Справа № 420/41746/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове)
28 вересня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» (вул. Балківська, буд. 137-Г, приміщення 9Н, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40971801) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Василевського Маршала, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправними та скасування постанов,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» (вул. Балківська, буд. 137-Г, приміщення 9Н, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40971801) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Василевського Маршала, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправними та скасування постанов - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №555124/15-32-09-07-04/ДПС/МГ-ФС від 25.11.2025 р. про накладення на Товариство штрафу у розмірі 48000 грн. Визнано протиправною та скасовано постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №555124/15-32-09-07-04/ДПС/ІП-ФС від 25.11.2025 р. про накладення на Товариство штрафу у розмірі 8000 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці витрати по сплаті судового збору в сумі 4844,80 грн.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, - залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року по справі № 420/41746/25, - залишено без змін.
18 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №420/41746/25 в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Позивача судових витрат у сумі 25000 грн. 00 коп. (витрати на професійну правничу допомогу).
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не вирішено. У зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката Таштанової О.Г. відповідно до Договору №08/12/2025 від 08.12.2025 у фіксованому розмірі 25 000 грн. На підтвердження понесених витрат до заяви додано Акт за результатами надання правничої допомоги, а відповідні докази, зокрема договір та платіжне доручення, були подані разом із позовною заявою. Посилаючись на статтю 252 КАС України, представник позивача просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат в якій просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 16.09.2026 р. по справі № 420/41746/25 у повному обсязі.
Відповідач заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на недотримання позивачем порядку та строків подання доказів судових витрат. Зазначає, що позивачем не подано належного детального опису робіт та доказів реальності й фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Також відповідач вказує на неподання позивачем разом із першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат та вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг. Посилаючись на критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а також на те, що відповідач є бюджетною установою, просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
У відповіді на заперечення представник позивача зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення подана у строк, передбачений статтею 252 КАС України, оскільки постанову суду апеляційної інстанції ухвалено 15.09.2026, а заяву подано 16.09.2026. Вказує, що докази витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір, ордер та платіжне доручення, були подані разом із позовною заявою, а Акт наданих послуг подано разом із заявою про ухвалення додаткового рішення після завершення розгляду справи в апеляційній інстанції. Зазначає, що розмір правничої допомоги визначений договором у фіксованій сумі 25 000 грн та підтверджений платіжним дорученням, а заявлені витрати є співмірними з обсягом наданих послуг у судах першої та апеляційної інстанцій. Також вважає, що статус відповідача як бюджетної установи не звільняє його від відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та просить задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У п.269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з п.4 ч.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст.30 Закону №5076, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано належним чином завірені копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №004357 від 25.01.2021; ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1626004; договору про надання правничої допомоги №08/12/2025 від 08.12.2025; платіжного доручення №3281 від 15.12.2025 на суму 25 000,00 грн; Акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 15.09.2026.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн на предмет їх співмірності, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350) зауважив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Верховний суд у постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20 зазначив, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи є достатньої складною дана справа; яка кількість епізодів правовідносин підлягала дослідженню та правовому аналізу; чи значний обсяг законодавства регулює правовідносини, що склалися; чи наявна та чи є усталеною практика розгляду судами подібних спорів; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Враховуючи вказане, суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є визнання протиправними та скасування постанов Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №555124/15-32-09-07-04/ДПС/МГ-ФС від 25.11.2025 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 48000 грн та №555124/15-32-09-07-04/ДПС/ІП-ФС від 25.11.2025 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 8000 грн.
Судом враховується, що згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 15.09.2026 до переліку наданої правничої допомоги включено, зокрема, підготовку процесуальних документів та представництво інтересів позивача у П`ятому апеляційному адміністративному суді, ознайомлення з постановою суду апеляційної інстанції, а також підготовку заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Загальна вартість наданих послуг визначена у розмірі 25000 грн.
Таким чином, заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн включає послуги, надані як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час її апеляційного перегляду.
При цьому суд враховує, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №08/12/2025 від 08.12.2025 фіксований розмір гонорару визначено у сумі 25000 грн, а участь адвоката у судових засіданнях передбачена договором окремою оплатою.
За наслідками здійсненої оцінки розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134 КАС України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат, які підлягають відшкодуванню, враховує обсяг правничої допомоги, наданої позивачу під час розгляду справи, та не включає до такого розміру витрати, пов`язані з апеляційним переглядом справи, оскільки відповідні послуги були надані після ухвалення рішення судом першої інстанції.
На підставі цього, проаналізувавши надані докази, враховуючи критерій співмірності, обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., що є співмірним з обсягом наданої правничої допомоги під час розгляду справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №420/41746/25 задовольнити частково, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - 10000 грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 242-244, 252 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» про ухвалення додаткового рішення у справі №420/41746/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Василевського Маршала, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ДЕКОР» (вул. Балківська, буд. 137-Г, приміщення 9Н, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40971801) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.
В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення, - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя Д.К.Василяка