СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/10707/26
ун. № 759/13552/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., представника позивача - адвоката Морозова Є.Є., розглянувши в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 8 400 доларів США.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Воронюк Л.Р. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на військовій службі за призовом під час мобілізації у складі Збройних Сил України у складі військової частини НОМЕР_1 .
Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо зупинення провадження у справі та просив відмовити у задоволенні клопотання.
Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового слухання, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: 1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу; 4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення; 5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 6) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження по справі - це врегульоване законом й оформлене ухвалою суду тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, викликане наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого затягування розгляду справи та поставлення учасників справи в стан невизначеності.
Аналіз пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України свідчить про те, що вказана норма покладає на суд імперативний обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах для вирішення балансу інтересів при зупиненні провадження, зокрема, і у сімейних справах, де однією зі сторін є військовослужбовець. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що учасник справи мобілізований і це підтверджено належними доказами, суди всіх інстанцій зупиняють провадження у справах.
У відповідності з довідки № 1961/19501/10 від 29.08.2026 року, підписаної начальником адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 вбачається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд вправі відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження на підставі вказаного пункту за умови недоведеності факту перебування заявника у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.
При вирішенні питання щодо зупинення провадження, суд враховує, що Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Порядок про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 12 Порядку встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною 9 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Отже, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є наказ по особовому складу щодо заявника, виданий відповідно до пункту 12 вказаного Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20, від 16 листопада 2023 року справі №756/13371/20, від 14 лютого 2024 року справі №466/8799/22.
Водночас, варто зауважити, що надана довідка № 1961/19501/10 від 29.08.2026 року не містить інформації про те, що відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині, переведеній на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій перебуває відповідач на військовій службі, не надано підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Зокрема, суд зазначає про те, що у відповідності до ч.ч. 2-3 ст. 252 ЦПК України не зупиняється провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених п.п.1-3 ч.1 цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про залишення клопотання представника відповідача - адвоката Воронюк Л.Р. про зупинення провадження у справі - без задоволення.
Керуючись ст.ст.250-252 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Воронюк Лілії Романівни про зупинення провадження - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 29 вересня 2026 року.
Суддя Н.О. Горбенко