ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року справа № 380/23569/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 в період з 26.10.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 20.07.2025;
-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 за період з 26.10.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 20.07.2025 із врахуванням вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.07.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 42 доби додаткової відпустки за період з 2021 по 2025 рік передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 - здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.07.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 42 доби додаткової відпустки за період з 2021 по 2025 рік передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що її чоловік, ОСОБА_2 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.10.2018 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом командира частини №209 від 23.07.2025 його виключено зі списків особового складу з 21.07.2025. Як член сім`ї загиблого (вдова), Позивач відповідно до ст. 1227 ЦК України має право на отримання належних та невиплачених за життя чоловіка сум грошового забезпечення. З відповідача Позивачу було надано довідки та розрахунки, з яких стало відомо про невиплату індексації грошового забезпечення відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку №1078 (індексації-різниці із застосуванням базового місяця - березня 2018 року), а також про виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.07.2025 із застосуванням застарілого прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2020- 2023 рр.).
Ухвалою суду від 08.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення, а також індексації здійснювалися у межах виділених асигнувань та відповідно до чинних норм постанови КМУ №704 та телеграм Міністерства оборони України.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є вдовою після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 (далі - загиблий), який проходив військову службу у період з 26.10.2018 по 20.07.2025 у військовій частині НОМЕР_1 .
Факт загибелі ОСОБА_2 20.07.2025 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Яворівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 23.07.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2025 №209, загиблого виключено зі списків особового складу з 21.07.2025.
Перебування позивачки та загиблого у шлюбі підтверджується актовим записом №015090, складеним 25.06.2005 Яворівським районним управління юстиції.
12.08.2025 та 18.11.2025 позивачу були перераховані від Військової частини НОМЕР_1 невиплачені загиблому кошти в сумі 594179,37 грн та в сумі 136015,02 грн.
На заяву позивача про перерахунок індексації та грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 08.10.2025 за №10254 повідомлено, що відсутні підстави для такого перерахунку.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до п. 1 Розділу ХХХ Порядку № 260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку №260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України №1282-ХІІ від 03.07.1991 "Про індексацію грошових доходів населення".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами статті 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно із статтею 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім`ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).
Отже, члени сім`ї загиблого військовослужбовця мають право на належне військовослужбовцю, але не отримане ним до дня смерті (загибелі), грошове забезпечення.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця: зокрема - права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи зазначені вище правові норми, слід дійти висновку, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі №484/3648/16-а, від 29.04.2020 у справі №576/1388/17, від 09.02.2023 у справі №600/1290/20-а, від 22.04.2024 у справі №380/5501/23.
Суд зазначає, що належні суми грошового забезпечення - це нараховані кошти, які особа мала б отримати за будь-яких обставин.
Відповідно до частини 4 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Частиною 1 статті 272 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.
Згідно матеріалів справи в межах спірних правовідносин, конкретні суми індексації грошового забезпечення, грошове забезпечення, а також інші додаткові види за перерахунком та виплатою якої звернулась позивач, за життя ОСОБА_2 не нараховувались, ОСОБА_2 правом на звернення до суду за перерахунком індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення не скористався.
Суд зауважує, що законодавчими приписами не визначено права на правонаступництво, успадкування, тощо, сум (грошового забезпечення, його складових та їх індексації), які не нараховані.
Право на виплату спірної індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення належить до особистих прав особи, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов. Натомість, таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.
Суд вказує, що право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем за життя. Таке право пов`язане з його суб`єктивним правом, а тому у членів сім`ї спадкодавця не виникає права вимагати виплатити ненараховані суми грошових коштів.
Згідно тексту позову вимоги позивача ґрунтуються виключно на незгоді з бездіяльністю відповідача щодо не перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення особі, яка загинула, а не полягають у стягненні визначеної в конкретній сумі існуючої заборгованості, яка за приписами статті 1227 Цивільного кодексу України, відноситься до спадкової маси.
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок про те, що вимоги зобов`язального характеру, які заявлено позивачем у даній справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, (постанови від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 05.12.2023 у справі №420/18164/21, від 10.07.2024 у справі №420/10899/21, від 14.11.2024 у справі №560/3390/23).
Враховуючи те, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на перерахунок індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки виплаті підлягає лише належне (нараховане), але не отримане за життя грошове забезпечення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77,90,94,139,241,245,246,250,255,262, 295 КАС України, -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич Ірена Зіновіївна