Справа № 761/38606/26
Провадження № 2-з/761/357/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа Ігора Володимировича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
21.09.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа Ігора Володимировича подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Думанській Анні Василівні (адреса: АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) видавати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 24 грудня 2025 року (реєстровий №1193) після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі.
Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним. Позивач вважає, що до неї як спадкоємиці першої черги за законом, перейшло право вимоги за даним позовом, оскільки позивачка є донькою та спадкоємецею першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 . Як зазначає позивач у своєму позові, що підпис на заповіті зроблений не її матір`ю, а волевиявлення заповідача на передачу майна відповідачці ОСОБА_2 було повністю відсутнє. На даний час у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Думанської Анни Василівни перебуває спадкова справа, заведена за заявою Позивачки. Водночас відповідач, на підставі оспорюваного заповіту від 24.12.2025 року, має право звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після спливу 6-місячного строку з дня відкриття спадщини (після 20 вересня 2026 року).У зв`язку з вище викладеним, у разі задоволення позову про визнання заповіту недійсним не буде забезпечене реальне та ефективне поновлення порушених прав позивача, оскільки це вимагатиме ініціювання нових судових процесів щодо скасування свідоцтва про право на спадщину, витребування майна з чужого незаконного влодіння у добросовісних набувачів. З урахуванням вищевикладеного заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Так, судом встановлено, що позивач звернулася до суду з позовом про визнання заповіту недійсним. У своїх позовних вимогах позивач просить: визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений 24 грудня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко Оленою Леонідівною за реєстровим № 1193 (номер у Спадковому реєстрі: 75061197).
Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, як не є підставою і те, що відповідач звернувся до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину.
При цьому позивач звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним правочину (заповіту), що полягає у встановленні та констатації цього факту судом. При цьому, таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а відтак позивачем не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.
За таких обставин позивачем належним чином не обґрунтовано того, що вказаний нею захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, як не обґрунтовано і ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття такого заходу.
Також з матеріалів справи не вбачається, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на здійснення відчуження спірної квартири з метою ухилення від виконання майбутнього рішення суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
За таких обставин, позивачем не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту можливих заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Обрізківа Ігора Володимировича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: