Справа № 496/5814/24
Провадження № 2/496/189/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Сурженко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП
НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 до
відповідача: виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ: 04527359, місцезнаходження: 67602, Одеська область, Одеський район, м. Біляївка, просп. Незалежності, буд. 9,
вимоги позивача: про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії,
представники сторін - в судове засідання не з`явилися, але надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності,
В С Т А Н О В И В:
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 06.09.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Біляївської міської ради Одеської області про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії.
2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що згідно з ордером на службове приміщення № 33 від 22.07.2011, виданим виконавчим комітетом Біляївської міської ради на підставі рішення виконкому № 120 від 29.06.2011, позивачу, який на той час обіймав посаду керівника Біляївського ЖЕКП, надано службову жилу площу на період роботи на цій посаді за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з однієї кімнати площею 12,7 кв.м та входить до житлового фонду Біляївської міської ради. 22.07.2011 між позивачем і Біляївським ЖЕКП укладено договір найму житла в будинках державного комунального житлового фонду. Рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради № 26 від 29.02.2012 зазначену кімнату виключено з числа службових, після чого 14.03.2012 між позивачем і Біляївським ЖЕКП укладено договір найму житла в будинках державного та комунального житлового фонду.20.11.2023 позивач звернувся до Біляївської міської ради із заявою про передачу йому в приватну власність цієї кімнати. Рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради від 11.04.2024 № 84 йому відмовлено в наданні дозволу на приватизацію житла з підстав використання ним раніше права на приватизацію. Позивач із цим рішенням не погоджується. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ч. 3 ст. 9 ЖК України, ч. 1 ст. 345 ЦК України, ст. 2, 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вказує, що кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз. Із посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 10.06.2010 № 15-рп/2010 він зазначає, що це право вважається реалізованим, лише якщо громадянин повністю використав житловий чек, або йому передано площу житла, що відповідає санітарній нормі чи перевищує її. Позивач стверджує, що під час попередньої приватизації йому та членам його сім`ї було передано загальну площу житла, меншу за встановлену санітарну норму (21 кв.м на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 кв.м на сім`ю), тому він не позбавлений права на приватизацію. Позивач також посилається на ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої органи приватизації та органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом, і на ст. 19 Конституції України щодо обов`язку органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. За твердженням позивача, відмова виконавчого комітету від 11.04.2024 № 84 є незаконною й порушує його право на набуття у власність житла в установленому законом порядку, оскільки вирішення питання про використання особою житлових чеків для приватизації іншого житлового приміщення належить до виключної компетенції держави. Ефективним способом захисту порушеного права він вважає зобов`язання органу приватизації вчинити дії щодо приватизації житла. З урахуванням викладеного позивач просить суд: визнати неправомірною відмову виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 11.04.2024 № 84 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 в порядку приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію цієї квартири за рахунок залишку невикористаних чеків та/або невикористаних квадратних метрів, передбачених безоплатним правом на приватизацію житла, з правом викупу надлишкової загальної площі квартири; зобов`язати виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеського району Одеської області як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 приватизацію зазначеної квартири за рахунок залишку невикористаних чеків та/або квадратних метрів, передбачених безоплатним правом на приватизацію житла, з правом викупу надлишкової загальної площі квартири; стягнути з Біляївської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
4. 21.10.2024 року позивач подав до суду разом з клопотання про зміну неналежного відповідача, позовну заяву змінену (а.с. 62-64).
5. 05.03.2025 року представник позивача представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 84-86), в якій зазначив, що відповідно до частини 3 статті 49 ЦПК України позивач має право уточнити позовні вимоги до закінчення підготовчого засідання, та просив викласти позовні вимоги в наступній редакції: визнати неправомірною відмову виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 11.04.2024 року № 84 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у приватну власність ОСОБА_1 в порядку приватизації однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_3 , площею 12,7 квадратних метрів; визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію зазначеної кімнати за рахунок залишку невикористаних чеків та/або невикористаних квадратних метрів, передбачених безоплатним правом на приватизацію житла, з правом викупу надлишкової загальної площі квартири; зобов`язати виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеського району Одеської області як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 приватизацію зазначеної кімнати на цих умовах. Вимогу щодо стягнення з виконавчого комітету Біляївської міської ради на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору позивач виключив.
6. Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що Біляївська міська рада Одеського району Одеської області є неналежним відповідачем а тому у позові відмовити (а.с. 55,56).
7. Змінений відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що з доводами позивача не погоджується та заперечує проти задоволення позову з наступних підстав. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності (розмір частки -1/3) на квартиру загальною площею 51,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Біляївською міською радою 07 грудня 2004 року №3888. Враховуючи, що одноразове право на приватизацію житла позивачем уже використано, виконавчим комітетом Біляївської міської ради прийнято рішення від 11 квітня 2024 року №84 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на приватизацію житла. Відповідач також зазначив, що листом від 03 квітня 2024 року та доданим договором найму від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 просив передати у приватну власність кімнату в квартирі АДРЕСА_3 площею 12,8 кв.м, тоді як згідно рішення виконкому від 29 лютого 2012 року №26 та виданого на його підставі ордеру площа зайнятої ним кімнати становить 12,7 кв.м. Водночас у позовній заяві ОСОБА_1 заявляє вимоги щодо всієї квартири АДРЕСА_5 , загальна площа якої становить 212,3 кв.м (житлова - 129,7 кв.м), тоді як фактично він займає лише окрему кімнату в цій квартирі. Відповідач вважає такі вимоги необґрунтованими, оскільки задоволення їх у такому вигляді може призвести до порушення прав інших користувачів (співвласників) квартири. Крім того, відповідач зазначив, що виконавчий комітет є колегіальним органом, рішення якого приймаються більшістю голосів від загального складу, тому зобов`язання судом провести приватизацію конкретним чином фактично відбудеться втручання суду в дискрецію виконавчого комітету. З огляду на викладене відповідач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
8. Представник позивача 21.10.2024 року надав до суду клопотання про заміну відповідача та позовну заяву (а.с. 60-64).
9. 11.12.2025 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів в якому просить витребувати інформацію від АТ «ОщадБанк» (а.с. 102-103).
10. Представник позивача та представник відповідача надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 115,116).
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
11. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 року, цивільну справу № 496/5814/24, передано на розгляд судді Біляївського районного суду Одеської області Дранікову С.М. (а.с. 50)
12. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Дранікова С.М. від 13.09.2024 року було відкрито загальне позовне провадження по справі з проведенням підготовчого судового засідання. Окрім того відповідачу був визначений строк для подання відзиву. (а.с. 51-52)
13. Ухвалою суду від 03.12.2025 року судом було задоволено клопотання представника позивача та змінено Біляївську міську раду Одеського району Одеської області на належного відповідача - виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (а.с.69-72)
14. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_3 від 05.03.2025 року було закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 92)
15. Відповідно до розпорядження №457 від 10.06.2025 року в.о. керівника апарату суду у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_3 у відставку призначено повторний розподіл справи №496/5814/24 (а.с. 94)
16. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 року, цивільну справу № 496/5814/24, передано на розгляд судді Біляївського районного суду Одеської області Портної О.П. (а.с. 95).
17. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Портної О.П. від 25.06.2025 року справу було прийнято до провадження та призначено судове засідання. (а.с. 96-97)
18. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Портної О.П. від 11.12.2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с. 110-111)
19. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
20. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради від 29.03.2007 № 73 підтверджується факт постановки ОСОБА_1 на квартирний облік за загальною чергою для отримання житла (а.с. 8).
21. Рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради від 29.06.2011 № 120 «Про виключення квартири з числа службових», підтверджується, що кімнату в квартирі АДРЕСА_3 виключено з числа службових і вирішено видати ордер на неї на загальних підставах (а.с. 9).
22. Ордером на службове приміщення № 33 від 22.07.2011, підтверджується факт надання ОСОБА_1 службової житлової площі - кімнати площею 12,7 кв.м за вказаною адресою - на період його роботи керівником Біляївського ЖЕКП. (а.с. 10).
23. Рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради від 29.02.2012 № 26 «Про виключення кімнати з числа службових», підтверджується виключення кімнати площею 12,7 кв.м у квартирі АДРЕСА_3 зі службового фонду, доручення видати новий ордер та зняття позивача з квартирного обліку (а.с. 11).
24. Заявою ОСОБА_1 від 20.11.2023 (вх. № 57-С/10-06), підтверджується факт його звернення до Біляївської міської ради із заявою про приватизацію кімнати та зміст правового обґрунтування, яке він на той час наводив (а.с. 12-13).
25. Листом Біляївської міської ради від 19.12.2023 № 10-06/57-С, підтверджується, що орган місцевого самоврядування розглянув звернення позивача та роз`яснив йому порядок приватизації, зокрема необхідність звернення до органу приватизації з окремою заявою. (а.с. 14)
26. Заявою ОСОБА_1 від 15.02.2024, підтверджується факт звернення до органу приватизації з конкретизованою вимогою - про безоплатну передачу кімнати в межах санітарної норми або, в разі неможливості, про викуп надлишкової площі (а.с. 15).
27. Листом Біляївської міської ради (23.02.2024 року, вх. № 14-С/10-06) підтверджується, що орган приватизації для прийняття рішення вимагав від позивача додатково подати технічний паспорт на квартиру з визначенням частки спірної кімнати, інформацію з Державного реєстру речових прав та чинний договір найму з відомостями про зареєстрованих осіб. (а.с. 16)
28. Заявою ОСОБА_1 від 20.03.2024 та копією корінця ордера № 106, підтверджується факт існування ще одного ордера - № 106 від 14.03.2012, виданого на підставі рішення № 26. Корінець ордера виконаний рукописно, значною мірою нерозбірливий, дату видачі та склад сім`ї з нього встановити неможливо.(а.с. 17,18)
29. Листом Біляївської міської ради від 15.04.2024 року Вх№10-06/30-С та рішенням виконавчого комітету від 11.04.2024 № 84 підтверджується факт прийняття оскаржуваного рішення про відмову в приватизації з підстави використання позивачем права на приватизацію один раз. (а.с. 19,20).
30. Довідками АТ «Державний ощадний банк України» від 24.04.2024 № 10015/0597-2772 та від 27.04.2024 № 11/-1/04-27 підтверджується відсутність позивача у списках громадян, які мають право на приватизацію житла за конкретними адресами в м. Одесі та за адресою реєстрації позивача в м. Біляївка. Оцінюючи ці довідки, слід враховувати, що вони підтверджують лише відсутність права на приватизацію інших, окремо вказаних об`єктів, і не є доказом обсягу площі, використаної позивачем при приватизації квартири АДРЕСА_6 (а.с. 21,22).
31. Заявою ОСОБА_1 від 30.04.2024, підтверджується звернення до виконкому за документом, що засвідчує невикористання житлових чеків. Довідкою виконавчого комітету від 02.05.2024 № 10-06/33-С підтверджується, що на це звернення відповідач повторно послався на використання позивачем права на приватизацію один раз, одночасно зазначивши, що інформацією про використання чи невикористання житлових чеків міська рада не володіє. (а.с 23, 24)
32. Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав № 367251788 від 25.02.2024 та № 367641118 від 28.02.2024. підтверджується, що за ОСОБА_1 з 27.10.2016 зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_6 (загальна площа 51,5 кв.м, житлова 27,8 кв.м) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.12.2004 № 3888. Також довідкою підтверджується наявність у позивача права власності на земельну ділянку площею 2,8573 га, набуту у 2016 році за спадщиною, та частки у десятикімнатній квартирі АДРЕСА_3 , набутої за договором дарування у 2020 році. (а.с. 25-31).
33. Договором найму житла від 22.07.2011, підтверджується оформлення наймацьких відносин щодо службового приміщення одразу після видачі ордера № 33.(а.с. 31)
34. Договором найму житла від 14.03.2012, підтверджується перехід кімнати в найм на загальних (не службових) підставах після рішення № 26. Разом з тим договір з обох сторін підписаний однією і тією самою особою ОСОБА_1 , який діяв одночасно як керівник ЖЕКП (наймодавець) і як наймач, а умова про «безстрокове користування» житлом суперечить зазначеному в тому самому договорі строку дії (до 14.03.2015).(а.с. 32)
35. Договорами на послуги водопостачання та водовідведення від 14.03.2012, про надання послуг на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.01.2023, про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2023 року, електронним договором страхування від 29.04.2024 року, та відповідними квитанціями підтверджується факт користування комунальними послугами за спірною адресою. (а.с. 33-40)
36. Ордер на службове приміщення № 33 від 22.07.2011 року, виданий виконавчим комітетом Біляївської міської ради на підставі рішення виконкому № 120 від 29.06.2011 року, яким ОСОБА_1 , який на той час працював керівником Біляївського ЖЕКП, надано службову житлову площу за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з однієї кімнати розміром 12,7 кв.м.
37. Судом встановлено відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 07.12.2004 № 3888, що квартира загальною площею 51,5 кв. м (житлова площа 27,8 кв. м) за адресою: АДРЕСА_4 , була передана у спільну часткову власність трьом особам: ОСОБА_4 - 1/3 частки, ОСОБА_5 - 1/3 частки та ОСОБА_1 - 1/3 частки (а.с. 41).
38. Технічним паспортом ПП «Одеське БТІ» на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленим станом на 11.12.2017 року, встановлено, що квартира АДРЕСА_5 є квартирою посімейного (спільного) заселення, розташована на 4 поверсі 5-поверхового будинку, складається з 10 кімнат загальною житловою площею 129,7 кв.м, загальна площа квартири становить 212,3 кв.м. (а.с. 43,44)
39. Рішенням Біляївської міської ради Одеського району Одеської області № 934-47/VII від 25.06.2019 року «Про визначення органу приватизації житлового фонду, що перебуває у комунальній власності Біляївської об`єднаної територіальної громади» органом приватизації житлового фонду, що перебуває у комунальній власності Біляївської об`єднаної територіальної громади, визначено виконавчий комітет Біляївської міської ради. (а.с. 61)
40. На виконання вимоги органу приватизації позивач надав технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 ; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зареєстрованих за ним прав власності на нерухоме майно; чинний на той час договір найму кімнати, яку він просив передати у приватну власність. Також судом встановлено, що в цій же заяві позивач довів до відома органу приватизації, що в кімнаті, якою користується його родина, інших зареєстрованих осіб немає (а.с. 80).
41. Відповідно до договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 01.04.2024 року, укладеного між Біляївським ЖЕКП в особі виконуючої обов`язки директора Ройченко Людмили Василівни (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) предметом договору є надання наймачу у безстрокове користування житла - кімнати у комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 12,8 кв.м, що складається з 1 кімнати житловою площею 12,8 кв.м, обладнаної водопостачанням, електроенергією, центральним опаленням та каналізацією. Строк дії договору встановлено з 01.04.2024 року по 31.03.2025 року.(а.с. 81-82)
V. Оцінка Суду.
42. Положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 43. За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
44. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
45. Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
46. Норми ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлюють, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
47. Згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.
48. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.06.2010 року №15-рп/2010 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла) в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року № 2482-XII, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.
49. Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім`ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків).
50. Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду.
51. Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4, пункт 2 статті 5 Закону) або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.
52. Таким чином, тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону.
53. Положення пункту 5 статті 5 Закону України від 19 червня1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.
54. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.
55. Саме таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року №15-рп/2010 за конституційним зверненням громадянки щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла).
56. Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та визначення умов, за яких право громадянина на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим у повному обсязі, викладений у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18).
57. Судом встановлено, що у 2004 році квартира АДРЕСА_6 загальною площею 51,5 кв. м була передана у спільну часткову власність трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , по 1/3 частці кожному. Таким чином, частці ОСОБА_1 у праві власності на зазначену квартиру відповідає 17,17 кв. м її загальної площі (51,5 кв. м : 3). Вказаний розмір є меншим за передбачену статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» норму безоплатної передачі житла з розрахунку 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м на сім`ю. Отже, сам по собі факт участі ОСОБА_1 у приватизації квартири у 2004 році та набуття ним права власності на 1/3 її частку не свідчить про повне використання ним права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду. Доказів того, що залишок житлового чека після приватизації зазначеного житла був використаний позивачем для приватизації частки майна державних підприємств чи земельного фонду, матеріали справи не містять.
58. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
59. У частинах третій, четвертій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
60. Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
61. Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
62. У Положенні № 396 визначено порядок передання квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), житлових приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
63. Згідно з абзацом першим пункту 23 Положення № 396 орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
64. Суд також враховує, що квартира АДРЕСА_3 має загальну площу 212,3 кв. м та складається з десяти житлових кімнат. Разом з тим, як встановлено судом на підставі технічного паспорта, квартира АДРЕСА_5 є квартирою посімейного (спільного) заселення. При цьому позивачу у встановленому порядку було надано у користування не всю квартиру АДРЕСА_5 , а окрему кімнату площею 12,7 кв. м. Положення № 396 прямо передбачає можливість передачі у власність громадян не лише квартир (будинків), а й кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (кімнат у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму.
65. Отже, у спірних правовідносинах об`єктом приватизації, на який може претендувати позивач, є саме займане ним на умовах найму житлове приміщення - кімната у комунальній квартирі АДРЕСА_5 , а не квартира АДРЕСА_5 у цілому. Зазначене також виключає можливість порушення внаслідок такої приватизації прав інших наймачів (мешканців) цієї квартири.
66. Отже, передання квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
67. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
68. З урахуванням наведених норм органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, до яких належать: відсутність у особи права на приватизацію; заборона приватизувати конкретне приміщення.
69. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
70. Відповідно до статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України. Водночас відсутність ордера на вселення до житлового приміщення в особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку у цьому приміщенні, сама собою не впливає на правомірність її вселення. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 та від 26 лютого 2024 року у справі № 344/12427/21.
71. Європейський суд з прав людини вказує на те, що у справах за участі органів державної влади суди повинні перевіряти дотримання принципу належного урядування. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Lelas v. Croatia», № 55555/08, ЄСПЛ, від 20 травня 2010 року).
72. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення від 13 грудня 2007 року у справі «Gashi v. Croatia», заява № 32457/05,).
73. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Moskal v. Poland», заява № 10373/05,).
74. Суд встановив обсяг житла, набутого позивачем у власність у порядку приватизації у 2004 році, який становить 1/3 від загальної площі квартири 51,5 кв. м, відповідає 17,17 кв. м її загальної площі. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що позивач під час такої приватизації повністю використав житловий чек або що його залишок був використаний для приватизації частки майна державних підприємств чи земельного фонду. Сам відповідач у довідці від 02.05.2024 №10-06/33-С зазначив, що інформацією про використання чи невикористання позивачем житлових чеків не володіє. За таких обставин сам по собі факт участі ОСОБА_1 у приватизації житла у 2004 році не підтверджує повного використання ним права на безоплатну приватизацію в розумінні пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Рішення Конституційного Суду України від 10.06.2010 №15-рп/2010.
75. Судом встановлено, що позивачу також належить земельна ділянка площею 2,8573 га, набута у спадщину в 2016 році, та частка у квартирі АДРЕСА_3 , набута за договором дарування у 2020 році.
76. Набуття зазначених об`єктів нерухомого майна не є реалізацією права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, оскільки земельна ділянка набута позивачем у порядку спадкування, а частка квартири на підставі договору дарування. Доказів того, що для набуття цих об`єктів позивачем використовувався залишок житлового чека, матеріали справи не містять. Тому сам факт перебування такого майна у власності позивача не свідчить про повне використання ним права, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
77. Також суд зазначає, що обставини, на які посилався відповідач у своєму листі від 23 лютого 2024 року № 11-17/185 (необхідність надання технічного паспорта, інформації з Державного реєстру речових прав та чинного договору найму), не можуть бути самостійною підставою для відмови у приватизації житла, оскільки судом встановлено, що позивач листом від 03 квітня 2024 року надав всі витребувані документи, а відповідач це не спростував при розгляді справи.
78. Разом з цим доводи відповідача про те, що позивач не має права на приватизацію спірної кімнати у зв`язку з попереднім використанням права на приватизацію, суд не приймає до уваги, оскільки, як встановлено судом, при приватизації 2004 року позивачу передано у власність площу, меншу за встановлену законом санітарну норму, а тому відмова у приватизації кімнати площею 12,7 кв.м обґрунтована відповідачем без урахування залишку невикористаного ним права на приватизацію.
79. Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зобов`язання органу приватизації провести приватизацію становитиме втручання у дискреційні повноваження виконавчого комітету. Законом визначено умови, за яких громадянин має право на приватизацію займаного ним житла, а частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що органи приватизації та органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Отже, за наявності встановлених законом умов вирішення питання про приватизацію не є необмеженим дискреційним повноваженням відповідного органу.
80. Зобов`язання органу приватизації вчинити дії щодо приватизації житла відповідає характеру порушеного права та є належним і ефективним способом його судового захисту. Такий підхід узгоджується, зокрема, з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19), а також Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
81. Інші доводи відповідача не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи з наданням власного тлумачення норм матеріального права, що не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
82. Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, суд дійшов до висновку, що позов, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 16, 316-319,328, 345, 392, ЦК України, ст.ст. 13, 76-81, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 9, 58 ЖК України, ст. 2, 3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, суд -
У Х В А Л И В:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 , до виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії,
- задовольнити.
2. Визнати неправомірною відмову виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 11.04.2024 року № 84 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у приватну власність ОСОБА_1 в порядку приватизації однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_3 , площею 12,7 квадратних метрів.
3. Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_3 , площею 12,7 квадратних метрів, за рахунок залишку невикористаних чеків та/або невикористаних квадратних метрів, передбачених безоплатним правом на приватизацію житла, з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.
4. Зобов`язати виконавчий комітет Біляївської міської ради Одеського району Одеської області як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 приватизацію однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_3 , площею 12,7 квадратних метрів, за рахунок залишку невикористаних чеків та/або квадратних метрів, передбачених безоплатним правом на приватизацію житла, з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.
5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
8. Повний текст рішення складено 17.08.2026 року.
Суддя О.П. Портна