ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
28 вересня 2026 року справа № 380/19030/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 18 червня 2025 року по 05 травня 2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, , встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026,на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18 червня 2025 року по 05 травня 2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 р на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 15.09.2026 позовну заяву залишено без руху.
Причини пропуску строку звернення до суду викладені в клопотанні визнано неповажними.
Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати до Львівського окружного адміністративного суду (заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої додати: клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази у підтвердження викладеного у такому клопотанні з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суду.
22.09.2026 за вх.№84602 від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку. В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що спір стосується правильності нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 05.05.2026. Посилається на положення статті 233 КЗпП України та практику Верховного Суду щодо строків звернення до суду у спорах про оплату праці. Крім того, зазначає, що відповідач не надавав йому інформації щодо розміру прожиткового мінімуму, застосованого при обчисленні грошового забезпечення, складових такого забезпечення та тарифного розряду, у зв`язку з чим про порушення своїх прав він дізнався лише 07.07.2025 після отримання відповіді на адвокатський запит. З огляду на наведене просить поновити строк звернення до суду.
Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до суду, суд враховує наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення.
При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строку звернення до суду суд керується підходами, сформованими у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25, які підтримані Верховним Судом у постанові від 09.07.2026 № 240/15605/25, у постанові від 13.08.2026 у справі № 360/1751/25.
У вказаних постановах Верховний Суд сформував єдиний підхід до застосування змін у законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами (зокрема спорами щодо оплати праці та грошового забезпечення військовослужбовців) до трьох місяців, визначивши обов`язок судів умовно поділяти спірний період на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-IX (до 19 липня 2022 року включно) і після цієї дати.
Так, обмеження строків не мають зворотної дії в часі. Зміни, внесені Законом №2352-IX (що набрали чинності 19.07.2022), не поширюються на події та правовідносини, які мали місце до 19.07.2022. Для стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), яка належить працівнику/службовцю за період до цієї дати, застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у попередній редакції, яка передбачала право звернення до суду з позовом без обмеження будь-яким строком.
Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу обрахунку грошового забезпечення, а також усіх виплат обрахованих з такого.
Стосовно позовних вимог, які охоплюють період після 19 липня 2022 року, Верховний Суд у справі №560/14965/25 чітко вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Основним орієнтиром, який дозволяє однозначно визначити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми виплат, або отримання чіткого розрахунку при звільненні.
Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 виснував, що якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум. Проте в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом.
Із матеріалів справи чітко відслідковується, що з військової служби позивача звільнено 27.02.2026, при цьому з метою отримання детального розрахунку грошового забезпечення за спірний період його представник звернувся до відповідача лише 11.06.2026, тобто з порушенням трьохмісячного строку звернення (визначеного у частині другій статті 233 КЗпП України, про який наголосив Верховний Суд у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25) протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
Більше того, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія грошового атестату №1039/2/733 від 05.05.2026, виданого позивачу, у якому наявний підпис позивача щодо правильності даних, зазначених в атестаті.
Отже, станом на день звільнення позивач був обізнаний із відомостями щодо розміру та складових виплаченого йому грошового забезпечення.
За таких обставин посилання представника позивача на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 07.07.2025 після отримання відповіді на адвокатський запит, суд оцінює критично, оскільки отримання такої відповіді не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про обставини нарахування та виплати йому грошового забезпечення. Звернення до відповідача із запитом після спливу встановленого законом строку не може мати наслідком початок нового перебігу строку звернення до суду.
При цьому в заяві про поновлення строку звернення до суду стороною позивача не зазначено жодних підстав такого зволікання, які б могли бути враховані судом як поважні.
Таким чином, тривала пасивна поведінка позивача може свідчити лише про відсутність об`єктивних і непереборних обставин для вчасного захисту прав, а також про явний пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
Враховуючи викладене, слід наголосити, що законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Втім, належних аргументів, які б переконливо вказували на те, що позивач протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду чи принаймні своєчасно вчинити дії, спрямовані на отримання детальної інформації від відповідача у поданій заяві не наведено.
Суд зазначає, що всім наведеним позивачем обставинам, якими він обґрунтовував поважність причин пропуску строку звернення до суду, вже надано належну правову оцінку в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Водночас у поданій заяві про поновлення строку представником позивача не наведено інших обставин та не надано нових доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача причин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
З урахуванням такого надміру тривалого строку зволікання, зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і документально доведеними, проте під час розгляду питання про дотримання строку звернення до суду їх існування не підтвердилося. Законодавець визначив строк у три місяці як період, протягом якого звільнена особа має право і зобов`язана вжити заходів щодо отримання необхідної інформації та захисту прав.
Законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи викладені в заяві не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому підстави для його поновлення в частині заявлених вимог відсутні.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладені обставини та обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, а також враховую надану їм правову оцінку, суд вважає, що до вказаного в судовому рішенні строку позивач недоліки позовної заяви в частині позовних вимог не усунув.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліки позовної заяви, не усунув, а тому така позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду, відмовити.
Визнати неповажними, вказані у заяві від 22.09.2026, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна