон лівого ока у темпоральному сегменті, правого ока у темпоральному та назальному сегментах, витончення у верхньому сегменті. ШКГ лівого ока в межах норми; правого ока - витончення. ОКТ макулярної ділянки обох очей; Пахіметрія обох очей; ЦТР правого ока = 504 мкм (+3.0); лівого ока = 504 мкм (+3.0), що підтверджується висновком лікаря-офтальмолога від 02.05.2026. Однак опис вищевказаних показників відсутній у довідці ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0. З урахуванням вищевикладеного позивачем було подано скаргу до Центральної військово-лікарської комісії, в якій позивач просив переглянути постанову ВЛК про ступінь придатності до військової служби прийнятої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно ОСОБА_1 оформлену у вигляді довідки від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0, оскільки під час огляду не проведено визначені Положенням № 402 процедури. Центральна військово-лікарська комісія листом від 15.05.2026 № 598/4/11909 відмовила у задоволенні вищевказаної скарги. Позивач вважає зазначені дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військово-лікарської комісії протиправними, тому звернувся за захистом своїх прав до суду.
Ухвалами суду від 27.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії документів, що стосуються ОСОБА_1 , а саме: картку обстеження та медичного огляду (додаток 13 до Положення № 402) ОСОБА_1 ; інформацію, чи направлявся ОСОБА_1 на додаткові медичні обстеження із зазначенням видів досліджень та наданням їх результатів.
05.06.2026 до суду надійшов відзив від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, однак витребовуваних судом документів відповідач не надав. У поданому відзиві представник ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив, що відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ТЦК та СП забезпечують лише організацію проведення медичних оглядів військово-лікарськими комісіями. Відповідач наголосив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не уповноважений робити жодні медичні висновки, отже, вважає, що жодних протиправних дій щодо позивача не вчиняв.
Ухвалою від 02.09.2026 суд повторно витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії документів, що стосуються ОСОБА_1 , а саме: картку обстеження та медичного огляду (додаток 13 до Положення № 402) ОСОБА_1 ; інформацію, чи направлявся ОСОБА_1 на додаткові медичні обстеження із зазначенням видів досліджень та наданням їх результатів.
На виконання ухвали суду відповідач 14.09.2026 надав витребовувані документи та зазначив, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутня інформація про направлення ОСОБА_1 на додаткові медичні обстеження.
Ухвалою суду від 28.09.2026 було відмовлено в задоволенні клопотання про залучення третьої особи.
Відзив від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України
У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0 позивача визнано придатним до військової служби.
На прохання позивача військовою частиною НОМЕР_1 його направлено на огляд лікаря-невропатолога та лікаря-офтальмолога. Згідно з висновком лікаря-невропатолога позивачу діагностовано горизонтальний ністагм. Лікарем-офтальмологом позивачу проведено лабораторні та інструментальні дослідження, результати яких зазначені так: ОКТ ДЗН обох очей; потовщення шару перипарілярних нервових волокон лівого ока у темпоральному сегменті, правого ока у темпоральному та назальному сегментах, витончення у верхньому сегменті. ШКГ лівого ока в межах норми; правого ока - витончення. ОКТ макулярної ділянки обох очей; Пахіметрія обох очей; ЦТР правого ока = 504 мкм (+3.0); лівого ока = 504 мкм (+3.0).
На підставі наданих висновків та довідки ВЛК від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0 позивач звернувся зі скаргою до Центральної військово-лікарської комісії, в якій позивач просив переглянути постанову ВЛК про ступінь придатності до військової служби прийнятої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Листом від 15.05.2026 № 598/4/11909 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила, що порядок направлення військовослужбовців на лікування визначено статтями 254 та 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Ураховуючи зазначене, у випадку погіршення стану здоров`я військовослужбовцю ОСОБА_1 пропонується звернутись встановленим порядком до командування військової частини, у якій він проходить військову службу, щодо направлення на медичне обстеження, лікування, а у разі потреби - на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.
З такими рішеннями та діями відповідачів позивач не згоден, тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції на час виникнення правовідносин) (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Пункт 2.2 Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Главою 3 розділу I Положення № 402 врегульований порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК.
Відповідно до п. 3.1. глави 3 розділу І Положення № 402, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України Про звернення громадян, Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України Про звернення громадян (пункт 3.2 глави 3 розділу І Положення № 402),
Відповідно до пункту 3.3. глави 3 розділу І Положення № 402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення.
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином засвідчених їх копій.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Київського обласного, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим), оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Відповідно до п. 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України Про звернення громадян.
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.
Отже, постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка видана позивачу та оформлена довідкою від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0, правомірно оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії.
Водночас суд, дослідивши оскаржувану довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0 встановив, що вона складена належним чином та у повній відповідності до вимог Положення № 402. У даній довідці міститься опис діагнозу "міопія середнього ступеня з астигматизмом обох очей, ністагм обох очей" із посиланням на міжнародні коди хвороб Н52.1, Н52.2, Н55, що спростовує доводи представника позивача про порушення військово-лікарською комісією порядку проведення медичного огляду, адже у позивача наявні захворювання, пов`язані із зором. Зокрема, згідно з графою 2 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, позивача визнано придатним до військової служби. Суд також звертає увагу, що дана довідка та додаток до неї (карта обстеження та медичного огляду) містять відбиток печатки установи, а також підписи голови та всіх членів військово-лікарської комісії.
Суд окремо перевірив довід позивача про те, що вид та ступінь аномалії рефракції відповідно до статті 30 Розкладу хвороб визначаються за допомогою скіаскопії або рефрактометрії, а такі дослідження під час проходження позивачем медичного огляду 17.02.2026 не проводилися.
Оцінюючи цей довід, суд враховує, що вибір конкретного методу інструментального дослідження в межах відповідного профілю огляду належить до дискреційних медичних повноважень лікаря-спеціаліста та комісії, які визначають обсяг необхідних діагностичних процедур з урахуванням клінічної картини, а оцінка достатності обраних методів виходить за межі повноважень адміністративного суду, обмежених перевіркою дотримання процедури прийняття рішення. Саме по собі незастосування певного інструментального методу дослідження за відсутності доказів того, що це вплинуло на встановлений діагноз чи кінцевий висновок про придатність позивача до військової служби, не є істотним порушенням процедури проведення огляду в розумінні частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суд враховує, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, якими обґрунтовуються його вимоги, однак позивач не надав суду жодних доказів, зокрема результатів власного об`єктивного дослідження рефракції, які б підтверджували, що незастосування скіаскопії чи рефрактометрії призвело до неправильного встановлення ступеня наявної у нього аномалії рефракції та, як наслідок, до помилкового висновку про придатність до військової служби.
Більше того, досліджений судом висновок лікаря-офтальмолога від 02.05.2026, на який посилається позивач, також не містить результатів скіаскопії або рефрактометрії, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 аномалії рефракції у ступенях, що передбачають непридатність або обмежену придатність до військової служби згідно з Розкладом хвороб. Отже, матеріали справи не містять належних доказів того, що використання обов`язкових інструментальних методів дослідження могло б беззаперечно призвести до прийняття іншого експертного висновку щодо стану здоров`я позивача.
Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Судом встановлено, що в умовах введеного в країні воєнного стану позивач був оглянутий усіма лікарями належним чином, оскільки пройшов медичний огляд у повному складі профільних спеціалістів військово-лікарської комісії, що підтверджується наявністю відповідних відміток, особистих підписів та печаток лікарів у картці обстеження та медичного огляду. Таким чином позовні вимоги в частині скасування довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.02.2026 № 2026-0217-1409-0840-0, не підлягають задоволенню.
Суд вважає за необхідне додатково зупинитися на доводах позивача про те, що встановлення 20.03.2026 лікарем-невропатологом додаткового діагнозу "горизонтальний ністагм" не спростовує правильність дій ВЛК.
Комісією було правомірно виявлено та внесено до картки захворювання за міжнародним кодом Н55 (Ністагм). Подальша деталізація хвороби лікарем-невропатологом є елементом поточного обстеження, а не доказом помилки експертної комісії. Також суд акцентує увагу на тому що за результатами огляду лікаря-офтальмолога від 02.05.2026 позивачу не встановлено діагноз, а тільки зазначено результати лабораторних та інструментальних досліджень. У даному висновку також відсутній висновок спеціаліста (встановлений діагноз), але конкретно та чітко вказано, що з метою уточнення діагнозу рекомендовано пройти кератотопографію обох очей, МРТ головного мозку та орбіт.
Оскільки в даному записі лікаря-офтальмолога відсутній остаточно встановлений діагноз, він відображає лише припущення, а не констатацію факту наявності певної патології. Суд не може брати такий запис до уваги як належний, допустимий та достатній доказ на підтвердження конкретного стану здоров`я позивача, оскільки сам позивач навіть не виконав обов`язкові рекомендації лікаря, зазначені в цьому ж висновку, та не завершив процедуру повної діагностики, необхідну для формування остаточного медичного висновку. Таким чином, цей документ має суто рекомендаційний характер і не може спростовувати офіційні висновки військово-лікарської комісії.
Суд також враховує, що встановлення переліку захворювань, ступеня їх тяжкості та їх співвіднесення з відповідними статтями Розкладу хвороб є питанням суто медичного, а не правового характеру, що належить до виключної компетенції лікарів-членів відповідної військово-лікарської комісії, які володіють спеціальними знаннями в галузі медицини, якими суд не володіє і не може володіти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16 та від 07.12.2018 у справі № 819/630/17, відповідно до яких суд не наділений повноваженнями оцінювати правильність встановлених діагнозів чи надавати професійну оцінку медичній кваліфікації та висновкам членів ВЛК, а перевіряє лише дотримання визначеної нормативно-правовими актами процедури прийняття такого рішення.
Оскільки, як встановлено судом, склад комісії, порядок оформлення довідки відповідають вимогам Положення № 402, а зауваження позивача стосуються виключно медичної складової прийнятого рішення, підстави вважати процедуру прийняття оскаржуваної постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 порушеною відсутні.
Надаючи оцінку доводам ІНФОРМАЦІЯ_4 , викладеним у відзиві, щодо відсутності у нього повноважень на прийняття медичних висновків, суд зазначає, що військово-лікарські комісії створюються при ТЦК та СП, а тому позовні вимоги в частині оскарження рішень комісії правомірно пред`явлені до вказаного територіального центру як суб`єкта владних повноважень. Водночас, оскільки судом не встановлено порушень закону при прийнятті оскаржуваної довідки ВЛК, вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 не підлягають задоволенню саме з підстав їх необґрунтованості.
Щодо оскарження рішення Центральної військово-лікарської комісії, оформленого листом від 15.05.2026 № 598/4/11909, суд зазначає таке.
Як установлено судом, Центральна військово-лікарська комісія листом від 15.05.2026 № 598/4/11909 повідомила позивача про те, що на даний час він є військовослужбовцем, медичний огляд йому проводиться згідно з вимогами глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Відповідно до вимог Положення, медичний огляд ВЛК військовослужбовців обов`язково проводиться у разі діагностування у них захворювань (наслідків травм, поранень), які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Порядок направлення військовослужбовців на лікування визначено статтями 254 та 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. Ураховуючи зазначене, у випадку погіршення стану здоров`я військовослужбовцю ОСОБА_1 пропонується звернутись встановленим порядком до командування військової частини, у якій він проходить військову службу, щодо направлення на медичне обстеження, лікування, а у разі потреби - на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.
За приписами до п.п. 2.3.4. та п.п. 2.3.5 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Системний аналіз наведених вище норм Положення № 402 дає підстави дійти висновку, що ЦВЛК в межах своєї діяльності приймає постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Також, за наведеними нормами, за результатами розгляду скарг:
- у разі визнання ЦВЛК скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК;
- у разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України Про звернення громадян.
- у разі якщо ЦВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, ЦВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.
Відповідно до підпункту 2.3.5. Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Дослідивши оскаржуваний лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 15.05.2026 № 598/4/11909, суд встановив, що даний лист несе виключно рекомендаційний та роз`яснюючий характер, оскільки містить чіткий алгоритм дій, які необхідно вчинити позивачу саме як чинному військовослужбовцю у разі погіршення стану його здоров`я чи виявлення нових діагнозів. ЦВЛК детально роз`яснила позивачу порядок досудового врегулювання та процедуру огляду, яка передбачає обов`язкове офіційне звернення до командування військової частини з рапортом та доданими медичними документами з метою подальшого направлення на госпіталізацію або на медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності.
З огляду на це суд зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню. Суд наголошує, що оскаржуваний лист Центральної військово-лікарської комісії від 15.05.2026 № 598/4/11909 за своїм змістом не містить жодної інформації про відмову позивачеві в розгляді його медичних документів чи про пряме обмеження його прав як військовослужбовця.
Натомість, зазначений документ містить виключно законне та деталізоване роз`яснення дій позивачу, які йому необхідно вчинити для належного захисту своїх інтересів. Оскільки ЦВЛК лише вказала на встановлений порядок звернення до командування військової частини з новими довідками від лікарів, права позивача з боку відповідача-ЦВЛК порушені не були. Позивач не позбавлений можливості реалізувати це право у встановлений законом спосіб, а отже, правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо розгляду скарги позивача від 29.04.2026, оформлені листом 15.05.2026 № 598/4/11909, вчинені відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема Положенням № 402, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та своєчасно, тобто з дотриманням критеріїв правомірності рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та скасування рішення оформленого листом від 15.05.2026 № 598/4/11909 задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії провести медичний огляд (направити у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України) військовослужбовця ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу поновлення порушеного права, а так само про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від вчинення дій. Обов`язковою правовою передумовою застосування судом такого способу захисту порушеного права, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом факту протиправності рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на усунення наслідків якого спрямоване відповідне зобов`язання, а також визначення судом дій, вчинення яких є необхідним і достатнім для поновлення порушеного права чи законного інтересу позивача.
Позовна вимога про зобов`язання ЦВЛК повторно провести медичний огляд за своєю правовою природою є похідною від вимог про визнання протиправними дій ЦВЛК щодо розгляду скарги, а також від вимог про визнання протиправними та скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як зазначалось вище судом, у задоволенні основних позовних вимог було відмовлено, оскільки права позивача оскаржуваним листом ЦВЛК порушені не були. Суд наголошує, що позивачу необхідно спочатку пройти медичний огляд у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до вимог статей 254 та 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ звернутися до командування своєї військової частини з рапортом та новими медичними документами щодо виникнення потреби у направленні його на новий медичний огляд ВЛК, як безпосередньо і вказано в роз`яснювальному листі ЦВЛК. Задоволення похідної вимоги можливе лише за умови задоволення відповідної основної (первинної) вимоги, оскільки похідна вимога не має самостійного предмета захисту, відмінного від предмета основної вимоги.
Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позовних вимог у цій справі не позбавляє позивача права звернутися до відповідної штатної або позаштатної військово-лікарської комісії з новим зверненням (скаргою) у разі виникнення нових обставин, зокрема появи нових медичних документів, погіршення стану здоров`я або необхідності додаткового медичного обстеження, а також не обмежує передбачене пунктом 3.3 глави 3 розділу I Положення № 402 право на подання нового звернення до штатної ВЛК чи ЦВЛК у визначеному цим Положенням порядку. Реалізація такого права є звичайним (позасудовим) способом захисту, який відповідає завданням, покладеним на військово-лікарську експертизу статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", і не потребує судового зобов`язання за відсутності встановленого судом порушення з боку відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведені критерії є взаємопов`язаними і застосовуються судом не ізольовано, а в сукупності, оскільки саме їх спільна наявність свідчить про правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Відсутність хоча б одного з них може бути підставою для визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності протиправними, однак лише за умови, що відповідна невідповідність є юридично значущою, тобто такою, що вплинула або могла вплинути на права, свободи чи законні інтереси особи, яка звернулася за судовим захистом. Формальні недоліки, які не вплинули на суть прийнятого рішення та на обсяг прав особи, самі по собі не свідчать про протиправність рішення в цілому.
Надаючи оцінку всім аргументам учасників справи в контексті наведених вище норм права, які мають значення для правильного вирішення спору, суд враховує, що згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом із тим встановлений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок відповідача довести правомірність своїх дій не звільняє позивача від обов`язку навести конкретні та юридично значущі обставини, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, оскільки предмет доказування у справі визначається саме змістом позовних вимог і підстав позову, а суд згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справи на підставі принципу змагальності сторін у межах заявлених ними вимог і наданих доказів.
За результатами дослідження та оцінки всіх наданих сторонами доказів у їх сукупності, встановлення дійсних обставин справи та надання їм правової оцінки у світлі норм чинного законодавства України та сталої практики Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, передбачені частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для стягнення судового збору та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, ЄДРПОУ 08356179) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.
28.09.26