КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року м. Київ №320/57550/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2024 року про завдання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прийнявши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням думки суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батько ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно. 23.10.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши документи, що підтверджують відповідні обставини та родинні зв`язки. Заяву позивача на розгляд Комісії не передано. Листом від 29.10.2024 відповідач повідомив, що додані до заяви документи нібито не засвідчені належним чином, а також вимагав подання копії військово-облікового документа встановленого зразка. Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки до заяви ним було подано, зокрема, нотаріально засвідчені копії документів, оригінали документів, а також роздруківку електронного військово-облікового документа з системи «Резерв+». На думку позивача, відповідач безпідставно не передав заяву на розгляд Комісії та не прийняв за результатами її розгляду рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, чим допустив протиправну бездіяльність. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нерозгляду його заяви від 23.10.2024 та зобов`язати відповідача розглянути зазначену заяву і прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Водночас 16.09.2026 через систему «Електронний суд» подав заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що 23.05.2025 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діє до 30.10.2026.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд вважає, що у задоволенні цього клопотання слід відмовити, оскільки надання позивачу відстрочки від призову після звернення до суду не усуває необхідності надати оцінку оскаржуваній бездіяльності відповідача, яка мала місце до її усунення. Водночас встановлені обставини щодо надання позивачу відстрочки враховуються судом при вирішенні спору по суті.
За таких обставин підстави для закриття провадження у справі відсутні, у зв`язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленою довічно. Позивач також має військовозобов`язаного брата. У зв`язку з цим батьком позивача було подано заяву про вибір ОСОБА_1 для здійснення його утримання та догляду.
23.10.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви позивач додав документи на підтвердження наявності відповідної підстави для відстрочки, зокрема документи, що підтверджують інвалідність батька, родинні зв`язки та заяву батька про вибір позивача для здійснення його утримання та догляду.
Заява була направлена позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_4 поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення.
29.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 надав відповідь, у якій зазначив, що за результатами перевірки доданих до заяви документів встановлено їх невідповідність вимогам щодо належного засвідчення копій. Також позивачу було запропоновано подати належним чином засвідчені копії документів та копію військово-облікового документа встановленого зразка з відповідною відміткою про взяття на військовий облік. При цьому заяву позивача на розгляд Комісії з надання відстрочок не було передано.
У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нерозгляду його заяви від 23.10.2024 та зобов`язання відповідача розглянути зазначену заяву і прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі по тексту - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (нанадалі по тексту - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Так, статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим ст. 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Суд звертає увагу на те, що спір виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його батько є особою з інвалідністю ІІ групи, а позивач обраний батьком для здійснення його утримання та догляду.
Як встановлено судом, 23.10.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації та додав документи на підтвердження наявності відповідної підстави.
Листом від 29.10.2024 № НЮС-4646 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача, що його заява не передавалася на розгляд Комісії у зв`язку з невідповідністю доданих до неї документів вимогам Порядку, зокрема щодо їх належного засвідчення, а також запропонував подати належним чином засвідчені копії документів та копію військово-облікового документа встановленого зразка.
Таким чином, рішення про надання або відмову у наданні позивачу відстрочки за результатами розгляду його заяви Комісією не приймалося, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (надалі по тексту - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Таким чином, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені, в тому числі на відповідача.
Частиною сьомою статті 23 Закону № 3543-XII встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону № 3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 7 частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII встановлено, що цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
На виконання вимог частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 затверджено Порядок № 560.
Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з абзацом 1 пункту 58 Порядку № 560 в редакції, чинній на момент подання позивачем заяви, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (абзац другий пункту 60 Порядку № 560).
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом (абзац третій пункту 60 Порядку № 560).
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
При цьому, Порядком №560 не надано права начальникам районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу) одноособово повертати подані документи, оформлюючи таке повернення листом, з підстав недотримання військовозобов`язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.
Додатком 5 до Порядку № 560 визначено документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», право на відстрочку від призову під час мобілізації мають військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати такого батька, а також за умови, що у разі наявності кількох військовозобов`язаних осіб право на здійснення утримання та догляду реалізується однією особою за вибором особи з інвалідністю.
Документами, що підтверджують право на відстрочку військовозобов`язаного, який має одного із батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, є, зокрема, документ, що підтверджує інвалідність відповідного з батьків, заява за формою згідно з додатком 15 у разі наявності іншого військовозобов`язаного сина, а також документи, що підтверджують родинні зв`язки військовозобов`язаного з таким батьком.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 23.10.2024 про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши до неї заяву батька про вибір його для утримання та догляду, документи, що підтверджують інвалідність батька ІІ групи, документи, що підтверджують родинні зв`язки між позивачем та його батьком, а також документи щодо іншого військовозобов`язаного сина.
Отже, позивачем було подано документи, необхідні для підтвердження обставин, з якими закон пов`язує право на відстрочку, у зв`язку з чим заява підлягала розгляду Комісією у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично не встановив відсутності у позивача документів, передбачених Порядком № 560, які підтверджують його право на відстрочку відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Як убачається зі змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 , підставою для непередання заяви ОСОБА_1 на розгляд Комісії визначено те, що додані до заяви документи, які підтверджують право на відстрочку, не засвідчені належним чином відповідно до пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020. Крім того, позивачу запропоновано надати копію військово-облікового документа встановленого зразка, який містить серію/номер та відмітку про взяття на військовий облік.
Разом з тим, суд враховує, що подані позивачем копії документів були засвідчені ним шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом», зазначення власного імені та прізвища і особистого підпису, однак не містили дати засвідчення копій.
Відповідно до пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020 відмітка про засвідчення копії документа складається, зокрема, із зазначення дати засвідчення копії. Отже, відсутність дати свідчить про недотримання позивачем усіх вимог щодо оформлення засвідчення копій документів.
За таких обставин доводи відповідача про неналежне засвідчення поданих позивачем копій документів не можуть бути визнані безпідставними.
Відтак, повідомивши позивача про необхідність належного засвідчення копій документів відповідно до вимог пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020 та надання документів у встановленому порядку, відповідач діяв правомірно.
Також, із заяви відповідача та наданих ним відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», 23.05.2025 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діє до 30.10.2026.
Отже, на час розгляду справи право позивача на відстрочку реалізовано, а відтак необхідність у зобов`язанні відповідача повторно розглядати заяву позивача від 23.10.2024 та приймати за результатами її розгляду рішення відсутня.
При цьому позовні вимоги спрямовані саме на зобов`язання відповідача розглянути заяву від 23.10.2024 та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання відстрочки.
Таким чином, з огляду на те, що на час вирішення спору позивачеві вже надано відстрочку за тією самою правовою підставою, задоволення позовних вимог не призведе до подальшого відновлення його прав чи інтересів, оскільки такі права вже реалізовані.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.