ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року справа № 380/18265/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови,-
в с т а н о в и в:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 45813957) з вимогою:
- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.08.2026 ВП №81492825 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постановою головного державного виконавця від 18.08.2026 у виконавчому провадженні №81492825 на нього накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі №380/11744/25 без поважних причин. Вважає таку постанову протиправною, оскільки судове рішення виконано в межах наданих повноважень: на виконання рішення проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 без обмеження максимальним розміром, а доплата за результатами перерахунку обліковується та підлягає виплаті за наявності відповідного бюджетного фінансування. Наголосив, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно визначати черговість та здійснювати виплату заборгованості за судовими рішеннями за відсутності бюджетних асигнувань, а невиплата коштів з цих причин не свідчить про умисне невиконання судового рішення. Також представник позивач зазначив, що державним виконавцем не враховано наведені обставини та не встановлено факту невиконання рішення без поважних причин. У зв`язку з цим просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04.09.2026 відкрито спрощеного позовне провадження у справі.
07.09.2026 за вх.№79255 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
07.09.2026 за вх.№79256 від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо позову. Зазначив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі №380/11744/25 боржником не виконано, що підтверджується відсутністю перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, відсутністю виплати різниці між належним та фактично виплаченим розміром пенсії за період з 01.01.2022, продовження виплати пенсії в обмеженому розмірі. Вважає, що відсутність чи недостатність бюджетних коштів не є підставою для невиконання судового рішення. Просить у задоволенні позову відмовити.
07.09.2026 за вх.№79258 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на позовну заяву. Вважає, що позов ГУ ПФУ у Львівській області є необґрунтованим, безпідставним та не підлягає задоволенню Просить відмовити у задоволенні позовних вимог
Ухвалою суду від 08.09.2026 залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 21.09.2026 витребувано у відповідача додаткові докази.
25.09.2026 за вх.№85907 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №81492825 з виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/11744/25, яким ГУ ПФУ у Львівській області зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2022 без обмеження максимальним розміром та виплатити відповідну різницю. Вказав, що боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення, однак належних доказів його повного виконання не надано. Зокрема, незважаючи на проведений Пенсійним фондом перерахунок пенсії, за інформацією стягувача рішення не виконувалося в частині поточних виплат, оскільки пенсія продовжувала виплачуватися з обмеженням максимальним розміром. У зв`язку з невиконанням судового рішення без поважних причин державним виконавцем винесено постанову від 18.06.2026 у ВП №81492825 про накладення на ГУ ПФУ у Львівській області штрафу в розмірі 5100 грн. Представник відповідача вважає таку постанову правомірною та обґрунтованою, а дії державного виконавця такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі №380/11744/25 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.01.2022 по день проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №380/11744/25 - без змін.
21.05.2026 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №380/11744/25.
15.07.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№81492825 з примусового виконання виконавчого листа №380/11744/25, виданого Львівським окружним адміністративним судом 21.05.2026. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
15.07.2026 державним виконавцем, винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
27.07.2026 на адресу відповідача надійшов лист-відповідь від 27.07.2026 за № 1300-0304-5/117615, яким повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 913060203319 від 01.07.2026 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
11.08.2026 за № 19182 скеровано вимогу боржнику невідкладно надати вичерпну інформацію про стан виконання рішення суду в справі № 380/11744/25, із наданням документального підтвердження виконання. Також зобов`язано повідомити суми, які були виплачені стягувачу на виконання рішення суду та залишок заборгованості на доплату. У випадку невиконання рішення суду станом на день отримання вимоги, повідомити причини та вжиті заходи спрямовані на повне виконання рішення суду.
11.08.2026 на адресу відповідача надійшла заява стягувача ОСОБА_1 від 05.08.2026, якою повідомляється, що рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/11744/25 не виконується боржником.
18.08.2026 державним виконавцем винесено постану про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень.
20.08.2026 на адресу відповідача надійшов лист ГУ ПФУ у Львівській області від 18.08.2026 №1300-0304-5/129041, в якому повідомлено, що на виконання рішення суду у справі №380/11744/25, Головним управлінням опрацьована електронна пенсійна справа 913060203319 ОСОБА_1 , про що свідчить рішення 913060203319 від 01.07.2026, а саме ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2022. Розмір пенсійної виплати з 01.01.2022 становить 18644,72 грн, доплата відсутня. Рішення суду виконано у межах компетенції.
Вважаючи постанову про накладення штрафу від 18.08.2026 протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
Пунктами 1, 16, 22 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.63 Закону №1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст.75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Водночас поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 по справі №840/3476/18, від 19.09.2019 по справі №686/22631/17, від 07.11.2019 по справі №420/70/19 та від 20.05.2021 по справі №420/5465/18.
Як встановлено зі змісту матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у державного виконавця Тарабан Олени, перебуває виконавче провадження №81492825 з примусового виконання виконавчого листа №380/11744/25, виданого Львівським окружним адміністративним судом 21.05.2026 про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.01.2022 по день проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.
15.07.2026 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання.
Того ж дня, керуючись статтями 3, 27, 40, 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.
Судом у свою чергу встановлено, що на виконання рішення суду від 08.01.2026 у справі №380/11744/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром. З 01.01.2022 підсумок пенсії з надбавками становить 18644,72 грн. Доплата відсутня.
Тобто, рішення суду від 08.01.2026 у справі №380/11744/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виконано.
Однак, 18.08.2026 головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу №81492825, згідно якої за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії, накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Суд зауважує, що позивач фактично не погоджується з діями відповідача щодо виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром станом на даний час. В той же час, судом встановлено, що фактично розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром з 01.03.2025, що підтверджується копією перерахунку пенсії (рішення 913060203319), що не було предметом розгляду в межах справи №380/11744/25.
Крім цього, суд враховує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Отже, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов`язок з`ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі № 640/9234/19 суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови про накладення штрафу, її винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, якщо таке встановлено.
Отже, державний виконавець зобов`язаний був провести перевірку виконання судового рішення боржником, перед прийняттям оскаржуваної постанови про накладення штрафу, однак останню винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання.
Тобто, така постанова може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
А накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Вважаючи на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання судового рішення.
При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов`язковості виконання судового рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положення частини 1 статті 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
в и р і ш и в:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 45813957), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 18.08.2026 ВП №81492825.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна